вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"04" листопада 2025 р. Cправа № 149/140/24
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,
прокурора - Моніч Л.В.,
у відсутності інших учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області (вул. Чорновола В'ячеслава, буд. 34, м. Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область, 22000) в інтересах держави в особі Хмільницької міської територіальної громади Хмільницького району (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область, 22000)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Імперія" (вул. Чапаєва, 25, с. Кривошиї, Хмільницький район, Вінницька область, 22073)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про витребування земельної ділянки,
На розгляді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області перебувала справа № 149/140/24 за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької міської територіальної громади Хмільницького району до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Імперія", за участю в розгляді справи Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, про витребування земельної ділянки.
В обґрунтування заявленого позову прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 0524886300:05:002:1594 вибула із державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Поряд з цим спірна земельна ділянка перебуває в фактичному користуванні ТОВ "Бізнес Агро Імперія" на праві оренди.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05.02.2025 позов задоволено. Витребувано у ОСОБА_2 в комунальну власність Хмільницької міської ради земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 0524886300:05:002:1594 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Хмільницької міської територіальної громади Хмільницького району (колишньої Сьомаківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області). Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Імперія" в комунальну власність Хмільницької міської ради земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 0524886300:05:002:1594 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Хмільницької міської територіальної громади Хмільницького району (колишньої Сьомаківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області).
Постановою Вінницького апеляційного суду від 15.07.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05.02.2025 в частині позовних вимог керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі позивача Хмільницької міської територіальної громади Хмільницького району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Імперія" про витребування земельної ділянки та стягнення судового збору скасовано. Провадження у справі №149/140/24 за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі позивача Хмільницької міської територіальної громади Хмільницького району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Імперія" про витребування земельної ділянки закрито. Повідомлено керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Імперія" про витребування земельної ділянки віднесений до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення він може звернутися до Вінницького апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. В іншій частині рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05.02.2025 залишено без змін.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29.07.2025 заяву керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Передано справу за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі позивача Хмільницької міської територіальної громади Хмільницького району до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Імперія", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки до Господарського суду Вінницької області, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 справу №149/140/24 розподілено судді Тварковському А.А.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.09.2025 відкрито провадження у справі № 149/140/24 за позовом Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької міської територіальної громади Хмільницького району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Імперія" про витребування земельної ділянки. Ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.09.2025 о 09:30 год.
Цією ж ухвалою залучено до участі у розгляді справи Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, а також ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання заяв по суті спору.
Таким правом скористалася лише третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, подавши пояснення по суті спору (вх. № 01-34/9153/25 від 01.09.2025), за змістом якого Управління підтримує заявлений прокурором позов у повному обсязі та просить здійснювати розгляд справи без участі представника вказаної третьої особи.
За результатами слухання справи 16.09.2025, внаслідок задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 01-34/9817/25 від 16.09.2025), підготовче засідання відкладено на 02.10.2025 о 14:00 год., про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.
Виконавши завдання підготовчого провадження, позаяк учасникам справи надано достатньо часу для вчинення процесуальних дій, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 04.11.2025 о 10:30 год.
На визначений час у судове засідання 04.11.2025 з'явилася прокурор, яка заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Імперія" підтримала повністю. Повідомлені належним чином решта учасників справи правом участі у судовому засіданні не скористалися.
У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-7480/15-19-СГ від 15.05.2019 "Про затвердження документації та надання земельної ділянки у власність" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га з кадастровим номером 0524886300:05:002:1594 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Хмільницької міської територіальної громади (колишньої Сьомаківської сільської ради Хмільницького району області).
На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-7480/15-19-СГ від 15.05.2019, виконавчим комітетом Хмільницької міської ради Вінницької області 03.06.2019 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0524886300:05:002:1594 за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 31872943, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1845786505248).
Поряд з цим відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №361510065, ОСОБА_1 безоплатно надано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га з кадастровим номером 0523955100:06:000:0228 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2- 9669/15-18-СГ від 20.07.2018 на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області.
У подальшому 29.08.2019 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу посвідчено договір купівлі-продажу № 2508 земельної ділянки 3 кадастровим номером 0524886300:05:002:1594, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №361509000, власником земельної ділянки з кадастровим номером 0524886300:05:002:1594 є ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 після отримання у власність спірної земельної ділянки передав її в оренду ТОВ "Бізнес Агро Імперія" згідно договору оренди землі № 101 від 29.12.2017. Право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2019 (номер запису про інше речове право: 33600981).
Підставами звернення прокурора з позовом є порушення вимог закону при передачі земельної ділянки кадастровий номер 0524886300:05:002:1594 з державної у приватну власність фізичній особі ОСОБА_1 , яка уже використала право на безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що мало наслідком подальше неправомірне отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_2 у власність та ТОВ "Бізнес Агро Імперія" на праві оренди.
Обставини неправомірності отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та подальшого її відчуження були предметом розгляду Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області у цій справі № 149/140/24.
Так, рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 05.02.2025 позов задоволено та, зокрема, витребувано у ОСОБА_2 в комунальну власність Хмільницької міської ради земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 0524886300:05:002:1594 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Хмільницької міської територіальної громади Хмільницького району (колишньої Сьомаківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області). В цій частині рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05.02.2025 залишено без змін відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 15.07.2025 справі № 149/140/24.
Предметом ж розгляду Господарського суду Вінницької області у справі № 149/140/24 є матеріально-правова вимога про витребування земельної ділянки кадастровий номер 0524886300:05:002:1594 у ТОВ "Бізнес Агро Імперія".
Так, прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 0524886300:05:002:1594 перебуває у фактичному користуванні ТОВ "Бізнес Агро Імперія", тому наявні також підстави для її витребування від вказаного Товариства, якому земельна ділянка передана в оренду.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Матеріалами справи підтверджується та учасниками справи не спростовано, що на час отримання у власність спірної земельної ділянки (за наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-7480/15-19-СГ від 15.05.2019) ОСОБА_1 використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2- 9669/15-18-СГ від 20.07.2018).
Відтак, Наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-7480/15-19-СГ від 15.05.2019 суперечить актам цивільного законодавства, порушує інтереси держави в особі органу місцевого самоврядування, тому є незаконним.
З приводу необхідності заявлення позовних вимог про визнання незаконним або скасування відповідного наказу, з метою витребування спірної земельної ділянки у дійсного володільця, судом враховано висновки Верховного Суду щодо належних та ефективних способів захисту порушених прав.
У випадку коли на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане недійсним або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98).
Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19).
Визнання незаконним Наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 94).
Тому, суд доходить висновку, що відсутність позовної вимоги про визнання незаконним та скасування відповідного наказу не перешкоджає наданню правової оцінки у мотивувальній частині судового рішення, а також не обмежує прокурора у праві вимагати витребування земельної ділянки у неналежного володільця.
Наведені обставини у сукупності підтверджують, що повторне отримання у власність ОСОБА_1 землі сільськогосподарського призначення у межах безоплатної норми приватизації призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому наказ, яким затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку у власність особи, яка таке право вже використала, є незаконним.
З урахуванням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі 525/1225/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 706/1685/16-ц та від 27.10.2020 у справі № 381/375/19.
У контексті частини третьої статті 16 ЦК України до позовів щодо захисту речових прав на нерухоме майно відноситься, зокрема, віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Згідно із статтею 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Зміст приписів ст. 387 ЦК України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення майна з чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Стаття 388 ЦК України встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, як фактично, тобто повернення його у фактичне володіння, так і у власність цієї особи. При цьому у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні або поновленні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
Відповідні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 28 листопада 2018 року у справа № 504/2864/13-ц.
Велика Палата Верховного Суду сформулювала правові позиції щодо володіння орендарем нерухомим майном (постанова від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19): тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб'єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна; судове рішення про задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, специфіка книжкового володіння полягає, серед іншого, в тому, що нерухомістю можуть володіти одночасно кілька осіб, але щодо різних речових прав. Зокрема, якщо зареєстровані право власності і право оренди нерухомого майна, то і особа, зареєстрована як власник, і особа, зареєстрована як орендар, визнаються фактичними володільцями нерухомої речі щодо права власності і права оренди відповідно.
Усталена практика Верховного Суду вказує на те, що і титульний володілець майна (постійний користувач, орендар) має право витребувати його від особи, яка незаконно володіє цим майном, без відповідної правової підстави. Це право забезпечується цивільним законодавством (ст. 387 ЦК України), зокрема, шляхом заявлення віндикаційного позову.
Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.
Право оренди - це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Орендар як володілець і користувач земельною ділянкою фактично утримує її у себе та використовує.
Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Імперія" набуло спірну ділянку кадастровий номер 0524886300:05:002:1594 на праві оренди за договором оренди землі №105 від 29.12.2017, укладеному з ОСОБА_2 як Орендодавцем строком на 10 років.
Право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2019 (номер запису про інше речове право: 33600981).
Суд враховує, що рішення Хмільницького міськрайонного суду від 05.02.2025 у справі № 149/140/24 залишено без змін відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 15.07.2025 в частині витребування у ОСОБА_2 в комунальну власність Хмільницької міської ради земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 0524886300:05:002:1594 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Хмільницької міської територіальної громади Хмільницького району (колишньої Сьомаківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області).
Тобто має місце набрання рішенням законної сили в частині витребування спірної земельної ділянки у Орендодавця, якого визнано незаконним володільцем такої земельної ділянки. Поряд з цим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Імперія" існує безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а його дії з фактичного утримання земельної ділянки призводять до порушення майнових прав держави.
Враховуючи, що судом задоволено первісну вимогу до власника земельної ділянки, держава в особі органу місцевого самоврядування вправі застосовувати інші засоби захисту своїх прав, з метою усунення перешкод у фактичному володінні земельною ділянкою, як складовою права власності.
Тому, суд вважає правомірною вимогу прокурора щодо витребування земельної ділянки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Імперія" як Орендаря, у фактичному володінні якого перебуває спірна земельна ділянка.
Суд також вважає за доцільне надати юридичну оцінку підставам у втручання на мирне володіння майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Імперія", яке мало статус титульного володільця протягом шести років.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми:
1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер;
2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями;
3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах.
Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (Рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), п.п. 166 - 168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункти 40 - 43)).
Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.
З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.
Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Передача земель державної (комунальної) власності у приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.
Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.
Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів.
З урахуванням предмету спірних правовідносин, встановлених судом обставин та наведених норм права, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Імперія" критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Разом з тим відповідачем не подано до суду жодних доказів в підтвердження або спростування заявлених позовних вимог.
За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що позов задоволено повністю, витрати прокурора на сплату судового збору в сумі 3028 грн покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Імперія".
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Імперія" (вул. Чапаєва, 25, с. Кривошиї, Хмільницький район, Вінницька область, 22073, код ЄДРПОУ 39893275) в комунальну власність Хмільницької міської ради (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область, 22000, код ЄДРПОУ 04051247) земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 0524886300:05:002:1594 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Хмільницької міської територіальної громади Хмільницького району (колишньої Сьомаківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро Імперія" (вул. Чапаєва, 25, с. Кривошиї, Хмільницький район, Вінницька область, 22073, код ЄДРПОУ 39893275) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 02909909) 3028 грн - витрат на сплату судового збору.
4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати третій особі ОСОБА_1 рекомендованим листом, решті учасникам справи та Вінницькій обласній прокуратурі - до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 14 листопада 2025 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .