Справа № 607/21121/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/304/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
13 листопада 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючої - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
з участю
прокурора - ОСОБА_6
представника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_8 , ОСОБА_9 -адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2025 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора начальника відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_10 ..
Накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, на майно ОСОБА_11 , яке вилучене 08.10.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «iPhone» моделі «16ProMax», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 (без сім картки); мобільний телефон марки «iPhone»моделі «15Pro», ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 із абонентським номером НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки «iPhone» моделі «12», ІМЕІ1: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 із абонентським номером НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки «iPhone»моделі «7», ІМЕІ1: НОМЕР_8 із абонентським номером НОМЕР_9 ; мобільний телефон марки «TecnoСС6»,ІМЕІ1: НОМЕР_10 , ІМЕІ2: НОМЕР_11 (без сім картки); паперовий конверт із написом «Matcha» у якому наявна порошкоподібна речовина зеленого кольору; ноутбук марки«Dell» із зарядним пристроєм.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_8 , ОСОБА_9 -адвокат ОСОБА_7 просить поновити строк апеляційного оскарження і скасувати вказану ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на мобільні телефони та ноутбук.
Вказані вимоги мотивує тим, що вилучені мобільні телефони та ноутбук належать ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що не є учасниками вказаного кримінального провадження.
Також у клопотанні не доведено, що вилучене майно відповідає критеріям речового доказу, а арешт майна порушує їхнє право власності.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, який просить задовольнити подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, прокурора, котрий вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просить залишити її без змін, дослідивши матеріали судового провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Матеріалами провадження підтверджуються доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження, а тому колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин і його слід поновити.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчими Головного управління Національної поліції в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040000708 від 08.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2,3 ст.307, ч.1 ст.305 КК України.
Задовольняючи клопотання прокурора та накладаючи арешт на майно вказане у клопотанні, слідчий суддя виходив з того, що дане майно має значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, в подальшому може бути використане як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, з метою забезпечення його збереження та запобігання можливих ризиків щодо його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, для забезпечення повноти та всебічності розслідування кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно клопотання, метою даного арешту прокурором вказано, що такий необхідний для збереження речових доказів, тобто що встановлено п.1 ч.2 ст.170 КПК України, з метою недопущення спотворення речового доказу або його відчуження.
Вирішуючи вказане клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, слідчий суддя виходив з того, що воно необхідне для збереження речового доказу, майна, щодо якого є достатні підстави вважати, що є ризик його відчуження або спотворення.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1.збереження речових доказів; 2. спеціальної конфіскації; 3.конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4.відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до змісту ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Так, ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів провадження, на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2025 у справі № 607/20581/25, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_11 у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільні телефони та ноутбук.
Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області від 09.10.2025, речі та документи, які були вилучені у ході проведеного обшуку на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2025 за місцем проживання ОСОБА_11 , у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025211040000708 від 08.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2,3 ст.307, ч.1 ст.305 КК України.
При цьому не заслуговують на увагу твердження апелянта, що вказане майно, зокрема мобільний телефон та ноутбук, належать ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та не підлягає арешту, з огляду на наступне.
Так у випадку, передбаченому ч.3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, що має місце у даному випадку.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно ч.3 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слід зауважити, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження, заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
Водночас, перевірка допустимості цих доказів, одержаних в ході проведеного обшуку та які будуть надані суду стороною обвинувачення на підтвердження доведеності винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, належить здійснювати під час проведення судом судового слідства та дослідження доказів в ході розгляду кримінального провадження по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, у матеріалах провадження відсутні будь-які відомості про те, що зазначені у клопотанні про арешт майна мобільні телефони та ноутбук належать ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з зазначенням яка конкретно техніка належить кожному із них. Більше того, про те, що вилучена під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 техніка належить саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ніхто із учасників слідчої дії, у утому числі і останні, які були присутні під час проведення обшуку та вилучення мобільних телефонів та ноутбука, не заявляв, що вбачається з протоколу обшуку від 08.10.2025 року (а.п.17-19).
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що слідчим суддею в даному випадку не було допущено порушень вимог кримінального процесуального закону щодо порядку розгляду клопотання про арешт майна, про які стверджує апелянт.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування по суті вірної ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляцію - без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170-172, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів ,-
Поновити представнику ОСОБА_8 , ОСОБА_9 -адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 , ОСОБА_9 -адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2025 року про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді