вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про залишення апеляційної скарги без руху
"14" листопада 2025 р. Справа№910/12128/23
Північний апеляційний господарський суд
суддя: Владимиренко С.В.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2025
за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Кредо-аудит»»
про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подати звіт про виконання рішення суду у справі №910/12128/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Кредо-аудит»»
до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві,
Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство фінансів України
про стягнення 59 283,58 грн
Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.11.2025 у справі №910/12128/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Кредо-аудит»» про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подати звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 на підставі наказу від 24.07.2025 у справі №910/12128/23 задовольнив. Зобов'язав Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 на підставі наказу від 24.07.2025 у справі №910/12128/23 у строк - протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення цієї ухвали.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі №910/12128/23; зупинити дію ухвали Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/12128/23 на час розгляду апеляційної скарги; ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/12128/23 скасувати повністю; ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Кредо-аудит» про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суду у справі №910/12128/23 відмовити в повному обсязі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2025 апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/12128/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що положення норми, якою передбачено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено цим Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028, 00 грн.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи положення ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та те, що скаржник звернувся з апеляційною скаргою 31.03.2025 через систему «Електронний суд», скаржник мав сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/12128/23, у розмірі 2 422, 40 грн.
Судом встановлено, що до скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Як зазначено вище, в апеляційній скарзі скаржник просить відстрочити скаржнику сплату судового збору за подання апеляційної скарги враховуючи ситуацію, яка склалася у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, Головне управління Казначейства не має змоги своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату судового збору.
Розглянувши подану заяву про відстрочення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати урегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Положення вказаної норми містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення підпунктів 1, 2 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).
Верховний Суд звертає увагу скаржника на пункти (37, 39, 41), які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, в яких викладено правові позиції щодо застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір", зокрема: у пункті 37 "З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення; у пункті 39 "Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена»; у пункті 41 «Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним";
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на пункти 61, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20 в яких вказано, що положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою.
Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та статтею 7 ГПК України, відповідно до якої правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року, пункт 59). Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», а зазначені ним у заяві підстави не передбачені наведеною нормою.
Враховуючи те, що вказану заяву заявлено, передбачені статтею 8 Закону України «Про судовий збір» умови відсутні, тому заява про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена із порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.174 ГПК України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки апеляційної скарги скаржник має право усунути протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Відмовити Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/12128/23.
2. Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/12128/23 залишити без руху.
3. Скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати суду: докази сплати судового збору в розмірі 2 422, 40 грн за подання апеляційної скарги.
4. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.
5. Всі документи та письмові докази в паперовому вигляді подаються через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 А (І поверх), в електронній формі особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або яка повинна бути зареєстрована в обов'язковому порядку, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено ГПК України, тобто через систему «Електронний суд».
6. Копію даної ухвали надіслати учасникам по справі.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя С.В. Владимиренко