Справа № 607/13043/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/339/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.1 ст. 122 КК України
11 листопада 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду
в складі: головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 серпня 2025 року,-
Цим вироком
ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі за попереднім вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 грудня 2024 року та призначено остаточне покарання ОСОБА_7 у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 72 КК України в строк призначеного судом покарання ОСОБА_7 зараховано термін його попереднього ув'язнення з моменту затримання, тобто з 20 червня 2025 року по дату винесення вироку включно, тобто по 26 серпня 2025 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили, але не довше ніж до 23 год. 59 хв. 24.10.2025 року.
Згідно вироку 17.04.2025 близько 11:00 год, у ОСОБА_7 , який перебував у квартирі АДРЕСА_2 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . Під час перебування в зазначеній квартирі, ОСОБА_7 почав висловлювати на її адресу звинувачення у крадіжці грошових коштів.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 17.04.2025 близько 11:00 год, ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді завдання тілесних ушкоджень, безпричинно завдав ОСОБА_9 один удар кулаком правої руки в область правого ока, один удар в область лівого ока, один удар в область носа, внаслідок чого зробив розсічення. Коли потерпіла вибігла з кімнати у коридор, ОСОБА_7 кинув останню на підлогу та почав завдавати удари своєю правою ногою в область спини ОСОБА_9 , а саме в ділянку попереку та геніталій.
В результаті злочинних дій ОСОБА_7 , потерпілій ОСОБА_9 було завдано тілесні ушкодження у вигляді рани спинки носа, синців повік обох очей з крововиливом в білкову оболонку правого ока, саден задньої поверхні грудної клітки зліва, бокової поверхні живота зліва, саден лівого передпліччя, забиття м?яких тканин великих статевих губ у виді синців і набряку, відкритого перелому кісток носа, «забійної рваної» рани спинки носа, яка була піддана первинній хірургічній обробці з накладанням швів, переломів зовнішньої пластинки лобової пазухи однойменної кістки, передньої і медіальної (внутрішньої) стінок правої верхньощелепної пазухи однойменної кістки, верхньої і медіальної (внутрішньої) стінок правої орбіти, верхньої стінки лівої орбіти. Виявлені у ОСОБА_9 переломи кісток лицевого черепа та зовнішні тілесні ушкодження обличчя супроводжуються тривалим (більш як 21 день) розладом здоров?я і за цією ознакою належить до тілесного ушкодження середньої тяжкості - п. п. 2.2.1, 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (МОЗ України, Київ, 1995).
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить, змінити вирок Тернопільського міськрайонного суду від 26.08.2025 року, а саме:
- зменшити покарання, призначене за ч. 1 ст. 122 КК України, з 2 (двох) років на 1 (один) рік позбавлення волі;
- відповідно до ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі;
- встановити остаточне покарання за сукупністю вироків у розмірі 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Свої вимоги обвинувачений ОСОБА_7 мотивує тим, що призначене йому покарання, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, оскільки судом першої інстанції було обрано майже максимальну санкцію ч. 1 ст. 122 КК України, незважаючи на те, що потерпіла не має до обвинуваченого претензій і в судовому засіданні самостійно просила призначити йому менш суворе покарання, зокрема у вигляді виправних робіт.
Крім того, суд лише формально врахував наявність пом'якшуючих обставин - щире каяття, вибачення перед потерпілою, що свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_7 шкодує про вчинене ним правопорушення та активне сприяння розкриттю кримінального провадження, що на переконання обвинуваченого, створює підстави для застосування до нього менш суворого покарання в межах санкції ст. 122 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи обвинуваченого і думку його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції з'ясував наступне.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого правопорушення і правова кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому не підлягають перевірці в ході апеляційного розгляду.
Аналізуючи доводи обвинуваченого щодо надмірної суворості призначеного покарання за ст. 122 КК України і зменшення строку остаточного покарання за сукупністю вироків, колегія суддів приходить до висновку, що вони є безпідставними і суперечать вимогам кримінального закону.
Так, згідно вироку, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог Кримінального кодексу України в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та відомості про особу винного, зокрема те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти приватної власності, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний злочин, негативно характеризується за місцем проживання. За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для призначення покарання у виді позбавлення волі є обґрунтованим.
Також, враховуючи як обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також думку потерпілої щодо міри покарання, суд першої інстанції визначив строк покарання не в максимальному розмірі, що визначений санкцією ч.1 ст.122 КК, а при визначенні строку остаточного покарання застосував спосіб часткового, а не повного складання покарань за сукупністю вироків.
Отже, суд першої інстанції правильно врахував відомості про особу обвинуваченого, пом'якшуючі покарання обставини, в тому числі і ті, на які є посилання в апеляційній скарзі, та призначив за ч.1 ст.122 КК України покарання у виді позбавлення волі згідно санкції інкримінованої статті, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Також, у своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вважає призначене оскарженим вироком остаточне покарання надто суворим і просить його визначити строком на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Колегія суддів критично оцінює такі доводи, оскільки обвинуваченому відповідно до вимог ст.71 КК України було призначено остаточне покарання за сукупністю вироків, яке не може бути меншим за невідбуту частину покарання за попереднім вироком, що в даному випадку становить 5 років позбавлення волі.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що 02 грудня 2024 року ОСОБА_7 був засуджений за ч. 1 ст. 125, ч.4 ст.185 КК України з призначенням йому остаточного покарання у виді 5 років позбавлення волі та зі звільненням від відбування цього покарання з іспитовим строком 2 роки.
Злочин, за який ОСОБА_7 засуджено оскарженим вироком вчинений 17 квітня 2025 року, тобто під час дії встановленого йому іспитового строку, і таким чином ОСОБА_7 порушив умови застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому суд першої інстанції вірно призначив покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим як за покарання, призначене за новий злочин, так і за невідбуту частину попереднього покарання.
Таким чином, доводи апелянта щодо зменшення строку остаточного покарання до 4 років 6 місяців суперечить вимогам ст. 71 КК України.
За встановлених обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що оскільки кримінальне правопорушення, за ч.1 ст.122 КК України обвинувачений ОСОБА_7 вчинив під час дії іспитового строку, то остаточне покарання йому правильно призначено у відповідності до вимог ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за оскарженим вироком частини невідбутого покарання за попереднім вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 грудня 2024 року.
Таким чином, судом першої інстанції було повністю дотримано наведених вимог ч.4 ст.71 КК України, а доводи апеляційної скарги про призначення остаточного покарання за сукупністю вироків строком 4 роки 6 місяців позбавлення волі суперечать наведеним вимогам кримінального закону.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість вироку щодо ОСОБА_7 а тому не вбачає підстав для зменшення строку призначеного обвинуваченому остаточного покарання за сукупністю вироків.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 26 серпня 2025 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - протягом трьох місяців з дня вручення йому копії ухвали апеляційного суду.
Головуючий
Судді