вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"04" листопада 2025 р. Cправа № 902/503/25(137/498/25)
Господарський суд Вінницької області у складі
головуючого судді Лабунської Т.І.
за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.
за відсутності представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Таскомбанк" (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, код 09806443)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості
в межах справи № 902/503/25
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/503/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 28.05.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Белінську Н.О.
10.07.2025 до Господарського суду Вінницької області від Літинського районного суду Вінницької області надійшла справа № 137/498/25 за позовом АТ "Таскомбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Так, ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 12.06.2025 постановлено цивільну справу № 137/498/25 за позовом АТ "Таскомбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати на розгляд до Господарського суду Вінницької області.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.07.2025, справу № 137/498/25, розподілено судді Лабунській Т.І., з призначенням єдиного унікального номеру судової справи - № 902/503/25(137/498/25).
Ухвалою суду від 10.07.2025 матеріали цивільної справи № 137/498/25 прийнято до свого провадження суддею Лабунською Т.І. для розгляду в межах справи № 902/503/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи № 902/503/25(137/498/25) по суті призначено на 12.09.2025.
Ухвалою суду від 12.09.2025 розгляд справи по суті відкладено на 04.11.2025.
В судове засідання на визначену дату представники сторін не з'явилися, незважаючи на про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвала суду від 12.09.2025 направлена до електронного кабінету позивача та відповідачу системі ЄСІТС, отримана останніми 17.09.2025, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення сторін про розгляд справи у суді, проте, останні не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд враховує, що неявка сторін чи їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.
За приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, встановив наступні обставини.
18.11.2021 між АТ «Таскомбанк» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 (надалі - позичальник) укладено Заяву-договір № 2533982-023 про надання кредиту готівкою на власні потреби (далі - Кредитний договір).
Відповідно до п.1.2.2 розділу 1 Заяви-договору позичальнику надано кредит у розмірі 40 806,10 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 .
На виконання умов Кредитного договору та умов за продуктом «Зручна готівка Максимум», кредитування відповідача здійснювалось на наступних умовах: строк кредитування: 60 місяців; цільове призначення кредиту - споживчі цілі; розмір процентної ставки за користування кредитом: 0,01 % річних; комісія за обслуговування кредитної заборгованості: 4,9 % щомісячно.
Згідно з розділу 2 Кредитного договору позичальник підтверджує, що ознайомлений(-на) зі змістом цієї Заяви-договору, Договору з всіма додатками до нього та повністю з ними згодний(-а).
Відповідно до розділу 2, 3 Кредитного договору, позичальник зобов'язався повертати кредит щомісячно згідно графіку, передбаченого Додатку № 1 до цієї Заяви-договору, що є її невід'ємною частиною. Платежі з повернення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісій за користування ним, оплата вартості усіх супутніх послуг та інших Фінансових зобов'язань Позичальника здійснюються у сумах та в терміни, що передбачені графіком платежів, розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх послуг, що передбачені в Додатку № 1 до цієї Заяви-договору.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши кредитні кошти в обсязі, кошти в обсязі, обумовленому Кредитним договором, що підтверджується відповідними виписками по особовому рахунку відповідача.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором, станом на 03.04.2025 за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 90 078,85 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (у т.ч. прострочена) у розмірі 46 082,68 грн.; заборгованість по процентах (в т.ч. прострочені) - 7,17 грн.; заборгованість по комісії (в т.ч. прострочені) у розмірі 43 989,00 грн.
Повідомленням-вимогою АТ "Таскомбанк" повідомило позивачльника про наявність заборгованості за кредитним договором та про необхідність її погашення. Однак зазначені порушення не були усунені, а заборгованість так і не була погашена.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У частині ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено що, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Унаслідок укладення договору шляхом підписання відповідачем Заяви-договору, між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов'язки і за своєю правовою природою вказаний правочин є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підтвердження наявності заборгованості за відповідачем за кредитним договором №2533982-023 від 18.11.2021 позивачем долучено розрахунок заборгованості та виписки з особового рахунку відповідача.
При цьому, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 в справі № 910/10254/18.
Будь-яких доказів оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у розмірі 90 078,85 грн. за кредитним договором №2533982-023 від 18.11.2021, а саме: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 46 082,68 грн., заборгованості по процентах в розмірі 7,17 грн., заборгованості по комісії у розмірі 43 989,00 грн., відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, як і контррозрахунку, а судом таких обставин не встановлено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, презумпція правомірності якого не спростована.
Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування факту отримання кредитних коштів, а також обставин та доказів наданих позивачем.
Таким чином, суд приймає доводи позивача, так як вони обгрунтовані та підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ "Таскомбанк" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Згідно із п. 5 ч. 1 т. 237 ГПК України при ухвалені рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позову повністю на відповідача покладаються витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 423,00 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства; ст. 2,3, 4, 11, 12,13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 96, 123, 196, 210, 232, 233, 236-238, 240-242, 255, 256, 326, 327 ГПК України -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ідентифікаційний номер 09806443) кредитну заборгованість за заявою-договором № 2533982-023 від 18.11.2021, що складає 90 078,85 грн., з яких:
- заборгованість по тілу кредиту ( в т.ч. прострочена) - 46 082,68 грн.;
- заборгованість по процентах ( в т.ч. прострочені) - 7,17 грн.;
- заборгованість по комісії (в т.ч. прострочені) - 43 989,00 грн.,
а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 423,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Копію рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси: АТ "Таскомбанк" - ІНФОРМАЦІЯ_4; ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_3
Повне рішення складено 14 листопада 2025 р.
Суддя Лабунська Т.І.
віддрук. прим.:
1 - до справи.