Справа № 607/22734/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/311/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвала слідчого судді
14 листопада 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участі: скаржника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження №11-сс/817/311/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 листопада 2025 року про повернення скарги на постанову слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові від 25.09.2025 про закриття кримінального провадження №42025210000000076 від 28.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.11.2025 року скаргу ОСОБА_6 на постанову слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 25.09.2025 про закриття кримінального провадження №42025210000000076 від 28.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України повернуто заявнику.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, скаргу повернути в суд першої інстанції для продовження розгляду.
Мотивує скаргу тим, що під час розгляду кримінального провадження щодо нього за ст.307 КК України ним було повідомлено суд про вчинення щодо нього працівниками поліції кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, у зв'язку з чим розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025210000000076 за фактом застосування фізичного та психологічного насильства. На цій підставі він вважає очевидним, що є не лише заявником, але й потерпілим у цьому кримінальному провадженні.
Посилається на ст. 55 КПК України, відповідно до якої потерпілим є особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Стверджує, що у його випадку шкода є очевидною з огляду на фабулу кримінального провадження, а тому відсутність окремого процесуального рішення про визнання його потерпілим не може бути підставою для повернення його скарги слідчому.
Вважає, що дії слідчого судді не відповідають завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України, оскільки не сприяють забезпеченню швидкого, повного та неупередженого розслідування обставин можливого перевищення влади працівниками поліції. На думку апелянта, слідчий суддя фактично оцінив зміст скарги до моменту її розгляду, що є недопустимим та суперечить вимогам ст. 304-307 КПК України.
Апелянт також наголошує, що суд першої інстанції та орган досудового розслідування проявили надмірний формалізм, що унеможливило його ефективний доступ до механізму юридичного захисту та перешкоджає реальному розгляду його доводів щодо неправомірних дій поліції. Така практика, на його переконання, суперечить принципу верховенства права та підриває довіру до правосуддя.
Посилається на практику ЄСПЛ у справах «Бююкдаг проти Туреччини», «Дедовський та інші проти Росії», «Олексій Михайлович Захарін проти України», «Басенко проти України» та ін., де суд вказував на обов'язок держави забезпечити ефективне розслідування заяв про жорстоке поводження та недопустимість обмеження доступу потерпілого до участі у такому розслідуванні.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_6 , який підтримав подану скаргу з викладених у ній мотивів, колегія суддів, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, прийшла до наступних міркувань.
Постановою слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові від 25 вересня 2025 року закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42025210000000076 від 28.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України за фактом застосування до нього працівниками правоохоронних органів фізичного та психологічного насильства на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку із відсутністю в діях працівників поліції складу злочину.
Повертаючи вказану скаргу, суддя місцевого суду виходив з того, що скаржник не є ані заявником, ані потерпілим у кримінальному провадженні № 42025210000000076, оскільки відомості до ЄРДР були внесені прокурором за результатами самостійного виявлення можливого кримінального правопорушення, а ОСОБА_6 не подавав слідчому заяви про визнання його потерпілим чи залучення його до провадження в якості потерпілого та не набув відповідного процесуального статусу, а також до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, ОСОБА_6 з заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення не звертався, у зв'язку з чим він не наділений правом оскаржувати постанову про закриття кримінального провадження оскільки не є суб'єктом її оскарження, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України є підставою для повернення скарги.
У відповідності до ст.306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею, а суд апеляційної інстанції відповідно до ст.422 КПК України перевіряє ухвалу слідчого судді, винесену за наслідками цього розгляду.
Як встановлено слідчим суддею, ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42025210000000076 від 28.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України за фактом застосування до нього працівниками правоохоронних органів фізичного та психологічного насильства був допитаний в якості свідка, заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення чи про залучення його до провадження в якості потерпілого у матеріалах провадження немає. До органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, ОСОБА_6 з заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення також не звертався.
З огляду на вищенаведене, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що ОСОБА_6 не є ні заявником ні потерпілим у кримінальному провадженні № 42025210000000076 від 28.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України за фактом застосування до нього працівниками правоохоронних органів фізичного та психологічного насильства та повернув її на підставі п.1 ч.2 ст.304 КПК України у зв'язку з тим що вона подана особою, не визначеною п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України(заявником, потерпілим, його представником чи законним представником), яка має право її подавати.
Однак, колегія суддів з вказаним висновком погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право звернення до суду. Проте, це право не є абсолютним та може бути піддано обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за захистом законних прав, свобод та інтересів в кримінальному провадженні визначений Кримінальним процесуальним кодексом України.
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42025210000000076 від 28.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України здійснювалось по факту можливого перевищення влади або службових повноважень службовими особами правоохоронного органу, зокрема, застосування ними фізичного та психологічного насильства при затриманні ОСОБА_6 в порядку ст.208 КПК України кримінальноу провадженні щодо нього за ч.2 ст.307 КПК України. Одразу після затримання, ОСОБА_6 заявив про застосування щодо нього фізичного та психологічного насильства працівниками правоохоронних органів, ця заява була предметом службового розслідування поліції, за наслідками проведення якого було складено висновок службової перевірки. З цією ж заяво. ОСОБА_6 звертався до суду першої, апеляційної та касаційної інстанції під час розгляду щодо нього кримінального провадження за ч.2 ст.307 КК України, та вона стала підставою для скасування рішення колегії суддів апеляційного суду в кримінальному провадженні ч.2 ст.307 КК України щодо ОСОБА_6 та направлення справи до суду з вказівками щодо внесення відомостей за повідомленими ОСОБА_6 та його захисником фактами застосування фізичного та психологічного насильства та проведення досудового розслідування.
За вказаних обставин, не можа вважати обгунтованим твердження слідчого судді про те що права та інтереси ОСОБА_6 не було порушено чи обмежено .
Окрім того, зі змісту ст.55 КК України вбачається що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушення завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, то слідчий прокурор вправі визнати її потерпілою лише за її письмовою згодою.
Як вбачається з вищенаведеного, ОСОБА_6 згідно висловеної ним заяви у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції була заподіяна моральна та фізична шкода працівниками правоохоронних органів при його затриманні в порядку ст.208 КПК України за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за даним фактом було розпочате кримінальне провадження №42025210000000076 від 28.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, у суді апеляційної інстанції під час розгляду вказаної скарги ОСОБА_6 підтвердив що слідчий під час допиту його в якості свідка під час здійснення досудового розслідування у провадженні №42025210000000076 від 28.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України не запитував її у нього згоди на залучення до вказаного провадження в якості потерпілого та не роз'яснював йому вимог ст.55 КК України щодо необхідності написання заяви про залучення в якості потерпілого чи вчинення щодо нього кримінального правопорушення, він вважає себе потерпілим у цьому провадженні оскільки йому була заподіяна моральна та фізична шкода працівниками правоохоронних органів при його затриманні в порядку ст.208 КПК України за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Тому колегія суддів не погоджується з слідчим суддею, який повернув скаргу ОСОБА_6 на підставі вимог п.1 ч.2 ст.304 КПК України, з тих підстав що він не є особою, яка має право подавати скаргу, та приходить до висновку про те що ОСОБА_6 надав свою згоду на залучення в якості потерпілого у кримінальному провадженні №42025210000000076 від 28.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, тому є потерпілим, в зв'язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_6 слід задовольнити, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 листопада 2025 року про повернення скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження - скасувати, вважати скаргу ОСОБА_6 на постанову слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 25.09.2025 про закриття кримінального провадження №42025210000000076 від 28.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України такою, що підлягає розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 404, 405, 407, 419, 422, 423 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 листопада 2025 року про повернення скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження - скасувати. Вважати скаргу ОСОБА_6 на постанову слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 25.09.2025 про закриття кримінального провадження №42025210000000076 від 28.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України такою, що підлягає розгляду в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді