Справа № 607/20994/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/270/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - запобіжні заходи
12 листопада 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючої - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
з участю
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
підозрюваного - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
Цією ухвалою клопотання задоволено.
Застосовано до ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави терміном до 23 год. 59 хв. 05.12.2025 року.
В апеляційній скарзі захисник просить вказану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою із покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України чи із визначенням розміру застави.
Свої доводи аргументує тим, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження ризиків, зазначених у клопотанні, а продаж листя Кратом здійснювався виключно у комерційних цілях і підозрюваному не було відомо, що його обіг є обмеженим.
Вказує, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, він позитивно характеризується, раніше до відповідальності не притягався, у нього наявні проблеми із здоров'ям, що слідчим суддею враховано не було.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просять постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, доводи прокурора, який вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а апеляцію такою, що не підлягає до задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як слідує з оскаржуваної ухвали, старший слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 за погодженням прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 .
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України, також суд прийшов до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.177, 178, 183 КПК України.
Так, відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; знищити або сховати будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Згідно ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
п.4 ч.2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та прокурор при розгляді клопотання вказували про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 даних кримінальних правопорушень, що свідчить про існування ризику, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а відтак, перешкодити повному, всебічному та неупередженому проведенні досудового розслідування.
Матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України, що є особливо тяжкими злочинами.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри колегія суддів вважає вірними, оскільки вони підтверджуються доданими до клопотання органу досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами, які детально викладені в ухвалі слідчого судді.
Колегія суддів погоджується в повному обсязі та вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про те, що надані суду в межах розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу матеріали свідчать про існування обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Зазначені у клопотанні обставини підозри особи підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, наведених у матеріалах клопотання. В той же час на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Таким чином твердження сторони захисту стосовно здійснення слідчим суддею неналежної перевірки обґрунтованості підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень є необґрунтованими та спростовуються матеріалами провадження. Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і вмотивованість наведеного висновку слідчого судді під час апеляційного розгляду не встановлено.
Задовольняючи зазначене клопотання слідчого, слідчий суддя належним чином вмотивував своє рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , зазначив про наявність ризиків, визначених в ст.177 КПК України, а саме - можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні, а відтак перешкодити повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може слугувати для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що останній може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що й ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Колегія суддів також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Крім того, оскільки судом встановлено та підтверджується матеріалами провадження, що у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підозрюються ще й інша особа, а отже існує ризик вільного їх спілкування, що перешкоджатиме кримінальному провадженню.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти існуючим ризикам, та унеможливить завершення досудового розслідування кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК.
Доводи сторони захисту про необхідність зміни підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу з посиланням на те, що він раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, колегія суддів визнає непереконливими, оскільки вказані обставини не є такими, що нівелюють встановлені ризики у кримінальному провадженні та не стали тими стримуючими факторами щодо невчинення інкримінованих підозрюваному протиправних дій.
Отже, судом встановлено та підтверджується матеріалами провадження, що обрання ОСОБА_8 іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою не зможе попередити ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
З таким висновком слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів повністю погоджується, оскільки прокурором в судовому засіданні доведено обставини, передбачені ст.194 КПК України.
Пунктом 5 ч.4 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів., слідчий суддя вправі був не визначати підозрюваному розмір застави, і таке рішення не суперечить вимогам ч.4 ст. 183 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник вказує на те, що у ОСОБА_8 незадовільний стан здоров'я, що на його думку дає підстави для скасування ухвали.
Так, згідно ст.ст.3, 49 Конституції України, ст.6 Основ законодавства про охорону здоров'я кожний громадянин України має право на охорону здоров'я. Відповідно до ст.ст.7,11 Закону України “Про попереднє ув'язнення» в місцях попереднього ув'язнення відповідно до законодавства про охорону здоров'я організуються і проводяться медичний огляд осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою, їх медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота.
Отже, у випадку захворювання чи погіршення стану здоров'я обвинуваченого, йому буде забезпечена відповідна медична допомога, а отже такий довід апелянта не є підставою для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та скасування по суті правильного судового рішення. Також, сама по собі наявність у особи хронічного захворювання не може бути свідченням неможливості перебування особи в умовах установи слідчого ізолятора.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до переконання, що вони не знайшли свого підтвердження, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу.
Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 176 - 179, 407, 422 КПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2025 року про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді