вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" листопада 2025 р. Справа№ 910/8186/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
без виклику сторін,
за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025
у справі № 910/8186/25 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Приватного малого підприємства "ФІРМА "ДЕМАРКЕТ Б-ХХ"
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про стягнення 17 000,00 грн
1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне мале підприємство «ФІРМА «ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - відповідач, Укртрансбезпека) про стягнення 17 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ045493 від 06.08.2024, позивача фактично було визнано винним у порушенні вимог ст. 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000 гривень.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції у даній справі
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/8186/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Приватного малого підприємства "ФІРМА "ДЕМАРКЕТ Б-ХХ" за рахунок бюджетних асигнувань грошові кошти у розмірі 17 000,00 грн, які були сплачені в якості штрафу за постановою Державної служби України з безпеки на транспорті - відділу державного нагляду (контролю) Запорізькій області №ПШ045493 від 06.08.2024, в рамках виконавчого провадження ВП НОМЕР_2.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті 18.09.2025 звернулась через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 по справі №910/8186/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025 матеріали апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті у судовій справі № 910/8186/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Барсук М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі № 910/8186/25. Розгляд апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі № 910/8186/25 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025, у зв'язку з тим, що головуючу суддю Кропивна Л.В. рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2024 Кропивну Л.В. тимчасово відсторонено, справу передано для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 було пийнято до провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/8186/25, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В. Вказана судова колегія розглянула апеляційну скаргу по суті та ухвалила постанову у даній справі.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Скаржник у своїй апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, оскільки помилково визначив його належним відповідачем та неправильно застосував норми матеріального права.
Так, на думку апелянта, сплачений позивачем штраф був внесений не на рахунки Укртрансбезпеки, а на депозитний рахунок органу ДВС, який і перерахував кошти до Державного бюджету. Тому фактичним платником штрафу є орган ДВС, а контролюючим органом за відповідним кодом бюджетної класифікації у межах виконавчого провадження є Міністерство юстиції, а не Укртрансбезпека. Укртрансбезпека наголошує, що не отримувала жодного майнового приросту, а тому відсутні підстави для застосування статті 1212 ЦК України щодо безпідставного збагачення; до того ж існує спеціальний механізм повернення надміру чи помилково сплачених коштів, визначений Порядком № 787, який позивач мав застосовувати.
При цьому скаржник зазначив, що Укртрансбезпека не порушувала прав позивача та не є належним відповідачем у спорі, оскільки у таких правовідносинах відповідачем має виступати держава через відповідний орган, уповноважений у сфері справляння надходжень бюджету.
Апелянт підкреслює, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на всебічно встановлених обставинах, суперечить застосовним нормам матеріального права та висновкам Верховного Суду, що є підставою для його скасування. На підставі цього Укртрансбезпека просить відкрити апеляційне провадження та скасувати рішення в повному обсязі, відмовивши у позові. А тому сторона просить задовольнити її апеляційну скаргу та скасувати оскаржуване рішення.
5. Узагальнений виклад відзиву на апеляційну скаргу
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України не скористався. Ухвалу про відкриття апеляційного провадження сторона отримала 29.09.2025 через систему «Електронний суд». Ухвалу суду апеляційної інстанції від 16.10.2025 сторона отримала 17.10.2025.
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.07.2024 посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті - відділу державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки у Запорізькій області (надалі - відповідач) - старшим державним інспектором Рибалка Г.Л. проводилась рейдова перевірка на 477 км. а/д Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь, на підставі направлення на рейдову перевірки від 09.07.2024.
В ході перевірки було зупинено належний ПМП «Фірма «Демаркет Б-ХХ» (надалі - позивач) автотранспортний засіб МАN TGL 12,180 , 2015 р.в., д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатами перевірки складено акт № АР041968 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 11.07.2024, відповідно до якого перевіряючим виявлені порушення позивачем ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п.6.1. положення про робочий час і час відпочинку водіїв, затвердженого МТЗУ від 07.06.2010, п.3.3. Інструкції з використання тахографів, затвердженої МТЗУ 385 від 24.06.2010 - під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (розмір шин на ведучій осі авто не відповідає розміру, зазначеному в протоколі).
Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ045493 від 06.08.2024 (надалі - Постанова), винесеною начальником відділу держаного нагляду (контролю) у Запорізькій області Романенко Анатолієм Юрійовичем, позивача було визнано винним в порушенні вимог ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн.
Дану Постанову було надано Приватному малому підприємству «ФІРМА «ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» під час розгляду справи відповідачем 06.08.2024.
В подальшому, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 по справі № 280/7548/24 визнано протиправною та скасована Постанова Державної служби України з безпеки на транспорті - відділу державного нагляду (контролю) Запорізькій області №ПШ045493 від 06.08.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.06.2025 по справі № 280/7548/24 апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року - залишено без змін.
Разом з цим, не зважаючи на рішення суду по справі № 280/7548/24 від 27.11.2024, відповідач направив Постанову на примусове виконання, внаслідок чого державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шаровим Вячеславом Миколайовичем (надалі - третя особа) 18.12.2024 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 та накладено арешт на майно позивача.
При цьому, за доводами позивача, у зв'язку з необхідністю зняти обмеження щодо господарської діяльності позивача та з метою закриття виконавчого провадження та зняття арешту з майна 29.01.2025 позивач сплатив даний штраф, згідно з платіжною інструкцією № 68 на суму 19 172,16грн, в тому числі 17 000 грн - штраф по постанові відповідача, на підставі чого, 31.01.2025 виконавчою службою було закінчено виконавче провадження НОМЕР_2.
Відтак, як вказує позивач, сума штрафу, яка була перерахована до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі визнано протиправною та скасовано адміністративним судом, підлягає стягненню на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Приватного малого підприємства ФІРМА «ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» 17 000,00 грн.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частинами першою та другою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. З урахуванням змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності речово-правових відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати у набувача таке майно.
Отже, виходячи з предметі та підстав позовних вимог, суду необхідно встановити факт отримання та збереження відповідачем відповідних грошових коштів та наявності обов'язку щодо їх повернення.
В цій частині суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду 11 травня 2023 року у справі № 910/17361/21, в якій було зазначено, що тлумачення статті 1212 ЦК України, із застосуванням телеологічного способу її інтерпретації, свідчить, що наведеною нормою до випадків безпідставного набуття та збереження майна віднесено також збереження без достатніх правових підстав податків та інших обов'язкових платежів, сплачених третіми особами за рахунок коштів потерпілої особи, що були перераховані поза її волею на рахунки третіх осіб (за відсутності господарських відносин між ними, волевиявлення третіх осіб та вчинення ними жодних дій на відкриття рахунків), з яких невідомими особами на підставі підроблених документів задля отримання готівки як заробітної плати працівників третіх осіб, яка не нараховувалася та не виплачувалася працівникам цих осіб, були сплачені зазначені суми податків, обов'язкових платежів. Близький за змістом висновок щодо віднесення юрисдикції спору господарським судам та повернення на підставі статті 1212 ЦК України помилково сплачених до бюджету податків, зборів, обов'язкових платежів, викладений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 910/15295/18.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 по справі № 280/7548/24 визнана протиправною та скасована постанова Державної служби України з безпеки на транспорті - відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області №ПШ045493 від 06.08.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 гривень.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.06.2025року по справі № 280/7548/24, апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2024року залишено без змін. Дані обставини враховують судом апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України та мають преюдиційні значення при вирішення даного спору.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що сума штрафу, яка була перерахована до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі визнано протиправною та скасовано адміністративним судом - підлягає стягненню на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану. А тому позовні вимоги про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Приватного малого підприємства ФІРМА «ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» 17 000,00 грн - правомірно були задоволені судом першої інстанції.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що відхиляє доводи скаржника про те, що в даній справі є неналежний відповідач та порушено порядок повернення таких коштів. Оскільки повернення в судовому порядку вказаних сум не суперечить приписам ч. 2 ст. 45 БК України та пунктами 3, 5 Порядку № 787. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем було вчинено всі необхідні дії з метою захисту порушених своїх прав, в тому числі і звернення до адміністративного суду для оскарження протиправної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Водночас, наявність передбаченого бюджетним законодавством механізму повернення коштів фактично встановлює певний порядок виконання рішень для органів Державної казначейської служби, однак не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про фактичне повернення протиправно стягненого штрафу у розмірі 17 000,00 грн. А тому доводи скаржника в цій частині відхиляються також з урахуванням права сторони на судовий захист в розумінні ст. 6 Конвенції та враховуючи засади ст. 2 ГПК України.
Порушене право позивача в порядку ст. 4 ГПК України правомірно захищене судом першої інстанції. Тому доводи скаржника визнаються безпідставними.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку обставин, які були правильно досліджені судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядав справу в межах ст. 269 ГПК України та підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 75, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 4, 129,269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/8186/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/8186/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір, у зв'язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/8186/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім