ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 листопада 2025 року Справа № 902/155/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Коломис В.В.
секретар судового засідання Кравчук О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Чорнобровкіна Ю. В. (в режимі відеоконференції)
відповідача: Тиховський М.О. (в залі суду)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "ШАМА"
на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 21.07.2025, повне рішення складено 30.07.2025,
на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 05.08.2025, повне додаткове рішення складено 07.08.2025,
у справі № 902/155/25
за позовом: Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО", вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227, код - 38309199
до: Фермерського господарства "ШАМА", вул. Енгельса, буд. 49, смт Брацлав, Немирівський район, Вінницька область, 22870, код - 39660653
про визнання права власності та повернення товару
У лютому 2025 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 08.02.2025) (вх. № 162/25 від 10.02.2025) Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" до Фермерського господарства "ШАМА" про визнання права власності на 37 944 кг сільськогосподарської продукції - соняшникового насіння, вирощеного Фермерським господарством "Лемешівка-Агро" у 2022 році на земельних ділянках площею 17 га, розташованих на території Брацлавської селищної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області та зобов'язання Фермерського господарства "ШАМА" повернути сільськогосподарську продукцію - 37 944 кг соняшникового насіння.
21.07.2025 Господарський суд Вінницької області своїм рішенням позов задоволив частково.
Зобов'язав Фермерське господарство "ШАМА" повернути Фермерському господарству "Лемешівка-Агро" сільськогосподарську продукцію - 16 801,67 кг соняшникового насіння.
Відмовив у задоволенні позову в іншій частині вимог.
05.08.2025 Господарський суд Вінницької області своїм додатковим рішенням присудив стягнути з Фермерського господарства "ШАМА" на користь Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" 3 125,10 грн - судових витрат зі сплати судового збору та 11 070,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 932,48 грн та 13 930,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу - залишив за позивачем.
Залишив без розгляду заяву відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн, викладену у відзиві на позовну заяву (вх. № 01-34/2772/25 від 17.03.2025).
13.08.2025, згідно з поштовим штемпелем, відповідач Фермерське господарство "ШАМА", не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у паперовій формі, в обґрунтування якої скаржник зазначає:
- приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції взагалі не дослідив чинність договорів оренди земельних ділянок, які були укладені між позивачем та громадянами. Суд взагалі не ставив їх чинність під сумнів, оскільки керувався лише відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформації наданої Головним управлінням Держгеокадастру Вінницькій області, згідно поземельних книг щодо спірних земельних ділянок. Хоча наявність реєстраційного запису без правових підстав для його внесення ніяк не можна вважати за чинне та дійсне право на користування земельними ділянками. З наявних записів в реєстрі речових прав можна зробити висновок лише про їх наявність, а не чинність чи правомірність;
- крім того, суд першої інстанції взагалі не надав оцінку та не врахував того, що матеріали справи містять докази того, що громадини не підписували додаткові угоди до договорів оренди землі. Отже вони є недійсними та не могли привести до правомірних наслідків - внесення реєстраційного запису про право оренди за Лемешівка-Агро;
- в судових справах № 930/1122/22, № 930/1120/22, № 930/1119/22, № 930/1118/22, № 930/1234/22, № 930/1233/22, № 930/1231/22, № 930/1157/22, № 930/1269/22, № 930/1033/22, № 930/1032/22 та № 930/1031/22 зроблені відповідні висновки експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи, які підтверджують відсутність волевиявлення громадян на укладення та підписання додаткових угод (договорів) оренди землі, що ставить під сумнів належність права користування в позивача на спірні земельні ділянки;
- згідно з наданими суду офіційними документами позивач на одному і тому самому полі (земельному масиві) зібрав врожаю соняшника з 25 га 55 800 кг (тобто 55 800 / 25 = 2 323 кг з 1 га), а апелянт в свою чергу зібрав врожаю соняшника з 60 га 59 300 кг (тобто 59 300 / 60 = 988,3 кг з 1 га);
- даний факт лише підтверджує, що з боку апелянта не було збору урожаю позивача, оскільки фактично, зафіксований апелянтом збір урожаю підтверджує, що він не збирав врожай соняшника який було здійснено позивачем, оскільки в цьому разі він би зібрав з 60 га * 2323 кг = 139 380 кг;
- належних та допустимих доказів реальності нанесених позивачу збитків щодо зібрання врожаю та відшкодування повернення сільськогосподарської продукції, суду надано не було, як і не надано доказів вжиття позивачем заходів, спрямованих на оформлення визначення розміру завданих збитків у відповідності до визначеного Законом порядку, що також свідчить про доказову непідтвердженність понесення позивачем збитків у заявленому розмірі, що в свою чергу і призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню;
- додаткове рішення, як похідне рішення від основного у справі № 902/155/25 також підлягає скасуванню.
На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 21.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 05.08.2025 у справі № 902/155/25. Ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.
15.08.2025 апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 15.08.2025, для розгляду справи № 902/155/25 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Коломис В.В., Саврій В.А.
Листом № 902/155/25/4450/25 від 15.08.2025 матеріали справи витребувано у Господарського суду Вінницької області.
26.08.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи № 902/155/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 апеляційну скаргу Фермерського господарства "ШАМА" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21.07.2025 у справі № 902/155/25 залишено без руху, зобов'язано апелянта Фермерське господарство "ШАМА" усунути встановлені недоліки апеляційної скарги та подати до суду докази доплати 2 646,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.
05.09.2025 від Фермерського господарства "ШАМА" надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого додано квитанцію ID 2201-6913-9430-8032 про сплату 2 646,60 грн судового збору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "ШАМА" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 05.08.2025 у справі № 902/155/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.10.2025 о 15:00 год.
18.09.2025 (вх. № 7366/25) до суду від Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу Фермерського господарства "ШАМА" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 05.08.2025 у справі № 902/155/25 без задоволення, а оскаржувані рішення та додаткове рішення - без змін.
Ухвалою суду від 21.10.2025 задоволено заяву (вх.№ 4524/25) представника Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
11.11.2025 (вх. № 8840/25) до суду від Фермерського господарства "ШАМА" надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, до яких додані нотаріально посвідчені заяви власників земельних ділянок (громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) про те, що ФГ "ШАМА" з 01.10.2021 є фактичним користувачем належним їм земельних ділянок.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи положення ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України, оскільки скаржником не надано доказів неможливості подання нотаріально посвідчених заяв власників земельних ділянок під час розгляду справи судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про не прийняття зазначених заяв в якості доказів.
У судових засіданнях 29.10.2025 та 12.11.2025 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, представник позивача підтримав свою позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши у судових засіданнях 29.10.2025 та 12.11.2025 пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, Фермерське господарство "Лемешівка-Агро" у 2022 році було орендарем дев'ятнадцяти земельних ділянок загальною площею 42,0517 га, за наступними кадастровими номерами: 0523055300:03:001:0001 (2,2440 га); 0523055300:03:001:0002 (2,0574 га); 0523055300:03:001:0003 (1,9970 га); 0523055300:03:001:0004 (2,549 га); 0523055300:03:001:0005 (1,9872 га); 0523055300:03:001:0006 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0009 (1.9692 га); 0523055300:03:001:0014 (2.0215 га); 0523055300:03:001:0022 (2.7125 га); 0523055300:03:001:0092 (0.5103 га); 0523055300:03:001:0024 (2,7127 га); 0523055300:03:001:0026 (2,7934 га); 0523055300:03:001:0122 (1,4127 га); 0523055300.03:001:0012 (2,7934 га); 0523055300:03:001:0019 (2,6192 га); 0523055300:03:001:0023 (2,8181 га); 0523055300:03:001:0117 (2,7328 га); 0523055300:03:001:0025 (2,7393 га); 0523055300:03:001:0121 (1,4127 га) /т. 1, а.с. 6 на звороті-24/.
На підтвердження здійснення посіву соняшника протягом 2022 року ФГ "Лемешівка-Агро" надав подорожні листи вантажного автомобіля, звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 року, протоколи огляду від 16.05.2022, 11.10.2022 та 12.10.2022, а також протокол допиту свідка /т. 1, а.с. 24 на звороті-32, 34-42/.
За твердженнями позивача 11.10.2022 група осіб на чолі голови ФГ "Шама" Дончиком С.Ф. здійснила протиправне заволодіння врожаєм соняшника на полі, що знаходиться на території Брацлавської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області та на земельних ділянках, які перебувають в користуванні ФГ "Лемешівка-Агро". Тому позивачем було викликано працівників Тульчинського районного відділку поліції, а дізнавачем Чорним М.Ю. складено протокол огляду місця події та опитано учасників події.
Так протоколом огляду від 11.10.2022, складеним дізнавачем Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Чорним М.Ю. у присутності понятих, встановлено, що на момент проведення огляду на 40 земельних ділянках з такими кадастровими номерами: 0523055300:03:001:0001 (2,2440 га); 0523055300:03:001:0002 (2,0574 га); 0523055300:03:001:0003 (1,9970 га); 0523055300:03:001:0004 (2,5491 га); 0523055300:03:001:0005 (1,9872 га); 0523055300:03:001:0006 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0007 (1,9697 га); 0523055300:03:001:0008 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0009 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0010 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0011 (2,3045 га); 0523055300:03:001:0012 (2,7934 га); 0523055300:03:001:0013 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0014 (2,0215 га); 0523055300:03:001:0015 (1,3338 га); 0523055300:03:001:0017 (2,1519 га); 0523055300:03:001:0018 (2,1127 га); 0523055300:03:001:0019 (2,6192 га); 0523055300:03:001:0020 (2,8244 га); 0523055300:03:001:0118 (2,8395 га); 0523055300:03:001:0016 (1,0342 га); 0523055300:03:001:0134 (0,9177 га); 0523055300:03:001:0135 (0,9010 га); 0523055300:03:001:0133 (0,8949 га); 0523055300:03:001:0022 (2,7125 га), 0523055300:03:001:0023 (2,8181 га), 0523055300:03:001:0092 (0,5103 га), 0523055300:03:001:0116 (2,7078 га), 0523055300:03:001:0117 (2,7328 га), 0523055300:03:001:0024 (2,7127 га), 0523055300:03:001:0025 (2,7393 га); 0523055300:03:001:0026 (2,7934 га); 0523055300:03:001:0027 (2,8252 га); 0523055300:03:001:0028 (2,8253 га); 0523055300:03:001:0029 (2,8172 га); 0523055300:03:001:0030 (2,8253 га); 0523055300:03:001:0121 (1,4127 га); 0523055300:03:001:0122 (1,4127 га); земельних ділянках без кадастрових номерів площею 1,6519 га та площею 2,8253 га було зібрано врожай соняшника вагою 59 300 кг /т. 1, а.с. 38 на звороті - 40/.
Представниками ФГ "Лемешівка-Агро" в присутності працівників поліції зібрано залишки врожаю соняшника на тому ж полі, але на площі 25 га вагою 55 800 кг, про що складено відповідний протокол огляду місця події від 12.10.2022 /т. 1, а.с. 40-42/.
За результатами вчинення зазначених дій до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відповідні відомості та зареєстровано кримінальне провадження № 12022025180000157 від 13.10.2022 на підставі заяви ОСОБА_5 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України /т. 1, а.с. 211-217/.
Крім того постановою старшого дізнавача сектору дізнання Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Чорного М.Ю. від 11.10.2022 насіння соняшника вагою 59 300,00 кг визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12022025180000062, залишивши на відповідальне зберігання ФГ "Шама" /т. 2, а.с. 23-25/.
Факт прийняття продукції на зберігання підтверджується розпискою керівника ФГ "Шама" Дончика С.Ф., у якій також зазначено обставини збирання врожаю із 60 га земельних ділянок /т. 2, а.с. 18/.
В подальшому постановою старшого дізнавача сектору дізнання Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Чорного М.Ю. від 18.04.2024 закрито кримінальне провадження № 12022025180000157 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення /т. 1 а.с. 241-244/.
Вважаючи, що протиправними діями ФГ "Шама" завдано матеріального збитку ФГ "Лемешівка-Агро" на суму 588 132,00 грн, останній звернувся до Господарського суду Вінницької області за захистом свого порушеного права.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.04.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 у справі № 902/1340/22, відмовлено в повному обсязі у задоволенні позову Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" до Фермерського господарства "Шама" про стягнення 588 132,00 грн збитків.
У лютому 2025 року з метою захисту своїх прав Фермерське господарство "Лемешівка-Агро" звернулося до місцевого господарського суду з позовом до Фермерського господарства "Шама" про визнання права власності на 37 944 кг сільськогосподарської продукції - соняшникового насіння, вирощеного позивачем у 2022 році на земельних ділянках площею 17 га, розташованих на території Брацлавської селищної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області та зобов'язання відповідача повернути сільськогосподарську продукцію - 37 944 кг соняшникового насіння.
21.07.2025 Господарським судом Вінницької області ухвалено оскаржуване рішення, яким позов задоволено частково.
Вказане рішення мотивоване тим, що права позивача є порушеними і підлягають судовому захисту через протиправні дії відповідача щодо збирання врожаю на чужих земельних ділянках. Водночас позовні вимоги в частині визнання права власності на 37 944 кг сільськогосподарської продукції - соняшникового насіння місцевий господарський суд визнав такими, що не підлягають задоволенню внаслідок обрання неефективного способу захисту порушених прав.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив, письмові пояснення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частинами 1, 2 статті 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно з ч. 1 ст. 775 ЦК України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.
Статтею 95 ЗК України визначено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають, серед іншого, право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1, ст. 321 ЦК України).
Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Предметом позову у цій справі є визнання права власності та повернення зібраного врожаю.
Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 щодо застосувань положень означеної вище норми права зазначила, зокрема таке: "…аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали".
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Судом встановлено, що на момент вчинення відповідачем дій щодо збирання врожаю, ФГ "Лемешівка-Агро" було належним користувачем земельних ділянок, маючи чинні та зареєстровані у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами: 0523055300:03:001:0001 (2,2440 га); 0523055300:03:001:0002 (2,0574 га); 0523055300:03:001:0003 (1,9970 га); 0523055300:03:001:0004 (2,5491 га); 0523055300:03:001:0005 (1,9872 га); 0523055300:03:001:0006 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0009 (1,9692 га); 0523055300:03:001:0012 (2,7934 га); 0523055300:03:001:0014 (2,0215 га); 0523055300:03:001:0019 (2,6192 га), 0523055300:03:001:0022 (2,7125 га), 0523055300:03:001:0023 (2,8181 га), 0523055300:03:001:0092 (0,5103 га), 0523055300:03:001:0117 2,7328 га), 0523055300:03:001:0024 (2,7127 га), 0523055300:03:001:0025 (2,7393 га); 0523055300:03:001:0026 (2,7934 га); 0523055300:03:001:0121 (1,4127 га); 0523055300:03:001:0122 (1,4127 га), загальною площею 42,0517 га.
Доказів, які станом на жовтень 2022 року надавали б відповідачу право збирання врожаю на вказаних вище земельних ділянках матеріали справи не містять.
Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції, обставини чинності договорів оренди ФГ "Лемешівка-Агро" підтверджується матеріалами поземельних книг, відповідно до яких строк дії речового права позивача був чинним станом на жовтень 2022 року, речові права ФГ "Шама" зареєстровано та набрали чинності лише у грудні 2023 року /т. 2, а.с. 87 - Лист ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.06.2025 (вх. № 01-34/6278/25 від 11.06.2025), з додатками на 2 386 аркушах у електронному примірнику матеріалів судової справи/.
При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє наведені доводи апелянта щодо недійсності договорів оренди, оскільки згідно з ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок чи додаткових угод до них, укладених між позивачем та громадянами.
Наявність висновків почеркознавчих експертиз у справах № 930/1122/22, № 930/1120/22, № 930/1119/22, № 930/1118/22, № 930/1234/22, № 930/1233/22, № 930/1231/22, № 930/1157/22, № 930/1269/22, № 930/1033/22, № 930/1032/22 та № 930/1031/22 не є безумовною підставою для висновку про їх недійсність, оскільки у зазначених справах відсутні висновки, якими такі договори/додаткові угоди визнано недійсними. Відтак у суду апеляційної інстанції немає правових підстав вважати їх такими, що втратили чинність або не створюють правових наслідків.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відхилення договорів про співпрацю між громадянами та ФГ "Шама", як доказів виникнення орендних правовідносин, оскільки такі договори регулюють спільну діяльність і не можуть підтверджувати передачу земельних ділянок у платне строкове користування, яке оформлюється виключно договором оренди відповідно до вимог ЗК України, ЦК України та Закону України "Про оренду землі".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на дату укладення договору) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 29.03.2023 у справі № 922/1320/21.
Тому колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що в межах розгляду цієї справи не спростовано факту належного використання ФГ "Лемешівка-Агро" спірних земельних ділянок, а відповідачем не доведено наявності у нього будь-яких правових підстав для володіння цими ділянками чи повноважень на збирання врожаю у жовтні 2022 року, що й зумовило протиправне заволодіння вирощеною продукцією соняшника.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.04.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 у справі № 902/1340/22, між тими ж сторонами у правовідносинах щодо відшкодування збитків за тими ж фактичними обставинами збирання відповідачем врожаю, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що: позивачу на підставі права користування належить 19 земельних ділянок загальною площею 42,0514 га, згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.
Представниками ФГ «Лемешівка - Агро» в присутності працівників поліції зібрано залишки врожаю соняшника на тому ж полі, але на площі 25 га вагою 55 800 кг, про що складено відповідний протокол огляду місця події від 12.10.2022.
Згідно протоколу допиту свідка від 30.11.2022, а саме голови ФГ «Шама» зі змісту якого слідує, що господарством були здійснені роботи зі збору урожаю соняшника на спірних земельних ділянках, при цьому заперечується той факт, що позивач є належним землекористувачем та управненою стороною, яка має право на збір даного врожаю.
Таким чином, судом встановлено, що за доводами позивача через протиправні дії відповідача ФГ «Лемешівка - Агро» недоотримано врожай соняшника з земельних ділянок площею 17 га (42,0517 га які перебувають у користуванні ФГ «Лемешівка-Агро» за вирахуванням 25 га, з яких зібрано соняшник позивачем 12.12.2022) з врожайністю 2 232 кг з одного гектару зібраного ФГ «Лемешівка-Агро» (55 800 кг/25 га). З урахуванням чого позивачем стверджується, що за таких обставин загальна маса врожаю соняшника яку за звичних обставин отримав би позивач становить 37 944 кг (17 га * 2 232 кг), де 17 га площа земельної ділянки, яка перебуває в користування ФГ «Лемешівка-Агро», з якої соняшник зібрав відповідач, та 2 232 кг - врожайність з одного гектару отримана ФГ «Лемешівка-Агро».
Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що містяться в матеріалах справи, підтверджено законне користування позивачем спірними земельними ділянками, а відповідачем не заперечується факт обробітку в тому числі, цих самих земельних ділянок.
За наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність врахування преюдиційних обставин вчинення відповідачем протиправних дій стосовно збирання належного позивачу врожаю.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (пункт 32)).
Отже обов'язок відповідача повернути позивачу безпідставно збережене майно (насіння соняшника) зумовлений встановленими у справі № 902/1340/22 преюдиційними обставинами, які не підлягають повторному доведенню, оскільки набрали законної сили відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 у справі № 902/1340/22.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).
Можливість пред'явлення вимоги про повернення безпідставно збереженого майна передбачена положеннями ст. 1212 ЦК України.
У кондикційних правовідносинах момент виникнення в особи (набувача майна) обов'язку з повернення потерпілому безпідставно набутого майна визначається як у випадку відсутності підстав набуття, збереження чужого майна, так і у разі набуття майна за наявності правової підстави, яка згодом відпала, виходячи з аналізу та оцінки обставин, за яких особа набула, зберегла чуже майно (обставин відпадіння правової підстави набуття майна), тобто з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про безпідставність отримання майна (п. 101, 197 Постанови ВП ВС від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21).
Як вже було встановлено, насіння соняшника вагою 59 300,00 кг визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12022025180000062 та передано на зберігання відповідачу, питання щодо припинення зберігання внаслідок закриття кримінального провадження не вирішувалось.
Отже у відповідача виникло зобов'язання з повернення продукції належному володільцю - ФГ "Лемешівка-Агро", як орендарю земельних ділянок, на яких зібрано врожай.
За наведених обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обрання позивачем ефективного способу захисту порушених прав шляхом покладення на відповідача обов'язку повернути сільськогосподарську продукцію.
Аналогічний висновок щодо можливості обрання способу захисту шляхом покладення обов'язку з повернення зібраного врожаю викладено у постанові КЦС ВС від 01.09.2021 у справі № 540/427/17 на яку обґрунтовано послався місцевий господарський суд.
Водночас вирішуючи питання відносно кількості соняшникового насіння, яке підлягає поверненню позивачу, суд першої інстанції, з урахуванням оцінених вірогідних доказів, визнав частково помилковими та завищеними розрахунки позивача.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, при обчисленні 37 944 кг насіння соняшника, що підлягає поверненню, позивачем використано середні статистичні показники врожайності, а саме показники врожайності, отримані ФГ "Лемешівка-Агро" 12.10.2022 під час збору врожаю соняшника з площі 25 га сусідніх земельних ділянок та інформацію Головного управління статистики у Вінницькій області про середню врожайність соняшника за 2022 рік по Тульчинському району Вінницької області обсягом 22,3 ц/га.
За наведеного позивач вважає, що таку ж кількість врожаю протиправно зібрав відповідач із земельних ділянок площею 17 га, які перебували в оренді позивача.
Колегія суддів звертає увагу, що аналогічні докази вже були критично оцінені під час розгляду справи № 902/1340/24 в контексті визначення розміру завданих збитків, преюдиційні обставини якої мають значення і для цієї справи.
Як правильно зазначив місцевий господарський суд, предметом спору є повернення конкретної кількості зібраного врожаю з чітко визначених позивачем земельних ділянок, а тому ототожнення середнього показника врожайності з обсягом врожаю на спірних земельних ділянках є невиправданим.
Водночас зі змісту протоколу огляду місця події від 11.10.2022 вбачається, що на момент закінчення огляду останніми зібрано врожай соняшника на земельних ділянках площею 60 га. вагою 59 300 кг.
Вказаний вище протокол підписано представниками сторін, а врожай соняшника на зберігання отримано ФГ "Шама" саме в кількості 59 300 кг.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що протиправність дій відповідача щодо збирання врожаю стосовно переліку земельних ділянок, частина яких перебувала у користуванні позивача загальною площею 42,0517 га та які входять до складу ділянок, обстежених органами дізнання 11.10.2022, встановлена при розгляді справи № 902/1340/22.
Згідно з ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що наведені у протоколі огляду місця події від 11.10.2022 відомості щодо кількості зібраного врожаю на належних позивачу земельних ділянках є допустимими та не спростованими відповідачем доказами.
Тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що при визначенні кількості продукції, яка підлягає поверненню, слід враховувати саме відомості, зафіксовані у протоколі огляду місця події від 11.10.2022 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, достовірність яких сторонами не заперечена.
Отже, з огляду на те, що відповідач зібрав 59 300 кг врожаю з площі 60 га, середня врожайність якого становить - 988,33 кг/га (59 300 кг / 60 га), та враховуючи встановлені у справі обставини щодо самостійного збирання відповідачем урожаю з 17 га земель позивача, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим визначений місцевим господарським судом обсяг протиправно зібраної продукції, що підлягає поверненню у розмірі 16 801,67 кг (988,33 кг * 17 га).
Таким чином позовні вимоги в частині повернення 21 142,33 кг соняшникового насіння є безпідставними, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про визнання права власності на 37 944 кг сільськогосподарської продукції - соняшникового насіння колегія суддів зауважує, що предметом позовних вимог є поновлення прав позивача стосовно володіння сільськогосподарськими культурами, які є продукцією у розумінні ст. 189 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 189 ЦК України продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже достатнім для захисту прав позивача є встановлення факту належності саме позивачу відповідної сільськогосподарської продукції, яка є предметом спору.
Крім того спірні правовідносини у цій справі врегульовано статтями 1212-1215 ЦК України, які не передбачають необхідності визнання права власності з метою захисту порушених прав у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15.
З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині визнання права власності на 37 944 кг сільськогосподарської продукції - соняшникового насіння не підлягають задоволенню внаслідок обрання позивачем неефективного способу захисту порушених прав.
Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
У ч. 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
В силу ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Тобто відшкодування судових витрат, в тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн.
Також на підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем надано Договір про надання правничої допомоги від 24.01.2025, яким встановлено розмір гонорару у фіксованому розмірі 25 000,00 грн; ордер від 31.01.2025; Опис виконаних робіт за договором б/н від 24.01.2025 та квитанцію про оплату ФГ "Лемешівка-Агро" 25 000,00 грн за Договором про надання правничої допомоги б/н від 24.01.2025 /т. 1, а.с. 6, 46-48/.
Вказані докази подано позивачем разом із позовною заявою, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 126 ГПК України щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову.
Враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру та узгодження фіксованої суми гонорару, суд першої інстанції визнав обґрунтованими понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Водночас згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так позивачем заявлено вимоги про визнання права власності та повернення 37 944 кг соняшникового насіння, з яких судом першої інстанції частково задоволено позов, зобов'язавши відповідача повернути 16 801,67 кг, що становить 44,28 % пропорційно задоволених позовних вимог.
Отже місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про покладення на відповідача 11 070,00 грн судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу та 7 057,58 грн судового збору за подачу позову пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що апелянт не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Вінницької області від 21.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 05.08.2025 у справі № 902/155/25 ґрунтуються на матеріалах і обставинах справи, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для їх скасування.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. 129, 266, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ШАМА" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 21.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 05.08.2025 у справі № 902/155/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу № 902/155/25 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повну постанову складено "14" листопада 2025 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.