вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"04" листопада 2025 р. Cправа № 902/1168/25
за позовом: Вінницької міської ради (вул. Соборна, буд. 59, м. Вінниця, 21050)
до: Релігійної громади Хрестовоздвиженського Храму УПЦ м. Вінниця (вул. Келецька, 59 А., м. Вінниця, 21000)
до: Вінницького приватного православного навчально-виховного комплексу Святого Миколая (21000, м. Вінниця, вул. Келецька, 59А)
про визнання договору суперфіцію недійсним та скасування державної реєстрації Головуючий суддя: Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання: Надтока Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: Вініцька Б.А.
відповідача 2: Арустамян А.Е.
інші учасники не з'явились
22.08.2025 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Вінницької міської ради до Релігійної громади Хрестовоздвиженського Храму УПЦ м. Вінниця до Вінницького приватного православного навчально-виховного комплексу Святого Миколая про визнання договору суперфіцію недійсним та скасування державної реєстрації.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025 справу № 902/1168/25 розподілено судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 27.08.2025 відкрито провадження у справі 902/1168/25 визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25.09.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача, представники відповідачів не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені, ухвалою суду від 27.08.2025.
Поряд з цим суд зазначає, що від представника відповідача 2 Вінницького приватного православного навчально-виховного комплексу Святого Миколая надійшло клопотання (вх. № канц. 01-34/10207/25 від 24.09.2025) про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки уповноважений представник перебуватиме в іншому судовому засіданні, а саме в Тульчинському районному суді.
Представник позивача в судовому засіданні при розгляді вищезазначеного клопотання поклався на розсуд суду.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи з огляду на задоволення клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 25.09.2025 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 14.10.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача, представники відповідачів не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені, ухвалою суду від 25.09.2025.
Суд зазначає, що від представника відповідача 2 надійшло клопотання (вх. № канц. 01-34/11083/25 від 14.10.2025) про відкладення розгляду справи, у зв'язку із знаходженням на лікарняному.
Представник позивача в судовому засіданні проти даного клопотання заперечив.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи та закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 14.10.2025 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 04.11.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача 2.
Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Представник відповідача 2 проти позову заперечував.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неправомірність перебування у постійному користуванні відповідачів спірної земельної ділянки, враховуючи, що договір суперфіцію 26.07.2016, укладений відповідачами без залучення власника земельної ділянки не уповноваженим належним чином суперфіціаром, суперечить приписам статті 102-1 ЗК України, статті 413 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). З огляду на наведене, позивач просить суд визнати недійсним договір суперфіцію земельної ділянки площею 2,0га з кадастровим номером 0520688900:05:001:0102, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Ващука, укладеного 26.07.2016 між Релігійною громадою Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця та Вінницьким приватним православним навчально-виховним комплексом Святого Миколая та скасувати державну реєстрацію іншого речового права на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний індекс 15731983 від 03.08.2016) - право забудови (супефіцій) земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:05:001:0102, площею 2,0 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, розташованою за адресою: м. Вінниця, вулиця Миколи Ващука за Вінницьким приватним православним навчально- виховним комплексом Святого Миколая (код ЄДРПОУ 38135230, місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, вул. Келецька,59А).
Позиція відповідача 2 відносно заявлених позовних вимог викладена у вступному слові, де доводи останнього зводяться до того, що у даній справі, з огляду на суб'єктний склад оспорюваного правочину, двостороння реституція призведе до повернення земельної ділянки Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця, проте, позивачем не обґрунтовано, яким чином повернення земельної ділянки Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця поновить його право. Окрім того зазначає, що оспорюваний договір укладений на виконання п.1 додатку 3 до рішення міської ради від 29.04.2016 № 254 «Про надання дозволу на укладання договору суперфіцію Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця». Тобто, договір був укладений за свідомою згодою і волевиявленням позивача, що підтверджується відповідним написом в договорі з підписом уповноваженої особи, скріпленою печаткою.
Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (№ 438136749) Вінницька міська територіальна громада в особі Вінницької міської ради є власником земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 0520688900:05:001:0102, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Ващука.
Поряд з цим, судом встановлено, що земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 0520688900:05:001:0102, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Ващука належала на праві постійного користування Релігійній Громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця на підставі рішення Якушинецької сільської ради від 31.03.2010 та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 019770, виданого 06.07.2011.
26.07.2016 між Релігійною громадою Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця в особі голови громади Давидовського М.В. (за договором - суперфіціар) з однієї сторони та Вінницьким приватним православним навчально-виховним комплексом Святого Миколая в особі директора Совінської С.О. (за договором - суперфіціарій) з другої сторони, укладено Договір суперфіцію на забудову комунальної земельної ділянки (далі- Договір), про що внесено запис в ДРПП індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 15731983 від 03.08.2016 року.
Відповідно до п. 1.1 договору, Суперфіціар на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 019770 кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, надає, а Суперфіціарій приймає в строкове безоплатне користування Земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, для будівництва на ній будинків і споруд освітньо-медичного центру.
Метою надання в користування Земельної ділянки є здійснення Суперфіціарієм будівницва об'єктів нерухомості, інших споруд необхідних для їх обслуговування (надалі об'єкти нерухомості), з дотриманням цільового призначення наданої в користування Земельної ділянки. Цільове призначення Земельної ділянки: для будівництва і обслуговування освітньо - медичного центру (п.1.2. договору).
Відповідно до Акту від 26.07.2016 Релігійна громада Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця в особі голови громади Давидовського М.В. (за договором - суперфіціар) передала, а Вінницький приватний православний навчально-виховний комплекс Святого Миколая в особі директора Совінської С.О прийняв, враховуючи рішення 7 сесії 7 скликання Вінницької міської ради № 254 від 29.04.2016 в строкове безоплатне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, загальна площа 2,0 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, для будівництва на ній будинків і споруд освітньо медичного центру.
В подальшому 34 сесією 8 скликання Вінницької міської ради прийнято рішення № 1677 від 26.05.2023 «Про припинення права користування земельними ділянками релігійним громадам, визнання договору оренди припиненим та про скасування рішень міської ради», згідно з яким вирішено: припинити Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця право постійного користування земельною ділянкою площею 2,0000га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, яка розташована за адресою м. Вінниця, вул. Миколи Ващука (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія та номер ЯЯ №019770, виданий 06.07.2011); скасувати п.1 додатку 3 до рішення міської ради від 29.04.2016 № 254 про надання дозволу на укладання договору суперфіцію Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця з «Вінницький приватний православний навчально-виховний комплекс Святого Миколая» на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102 у м. Вінниці.
Водночас, в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/862/23 за позовом Вінницького приватного православного навчально-виховного комплексу святого Миколая до Вінницької міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 1 та підпункту 1.2 рішення Вінницької міської ради № 1677 від 26.05.2023. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем вказувалось наступне: на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія та номер: ЯЯ №01977, виданого 06.07.2011р. на підставі рішення Якушинецької сільської ради від 31.03.2010 43 сесії 5 скликання, у постійному користуванні Релігійної громади Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця перебуває земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Ващука. Пунктом 1 Додатку 3 до рішення Вінницької міської ради від 29.04.2016 № 254 було надано дозвіл на укладання договору суперфіцію Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниці (код ЄДРПОУ - 13333358, юридична адреса: м. Вінниця, просп. Юності буд. 27, кв. 55) з “Вінницький приватний православний навчально-виховний комплекс святого Миколая» (код ЄДРПОУ - 38135230, юридична адреса: м. Вінниця, вул. Келецька, 59А), на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, у м. Вінниці, що перебуває в постійному користуванні Релігійної громади Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниці, відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №019770 від 06.07.2011, для громадських та релігійних організацій (для будівництва Православного медичного центру). Як наслідок, між громадою Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця та позивачем був укладений договір суперфіцію № б/н від 26.07.2016. В подальшому пунктом 1 Рішення Вінницької міської ради № 1677 від 26.05.2023 “Про припинення права постійного користування земельними ділянками релігійним громадам, визнання договору оренди припиненим та про скасування пунктів рішень міської ради» Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Ващука (Державний акт, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 990367305101, номер запису про інше речове право: 15730928). Підпунктом 1.2. пункту 1 Рішення Вінницької міської ради № 1677 від 26.05.2023 “Про припинення права постійного користування земельними ділянками релігійним громадам, визнання договору оренди припиненим та про скасування пунктів рішень міської ради» було скасовано п. 1 додатку 3 до рішення міської ради від 29.04.2016 № 254. За доводами позивача право постійного користування земельною ділянкою Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниці припинено за відсутності передбачених Законом правових підстав, що зумовлює незаконність Рішення Вінницької міської ради № 1677 від 26.05.2023. Даний пункт оскаржуваного Рішення порушує права позивача, оскільки, його право суперфіцію на підставі договору від 26.07.2016 виникло внаслідок існування у Релігійної громади Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниці права постійного користування земельною ділянкою. Скасовуючи п. 1 додатку 3 до рішення міської ради від 29.04.2016 № 254 про надання дозволу на укладання договору суперфіцію Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця з “Вінницький приватний православний навчально-виховний комплекс святого Миколая», відповідач не зазначив жодної правової норми, яка надає йому право на прийняття такого рішення. Дане свідчить про те, що орган місцевого самоврядування діяв не у спосіб і не в межах, наданих йому законом, що суперечить ч. 2 ст.19 Конституції України.
Крім того, в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/834/23 Релігійної громади Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця до Вінницької міської ради про визнання незаконними та скасування пунктів 1 та 1.2 Рішення Вінницької міської ради №1677 від 26.05.2023.
Постановами Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 902/862/23 та від 04.02.2025 у справі №902/834/23 рішення Вінницької міської ради № 1677 від 26.05.2023 визнано законним. 24.04.2025 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення релігійній громаді права постійного користування спірною земельною ділянкою.
Зокрема судом зазначається, що Верховний Суд, розглядаючи справу № 902/862/23 виснував, що з огляду на те, що договір суперфіцію від 26.07.2016 укладено не власником земельної ділянки, прав користування спірною земельною ділянкою у Вінницького приватного православного навчально-виховного комплексу Святого Миколая (суперфіціарія) не виникло. За таких обставин відсутні підстави вважати Вінницького приватного православного навчально-виховного комплексу Святого Миколая добросовісним користувачем спірної земельної ділянки (абзаци 4-5 стор. 8 постанови ВС від 26.02.2025).
Поряд з цим, рішенням від 21.05.2025 № 79021021 державний реєстратор прав на нерухоме майно Кириченко Оленою Василівною, Виконавчий комітет Вінницької міської ради, Вінницька область розглянувши заяву від 15.05.2025 за реєстраційним номером 66950574 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.20211 року № 1141, встановивши наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: відповідно до умов договору суперфіцію від 26.07.2016 відсутні відомості про дострокове припинення права суперфіцію у зв'язку із припиненням права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0520688900:05:001:0102 суперфіціаром та скасування дозволу власника на укладення договору суперфіцію. Крім того, із заявою про припинення права забудови земельної ділянки (суперфіцій) з кадастровим номером 0520688900:05:001:0102 звернулась неналежна особа, тобто не сторона по договору.
Вимоги позивача зводяться до того, що процедура укладання договору суперфіцію від 26.07.2016 суперечить приписам статей 92, 95, 102-1 ЗК України та статті 413 ЦК України, порушує інтереси територіальної громади та позбавляє власника землі територіальну громаду - Вінницьку міську раду права щодо вільного користування та розпорядження землею.
За наслідками розгляду справи суд дійшов наступних висновків.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, обсяг прав та обов'язків власника та постійного користувача земельної ділянки, наслідки порушення порядку та умов використання земельної ділянки регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України (ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Глава 15 ЗК України передбачає можливість користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, на підставі права постійного користування або на підставі права оренди.
Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Як встановлено судом, станом на дату розгляду справи земельною ділянкою площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Ващука, належить до комунальної власності територіальної громади м. Вінниці, від імені якої розпорядження здійснює Вінницька міська рада. Судом також встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказана земельна ділянка передана в постійне користування Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця.
Статтею 95 ЗК України встановлено права землекористувачів, якими визначено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Водночас відповідно до ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Відповідно до ст. 141 ЗК України (в редакції, чинній на час звернення з позовом) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 413 ЦK України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.
Як встановлено судом, спірний договір суперфіцію Релігійна громада Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця уклала щодо вищевказаної земельної ділянки, яка не перебуває у його власності, з огляду на встановлене вище судом, а саме:
34 сесією 8 скликання Вінницької міської ради прийнято рішення № 1677 від 26.05.2023 «Про припинення права користування земельними ділянками релігійним громадам, визнання договору оренди припиненим та про скасування рішень міської ради» (далі - рішення ВМР № 1677), згідно з яким вирішено: припинити Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця право постійного користування земельною ділянкою площею 2,0000га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, яка розташована за адресою м.Вінниця, вул. Миколи Ващука (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія та номер ЯЯ №019770, виданий 06.07.2011); скасувати п.1 додатку 3 до рішення міської ради від 29.04.2016 № 254 про надання дозволу на укладання договору суперфіцію Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця з «Вінницький приватний православний навчально-виховний комплекс Святого Миколая» на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102 у м. Вінниці.
Постановами Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 902/862/23 та від 04.02.2025 у справі №902/834/23 рішення Вінницької міської ради № 1677 від 26.05.2023 визнано законним.
24.04.2025 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення релігійній громаді права постійного користування зазначеною земельною ділянкою.
З огляду на що суд зазначає, законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.
Отже, припинення Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця право постійного користування земельною ділянкою площею 2,0000га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, яка розташована за адресою м.Вінниця, вул. Миколи Ващука (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія та номер ЯЯ №019770, виданий 06.07.2011) та скасування п.1 додатку 3 до рішення міської ради від 29.04.2016 № 254 яким було надання дозвіл на укладання договору суперфіцію Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця з «Вінницький приватний православний навчально-виховний комплекс Святого Миколая» на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102 у м. Вінниці підтверджується постановами у господарських справа № 902/862/23 та №902/834/23 та повторного доведення не потребує.
З огляду на викладене та встановлене, суд дійшов висновку, що Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця не мала права розпоряджатися спірною земельною ділянко, оскільки таке право в неї відсутнє.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Частиною 2 ст. 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Як зазначено в п.5.6 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як уже зазначалось судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (№ 438136749) Вінницька міська територіальна громада в особі Вінницької міської ради є власником земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 0520688900:05:001:0102, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Ващука.
Таким чином, вчинення дій щодо майна позивача поза його волею (шляхом укладення спірного договору суперфіцію) обмежує право позивача, передбачене ст.ст. 317, 319 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З огляду на наведені положення ГПК України, приписи ст. 215 ЦК України, якою передбачено можливість оспорювання правочину не лише однією із сторін правочину, але і іншою заінтересованою особою, якою є позивач з огляду на порушення його права як власника земельної, позивач правомірно звернувся за захистом до суду своїх інтересів.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, вимога позивача про визнання договору суперфіцію від 26.07.2016 недійсним є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
За доводами суду безпідставними є доводи відповідача 2 про схвалення спірного договору діями позивача з огляду на те, що спірний договір не укладався з позивачем, а тому з його сторони (уповноважених осіб) не було перевищення повноважень.
Таким чином, вимога позивача про визнання недійсним договору суперфіцію земельної ділянки площею 2,0га з кадастровим номером 0520688900:05:001:0102, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Ващука, укладеного 26.07.2016 між Релігійною громадою Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця та Вінницьким приватним православним навчально-виховним комплексом Святого Миколая підлягає до задоволення.
Наступна позовна вимога про скасування державної реєстрації іншого речового права на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний індекс 15731983 від 03.08.2016) - право забудови (супефіцій) земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:05:001:0102, площею 2,0 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, розташованою за адресою: м. Вінниця, вулиця Ващука Миколи за Вінницьким приватним православним навчально- виховним комплексом Святого Миколая (код ЄДРПОУ 38135230, місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, вул. Келецька, 59А) відповідає ефективним способам захисту порушених прав та є похідною від розглянутої і вирішеної вище вимоги. Така вимога заявлена з метою повного та ефективного захисту порушених прав та інтересів територіальної громади.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31)).
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки.
З наведеного випливає, що держаній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно.
Повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 672/386/20.
Таким чином, доцільним є використання інших ефективних способів захисту, окрім витребування земельної ділянки.
Можливість застосування такого способу захисту як скасування державної реєстрації прав підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 909/1294/15 від 01.10.2019 року.
Вирішення спору стосується внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки позивач намагається відновити право комунальної власності на спірну земельну ділянку.
При визначенні ефективного способу захисту прав суд враховує чинну редакцію пунктів 1-3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (з 26.07.2022 року у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству" від 12 травня 2022 року № 2255-IX).
Правові висновки відносно необхідності врахування положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими визначено правові підстави внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наведено у Постановах КГС ВС: від 03.09.2020 року у справі № 914/1201/19; від 20.08.2020 року у справі № 916/2464/19.
Як встановлено вище, спірна земельна ділянка, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102 площа 2,0 га, перебуває у власності територіальної громади, власник - Вінницька міська рада.
Отже, задоволення позову в частині вимог про скасування державної реєстрації іншого речового права на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний індекс 15731983 від 03.08.2016) - право забудови (супефіцій) земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:05:001:0102, площею 2,0 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, розташованою за адресою: м. Вінниця, вулиця Ващука Миколи за Вінницьким приватним православним навчально- виховним комплексом Святого Миколая (код ЄДРПОУ 38135230, місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, вул. Келецька,59А) відповідає ефективним способам захисту порушеного права позивача.
Щодо заявленого відповідачем 2 застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог, з огляду на те, що спорюваний договір є цивільно-правовий, а тому до нього застосовується загальний строк позовної давності суд зазначає, наступне.
Господарський суд, враховуючи положення статей 261, 267 Цивільного кодексу України, зазначає, що за наслідками розгляду цієї справи судом встановлено факт порушення права позивача, за захистом якого звернувся.
Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0520688900:05:001:0102, площею 2,0 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, розташованою за адресою: м. Вінниця, вулиця Ващука Миколи є державною власністю, оскільки перебуває у власності Вінницької міської ради.
За наслідками розгляду цієї справи судом встановлено факт порушення права держави, в особі Вінницької міської ради, оскільки договір постійного користування (суперфіцій) є договір про право користування чужим майном, в даному випадку земельною ділянкою для забудови. Тому обмеження прав позивача внаслідок дії та виконання даного договору є триваючим правопорушенням. З огляду на що, власник земельної ділянки має право із зверненням з позовом до суду протягом усього строку дії договору суперфіції
Крім того, внаслідок дій договору порушуються інтереси власника земельної ділянки, оскільки, здійснення забудови додатково обмежить поновлення його прав та змушуватиме неодноразово звертатись до суду з іншими позовами.
За доводами та переконанням суду власник може пред'явити позов на захист свого права власності у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав, за умови існування на час його подання порушення прав власника. Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника. Як наслідок, за висновком суду, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог не застосовуються.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачами у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню з наведених вище мотивів.
Оскільки спір виник з вини відповідача-1 та відповідача-2, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача-1 та відповідача-2 пропорційно до задоволених вимог щодо кожного з них.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір суперфіцію земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 0520688900:05:001:0102, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Ващука, укладеного 26.07.2016 між Релігійною громадою Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця та Вінницьким приватним православним навчально-виховним комплексом Святого Миколая.
3. Скасувати державну реєстрацію іншого речового права на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний індекс 15731983 від 03.08.2016) - право забудови (супефіцій) земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:05:001:0102, площею 2,0га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, розташованою за адресою: м. Вінниця, вулиця Ващука Миколи за Вінницьким приватним православним навчально - виховним комплексом Святого Миколая (код ЄДРПОУ 38135230, місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, вул. Келецька, 59А).
4. Стягнути з Релігійної громади Хрестовоздвиженського Храму УПЦ м. Вінниця (вул. Келецька, 59 А., м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 13333358) на користь Вінницької міської ради (вул. Соборна, буд. 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 25512617) 3 028,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.
5. Стягнути з Вінницького приватного православного навчально-виховного комплексу Святого Миколая (21000, м. Вінниця, вул. Келецька, 59А, код ЄДРПОУ 38135230) на користь Вінницької міської ради (вул. Соборна, буд. 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 25512617) 3 028,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.
6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
7. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
8. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
9. Примірник копії рішення надіслати сторонам та до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 14 листопада 2025 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи