іменем України
13 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 733/1287/25
Головуючий у першій інстанції - Вовченко А. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1593/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»
Відповідач: ОСОБА_1
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя Вовченко А.В.), ухвалене у м.Ічня, повний текст рішення складено 28 липня 2025 року,
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором №666648146 від 18 листопада 2021 року в розмірі 10626,56 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 18 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису, право вимоги за яким відповідно до укладеного договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», а відповідно до договору факторингу №30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року - до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». 29 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №29/05/25-Е, за умовами якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором відповідача. ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов'язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 10626,56 грн, з яких: 10552,16 грн - заборгованість по кредиту; 74,40 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» не надано жодного первинного документу, належних та допустимих доказів щодо фактичного перерахування коштів відповідачу за кредитним договором №666648146 від 18 листопада 2021 року, у зв'язку з чим позовні вимоги є недоведеними та необгрунтованими.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЕЙС» просить скасувати вказане рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що на виконання кредитного договору №666648146 від 18 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу на вказаний ним картковий рахунок грошові кошти в сумі 22600 грн. Позивач наголошує, що платіжне доручення містить всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа і відповідає вимогам чинного законодавства. Звертає увагу, що судом першої інстанції ухвалою від 01 липня 2025 року помилково витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію щодо зарахування коштів за кредитним договором на рахунок ОСОБА_1 за інший період, а ніж період, в який було здійснено перерахування коштів, що призвело до невірного висновку суду першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі. ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначає про те, що набуло права вимоги за вказаним кредитним договором та матеріали справи містять достатні докази на підтвердження зазначеного. Позивач просить врахувати позитивну практику розгляду аналогічних справ судами апеляційної інстанції. Крім того, ТОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 6056 грн судового збору, понесених у суді першої та апеляційної інстанції у цій справі.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно з приписами ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
По справі встановлено, що 18 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір №666648146, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 22 600 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового продукту «КОМФОРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.37 зворот - 40). Кредит надається строком на 140 днів (п.1.2. договору).
Додатком №1 до Кредитного договору №666648146 від 18 листопада 2021 року є Графік платежів (а.с.41).
Договір №666648146 підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV2BY83.
Відповідно до платіжного доручення від 18 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на платіжну картку ОСОБА_1 22 600,00 грн (а.с.10).
Отримання грошових коштів ОСОБА_1 підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», згідно з якою Відповідач 18 листопада 2021 року отримав на платіжну картку № НОМЕР_1 (банк картки отримувача: АТ «Універсал Банк») кредитні кошти у розмірі 22 600 грн, відповідно до кредитного договору №666648146 від 18 листопада 2021 року (а.с.120).
25 лютого 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було підписано додаткову угоду до кредитного договору №666648146 від 18 листопада 2021 року, за умовами якої сторони продовжили строк надання кредиту на 14 днів, узгодили суму заборгованості на кінець строку кредитування у розмірі 13149,74 грн, з яких: 10625,68 грн - заборгованість по кредиту; 2524,06 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. На дату укладання цієї Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування Кредитом, відповідно до чого загальні витрати за кредитом та загальна вартість кредиту збільшується на суму такого платежу. Нова загальна вартість кредиту 35966,54 грн, з яких: 22600 грн - заборгованість по кредиту; 13396,54 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 25 лютого 2022 року. Всі інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними, і сторони підтверджують їх обов'язковість до виконання. Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору (а.с.42).
Зазначена додаткова угода підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV92МР6 (а.с.43 зворот).
За клопотанням позивача судом першої інстанції було витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію, зокрема про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки НОМЕР_2 у період з 18 листопада 2023 року по 23 листопада 2023 року у сумі 22 600 грн.
На виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк» повідомило, що у вказаний період не виявлено зарахування коштів у сумі 22 600 грн (а.с.149).
Вбачається, що судом першої інстанції було витребувано інформацію за період з 18 листопада 2023 року по 23 листопада 2023 року, у той час як позивач стверджував, що кредитні кошти були зараховані на рахунок позичальника 18 листопада 2021 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано жодного первинного документу, як й іншого належного та допустимого доказу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірі, передбаченому кредитним договором №666648146 та на його виконання.
У своїй апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЕЙС» стверджувало, що ним доведено факт виконання зобов'язання первинного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 22 600 грн.
Одночасно позивач подав клопотання про витребування доказів, зокрема про факт зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 .
Клопотання ТОВ «ФК «ЕЙС» було задоволено ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12 вересня 2025 року.
З наданого до суду апеляційної інстанції АТ «Універсал Банк» листа вбачається, що за період з 18 листопада 2021 року по 23 листопада 2021 року на платіжну картку № НОМЕР_3 , відкриту на ім'я ОСОБА_1 було зараховано платіж у сумі 22 600 грн. Також банком надано виписку про рух коштів по вказаній картці, відповідно до якої 18 листопада 2021 року зараховано платіж у розмірі 22 600 грн.
Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази перерахування грошових коштів відповідачу на виконання умов кредитного договору №666648146, а висновок суду першої інстанції про відсутність таких доказів є необґрунтованим.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору №666648146 від 18 листопада 2021 року із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за зазначеним споживчим кредитом за період з 18 листопада 2021 року по 17 травня 2022 року заборгованість складає 10626,56 грн, в тому числі: 10552,16 грн тіло кредиту, 74,40 грн проценти за користування кредитом (а.с.52-53).
Відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.83-89). Пунктом 8.2. договору встановлено, що строк договору закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
28 листопада 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року (а.с. 94).
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою текст договору факторингу викладено у новій редакції. Зокрема, пункти 1.3, 4.1, 8.2 викладено у такій редакції: право вимоги - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с. 95-101).
Додатковими угодами (№27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року) до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строк дії Договору факторингу продовжувався відповідно до 31 грудня 2022 року, до 31 грудня 2023 року, до 31 грудня 2024 року (а.с. 105-107).
У реєстрі прав вимоги №177 від 17 травня 2022 року зазначено під номером 1286 боржника ОСОБА_1 , кредитний договір №666648146 від 18 листопада 2021 року з загальною сумою відступленої грошової вимоги 10626,56 грн (а.с.80-82).
30 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) укладено договір факторингу №30/1023-01, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №666648146 від 18 листопада 2021 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (а.с.66-68, 69-74). Відповідно до платіжної інструкції № 4939 від 31 жовтня 2023 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило ТОВ «Таліон Плюс» 3 139 070,13 грн за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги №1 від 30 жовтня 2023 року та договору факторингу №30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року (а.с.65).
29 травня 2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» (Фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) укладено договір факторингу №29/05/25-Е (а.с.60-63), за умовами якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступив ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги заборгованостей, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №666648146 від 18 листопада 2021 року на загальну суму 10626,56 грн, з яких: прострочене тіло 10552,16 грн, прострочені відсотки 74,40 грн (а.с.58-59).
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).
Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Звертаючись з цим позовом та обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «ФК «ЕЙС» указувало на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС», на підставі договорів факторингу, які були укладені 28 листопада 2018 року, 30 жовтня 2023 року, 29 травня 2025 року.
Апеляційний суд вважає, що позивач не набув прав кредитора по відношенню до відповідача за договором №666648146 від 18 листопада 2021 року.
На час укладення 28 листопада 2018 року договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» предмет правочину: право майбутньої вимоги мало бути визначене, проте жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення вказаного договору факторингу не існувало та сторони не могли передбачити, що 18 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладе договір №666648146 саме з відповідачем.
На час укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» не індивідуалізовано належним чином предмет правочину, а інформація щодо ОСОБА_1 , як боржника, зазначена у реєстрі прав вимоги №177 від 17 травня 2022 року, тобто більше ніж через 3 роки після укладення договору факторингу.
Крім того, на час укладення такого договору сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, оскільки предмет не індивідуалізовано належним чином.
Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не могло було передане цим товариством спочатку ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом - ТОВ «ФК «ЕЙС».
Підставою зміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
Суд апеляційної інстанції констатує, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, однак наведене стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, доводи апеляційної скарги про те, що позивач довів перехід права вимоги за договорами факторингу.
Суд першої інстанції дійшов у цілому правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, однак колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що така відмова грунтується на інших, зазначених вище, підставах. Відповідно оскаржуване рішення суду першої інстанції належить змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити частково.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 липня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: