іменем України
14 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/2752/25
Головуючий у першій інстанції - ДАВИДЧУК Д. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1637/25
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 серпня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У травні 2025 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 63 540,92 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 червня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби у розмірі 38 900 грн строком на 5 років зі сплатою відсотків за користування кредитом з фіксованою ставкою у 40 % річних. Відповідач порушив зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого станом на 21 червня 2024 року утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 63 540,92 грн, з яких: 32 788,40 грн - заборгованість за тілом кредиту та 30 752,52 грн - заборгованість за відсотками.
21 червня 2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за наведеним кредитним договором.
Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 серпня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Позивач зазначає. що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано положення ст. 526, 629, 1054, 1048 ЦК України, зважаючи на наявність у справі належних доказів на підтвердження доводів позову.
Скаржник наголошує на помилковості застосування судом до спірних правовідносин ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки цією нормою відповідач не звільняється від виконання кредитних зобов'язань.
Зазначає, що провадження у цій справі відкрито 04 червня 2025 року, і районним судом направлялись ОСОБА_1 копія позовної заяви, яка за своєю правовою природою є вимогою. Проте станом на день звернення з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , з огляду на його поведінку, порушень зобов'язань за кредитним договором не усунув і не збирається, отже на час ухвалення судового рішення 30-денний строк, визначений для усунення позичальником порушень умов кредитного договору відповідно до приписів ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування», вже минув. Невиконання кредитором обов'язку з направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту, про що виснував Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц.
Відповідачем відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а рішення суду - скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, який позивачем не дотримано. Позивач ні в позовній заяві, ні в додатках до неї не зазначив, коли саме та на якій підставі припинено кредитний договір з ОСОБА_1 та чи мало місце його дострокове розірвання.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з наведеним висновком суду, зважаючи на таке.
У справі встановлено, що 15 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ОТП Банк» з метою отримання банківських послуг і цього ж дня підписав анкету-заяву на отримання кредиту (а.с. 8 зворот-9).
16 червня 2021 року сторони уклали кредитний договір № 2036687556, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику на споживчі цілі кредит у сумі 38 900 грн зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 40 % річних з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 16 червня 2026 року (а.с. 5-7).
Відповідно до п. 3.1 договору банк надає позичальнику кредит шляхом видачі готівкою суми кредиту через касу банку. З метою обслуговування та погашення кредиту банк безкоштовно відкриває позичальнику рахунок погашення боргових зобов'язань, реквізити якого визначені у додатку № 1 до кредитного договору (п. 3.5 договору). Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення сторони визначити у графіку платежів, що є додатком № 1 до кредитного договору (п. 3.5.1 договору).
До договору позивачем надано паспорт споживчого кредиту, в якому визначено умови кредитування, з якими відповідач ознайомився 16 червня 2021 року, що засвідчено його особистим підписом (а.с. 7 зворот-8).
Додатком № 1 до кредитного договору № 2036687556 від 16 червня 2021 року є графік платежів та розрахунок загальної вартості, який містить особистий підпис позичальника (а.с. 10 зворот-11). Відповідно до наявної у додатку інформації загальна вартість кредиту за розрахунковий період становить 90 477,92 грн. Також у додатку указано рахунок погашення боргових зобов'язань, відкритий ОСОБА_1 , - НОМЕР_1 .
Фінансова установа зобов'язання за укладеним кредитним договором виконала. Відповідно до копії заяви на видачу готівки від 16 червня 2021 року № 25711789 АТ «ОТП Банк» виплатило, а ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 38 900 грн за кредитним договором від 16 червня 2021 року (а.с. 14 зворот).
21 червня 2024 року між АТ «ОТП Банк» (клієнтом) та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (фактором) укладено договір факторингу № 21/06/24, відповідно до умов якого клієнт передає, а фактор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості згідно з реєстром боржників. Фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату відповідно умов цього договору. За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов'язань за кредитними договорами (а.с. 15-20).
Таким чином, АТ «ОТП Банк» передало (відступило) ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» прийняло належні АТ «ОТП Банк» права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 21 червня 2024 року до договору факторингу № 21/06/24 від 21 червня 2024 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2036687556 від 16 червня 2021 року щодо заборгованості у загальній сумі 63 540,92 грн, з яких: 32 788,40 грн - сума боргу за тілом кредиту та 30 752,52 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 21-22). Указана сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором від 16 червня 2021 року, складеним ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» станом на 20 червня 2024 року (а.с. 30).
Платіжними інструкціями № 3073, 3074 від 21 червня 2024 року підтверджено, що ТОВ «Еліт Фінанс» сплатило АТ «ОТП Банк» визначену за договором факторингу № 21/06/24 суму коштів у розмірі 6 050 700,06 грн (а.с. 24).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти . Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача кредитних коштів.
У справі встановлено, що 15 червня 2021 року ОСОБА_1 , маючи намір отримати в кредит грошові кошти, звернувся до АТ «ОТП Банк» та цього ж дня підписав анкету-заяву на отримання кредиту.
16 червня 2021 року, ознайомившись з паспортом споживчого кредиту та підписавши його, відповідач уклав з банківською установою кредитний договір, у якому сторони узгодили наступні умови: мета отримання кредиту - споживчі цілі; сума кредиту - 38 900 грн; строк кредитування - 60 місяців (дата остаточного повернення кредиту - 16 червня 2026 року); тип процентної ставки - фіксована; процентна ставка - 40 % річних. Тобто, у договорі чітко визначено істотні умови кредитування, з якими ОСОБА_1 погодився.
16 червня 2021 року ОСОБА_1 отримав в банку готівкою кошти в сумі 38 900 грн. Надана АТ «ОТП Банк» виписка по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 , за період з 16 червня 2021 року по 21 червня 2024 року (а.с. 25-29) свідчить про те, що відповідач у цей період частково погашав кредитну заборгованість. Наведена обставина підтверджується і даними, наявними в розрахунку заборгованості, за якими відповідач у рахунок погашення боргу за кредитом загалом сплатив 6 111,60 грн, а в рахунок погашення заборгованості за відсотками - 9 488,16 грн.
Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 338/180/17, викладені у постанові від 05 червня 2018 року).
Отже, наведеними вище обставинами та письмовими доказами доведено виникнення між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 договірних зобов'язань за укладеним кредитним договором. Зважаючи на неналежне виконання позичальником грошового зобов'язання за кредитним договором та ураховуючи те, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», як новий кредитор за договором про відступлення права вимоги, набуло право вимоги у обсязі та на умовах права вимоги первісного кредитора, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з відповідача кредитної заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд, пославшись на ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування», зазначив про недотримання позивачем обов'язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Апеляційний суд не погоджується з наведеним висновком з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Ураховуючи приписи ст. 526, 527, 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
Розрахунок заборгованості свідчить про те, що ОСОБА_1 , починаючи з 17 лютого 2022 року, внесків на погашення відсотків за користування кредитом взагалі не здійснював, а на погашення тіла кредиту провів лише один платіж - 54,51 грн. Тобто, відповідач допустив прострочення сплати частини кредиту щонайменше на один календарний місяць, у зв'язку з чим кредитодавець набув права вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав. Проте, як свідчить розрахунок заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися відповідачу включно до 20 червня 2024 року, тобто, після укладення 21 червня 2024 року договору факторингу новий кредитор ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» нарахування відсотків за користування кредитом, остаточна дата повернення якого є 16 червня 2026 року, не здійснювало.
Тобто, позивач стягує з ОСОБА_1 не усю суму за кредитом (в повному обсязі) достроково, а лише той борг, який утворився у відповідача станом на 21 червня 2024 року. Відповідно письмова вимога кредитором про дострокове повернення усієї суми кредиту ОСОБА_1 не направлялась.
Отже, незважаючи на те, що письмова вимога про дострокове повернення кредиту у справі відсутня, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», зважаючи на підтвердження доводів про порушене право, правомірно звернулося з позовом стосовно виконання боржником обов'язку з дострокового повернення боргу за кредитом, що існував у відповідача станом на 21 червня 2024 року. Ураховуючи наведене, заявлена позивачем вимога про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 63 540,92 грн є обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.
Беручи до уваги неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильність застосування районним судом норм матеріального права, апеляційний суд відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення про задоволення позову з підстав, наведених вище.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
За подання позову в письмовому вигляді ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплачено 3 028 грн судового збору (а.с. 1). За подачу апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 4 542 грн (а.с. 53).
Оскільки суд задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції та повністю задовольняє позов, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, понесених позивачем, і стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» 3 028 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 4 542 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що загалом становить 7 570 грн.
Вирішуючи заявлене ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» в позовній заяві клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 141 ЦПК України визначений порядок розподілу витрат між сторонами. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з приписами ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
03 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І. укладено договір про надання правничої допомоги № 03-07/24 (а.с. 31-32). За змістом договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов'язався надати клієнту послуги захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду судом будь-якої інстанції справ, у якій клієнт є учасником (п. 1.1 договору). Вартість послуг адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затраченого адвокатом часу на надання послуг становить 2 000 грн. Конкретні суми до оплати наводяться у акті приймання-передачі наданих послуг, надісланим адвокатом та погодженим з клієнтом (п. 3.1 договору).
Наявний у справі акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 15 липня 2024 року (а.с. 33) свідчить про те, що адвокат Литвиненко О.І. надала наступні послуги за договором від 03 липня 2024 року у справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості: надання первинної консультації замовнику у справі - 0,5 год. вартістю 1 000 грн; правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та ЄСПЛ - 2 год. вартістю 4 000 грн; підготовка та подання позовної заяви - 2,1 год. вартістю 4 200 грн.
01 жовтня 2024 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило на рахунок адвоката Литвиненко О.І. 9 200 грн в рахунок оплати правової допомоги на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 03 липня 2024 року, що підтверджується копією платіжної інструкції № 4916 від 01 жовтня 2024 року (а.с. 34).
Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи. За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Позивач, як доказ понесення товариством витрат на послуги адвоката, подав до суду копію договору про надання правничої допомоги від 03 липня 2024 року, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 15 липня 2024 року та копію платіжної інструкції від 01 жовтня 2024 року.
Колегія суддів вважає, що ці документи не підтверджують факту надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом цієї справи, а лише вказують на те, що між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І. існують договірні відносини щодо надання товариству юридичних послуг.
Так, 03 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І. укладено договір про надання правничої допомоги. Водночас зі змісту цього правочину неможливо встановити, що адвокат зобов'язалася надавати позивачу правничі послуги саме у справі № 742/2752/25 за позовом ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Крім цього, п. 1.1 договору передбачено, що адвокат надає послуги клієнту під час розгляду справи судом будь-якої інстанції. Тобто, його умовами визначено, що адвокат надає товариству правничі послуги лише під час судового розгляду, що передбачає наявність відповідної цивільної справи у провадженні суду. Надання товариству адвокатом консультаційних послуг або надання послуг зі складання процесуальних документів (позовної заяви тощо) до звернення до суду умовами договору не передбачено.
Колегія суддів зважає на те, що позовна заява підписана особисто директором ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» Наваренком В.Г. (а.с. 2-4) та подана засобами поштового зв'язку саме товариством, про що свідчить печатний відбиток адреси позивача на поштовому конверті (а.с. 36).
У платіжній інструкції від 01 жовтня 2024 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», сплачуючи адвокату Литвиненко О.І. 9 200 грн, у призначенні платежу зазначило: «Оплата згідно договору № 03-07/25 про надання правничої допомоги від 03 липня 2024 року». Відповідних посилань на те, що проведено оплату наданих адвокатських послуг саме у справі, де відповідачем є Кізим Д.М., платіжний документ не містить. З цим позовом до суду ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулось 21 травня 2025 року.
Зважаючи на наведені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що у тексті договору та платіжній інструкції відсутні належні посилання на те, що правничу допомогу надано адвокатом позивачу саме у цій справі та на стадії її підготовки до розгляду (складались процесуальні документи). Інших доказів, які б свідчили про пов'язаність договору про надання правничої допомоги від 03 липня 2024 року, та відповідно й сплачених позивачем грошових коштів із розглядом цієї справи, матеріали справи не містять. Зазначення у акті приймання-передачі наданих послуг опису робіт, здійснених адвокатом, таким доказом бути не може. Указані обставини свідчать про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами доводів про понесені на правову допомогу у цій справі витрати.
Ураховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла переконання про відсутність підстав для задоволення клопотання ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про відшкодування понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу у зв'язку з їх недоведеністю.
Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» - задовольнити.
Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 серпня 2025 року - скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 63 540,92 грн та 7 570 грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», зареєстроване місцезнаходження: пл. Солом'янська, 2, м. Київ, 03035, ЄДРПОУ 40340222.
ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова