Справа № 607/11915/25Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 33/817/559/25 Доповідач - Галіян Л.Є.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
10 листопада 2025 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є.
з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
захисника - адвоката Чернецького В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Чернецького В.І. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2025 року,-
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави 605,60 грн.
Згідно даної постанови, ОСОБА_1 03.06.2025 о 08 год. 55 хв. в м. Тернопіль, вул. Об'їзна 5А керував транспортним засобом Citroen Berlingo НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, порушення мови. Від проходження огляду в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР з метою встановлення наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник просить оскаржувану постанову суду скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 ..
Вказані вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції не з'ясовано усіх обставин справи, оскільки ОСОБА_1 не було повідомлено причину зупинки і підстави для такої були відсутні.
Також працівниками поліції протягом години спілкування у встановленому порядку не виявлено жодних ознак наркотичного сп'яніння, а запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, через те що водій відмовлявся проїхати в ТЦК для уточнення даних.
Крім того водій в подальшому самостійно пройшов огляд у лікарні і наркотичного чи іншого сп'яніння у нього не виявлено.
Також відеозапис з місця події не є безперервним, а у суді першої інстанції захисник заявляв клопотання про фіксацію судового засідання, але така у матеріалах справи відсутня.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити, з мотивів викладених у ній, дослідивши доводи апеляційної скарги, прихожу до наступних висновків.
Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП без належного дослідження та оцінки всіх доказів, наявних в матеріалах справи, а обмежився лише викладенням їх переліку, без зазначення, що саме вони доводять чи спростовують.
Разом з тим, викладені у протоколі дані не відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам.
Так, згідно ст.35 ЗУ “Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху України;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
2. Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені органами доходів і зборів відповідно до МКУ, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
3.Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Проте в порушення вимог вказаної статті, як вбачається із відеозапису з нагрудних камер працівників поліції до матеріалів справи не долучено даних на підтвердження керування автомобілем ОСОБА_1 , а також вчинення ним порушень будь-яких порушень ПДР України.
Так, відеозапис розпочинається із моменту перевірки документів працівниками ТЦК та СП, а потім вже поліцейськими.
Разом з тим, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також в передачі керування траспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Отже, за обставин даної справи доведенню підлягає факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та факт його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп'яніння.
Вказані вимоги при розгляді справи щодо ОСОБА_1 не були дотримані повною мірою, оскільки при прийнятті рішення поза увагою та без належної оцінки суду залишились фактичні обставини, які істотно вплинули на правильність прийнятого рішення.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №349900 від 03.06.2025 року ОСОБА_1 на пропозицію працівників патрульної поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі категорично відмовився.
Водночас, викладені у протоколі дані не відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам.
Відповідно до п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.1.4 Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Із досліджених судом матеріалів справи, в тому числі відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції з метою перевірки працівниками ТЦК та СП порушення військового обліку ОСОБА_1 , які при цьому вказували на необхідність проїхати з ними до найближчого закладу ТЦК, на що останній відмовлявся. При цьому, працівник поліції після тривалого у часі спілкування із ОСОБА_1 повідомляв останнього, що він може самостійно, власним автомобілем у присутності працівників ТЦК та СП проїхати до ТЦК.
Отже, в ході тривалого спілкування працівника поліції із ОСОБА_1 не виникало підозри щодо перебування останнього у стані наркотичного сп'яніння, а така підозра виникла лише під час того, як останній відмовився виходити з автомобіля та проїхати до найближчого ТЦК та СП.
Разом з тим, після зауваження водія безпідставній зупинці через відсутність порушення ним ПДР України та відмові проїхати у ТЦК, у працівників поліції виникла підозра щодо перебування останнього у стані наркотичного сп'яніння, у зв'язку із чим йому було запропоновано пройти медичний огляд у спеціалізованому медичному закладі, на що останній відмовився, мотивуючи тим, що для цього відсутні підстави. Надалі зазначав, що бажає отримати правову допомогу та очікує адвоката і їхати до медичного закладу не відмовляється, а бажає прослідувати туди власним транспортом, щоб його не завезли силою до ТЦК. На цьому ж відеозаписі зафіксовано, що після повідомлення ОСОБА_1 про те, що він бажає дочекатися адвоката, працівники ТЦК та СП повідомили, що якщо на місце прибуде адвокат, то цього адвоката одразу відправлять до СБУ, а працівник поліції повідомив, що ОСОБА_1 буде силою доставлений в ТЦК та СП.
Допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_2 суду повідомив, що прибув на місце зупинки автомобіля ОСОБА_3 та був присутній під час спілкування останнього з поліцейськими та працівниками ТЦК та СП, при цьому працівники поліції не встановлювали на місці ознак наркотичного сп'яніння ОСОБА_3 , як того вимагає Інструкція.
Апеляційний суд звертає увагу, шо на досліджених відеозаписах, поведінка ОСОБА_1 є адекватною до обставновки, жодних ознак наркотичного сп'яніння у останнього, в тому числі ті, які зазначені поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення, судом не вбачається. Спілкування із поліцейськими, яке зафіксоване на відеозаписі тривало значний час і протягом усього часу ОСОБА_1 цілком адекватно відповідав на запитання працівників поліції, давав свої пояснення, задавав питання, його мова носила послідовний та логічний характер, відповідала обстановці і подіям, що відбувались на місці зупинки транспортного засобу.
У даному випадку, із відеозапису вбачається, що підозра у працівників поліції щодо перебування водія ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння виникла не у зв'язку із очевидною наявністю у нього ознак такого сп'яніння, а у зв'язку з його відмовою проїхати з працівниками поліції в ТЦК та СП, що фактично суперечить приписам нормативно правових актів, які регламентують порядок проведення огляду водіїв на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння.
Тому, суд приходить до переконання, що у працівників поліції не було достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння, а вказані ними ознаки мають формальний характер та не підтверджуються відеозаписами, що, в свою чергу, свідчить про недотримання працівниками поліції процедури огляду, порядок якої визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та ст. 266 КУпАП і, відповідно, має наслідком її недійсність.
Як слідує з відеозапису, що був предметом дослідження апеляційного суду, ОСОБА_1 вказував, що не відмовляється пройти огляд, проте зазначає, що підстав для його направлення на огляду у працівників поліції немає, а такі дії є наслідком упередженого ставлення, та здійснені з однією метою - подальшого доставлення його до ТЦК та СП. При цьому зазначав, що погоджується пройти такий огляд у медзакладі, якщо туди він поїде у власному автомобілі, за кермом якого буде його знайомий, котрий прибув на місце зупинки автомобіля у супроводі працівників поліції.
Такі доводи сторони захисту, враховуючи досліджені відеозаписи, суд вважає обґрунтованими.
Окрім того, стороною захисту долучено до матеріалів справи медичну документацію, яка підтверджує позицію ОСОБА_1 зафіксовану на відеозаписах. І хоча проходження ОСОБА_1 самостійно в межах двох годин медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння не може вважатися таким, що відповідає вимогам ст.266 КУпАП, проте, за обставин даної справи, це підтверджує доводи апелянта про послідовну позицію ОСОБА_1 щодо відсутності у нього ознак наркотичного сп'яніння, як підставу для проходження такого огляду, а також те, що він не заперечував щодо проходження медичного огляду, проте мав підстави сумніватися, що може бути доставлений в ТЦК та СП.
Зважаючи на викладені обставини, які дають підстави для сумніву на предмет наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, а також відсутність підстав для зупинки транспортного засобу та факту керування ним з ознаками наркотичного сп'яніння, про що свідчить запис із відеокамери поліцейського, ставить під сумнів законність вимог поліцейських щодо проходження огляду на стан сп'яніння останнього.
За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про недотримання працівниками поліції порядку проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, який регламентовано приписами ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМ України від 17.12.2008 р. № 1103.
За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а викладені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, у зв'язку з чим було постановлено необґрунтоване рішення, яке належить скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Чернецького В.І. задовольнити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження в даній справі - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя