ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 листопада 2025 року Справа № 918/180/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Миханюк М.В.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
позивача: представник Андрійко Є.Л.
відповідача: представник Бабій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на ухвалу Господарського суду Рівненської області (про розстрочення виконання рішення), постановлену 02.10.25р. суддею Романюк Ю.Г. у м.Рівному, у справі № 918/180/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
про стягнення заборгованості
1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.
1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є ухвала Господарського суду Рівненської області у справі № 918/180/25 від 02.10.2025.
1.2. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.10.2025 у справі №918/180/25 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про розстрочення виконання судового рішення.
1.2.1. Вирішено розстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 у справі №918/180/25.
1.2.2. Постановлено виконання рішення здійснювати шляхом сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" боргу у розмірі 126059363,00 грн, що складається з 125213886,30 грн - заборгованості та 845476,70 грн - судового збору, щомісячними платежами за наступним графіком: до 10.11.2025 - 5000000,00 грн; до 10.12.2025 - 25000000,00 грн; до 10.01.2026 - 25000000,00грн; до 10.02.2026 - 25000000,00 грн; до 10.03.2026 - 25000000,00 грн; до 10.04.2026 - 7019787,67 грн; до 10.05.2026 - 7019787,67 грн; до 10.06.2026 - 7019787,66 грн.
2. Короткий зміст процесуального рішення суду першої інстанції.
2.1. Оспорювана ухвала суду першої інстанції, мотивована тим, що здійснюючи розгляд заяви про розстрочення виконання рішення суду, суд врахував надані прогнози надходжень коштів та оцінив їх у поєднанні з іншими обставинами справи, забезпечуючи баланс інтересів сторін і збереження господарської діяльності ТОВ "Рівнетеплоенерго".
2.2. Загальновідомою обставиною є те, що боржник надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, оскільки основним видом діяльності боржника є :"35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний)".
2.3. Господарський суд Рівненської області врахував, що опалювальний сезон 2025/26 років має розпочатися у жовтні 2025 року і триватиме до березня 2026 року. Протягом цього періоду ТОВ "Рівнетеплоенерго" буде мати змогу отримувати кошти в оплату наданих послуг з постачання теплової енергії лише у випадку фактичного надання таких послуг. В той час як негайний початок примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 у справі № 918/180/25 призведе до повного блокування діяльності ТОВ "Рівнетеплоенерго" і взагалі до припинення послуг з постачання теплової енергії, в силу чого очевидно зменшиться надходження грошових коштів.
2.4. Суд першої інстанції врахував доводи відповідача про те, що після початку нового опалювального сезону зростуть надходження до його бюджету за рахунок оплати послуг з опалення, що надасть можливість накопичити певну суму грошових коштів для сплати заборгованості.
2.5. Таким чином місцевий господарський суд прийшов до висновку за необхідне забезпечити баланс між інтересами стягувача та необхідністю безперебійної діяльності ТОВ "Рівнетеплоенерго" у період опалювального сезону 2025/2026 років.
2.5.1. Адже негайне примусове виконання рішення від 10.06.2025 призведе до блокування діяльності відповідача (боржника) та припинення (зупинення) його діяльності, пов'язаної із постачанням теплової енергії, що, відповідно, зменшить (припинить) надходження коштів від споживачів.
2.5.2. Водночас, як встановлено довідкою ТОВ "Рівнетеплоенерго", кошти за фактично надані послуги надходитимуть протягом жовтня 2025 - березня 2026 років.
2.5.3. Саме ці надходження забезпечать наявність ресурсів для поступового і повного виконання рішення суду у справі № 918/180/25, оскільки виплата буде здійснюватися за вже надані та підтверджені послуги, що гарантує реальну можливість задовольнити вимоги стягувача без шкоди для діяльності товариства боржника та інтересів споживачів.
2.6. У свою чергу, заходи з примусового стягнення всієї суми заборгованості призведуть до арешту коштів відповідача, що унеможливить його подальшу роботу та призведе до зриву підготовки до опалювального сезону 2025-2026.
2.7. Суд зауважив, що розстрочення виконання рішення до червня 2026 року дасть можливість боржнику покращити фінансову ситуацію в майбутньому, отримати дохід після початку опалювального сезону 2025-2026, за рахунок чого оплатити заборгованість перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг".
2.7.1. Як наслідок, розстрочення виконання рішення буде сприяти захисту інтересів обох сторін і переслідуватиме мету недопущення ще більшого погіршення фінансового стану надавача теплопостачальних послуг.
2.7.2. Розстрочення виконання рішення у даній справі не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.
3.1. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", 16.10.2025, через систему "Електронний суд", звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.4479/25 від 16.10.2025), в якій просить: прийняти апеляційну скаргу до розгляду; Апеляційну скаргу задоволити; ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.10.2025 у справі №918/180/25 про розстрочення виконання рішення господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 у справі №918/180/25 - скасувати; відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду від 10.06.2025 у справі №918/180/25.
3.2. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 02.10.2025 прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
3.3. Стягувач вказував для суду першої інстанції, що судом апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу про відстрочку виконання судового рішення №918/180/25 зауважено, обсяг коштів на рахунках боржника станом на 18.06.2025, де на банківських рахунках ТОВ "Рівнетеплоенерго" перебувало 49 163 531,74 грн.
3.4. Разом до того, проти заяви про розстрочку Стягувач подавав доказ, що на рахунки боржника 23.09.2025 зараховано 61 577 185,59 грн.
3.5. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що з моменту прийняття судового рішення на рахунках боржника перебувало не менш як 110740717,33 грн, з яких на виконання судового рішення витрачено 20 000,00 грн.
3.6. Суд першої інстанції, в межах судового процесу міг дослідити лише докази подані Боржником до заяви про розстрочку. Та дослідивши такі докази встановив, що «станом на 03.09.2025 на банківських рахунках ТОВ "Рівнетеплоенерго" перебуває 81943,81 грн, в той час коли заборгованість ТОВ «Рівнетеплоенерго» перед позивачем у справі № 918/180/25 станом на 02.10.2025 становить 126 041 785 грн 00 коп. (з урахуванням двох наказів від 10.09.2025 та сплати 20 000 грн 00 коп.), що становить всього 0,06501321 % від тієї суми, яка є заборгована.»
3.7. На думку скаржника дані документи не є належним доказом в розумінні статті 331 ГПК України, вони тільки свідчать про обсяг коштів на календарну дату, у момент надання відповіді банківською на звернення Боржника.
3.8. Матеріали справи не містять доказів результатів операційної діяльності боржника, зокрема про рух коштів по рахунках.
3.9. На думку Стягувача, залишок коштів станом на календарну дату, в розумінні статті 331 ГПК України, не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
3.10. Згідно із частиною 1, 3 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
3.10.1. Судом першої інстанції досліджено які подані Стягувачем, а саме копію платіжного документу отриманого з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів (spending.gov.ua) виявлено, що 22.09.2025 на рахунок ТОВ «Рівнетеплоенерго» ( НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк») Департаментом економічного розвитку було перераховано 61 577 185,59 грн.
3.10.2. Разом з тим, в порушення приписів ст. 86 ГПК України судом не надано оцінку доказам Стягувача, які підтверджують, що боржник дає до суду не достовірну інформацію про неможливість виконання судового рішення.
4. Відзиви на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.
4.1. На адресу суду апеляційної інстанції 06.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно у якому просить залишити ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.10.2025 у справі №918/180/25 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
4.2. Представниками позивача та відповідача подано клопотання про їх участь у судовому засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
4.2.1. Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду такі клопотання були задоволені (ухвали від 31.10.2025, 10.11.2025).
4.2. В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, відмовивши у заяві про розстрочення рішення Господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 у справі №918/180/25.
4.3. Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві. Вважає, що оспорювана ухвала суду першої інстанції законна та обґрунтована, така, що постановлена з дотриманням норм чинного законодавства, врахуванням балансу інтересів сторін а також мешканців міської територіальної громади м.Рівне в частині надання послуг теплопостачання, а відтак просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
4.4. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на ухвалу Господарського суду Рівненської області, постановлену 02.10.2025 у справі №918/180/25 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував норми матеріального та процесуального права, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
6.1.1. Норми матеріального права:
Конституція України;
Закон України "Про судовий збір".
6.1.2. Норми процесуального права:
Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);
6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.
7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, викладені у відзиві, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.
7.2. Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 125563886,30 грн.
7.2.1. Ухвалою від 10.06.2025 суд закрив провадження у справі в частині вимог про стягнення 350 000,00 грн.
7.2.2. Таким чином, предмет спору складали вимоги про стягнення 125213886,30 грн.
7.2.3. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 (яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025) ухвалено стягнути з відповідача ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь позивача ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 125213886,30 грн заборгованості та 845476,70 грн - судового збору.
7.2.4. 07.07.2025 на виконання рішення від 10.06.2025 видано наказ. В той же час ухвалою від 15.07.2025 визнано цей наказ від 07.07.2025 у справі № 918/180/25 таким, що не підлягає виконанню.
7.3. Відповідач подавав заяву про відстрочення виконання судового рішення, яку ухвалою від 08.07.2025 було задоволено частково. Постановлено відстрочити виконання рішення від 10.06.2025 у справі №918/180/25 до 10.06.2026.
7.4. Проте, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 ухвалу від 08.07.2025 скасовано. Ухвалено нове рішення. Відмовлено у заяві ТОВ "Рівнетеплоенерго" про відстрочення виконання судового рішення. Вирішено стягнути з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" 2422, 40 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Видано наказ.
7.5. 10.09.2025 на виконання рішення від 10.06.2025, яке набрало законної сили 27.08.2025, видано відповідний наказ.
7.6. Також 10.09.2025 на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 було видано наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
7.7. 11.09.2025 від ТОВ "Рівнетеплоенерго" до Господарського суду Рівненської області надійшли:
- заява про розстрочення виконання рішення від 10.06.2025;
- заява про заборону приймати до виконання наказ від 10.09.2025 та про визнання наказу від 10.09.2025 таким, що не підлягає виконанню в частині.
7.8. 16.09.2025, беручи до уваги тимчасову втрату працездатності судді Качура А.М., повторним авторозподілом було визначено склад суду для подальшого розгляду справи: суддя Романюк Ю.Г.
7.9. 16.09.2025 матеріали справи передано судді Романюк Ю.Г.
7.10. Ухвалою від 23.09.2025 у задоволенні заяви ТОВ "Рівнетеплоенерго" про заборону приймати до виконання наказ від 10.09.2025, а у разі відкриття виконавчого провадження з виконання наказу - зупинити виконання за відповідним наказом до розгляду заяви ТОВ "Рівнетеплоенерго" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.
7.11. Також ухвалою від 23.09.2025 у задоволенні заяви ТОВ "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу від 10.09.2025 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 20000,00 грн - відмовлено.
7.12. В обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення ТОВ "Рівнетеплоенерго" зазначає:
7.12.1. станом на 03.09.2025 на рахунках підприємства обліковується лише 81 943,81 грн, що складає 0,065% від суми боргу, підтверджується довідками банківських установ. Таким чином, одноразове виконання рішення є неможливим;
7.12.2. у випадку примусового стягнення боргу органами ДВС буде накладено арешт на всі кошти і майно боржника, заблоковано видаткові операції по рахунках, що фактично зупинить господарську діяльність. Це унеможливить виробництво та постачання теплової енергії споживачам, а отже, й надходження грошових коштів, які є основним джерелом для виконання рішення суду;
7.12.3. у разі збереження нормальної діяльності в опалювальний сезон 2025/2026 очікує значні надходження: у жовтні - понад 12 млн. грн, у листопаді - понад 26 млн. грн, у грудні - понад 77 млн. грн, у січні - понад 91 млн. грн, у лютому - понад 93 млн. грн, у березні - понад 101 млн. грн. Це дозволить поступово, у визначені строки, виконати судове рішення в повному обсязі.
7.13. У зв'язку з цим боржник пропонує графік розстрочення:
А) 5 млн. грн - до 10.11.2025;
Б) по 25 млн. грн щомісяця з грудня 2025 по березень 2026;
В) решта суми (трьома платежами по 7,02 млн. грн) - з квітня по червень 2026.
7.14. ТОВ «Рівнетеплоенерго» посилається на абз. 1 ч. 3 ст. 331 ГПК України, згідно з якою розстрочення може бути надано у разі істотного ускладнення або неможливості виконання рішення. На думку боржника, розстрочка забезпечить обов'язковість виконання судового рішення, збереже можливість підприємства здійснювати діяльність і поступово погасити заборгованість у повному обсязі.
7.15. Стягувач 30.09.2025 подав пояснення, у яких зазначив, що доводи, наведені боржником, вже були перевірені апеляційним судом і визнані такими, що не можуть бути прийняті як підстава для застосування ст. 331 ГПК України.
7.15.1. Крім того, у заяві від 01.10.2025 стягувач зазначає, що з даних Єдиного веб-порталу використання публічних коштів (spending.gov.ua) виявлено, що 22.09.2025 на рахунок ТОВ «Рівнетеплоенерго» ( НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк») Департаментом економічного розвитку було перераховано 61577185,59 грн за розрахунками за енергоносії відповідно до програми забезпечення розрахунків за енергоносії для потреб населення. Це на переконання стягувача підтверджує наявність у боржника значних коштів та відсутність критичних проблем у здійсненні господарської діяльності.
7.15.2. Враховуючи вимоги ст. 331 ГПК України, наявність у боржника обігових коштів та відсутність доказів неможливості виконання рішення у повному обсязі, стягувач вважає, що відсутні правові підстави для надання розстрочки, а пропозиція боржника щодо поетапного виконання не є єдиним способом забезпечення виконання рішення, та фактично спрямована лише на затягування виконання рішення у справі № 918/180/25.
7.16. За результатами розгляду заяви відповідача про розстрочення судового рішення, місцевим господарським судом постановлена ухвала (п.1.1.-1.2 цієї постанови) з підстав, наведених у пунктах 2.1. - 2.7.2. постанови.
8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.
8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, а також заслухавши пояснення представників сторін у справі, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.
8.2. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави.
8.3. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
8.4. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
8.5. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
8.6. Як зазначалося у цій постанові вище, Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 (яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025) ухвалено стягнути з відповідача ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь позивача ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 125213886,30 грн заборгованості та 845476,70 грн - судового збору.
8.6. Рішення набрало законної сили після його перегляду судом апеляційної інстанції та ухваленням постанови - 27.08.2025.
8.7. За приписами ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
8.8. Згідно із нормами ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
8.9. Згідно з правилами ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
8.10. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
8.11. Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
8.12. Відповідно до Рішення Конституційного суду України 5-рп/2013 від 26.06.2013, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
8.13. За ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
8.14. Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
8.14.1. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
8.14.2. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
8.14.3. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
8.14.4. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
8.14.5. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
8.15. Норми ст. 331 ГПК України не містять конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
8.16. Господарськими судами першої та другої інстанцій встановлено, що 26.08.2025 боржник в погашення заборгованості сплатив для позивача 20 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 5716 від 26.08.2025.
8.17. Розстрочення виконання рішення - це процесуальний інститут, за яким надається можливість боржнику виконати судове або інше рішення частинами протягом встановленого судом або органом, що видав рішення, строку, встановленому у графіку, а не відразу.
8.18. Відповідно до диспозиції статті 331 ГПК України, підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
8.18.1. Верховним Судом у постанові від 09.07.2024 у справі № 873/145/21 наведений правовий висновок, відповідно до якого при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявна загрозу банкрутства (неплатоспроможності), відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
8.18.2. У іншому правовому висновку Верховний Суд зауважив, що підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі ст.331 ГПК України є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють виконання, і питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача (постанова КГС ВС від 28.05.2024 у справі №906/1035/23).
8.19. Таким чином, лише комплексне дослідження усіх доводів заявника за наявності відповідних доказів надає суду можливість застосувати розстрочку виконання рішення суду.
8.19. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 ГПК України).
8.20. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
8.21. Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження скрутного фінансового стану ТОВ "Рівнетеплоенерго", ще при поданні заяви від 20.06.2025 про відстрочення виконання рішення, надало:
- рішення про встановлення тарифів (2021- 2025 рр.), якими затверджено тарифи та їх структуру; протоколи обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, згідно з якими заборгованість перед підприємством у 2023- 2025 рр. склала понад 250 млн. грн (76,1 млн. - за ІІІ кв. 2023; 49,9 млн. - за IV кв. 2023; 22,5 млн. - за І кв. 2024; 67,5 млн. - за ІІ кв. 2024; 21 млн. - за ІІІ кв. 2024; 13,8 млн. - за IV кв. 2024);
- звіти про фінансові результати, з яких вбачається, що збитки становили 137,9 млн. грн за 2023 р., 118,4 млн. грн - за 2024 р., 68,1 млн. грн - за І кв. 2025 р.;
- довідки банківських установ (АТ «ПриватБанк», АТ «Таскомбанк», АТ «Укрексімбанк», ПАТ «МТБ Банк»), які підтверджували відсутність достатніх коштів на рахунках (станом на 18.06.2025 на банківських рахунках ТОВ "Рівнетеплоенерго" перебувало 49 163 531,74 грн).
8.22. В той же час, до заяви про розстрочення виконання рішення заявником подано:
- копію Довідки ПАТ "МТБ Банк" від 03.09.2025 за вих № 11/РВ1/54-11/РВ1-Д, з якої вбачається, що залишок коштів ТОВ «Рівнетеплоенерго» на рахунках становить 34 180 грн 34 коп.;
- копію Довідки АТ КБ "ПриватБанк" вiд 03.09.2025 за вих. № 250903SU11583600, з якої вбачається, що залишок коштів ТОВ «Рівнетеплоенерго» на рахунках становить 24 745 грн 34 коп.;
- копію Довідки АТ "Таскомбанк" від 03.09.2025 за вих. № 54/514 з якої вбачається, що залишок коштів ТОВ «Рівнетеплоенерго» на рахунках становить 41 грн 30 коп.;
- копію Довідки АТ "Укрексімбанк" від 03.09.2025 року за вих. № 0652200/23082-25, з якої вбачається, що залишок коштів ТОВ «Рівнетеплоенерго» на рахунках становить 22 976 грн 83 коп.
8.22.1. Із вказаних довідок господарськими судами встановлено, що станом на 03.09.2025 на банківських рахунках ТОВ "Рівнетеплоенерго" знаходились грошові кошти у сумі 81943,81 грн, у той час, коли заборгованість ТОВ "Рівнетеплоенерго" перед позивачем у справі №918/180/25 станом на 02.10.2025 становить 126041785 грн 00 коп. (з урахуванням двох наказів від 10.09.2025 та сплати 20000 грн 00 коп.), що становить всього 0,06501321 % від тієї суми, яка є заборгована.
8.22.2. Із вказаних доказів судами двох інстанцій встановлено, що наразі у ТОВ "Рівнетеплоенерго" відсутні кошти, необхідні для повного та одномоментного виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 у справі № 918/180/25.
8.22.3. Виконання судового рішення здійснюється у добровільному порядку, або у примусовому через органи державної виконавчої служби або приватного виконавця. Негайне примусове виконання судового рішення у даній справі (у разі пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання) зумовить застосування органами державної виконавчої служби заходів примусового стягнення (у тому числі звернення стягнення на кошти та майно товариства, зупинення видаткових операцій по його рахунках), що фактично унеможливить виробництво та постачання теплової енергії, позбавить підприємство стабільних доходів і, як наслідок, поставить під загрозу виконання ним своїх зобов'язань перед споживачами та кредиторами.
8.22.4. В той же час із Довідки ТОВ "Рівнетеплоенерго" про надходження коштів за теплову енергію у жовтні 2024 - березні 2025 господарськими судами встановлено, що відповідно до наданої довідки ТОВ "Рівнетеплоенерго" перебуває в очікуванні надходження коштів за постачання теплової енергії на період опалювального сезону 2025/2026 років. Тобто у разі збереження нормальної господарської діяльності (за умови відсутності застосування до товариства заходів примусового виконання судового рішення), прогнозовані надходження становлять: жовтень 2025 - 12278947,57 грн; листопад 2025 - 26641000,77 грн; грудень 2025 - 77586462,83 грн; січень 2026 - 91695146,31 грн; лютий 2026 - 93603568,26 грн; березень 2026 - 101276666,12 грн.
8.22.5. Ці дані свідчать про наявність потенційних джерел надходжень, що дозволяють поступово та в установлені строки виконати рішення суду у справі № 918/180/25 в повному обсязі.
8.22.6. При оцінці можливості застосування розстрочення виконання рішення як заходу, що забезпечує баланс між інтересами стягувача та збереженням господарської діяльності боржника суд враховує прогнози, заявлені у Довідці ТОВ "Рівнетеплоенерго" про надходження коштів за теплову енергію у жовтні 2024 - березні 2025
8.23. Щодо розгляду та вирішення питання розстрочення судового рішення колегія суддів звертається до правових позицій Верховного Суду, наведених у постанові від 29.04.2025 у справі № 917/1131/24:
"У статті 331 ГПК України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.
За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з частиною третьою статті 331 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, ураховуючи положення частин четвертої та п'ятої статті 331 ГПК України, суд, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Ураховуючи викладене, вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, вказана норма не вимагає, а господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України.
Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17.
Оскільки виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012.
Право людини на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).
ЄСПЛ у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Ураховуючи викладене, з одного боку, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов'язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, з іншого, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції")".
8.24. Надаючи оцінку доводам відповідача щодо розстрочення виконання рішення у даній справі, з урахуванням вказаних правових висновків Верховного Суду судами господарської юрисдикції зазначається, що саме по собі відсутність власних грошових коштів або недостатнє фінансування не є тією обставиною, яку слід вважати істотною та як наслідок виключною при ухваленні судового рішення про розстрочення виконання судового рішення, адже в такому випадку обов'язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили втрачало б свою правову цінність як акт правосуддя.
8.25. Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що письмовими доказами, які надані заявником, у тому числі і ті письмові докази, які подавалися до заяви про відстрочення виконання судового рішення, доводяться обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, що свідчить про наявність підстав для розстрочення виконання рішення.
8.26. Вирішуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, колегія суддів враховує надані прогнози надходжень коштів та оцінює їх у поєднанні з іншими обставинами справи, забезпечуючи баланс інтересів сторін і збереження господарської діяльності ТОВ "Рівнетеплоенерго".
8.27. Загальновідомою обставиною є те, що боржник надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, оскільки основним видом діяльності боржника за КВЕД є: "35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний)".
8.28. Господарськими судами враховується, що опалювальний сезон 2025/26 років має розпочатися у жовтні 2025 року і триватиме до березня 2026 року.
8.29. Протягом цього періоду ТОВ "Рівнетеплоенерго" буде мати змогу отримувати кошти в оплату наданих послуг з постачання теплової енергії лише у випадку фактичного надання таких послуг. І це підтвердив представник апелянта, наголосивши і надавши судові докази, що товариство сплатило до 10.11.2025 5000000 грн, як це визначено оспорюваною ухвалою.
8.30. В той час як негайний початок примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 у справі № 918/180/25 призведе до повного блокування діяльності ТОВ "Рівнетеплоенерго" і взагалі до припинення послуг з постачання теплової енергії, в силу чого очевидно зменшиться надходження грошових коштів.
8.31. Колегією суддів враховуються доводи відповідача про те, що після початку нового опалювального сезону зростуть надходження до його бюджету за рахунок оплати послуг з опалення, що надасть можливість накопичити певну суму грошових коштів для сплати заборгованості.
8.32. Забезпечення балансу інтересів між інтересами стягувача на отримання присудженого та необхідністю безперебійної діяльності ТОВ "Рівнетеплоенерго" у період опалювального сезону 2025/2026 років оспорюваною ухвалою враховано: негайне примусове виконання рішення від 10.06.2025 призведе до блокування діяльності відповідача (боржника) та припинення (зупинення) його діяльності, пов'язаної із постачанням теплової енергії, що, відповідно, зменшить (припинить) надходження коштів від споживачів.
8.32.1. Враховуючи, що приписами Закону України "Про виконавче провадження" (у разі направлення виконавчого документа до примусового виконання) передбачено стягнення органом ДВС виконавчого збору у розмірі 10% та витрат на виконавче провадження, яке призведе до додаткового фінансового навантаження на боржника, що у свою чергу унеможливить виконання судового рішення у даній справі у повному обсязі у найкоротший строк.
8.32.2. Водночас, як встановлено із довідки ТОВ "Рівнетеплоенерго", кошти за фактично надані послуги надходитимуть протягом жовтня 2025 - березня 2026 років. Саме ці надходження забезпечать наявність ресурсів для поступового і повного виконання рішення суду у справі № 918/180/25, оскільки виплата буде здійснюватися за вже надані та підтверджені послуги, що гарантує реальну можливість задовольнити вимоги стягувача без шкоди для діяльності товариства боржника та інтересів споживачів.
8.32.3. У свою чергу, заходи з примусового стягнення всієї суми заборгованості призведуть до арешту коштів відповідача, що унеможливить його подальшу роботу та призведе до зриву опалювального сезону 2025-2026.
8.32.4. Такий розвиток подій, у свою чергу, завдасть шкоди суспільним інтересам - зокрема споживачам теплопостачальних послуг та може призвести до техногенної катастрофи.
8.32.5. У цьому аспекті судами зауважується, що розстрочення виконання рішення до червня 2026 року дасть можливість боржнику покращити фінансову ситуацію в майбутньому, отримати дохід після початку опалювального сезону 2025-2026, за рахунок чого оплатити заборгованість перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг".
8.33. Розстрочення виконання рішення у даній справі не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
8.34. Апеляційним господарським судом враховується практика Європейського суду з прав людини. Так, у окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менш ніж один рік, не вважаються настільки надмірними щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (наприклад, справа "Корнілов та інші проти України").
8.35. При вирішенні питання про розстрочення виконання рішення, Господарський суд Рівненської області врахував, зокрема, матеріальні інтереси сторін, фінансовий стан відповідача, та інші обставини справи, такі як: відсутність коштів на банківських рахунках і неможливість негайного впливу боржника на надходження коштів від споживачів за фактично надані послуги та прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про розстрочення виконання судового рішення.
8.36. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при постановленні оспорюваної ухвали та не можуть бути підставою для їх скасування або зміни.
8.36.1. Твердження апелянта, що судом першої інстанції для вирішення питання про розстрочення виконання рішення були використані ті письмові докази, якими відповідач обґрунтовував питання відстрочки виконання рішення, колегія суддів знаходить необґрунтованими, оскільки такі письмові доказ знаходяться у матеріалах судової справи, належним чином сформованої відповідно до приписів Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) і суд як першої так і апеляційної інстанції має до них доступ.
8.36.2. Такі докази не поверталися заявнику, не визнавалися неналежними чи недопустимими, стверджують як в одному так і у другому випадку про скрутний фінансовий стан.
8.36.3. За логікою представника апелянта до заяви про розстрочення судового рішення мав би бути поданий ще один пакет тих же самих документів, що колегією суддів розцінюється як надмірний формалізм та зайва бюрократична тяганина.
8.36.4. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача зазначив, що ним до заяви про розстрочення виконання рішення долучено докази, які є відмінними від доказів, що надавалися до заяви про відстрочення виконання рішення і лише доповнюють доказову базу по попередньо поданих доказах.
8.36.5. Щодо покликання на наявність у боржника коштів у розмірі 61577185,59 грн та по яких він вже б сплатив половину боргу, то суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначені кошти відповідачем отримані в рамках Програми забезпечення розрахунків за електричну енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ (в тому числі його транспортування, послуги розподілу газу), інші енергоносії, використані суб'єктами господарювання у сфері теплопостачання Рівненської міської територіальної громади в процесі виробництва теплової енергії для потреб населення, під час сталого проходження опалювального періоду 2024/2025 Документ сформований в системі років, затвердженої рішенням Рівненської міської ради від 15.08.2025 № 6917 і є цільовими бюджетними коштами.
8.36.6. Використання цільових бюджетних коштів означає, що кошти виділяються на конкретні, чітко визначені цілі, і можуть бути використані виключно на цілі, передбачені бюджетними призначеннями та асигнуваннями. За порушення цього принципу (нецільове використання) передбачена адміністративна або навіть кримінальна відповідальність. Контроль за використанням цих коштів здійснюють відповідні органи, такі як Рахункова палата та Державна казначейська служба України.
8.37. За таких обставин апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02 жовтня 2025 року у справі №918/180/25 - без змін.
9. Повноваження суду апеляційної інстанції.
9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10. Розподіл судових витрат.
10.1. Як вбачається із матеріалів справи, апелянтом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду на ухвалу Господарського суду Рівненської області, ухвалену 02.10.2025 у справі №918/180/25 сплачено платіжною інструкцією №0000029272 від 16.10.2025 судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .
10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.
10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" від 16.10.25р. залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02 жовтня 2025 року у справі №918/180/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Справу №918/180/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повна постанова складена "14" листопада 2025 р.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Миханюк М.В.