вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" листопада 2025 р. Справа№ 911/666/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Приліпко І.Л.;
від відповідача: не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта Агро"
на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2025 року (повне судове рішення складено 14.08.2025 року)
у справі № 911/666/25 (суддя Христенко О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта Агро"
до Приватного підприємства "Галаган-Агро"
про стягнення 750 331,36 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Орбіта Агро" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Галаган-Агро" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 750 331,36 грн, з яких: 50 600,03 грн основної заборгованості, 20 878,63 грн пені, 7 896,30 грн інфляційних нарахувань та 670 956,40 грн процентів річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору поставки № 27/04/23 від 27.04.2023 року щодо своєчасної оплати отриманого товару.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.06.2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Галаган-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта Агро" 50 600,03 грн заборгованості, 20 878,63 грн пені, 7 896,30 грн інфляційних нарахувань, 26 362,62 грн процентів річних, 1 586,06 грн судового збору та 4 227,64 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги. В іншій частині в позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Орбіта Агро" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2025 року у справі №911/666/25 в частині стягнення процентів річних в розмірі 26362,62 грн, судового збору в розмірі 1 586,06 грн та витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4 227,64 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі в частині стягнення процентів річних в розмірі 670 956,40 грн, судового збору в розмірі 11 254,97 грн та витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 30 000,00 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
Так, представник скаржника зазначив, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір процентів річних на 96 % до розміру 26 362,62 грн, фактично легалізував тривалу неправомірну поведінку відповідача та фактично звільнив відповідача від їх сплати без належних правових підстав, що призвело до порушення балансу інтересів сторін.
При цьому, за твердженням представника скаржника, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не врахував поведінку відповідача (тривалий характер грошового зобов'язання за поставлений товар - борг по сьогодні так і не сплачений, затягування судового розгляду з метою відстрочення сплати боргу), добросовісну поведінку позивача, специфіку поставленого товару, відсутність клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та доказів на підтвердження цих обставин.
Крім того, представник скаржника зауважив, що відповідачем також не подано клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу. При цьому, суд першої інстанції зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу і враховав часткове задоволення позовних вимог.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта Агро" на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2025 року у справі №911/666/25 залишено без руху на підставі п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
Апелянтом усунено недоліки та подано до суду докази оплати судового збору у розмірі 12 077,22 грн.
Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта Агро" на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2025 року у справі №911/666/25.
Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Представник скаржника в судовому засіданні 12.11.2025 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду Київської області скасувати в частині.
Представник відповідача в судове засідання 12.11.2025 року Північного апеляційного господарського суду не прибув. Про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (наявні в матеріалах справи).
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 27.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Орбіта Агро" (постачальник) та Приватним підприємством "Галаган-Агро" (далі-покупець) був укладений договір поставки № 27/04-23 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцеві у власність товар, за кодом ДК 021:2015 (СРV) - 03210000-6 Зернові культури та картопля (насіння кукурудзи), ДК 021:2015 "03110000-5 Сільськогосподарські культури, продукція товарного садівництва та рослинництва (насіння соняшника, кукурудзи), ДК 021:2015 "24450000-3 Агрохімічна продукція (гербіциди), а покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати за нього визначену грошову суму. Товар передається постачальником покупцеві відповідно до асортименту, сорту, виду, назви, кількості, вартості, ціни, а також валютний еквівалент ціни товару, які визначені у специфікаціях та/або додатках, які є невід'ємною частиною цього договору. Покупець зобов'язується оплатити вартість товару, на умовах визначених цим договором, та прийняти його у визначений строк.
Відповідно до п. 2.1 договору асортимент, загальна ціна та вартість товару, що поставляється по даному договору, визначається сукупністю усього товару, що передається постачальником у власність покупцеві, за всіма специфікаціями (та/або додатками), підписаними сторонами даного договору або їх представниками, протягом всього строку дії цього договору і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно п. 3.4.4 договору, якщо поставка конкретної партії товару не узгоджена сторонами у відповідній специфікації (здійснюється без специфікації), то покупець оплачує продавцю товар за видатковою накладною протягом 3 календарних днів з дати прийняття товару.
Умовами п. 4.8 договору визначено, що прийняття товару здійснюється уповноваженими представниками сторін відповідно до видаткової накладної.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2024. Закінчення строку дії договору не є підставою для невиконання зобов'язань, що виникли до припинення договору, і в тому числі у зв'язку із закінченням строку його дії (п. 17.1 договору).
Так, за твердженням позивача, на виконання умов договору ним було поставлено відповідачу товар на суму 50 600,03 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна № 555 від 13.09.2023 року.
Видаткова накладна № 555 від 13.09.2023 року підписана в двосторонньому порядку зі сторони позивача та відповідача, а також скріплена печатками юридичних осіб. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов'язань згідно з договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.
Для оплати вартості отриманого відповідачем товару, позивачем був сформований та виставлений рахунок на оплату № 506 від 13.09.2023 року.
Однак, як встановлено судом першої інстанції, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату отриманого, на підставі видаткової накладної № 555 від 13.09.2023 роу, товару не здійснив, отже вартість товару в сумі 50 600,03 грн залишена відповідачем не сплаченою.
Так, за своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі договору та видаткової накладної товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, суд першої інстанції дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 50 600,03 грн.
Відповідно до ст.? 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Звертаючись із позовом, позивач також просив суд стягнути з відповідача 20 878,63 грн пені, за період з 17.09.2023 року по 19.02.2025 року, 7 896,30 грн інфляційних нарахувань, за період з жовтня 2023 по січень 2025 року та 670 956,40 грн процентів річних, за період з 17.09.2023 року по 19.02.2025 року.
Умовами п. 12.2 договору визначено, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару, постачальник сплачує покупцю пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня.
Згідно п.12.6 договору нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється до повного розрахунку, але не більше 3 років.
Відповідно до п. 3.7 договору сторони узгодили наступний розмір процентів: 36,5 процентів річних за тридцять календарних днів з дати, коли товар повинен був оплачений покупцем; 182,5 процентів річних протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів; 1 095,00 процентів річних до дня повної оплати товару з дати закінчення шістдесяти календарних днів.
Частинами 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Суд першої інстанції, на підставі вказаних норм права, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, встановив, що він є арифметично вірним, дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення пені в сумі 20 878,63 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд першої інстанції встановив, що розрахунок здійснений позивачем арифметично вірно, а отже вимога позивача підлягає задоволенню у заявленому розмірі 7 896,30 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому в вищевказаних частинах спірне рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2025 року у справі №911/666/25 колегією суддів на предмет законності та обґрунтованості не перевіряється.
Щодо позивних вимог в частині стягнення 670 956,40 грн процентів річних, колегія суддів відзначає наступне.
У постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Так, у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного колдексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Так, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема критеріїв розумності, справедливості та пропорційності.
При цьому, Велика Палата у справі № 902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання. Отже, Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
У своїх постановах, Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що за ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 року у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 року у справі №918/289/19, від 19.02.2020 року у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 року у справі №918/116/19, від 21.09.2021 року у справі №910/10618/20.
Колегія суддів вбачає очевидну неспівмірність розміру процентів річних до основного зобов'язання відповідача. Не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання. Позивач здійснив нарахування процентів річних за період з 17.09.2023 року по 16.10.2023 року з урахуванням 36,5 % річних, за період з 10.10.2023 року по 15.12.2023 року з урахуванням 182,45 % річних, за період з 16.12.2023 року по 19.02.2025 року, з урахуванням 1 095,00 % річних.
Так, враховуючи дискреційність наданих повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії проти України, ураховуючи суму боргу та очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми заборгованості (50 600,03 грн) до санкцій у вигляді процентів річних (670 956,40 грн), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права є обмеження розміру процентів річних, та задовольнити їх в сумі 26 362,62 грн, з розрахунку 36,5 % річних.
Твердження скаржника, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не врахував поведінку відповідача (тривалий характер грошового зобов'язання за поставлений товар - борг по сьогодні так і не сплачений, затягування судового розгляду з метою відстрочення сплати боргу), добросовісну поведінку позивача, специфіку поставленого товару, відсутність клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та доказів на підтвердження цих обставин, не спростовує вищевикладених висновків суду.
Щодо клопотання позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 0000,00 грн, колегія суддів відзначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, представником позивача на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано, зокрема засвідчені копії договору про надання правничої допомоги від 05.07.2024 року, укладеного між позивачем і Адвокатським об'єднанням "Юридичний Альянс", додаткової угоди № 2 від 17.02.2025 року, Акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 23.04.2025 року.
Відповідно до умов п. 1.1 договору про надання правничої допомоги від 05.07.2024 року, предметом цього договору є надання адвокатським об'єднанням усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту, визначеної в п. 1.2 цього договору, шляхом здійснення адвокатської діяльності без обмежень у повноваженнях у вигляді захисту або представництва в судах всіх інстанцій, будь-якої підсудності та юрисдикції, у будь-яких юридичних особах, будь-яких підприємствах (незалежно від форми власності), в органах місцевого самоврядування та у відповідних виконавчих органах, в будь-яких органах державної влади та перед будь-якими фізичними та посадовими особами.
Відповідно до п. 1.2 договору доручення клієнта оформлюється додатковою угодою до цього договору.
17.02.2025 року між Адвокатським об'єднанням "Юридичний Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орбіта Агро" підписана Додаткова угода № 1 до Договору від 05.07.2024, за якою погоджено, що сторони домовились, що адвокатське об'єднання надає професійну правничу допомогу клієнту щодо стягнення в судовому порядку з ПП "Галаган -Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта Агро" заборгованості за договором поставки (п. 1).
Розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги по комплексному супроводженню вказаної справи у суді першої інстанції складає 30 000,00 грн (п. 2).
Сторони погодили, що сплата послуг, визначених п. 1.2 цього договору, буде здійснюватися наступним чином: 20 000,00 грн - протягом 30 календарних днів з дня підписання додаткової угоди; 10 000,00 грн - протягом 30 календарних днів з моменту винесення рішення суду (п. 4).
23.04.2025 року між Адвокатським об'єднанням "Юридичний Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орбіта Агро" підписаний Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг, за умовами якого адвокатським об'єднанням надані, а позивачем прийняті послуги з надання професійної правничої допомоги (адвокатські послуги) по комплексному супроводженню судової справи № 911/666/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта Агро" до ПП "Галаган-Агро" про стягнення заборгованості за договором поставки.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подав.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Відповідно до п. 3. ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в сумі 4 227,64 грн.
Твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення в вищевказаній частині, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів не визнає переконливими доводами враховуючи п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладене ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам скаржника із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта Агро" на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2025 року у справі № 911/666/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2025 року у справі №911/666/25 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №911/666/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядки та строки, передбачені ст. ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко
Дата підписання 13.11.2025 року.