ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
"05" листопада 2025 р. Справа № 903/20/25
щодо постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 листопада 2025 року у справі №903/20/25, що ухвалена за результатами розгляду апеляційної скарги Маневицької селищної ради на рішення Господарського суду Волинської області від 15 серпня 2025 року у справі №903/20/25 за позовом Керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Маневицької селищної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про витребування земельної ділянки.
Відповідно до статті 34 ГПК України, питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені при обговоренні під час ухвалення судового рішення. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Так, рішенням Господарського суду Волинської області від 15 серпня 2025 року у справі №903/20/25 позов задоволено. Витребувано у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння Маневицької селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га. Присуджено до стягнення з Маневицької селищної ради на користь Волинської обласної прокуратури 2422 грн 40 коп витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Маневицька селищна рада звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 15 серпня 2025 року у справі №903/20/25 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 листопада 2025 року у справі №903/20/25 апеляційну скаргу Маневицької селищної ради на рішення Господарського суду Волинської області від 15 серпня 2025 року у справі №903/20/25 задоволено. Рішення Господарського суду Волинської області від 15 серпня 2025 року у справі №903/20/25 скасовано. Прийняти нове рішення. В позові відмовлено.
При ухваленні даної постанови я, як суддя - член колегії суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №903/20/25, керуючись частиною третьою статті 34 Господарського процесуального кодексу України, висловлюю окрему думку щодо її прийняття.
Окрема думка обумовлена тим, що моя правова позиція стосовно спірних правовідносин вже сформована, оскільки мною у складі колегії у справі №903/18/25 вже досліджені ті самі обставини, що мають бути досліджені у справі №903/20/25 і мої висновки по суті спору викладені у постанові.
Відмовляючи у задоволенні позову у справі №903/20/25, суд апеляційної інстанції виснував про необґрунтованість позовних вимог прокурора, оскільки на спірні правовідносини поширюється норма пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, умовою застосування якого (пункту 5) законодавець визначив підтвердження факту надання спірної земельної ділянки в постійне користування лісогосподарському підприємству саме до 28 березня 2006 року включно, чого прокурором і Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" не було доведено, а тому відсутність підстав вважати спірну земельну ділянку раніше наданими землями унеможливлює визнання документами, що підтверджують право лісогосподарського підприємства на неї, планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, складених і затверджених у 2012 - 2013 рр. За таких обставин позовна вимога про витребування спірної земельної ділянки з комунальної власності Маневицької селищної ради не підлягає задоволенню.
Однак, я не можу погодитись з таким висновком, з огляду на наступне.
За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.
Згідно з п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу).
Таким чином, вважаю, що земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, можуть перебувати лише у державній власності, відтак їх передача до земель комунальної власності є неправомірною.
Згідно вимог ч. ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття розпорядження Маневицької райдержадміністрації від 22.08.2013 №334) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.
Згідно ч.9 ст.149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п'ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб до 28.05.2021 мав право виключно Кабінет Міністрів України.
Відтак, спірну земельну ділянку неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Маневицькій селищній раді.
Згідно інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 16.10.2024 №24761/0/2-24 вбачається, що Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення із користування державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» (на даний час - філія «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України») земельної ділянки кадастровим номером 0723685100:04:002:0134, що фактично перебуває у постійному користуванні лісогосподарського підприємства та розташована за межами населеного пункту на території Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області, не приймалося.
Вирішення питання про вилучення земель лісогосподарського призначення та зміну їх цільового призначення регулювалась ст.ст.20, 122, 149, 150 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) була виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.
Водночас, документи, на підставі яких головою Маневицької районної державної адміністрації видавалось спірне розпорядження, не містять жодних посилань на рішення Кабінету Міністрів України. Такі ж документи відсутні при прийнятті наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та рішення Маневицької селищної ради щодо передачі зазначеної земельної ділянки з державної власності у комунальну.
Крім того, згідно ст. 17, ч. 1 ст. 20, ч. 5 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття розпорядження Маневицької райдержадміністрації від 18.12.2013 № 495) районні державні адміністрації взагалі не наділені повноваженнями щодо вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб.
Прийняття незаконного наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 26.12.2019 № 3-3764/15-19-СГ “Про затвердження матеріалів інвентаризації земель» в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки в подальшому зумовило незаконну її передачу до земель комунальної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 “Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення».
При цьому, рішення уповноваженим органом держави на підставі ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент їх прийняття) не приймались.
Відповідно до ст.21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Відтак накази Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та рішення Маневицької селищної ради прийняті в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3, 15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.
В порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області здійснено зміну цільового призначення та вилучення земель лісогосподарського призначення за відсутності на те повноважень, визначених чинним законодавством, а в подальшому спірну земельну ділянку передано до земель комунальної власності.
Таким чином, наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 26.12.2019 № 3-3764/15-19-СГ “Про затвердження матеріалів інвентаризації земель» в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки, наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 № 16-ОТГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 “Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення», якими вказана земельна ділянка лісогосподарського призначення, віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана до комунальної власності, є незаконними, тобто прийнятими всупереч вимогам чинного законодавства.
Згідно даних філії “Городоцьке ЛГ» ДСГП “Ліси України» з'ясовано, що на спірній земельній ділянці наявні лісові насадження в складі сосни звичайної, берези повислої вільхи (за формулою Сз+БП(8)+БП(5), 6 Сз4БП, 6Сз4БП), середня висота дерев становить 8-10 м, їх вік - 19-26 років, що відповідає матеріалам базового лісовпорядкування 2013 року та підтверджує приналежність земельної ділянки до земель лісового фонду, відтак її використання в сільськогосподарських цілях є неправомірним.
Земельна ділянка знаходиться в межах земель філії “Городоцьке ЛГ» ДСГП “Ліси України», у зв'язку з чим, зміна її цільового призначення та передача у комунальну власність є незаконною, суперечить матеріалам лісовпорядкування та не відповідає ст.20 Земельного кодексу України та ст.57 Лісового кодексу України.
Згідно відомостей Державного земельного кадастру за цільовим призначенням земельна ділянка площею 9,8063 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 відноситься до земель сільськогосподарського призначення, цільове використання - землі запасу.
У Державному земельному кадастрі, в порушення вимог чинного законодавства невірно визначено категорію землі та її цільове призначення, що обумовило фактичне її вилучення із земель лісогосподарського призначення та подальшу передачу до земель комунальної власності, а також реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, витребувавши зазначену земельну ділянку на користь її власника - Волинської обласної державної (військової) адміністрації.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 9,8063 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 наразі зареєстрована на праві власності за Маневицькою селищною радою.
Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.03.2021, індексний номер 56976363 із зазначенням форми власності: комунальна. На час реєстрації земельної ділянки її цільове призначення та категорія визначено - землі сільськогосподарського призначення, землі запасу. Власником земельної ділянки є територіальна громада в особі Маневицької селищної ради.
Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.
Відповідно до ч.1 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію, отже вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.
Щодо витребування земельної ділянки, вважаю за необхідне зазначити, що особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.
Права володіння, користування та розпорядження майном належить власнику майна (ч.1 ст. 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні.
Власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.
У даній справі незаконні накази органу державної влади, а також державна реєстрація земельної ділянки у відповідних реєстрах, фактично стали інструментом, які обумовили формальне набуття Маневицькою селищною радою права власності на спірну земельну ділянку. При цьому, їх визнання незаконними та скасування, як окремих позовних вимог, не є належним способом захисту.
Належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Таким чином, прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права держави, і вимога прокурора про витребування на користь держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння Маневицької селищної ради земельної ділянки площею 9,8063 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 є цілком обґрунтованою.
За таких обставин вважаю, що позов керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Маневицької селищної ради про витребування земельної ділянки є підставним, обґрунтованим, тому його слід було задоволити.
Суддя Філіпова Т.Л.