ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 листопада 2025 року Справа № 924/517/24 (924/239/25)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засіданні Дика А.І.
за участю представників:
позивача - Попов Ярослав Олегович
третьої особи - розпорядник майна ТОВ "Моріта" арбітражний керуючий Кучерявий Дмитро Владиславович
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.09.2025 у справі №924/517/24(924/239/25) (повний текст складено 09.10.2025)
за позовом Антимонопольного комітету України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядника майна ТОВ "Моріта" арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславовича
про стягнення 22 600 грн пені
у межах справи № 924/517/24
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта"
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.09.2025 у справі №924/517/24(924/239/25) у позові відмовлено.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову щодо стягнення 22 600 грн пені, нарахованої за несплату штрафу, через наявність передбаченої частиною 3 статті 41 КУзПБ прямої заборони щодо нарахування пені у період дії мораторію.
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Антимонопольний комітет України звернувся до суду із апеляційною скаргою через систему Електронний суд, в якому просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.09.2025 у справі № 924/517/24 (924/239/25). Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Антимонопольного комітету України та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта" пеню у розмірі 22 600 грн і зарахувати зазначену суму у дохід загального фонду Державного бюджету України. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта" на користь Антимонопольного комітету України судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги покласти на ТОВ "Моріта".
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- за змістом ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" надає інше визначення пені, ніж те, що застосовується в інших актах законодавства, зокрема, у Господарському кодексі України;
- пеня нарахування якої передбачено у ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не є різновидом економічних санкцій (видом юридичної відповідальності), оскільки є способом забезпечення сплати штрафу накладеного за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу;
- нарахування, застосовані на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції", не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошових зобов'язань або зобов'язань зі сплати податків і зборів, та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань відповідно до положень законодавства про банкрутство;
- суд першої інстанції безпідставно зазначає про заборону нарахування пені, зважаючи на перевагу законодавства про захист економічної конкуренції у спірних правовідносинах, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог комітету в частині заявленої до стягнення суми пені;
- комітет не погоджується з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, вважає його таким, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та всупереч висновкам Верховного Суду, а отже підлягає скасуванню.
17.10.2025 матеріали справи №924/517/24(924/239/25) надійшли до суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.09.2025 у справі №924/517/24(924/239/25). Розгляд апеляційної скарги призначено на "11" листопада 2025 р. об 12:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 04.11.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
29.10.2025 на адресу суду від розпорядника майна ТОВ "Моріта" арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславовича надійшло пояснення, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.09.2025 у справі № 924/517/24 (924/239/25) в повному обсязі. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.09.2025 у справі № 924/517/24 (924/239/25) залишити без змін.
В судовому засіданні у режимі відеоконференції представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги.
В судовому засіданні у режимі відеоконференції арбітражний керуючий заперечив доводи апеляційної скарги.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що ухвалою суду від 10.07.2024 відкрито провадження у справі № 924/517/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта"; визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" до ТОВ Моріта" в загальній сумі 232 222 733,42 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та процедуру розпорядження майном ТОВ "Моріта" строком на 170 календарних днів; розпорядником майна ТОВ "Моріта" призначено арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславовича.
Цією ж ухвалою суд встановив розмір грошової винагороди розпоряднику майна у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень за рахунок коштів, авансованих кредитором на депозитний рахунок господарського суду Хмельницької області, а також вжив заходи щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю "Моріта" та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта". З метою виявлення кредиторів боржника судом оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі № 924/517/24 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта" у встановленому ч. 9 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства порядку. Додатково зобов'язано розпорядника майна надати господарському суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, письмовий звіт про надіслання всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами в порядку частини 3 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства, скласти реєстр вимог кредиторів та подати до господарського суду у строк до 05.09.2024; призначено попереднє засідання суду у справі № 924/517/24 та зобов'язано розпорядника майна не рідше одного разу на місяць надавати господарському суду (комітету кредиторів) звіт про свою діяльність з моменту призначення господарським судом.
Ухвалою від 23.01.2025 суд задовольнив Заяву (вх. № 05-06/1621/24 від 19.12.2024) арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. про продовження процедури розпорядження майном боржника у справі № 924/517/24 про банкрутство ТОВ “МОРІТА», продовживши процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю “МОРІТА» та повноваження арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. як розпорядника майном божника у справі № 924/517/24 до підсумкового засідання.
Цією ж ухвалою суду встановлено, що загальний розмір усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів у справі № 924/517/44 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта" станом на 23.01.2025 складає 330 491 975,75 грн.
Загальний розмір усіх не визнаних судом вимог кредиторів у справі № 924/517/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта" станом на 23.01.2025 складає 7 461 193,41 грн за відповідним зверненням (вх. № 05-06/990/24 від 02.08.2024) від ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС" за ухвалою суду від 23.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2025 (суддя Гладюк Ю.В.) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 924/239/25 в порядку загального позовного провадження за позовом Антимонопольного комітету України м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта" про стягнення пені в розмірі 22 600 грн.
Ухвалою суду від 20.05.2025 справу № 924/239/25 за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта", м. Хмельницький про стягнення 22 600 грн пені прийнято до свого провадження суддею Грамчуком І.В. за правилами спрощеного позовного провадження для розгляду у межах справи № 924/517/24 про банкрутство ТОВ "Моріта".
Згідно позовної заяви (вх. № 05-08/773/25 від 14.03.2025) Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України (далі -Комітет, Позивач) розглянувши матеріали справи № 128-26.13/38-24 про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Моріта» (ідентифікаційний код 44114978) законодавства про захист економічної конкуренції, прийняла рішення від 09.07.2024 № 25-р/тк (далі - Рішення № 25-р/тк), яким визнано, що ТОВ "Моріта" вчинило порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу заступника Голови Комітету - державного уповноваженого від 20.10.2022 № 128-21.1/09-2572е у встановлений ним строк. За це порушення, на Відповідача накладено штраф у розмірі 22 600 грн.
Доказів оскарження Відповідачем Рішення № 25-р/тк у судовому порядку матеріали справи не містять, як і доказів що підтверджують сплату товариством штрафу, накладеного Рішенням № 25-р/тк.
З посиланням на ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у відповідності до якої за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу, позивачем за період з 12.11.2024 (наступний день після двомісячного строку для сплати штрафу згідно з Рішенням № 25-р/тк) по 28.02.2025 включно (день до якого розраховано пеню) за 109 днів прострочення сплати штрафу нараховано пеню, що за його підрахунками становить: 339 х 109 = 36 951 грн.
У відповідності до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Комітету, а тому розмір пені заявленої позивачем до стягнення з відповідача становить 22 600 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Статтею 7 КУзПБ встановлено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.
Зокрема частиною другою статті 7 КУзПБ унормовано, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник.
Згідно абзацу четвертого частини другої статті 7 КУзПБ заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Як зазначалося вище, суд першої інстанції ухвалою від 20.05.2025 прийняв справу №924/239/25 до розгляду в межах справи про банкрутство №924/517/24.
Предметом апеляційного оскарження у цій справі є рішення суду щодо вирішення спору за позовними вимогами Антимонопольного комітету України про стягнення пені через несплату штрафу за порушення вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", нарахованої після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Частиною 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі, якщо вручити рішення немає можливості, рішення органів Комітету вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
Згідно з приписами ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання, у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції юридичними чи фізичними особами, подають заяви, позови, скарги до суду про стягнення несплачених у добровільному порядку штрафів та пені.
Судом встановлено, що копія Рішення № 25-р/тк була надіслана Комітетом відповідачу разом із супровідним листом від 19.07.2024 № 128-26.13/05-7051е, який був повернутий із відділення Укрпошти як не вручений.
Інформація про прийняте Рішення № 25-р/тк була оприлюднена в офіційному друкованому органі центральних органів виконавчої влади України "Урядовий кур'єр" від 28.08.2024 № 174 (7834).
Таким чином, Рішення № 25-р/тк вважається врученим відповідачу 09.09.2024 (оскільки 07.09.2024 та 08.09.2024 припадають на неробочі дні).
Отже, строк для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням № 25-р/тк, закінчився 11.11.2024 (оскільки 09.11.2024 та 10.11.2024 припадають на неробочі дні).
Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 22 600 грн за період з 12.11.2024 (наступний день після двомісячного строку для сплати штрафу згідно з Рішенням № 25-р/тк) до 28.02.2025 включно, враховуючи ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Під час розгляду позову Антимонопольного комітету України перед судом постало питання чи поширюється мораторій, введений судом у справі про банкрутство боржника у порядку ч. 8 ст. 39, ст. 41 КУзПБ на нарахування пені, здійсненої згідно вимог ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені, суд врахував наявність передбаченої КУзПБ прямої заборони щодо нарахування пені у період дії мораторію.
Надаючи оцінку правового регулювання підстав та порядку нарахування штрафу та пені у сфері економічної конкуренції, Верховний Суд у постанові від 25.10.2022 у справі №904/11261/15 проаналізував приписи ст. 230, 241, 257 ГК України, а також ч. 2, 3, 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", дійшов висновку, що хоча штраф та пеня, які передбачені зазначеним цим Законом, за своєю суттю є окремим (самостійним) видом штрафних (економічних) санкцій, однак, вони є різновидом відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, оскільки включені законодавцем до однієї сфери правового регулювання.
З аналізу статтей 3, 4 Закону України "Про Антимонопольний комітету України" та положень статей 7, 8 КУзПБ вбачається, що в процедурах банкрутства АМК України не наділений законодавцем повноваженнями щодо самостійного визначення кредиторських вимог та позачергового стягнення у процедурах банкрутства щодо боржника, тощо.
Тому у випадку порушення провадження у справі про банкрутство на АМК України поширюються положення КУзПБ щодо виявлення кредиторів та черговості задоволення кредиторських вимог у відповідних процедурах банкрутства.
За наявності підстав для стягнення з боржника грошових сум на підставі рішення АМК України, позивач в цьому випадку виступає кредитором (конкурсним або поточним), без надання законодавцем переваг щодо інших кредиторів, а відповідні стягнення здійснюються на підставі рішення господарського суду (рішення, ухвали, постанови) у справі про банкрутство за результатами розгляду заяви про визнання кредиторських вимог та у порядку черговості, визначеної КУзПБ.
Аналогічні правові висновки є актуальними та були наведені у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 922/5238/21 (922/1937/22), від 17.02.2025 у справі №911/2548/20 (911/895/24), від 17.02.2025 у справі № 904/5865/20 (904/6495/23) та від 20.03.2025 у справі №926/868/24.
Таким чином, доводи позивача щодо необхідності переважного застосування Закону України "Про захист економічної конкуренції" як спеціального нормативно-правового акта по відношенню до КУзПБ є необґрунтованими.
Окрім цього, преамбулою Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Водночас преамбулою КУзПБ визначено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що зазначені нормативно-правові акти (з огляду на критерії регулювання суспільних відносин та кола питань, які вони вирішують), регулюють різні суспільні відносини, а відтак не можуть характеризуватись як спеціальні та загальні по відношенню один до одного.
Разом з тим, після відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (подібні за змістом висновки викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16 та постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, ухваленій у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду).
Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.07.2024 відкрито провадження у справі № 924/517/24 про банкрутство ТОВ "Моріта". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та процедуру розпорядження майном боржника.
Оскільки відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Комітету, то позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 22 600, 00 грн.
Таким чином, з урахуванням дати відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, позивач нарахував пеню з 12.11.2024 до 28.02.2025 за прострочення сплати штрафу в період дії мораторію.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні (ч. 2 ст. 41 КУзПБ).
Системний аналіз наведених положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, боржник фактично втрачає право самостійно, на власний розсуд визначати порядок погашення заборгованості за власними зобов'язаннями, а подальше задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, передбаченому положеннями КУзПБ.
Згідно приписів ч. 3 ст. 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій та не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
Отже, встановлена вищенаведеними нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, що співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника).
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник покликається на те, що передбачена Законом України "Про захист економічної конкуренції" пеня є відмінною від тієї, що визначена ГК України та КУзПБ, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Однак із зазначеним доводами суд апеляційної інстанції не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Загальне визначення штрафних санкцій містила ч. 1 ст. 230 ГК України, відповідно до якої штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Водночас, відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГК України, штраф як адміністративно-господарська санкція - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, а перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Разом з тим, хоча штраф та пеня, які передбачені зазначеним Законом України "Про захист економічної конкуренції", за своєю суттю є окремим (самостійним) видом штрафних (економічних) санкцій, однак, водночас, є різновидом відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, оскільки включені законодавцем до однієї сфери правового регулювання.
Іншого визначення поняття "пеня" ні Закон України "Про захист економічної конкуренції", ні КУзПБ не містять.
Крім того, лексико-семантичний аналіз ч. 1 ст. 59 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що законодавцем не передбачено виключень щодо припинення нарахування окремих видів економічної відповідальності, оскільки нарахування штрафу, пені та інших економічних санкцій припиняються за всіма видами заборгованості банкрута в силу прямої вимоги закону. Виключення щодо зазначених нарахувань прямо не передбачені не лише положеннями КУзПБ, але і Законом України "Про захист економічної конкуренції".
Таким чином, на пеню, нараховану на суму несплаченого штрафу, в порядку ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", поширюється заборона, встановлена ч. 3 ст. 41 КУзПБ.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 904/11261/15, від 20.03.2025 у справі №926/868/24, від 01.07.2025, у справі №926/1448-б/24(926/674/25), а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №911/254/16, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки системний аналіз змісту зазначеної постанови дає підстави для висновку про те, що рішення у цій справі були прийняті за інших обставин, а також без правового аналізу положень Закону України "Про захист економічної конкуренції" у взаємодії із положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, адже у вказаній справі провадження здійснювалося відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відтак зазначені правові висновки не є релевантними до правовідносин у цій справі.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів виснує, що нарахована позивачем у цій справі пеня, нарахована за несплату штрафу, не підлягає стягненню з відповідача через наявність передбаченої законом (ч. 3 ст. 41 КУзПБ) прямої заборони щодо нарахування пені у період дії мораторію.
Разом з тим, відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення із відповідача пені у розмірі 22600,00 грн.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.09.2025 у справі №924/517/24(924/239/25) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.09.2025 у справі №924/517/24(924/239/25) - без змін.
2. Матеріали справи №924/517/24(924/239/25) повернути до Господарського суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови складений "13" листопада 2025 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Тимошенко О.М.