вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" листопада 2025 р. Справа№ 911/1798/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Коротун О.М.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
представників сторін:
від позивача: Драчова М.С
від відповідача: Андрієвська О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024, повний текст якого складений 03.03.2025,
у справі № 911/1798/23 (суддя Третьякова О.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія»
про стягнення 490 043 610,60 грн
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі - відповідач) про стягнення 490 043 640,60 грн, з яких: 342 836 551,25 грн - основного боргу, 109 454 136,57 грн - пені, 29 820 575,56 грн - інфляційних втрат та 7 932 347,22 грн - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0204-02024 щодо здійснення оплати за фактичний та плановий обсяг наданих послуг з передачі електричної енергії за періоди січень 2021 - лютий 2022 та червень 2022 - травень 2023 у встановлений договором строк.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 07.11.2024 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 2 421 279,16 грн - пені, 16 941 825,09 грн - інфляційних втрат, 6 177 831,76 грн - 3% річних та 48 961,27 грн витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» в частині стягнення 107 032 857,41 грн - пені, 12 878 750,47 грн - інфляційних втрат та 1 754 515,46 грн - 3 % річних відмовлено.
Закрито провадження у справі №911/1798/23 в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення 342 836 551,25 грн - основного боргу, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Повернуто Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 657 208,15 грн, сплачений за платіжною інструкцією №АУ-2830 від 08.06.2023.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд зазначив, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено тих обставин, на які він посилається у якості підстав для відмови у задоволенні позовних вимог повному обсязі.
Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача щодо пені, інфляційних втрат та 3% річних та проаналізувавши доводи сторін та надані ними докази, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем вимог в частині стягнення з відповідача 2 421 279,16 грн пені, 16 941 825,09 грн інфляційних втрат та 61 77 831,76 грн 3% річних, які відповідачем не спростовані.
Також суд першої інстанції не знайшов підстав для додаткового зменшення пені за заявою відповідача та для застосування положень частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України та частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, та підстав для розстрочення виконання рішення суду у даній справі, у зв'язку з чим, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернулося до Північного апеляційногогосподарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 2 421 279,16 грн є передчасним, оскільки не узгоджується з правовими висновками Верховного Суду щодо питання застосування приписів постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 до вимог про стягнення штрафних санкцій, нарахованих на зобов'язання, які виникли до введення в Україні воєнного стану.
Також скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо дати початку перебігу строку виконання зобов'язання за актами приймання-передачі за січень 2021 року, лютий 2021 року та листопад 2021 року, що призвело до збільшення суми пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, які підлягають стягненню з відповідача. Так, апелянт звертає увагу, що в період січня 2021 року, лютого 2021 року та листопада 2021 року діяли редакції договорів, якими передбачалась виключна підстава для виникнення у відповідача обов'язку з оплати - вчинення позивачем як кредитором певних дій, а саме - складання та наданню відповідачу акта приймання-передачі з фактичними обсягом послуги, що встановлені договором, до вчинення яких боржник не може виконати свого обов'язку з оплати фактичного обсягу послуги. Тому, апелянт зазначає, що з урахуванням редакцій договору між позивачем та відповідачем, які діяли в січні 2021 року, лютому 2021 року та листопаді 2021 року, саме на позивача, як кредитора у зобов'язанні розповсюджувався обов'язок щодо надсилання відповідачу актів приймання-передачі у встановлені умовами договору строки, та відповідно позивач несе негативні наслідки несвоєчасного складання, та надання відповідачу акта приймання-передачі з фактичним обсягом послуги.
Таким чином, апелянт вважає, що рішення в частині визначення строків для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є помилковим та наводить власний порядок обчислення, посилаючись на те, що редакція договору між позивачем та відповідачем, якою у відповідача виник обов'язок розраховуватись за фактично спожиту електричну енергію на підставі самостійно сформованих в електронному вигляді рахунків та актів почала діяти з 28.12.2021 (додаткова угода від 28.12.2021 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0204-02024 додавалась позивачем до позовної заяви), де пунктом 5.5 було встановлено, що користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП) або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу, з використанням електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Отже, на думку апелянта, редакція щодо самостійного формування актів як альтернативна підстава для здійснення відповідачем розрахунку не діяла в спірні місяці - січень 2021, лютий 2021 року та листопад 2021 року, в які відповідач визначає інші дати початку перебігу строку виникнення зобов'язання та почала діяти лише з 28.12.2021.
Апелянт також наголошує, що суд першої інстанції всупереч існування висновку Верховного Суду за аналогічним договором, безпідставно відхилив доводи ТОВ «Київська обласна енергетична компанія» щодо необхідності визначення початку перебігу строку для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат з першого робочого дня, а не з вихідного, та безпідставно збільшив суму нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.
Також скаржник зазначає, що суд необґрунтовано відхилив заяву ТОВ «Київська обласна енергетична компанія» щодо зменшення сум нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат. При цьому вказує, що позивачем не надано жодного доказу щодо завдання збитків чи понесення додаткових витрат у зв'язку з неоплатою відповідачем заявлених у справі № 911/1798/23 пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Північного апеляційногогосподарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 скасуватив частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6 177 831,76 грн та прийняти в цій частині, яким стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 6 212 397,31 грн.
Позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача, зокрема, 3% річних у розмірі 6 177 831,76 грн. Однак, Господарським судом Київської області при підрахунку загальної суми трьох процентів річних допущено арифметичну помилку. Так, при перерахуванні сум 3% річних, зазначених у розрахунку, який міститься в рішенні суду, правильною сумою до стягнення трьох процентів річних є 6 212 397,31 грн, а не 6 177 831,76 грн.
Отже, позивач звертає увагу, що у зв'язку з арифметичною помилкою, судом першої інстанції помилково не стягнуто з відповідача 34 565,55 грн (6 212 397,31 грн - 6 177 831,76 грн), що позбавило позивача права на належний захист порушених прав та інтересів.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу відповідача не надав, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» у своєму відзиві, наданому до суду 19.05.2025, вважає доводи позивача щодо арифметичних помилок безпідставними з огляду на відсутність у рішенні суду першої інстанції арифметичних помилок та наявність коректних розрахунків щодо визначення суми 3% річних у сумі 6 177 831,76 грн, які наведені в мотивувальній частині рішення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 у справі № 911/1798/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 у справі № 911/1798/23 та призначено її до розгляду на 28.04.2025.
Відпровідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеому головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 24.03.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 у справі № 911/1798/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 у справі № 911/1798/23 залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 у справі № 911/1798/23 на 02.06.2025.
30.04.2025 від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з копією платіжної інструкції № АУ-2160 від 27.03.2025 у розмірі 3 633,60 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 у справі № 911/1798/23 та призначено її до розгляду на 02.06.2025. Постановлено розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» здійснювати в одному апеляційному провадженні.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, справу № 911/1798/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 у справі № 910/8661/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 зупинено апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 у справі № 911/1798/23 до прийняття відповідного рішення Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 908/948/23. Зобов'язано сторін повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи № 908/948/23 та надати відповідні докази.
05.09.2025 від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №911/1798/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 поновлено апеляційне провадження у справі № 911/1798/23. Розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» призначено на 20.10.2025.
У судовому засіданні 20.10.2025 колегією суддів протокольною ухвалою оголошено перерву у розгляді апеляційних скарг до 10.11.2025.
Позиції учасників справи
Представниця відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 10.11.2025 підтримала доводи своєї апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечувала, просила залишити її без задоволення, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представниця позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 10.11.2025 заперечувала проти доводів апеляційної скарги відповідача, просила її відхилити. Також підтримала доводи своєї апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 скасувати в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6 177 831,76 грн та прийняти в цій частині, яким стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 6 212 397,31 грн.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
01.01.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (яке відповідно до статуту позивача перетворено в Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р) в якості оператора системи передачі (ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» в якості користувача було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від № 0204-02024 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019, додаткової угоди №3 від 21.09.2021, додаткової угоди від 28.12.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022), позивач як ОСП зобов'язався надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а відповідач як користувач зобов'язався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
у текст договору сторони неодноразово вносили зміни додатковими угодами.
Відповідно до п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до пункту 4.1 цього договору.
Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 6.1 договору).
Згідно із умовами п. 6.2 договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17.00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 цього договору, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця,
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця,
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця,
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
Відповідно до умов п. 5.2 договору (в редакціях додаткової угоди №3 від 21.09.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022) користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17.00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця,
3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця,
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця,
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
Пунктом 6.5 договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) передбачено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3-х банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком».
Згідно із п.5.5 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 21.09.2021) користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3-х банківських днів з дати отримання та на підставі отриманого акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком».
Пунктом 5.5 договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2022) встановлено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).
Відповідно до 6.8 договору (в редакціях додаткової угоди від 14.08.2019 та додаткової угоди №3 від 21.09.2021) та пунктом 5.8 договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2022) передбачено, що усі суми, що підлягають оплаті/поверненню за цим договором, здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі на банківські рахунки сторін, що зазначені у цьому договорі.
Пунктом 10.1 договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) та пунктом 9.1 договору (в редакціях додаткової угоди №3 від 21.09.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022) визначено, що планові обсяги послуги користувач зобов'язаний подати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.
Згідно із п.10.4 договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) та пунктом 9.4 (в редакціях додаткової угоди №3 від 21.09.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022) визначено, що акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною, зокрема, у разі направлення за допомогою Сервісу.
На виконання умов договору позивач надавав відповідачу в період січень 2021 - лютий 2022 та червень 2022 - травень 2023 послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується актами приймання-передачі послуг за 2021 рік: за січень 2021 від 31.01.2021 на загальну суму 180 843 925,68 грн, за лютий 2021 від 28.02.2021 на загальну суму 189 672 129,92 грн, за березень 2021 від 31.03.2021 на загальну суму 170 397 448,44 грн, за квітень 2021 від 30.04.2021 на загальну суму 153 913 243,61 грн, за травень 2021 від 31.05.2021 на загальну суму 124 936 741,70 грн, за червень 2021 від 30.06.2021 на загальну суму 121 936 718,23 грн, за липень 2021 від 31.07.2021 на загальну суму 133 880 178,62 грн, за серпень 2021 від 31.08.2021 на загальну суму 122 453 343,48 грн, за вересень 2021 від 30.09.2021 на загальну суму 125 791 378,57 грн, за жовтень 2021 від 31.10.2021 на загальну суму 154 323 226,22 грн, за листопад 2021 від 30.11.2021 на загальну суму 162 878 677,30 грн, за грудень 2021 від 31.12.2021 на загальну суму 193 013 534,87 грн, актом коригування від 28.01.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.07.2021 за липень 2021 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 132 880 089,79 грн), актом коригування від 21.02.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.08.2021 за серпень 2021 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 122 843 983,15 грн), актом коригування від 21.03.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.09.2021 за вересень 2021 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 125 688 095,21 грн), актом коригування від 19.05.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.10.2021 за жовтень 2021 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 155 793 974,70 грн), актом коригування від 30.05.2022 до акта приймання-передачі послуги від 30.11.2021 за листопад 2021 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 159 712 697,08 грн), актом коригування від 16.06.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.12.2021 за грудень 2021 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 192 248 354,54 грн); актами приймання-передачі послуг за 2022 рік: за січень 2022 від 31.01.2022 на загальну суму 224 703 271,61 грн, за лютий 2022 від 28.02.2022 на загальну суму 186 512 559,43 грн, за червень 2022 від 30.06.2022 на загальну суму 126 586 128,89 грн, за липень 2022 від 31.07.2022 на загальну суму 133 857 812,02 грн, за серпень 2022 від 31.08.2022 на загальну суму 136 096 517,32 грн, за вересень 2022 від 30.09.2022 на загальну суму 145 733 432,39 грн, за жовтень 2022 від 31.10.2022 на загальну суму 145 685 011,96 грн, за листопад 2022 від 30.11.2022 на загальну суму 131 689 859,09 грн, за грудень 2022 від 31.12.2022 на загальну суму 148 827 137,95 грн, актом коригування від 29.06.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.01.2022 за січень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 221 885 915,58 грн), актом коригування від 27.07.2022 до акта приймання-передачі послуги від 28.02.2022 за лютий 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 188 335 171,55 грн), актом коригування від 18.08.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.03.2021 за березень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 129 825 034,37 грн), актом коригування від 20.09.2022 до акта приймання-передачі послуги від 30.04.2022 за квітень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 128 420 959,25 грн), актом коригування від 28.10.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.05.2022 за травень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 127 799 460,10 грн), актом коригування від 18.11.2022 до акта приймання-передачі послуги від 30.06.2022 за червень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 125 026 621,94 грн), актом коригування від 29.11.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.07.2022 за липень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 130 819 657,57 грн), актом коригування від 21.12.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.08.2022 за серпень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 13 343 947,31 грн), актом коригування від 30.12.2022 до акта приймання-передачі послуги від 30.09.2022 за вересень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 143 978 091,49 грн), актом коригування від 21.02.2023 до акта приймання-передачі послуги від 31.10.2022 за жовтень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 144 935 058,32 грн), актом коригування від 17.03.2022 до акта приймання-передачі послуги від 30.11.2022 за листопад 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 130121712,11 грн), актом коригування від 30.03.2023 до акта приймання-передачі послуги від 31.12.2022 за грудень 2022 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 148 827 057,49 грн); актами приймання-передачі послуг за 2023 рік: за січень 2023 від 31.01.2023 на загальну суму 164 769 417,04 грн, за лютий 2023 від 28.02.2023 на загальну суму 194 443 042,82 грн, за березень 2023 від 31.03.2023 на загальну суму 188 040 005,77 грн, за квітень 2023 від 30.04.2023 на загальну суму 193 945 784,56 грн, актом коригування від 21.04.2023 до акта приймання-передачі послуги від 31.01.2023 за січень 2023 (загальна вартість послуг в періоді в результаті корегування: 162 557 916,95 грн), повідомленням відповідача щодо планового обсягу послуги за травень 2023 (копії яких наявні в матеріалах справи).
Для оплати наданих послуг позивачем відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури, копії яких також наявні в матеріалах справи.
На підтвердження надіслання відповідачу актів приймання-передачі послуг, актів коригування рахунків позивачем надано до матеріалів справи витяги з Сервісу «АСКОД».
Водночас, позивач у позові посилається на те, що відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги з передачі електричної енергії, у зв'язку з чим позивачем у цій справі заявлені вимоги до відповідача про стягнення 342 836 551,25 грн основного боргу (за періоди лютий-травень 2023), а також 109 454 136,57 грн пені, 29 820 575,56 грн інфляційних втрат та 7 932 347,22 грн 3% річних (за періоди січень 2021- лютий 2022 та червень 2022 - травень 2023).
Заперечуючи проти позовних вимог щодо стягнення 342 836 551,25 грн основного боргу, відповідач надав докази повної сплати ним вказаного основного боргу після відкриття провадження у справі №911/1798/23, а саме: платіжні доручення від 29.06.2023 на суму 24 056 000,00 грн, від 30.06.2023 на суму 55 443 000,00 грн, від 30.06.2023 на суму 1 758 000,00 грн, від 10.07.2023 на суму 19 175 547,04 грн, від 10.07.2023 на суму 18 174 735,79 грн, від 10.07.2023 на суму 16 584 215,44 грн, від 19.07.2023 на суму 20 713 254,04 грн, від 19.07.2023 на суму 2 786 745,96 грн, від 24.07.2023 на суму 55533049,62 грн, від 31.07.2023 на суму 20 062 146,80 грн, від 31.07.2023 на суму 20541075,64 грн, від 25.08.2023 на суму 49 189 600,09 грн, від 30.08.2023 на суму 12 960 746,19 грн, від 30.08.2023 на суму 10 989,51 грн, від 31.08.2023 на суму 30 649 930,66 грн, від 31.08.2023 на суму 7 745 319,92 грн, від 29.09.2023 на суму 148 727 507,94 грн, від 21.09.2023 на суму 5 045 007,39 грн (всього на загальну суму 509 156 872,03 грн).
У ході розгляду справи позивач та відповідач не заперечували факт повного погашення відповідачем позивачу після відкриття провадження у справі №911/1798/23 основного боргу в сумі 342 836 551,25 грн, який заявлений до стягнення позивачем у цій справі.
Судом першої інстанції встановлено, що основний борг у сумі 342 836 551,25 грн, який був заявлений до стягнення позивачем у цій справі, відповідач повністю оплатив позивачу після відкриття провадження у справі №911/1798/23, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями відповідача та не заперечується сторонами. Тобто на момент розгляду справи №911/1798/23 судом та ухвалення рішення спір між сторонами в частині стягнення вказаного основного боргу в сумі 342 836 551,25 грн фактично відсутній.
У зв'язку із чим, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі №911/1798/23 в частині позовних вимог ПрАТ «НЕК «Укренерго» до ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення 342 836 551,25 грн основного боргу згідно з п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просив стягнути нараховані: 109 454 136,57 грн - пені, 29 820 575,56 грн - інфляційних втрат та 7 932 347,22 грн - 3% річних.
Вирішуючи спір в частині решти позовних вимог про стягнення 109 454 136,57 грн пені, 29 820 575,56 грн інфляційних втрат та 7 932 347,22 грн 3% річних (за періоди січень 2021- лютий 2022 та червень 2022 - травень 2023), Господарський суд Київської області у рішенні від 07.11.2024 дійшов висновку про часткове задоволення вказаних вимог.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Дослідивши укладений між сторонами договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0204-02024 колегія суддів виходить з того, що між сторонами на підставі вказаного вище договору виникли майнові правовідносини за договором про надання послуг.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (надалі - Закон № 2019-VIII).
Відповідно до п. 40 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.
Статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема: про надання послуг з передачі.
Передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (п. 60 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно до ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом першої інстанції встановлено, що за умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору розрахунковим періодом за цим договором сторони визначили 1 календарний місяць (п. 6.1 договору).
При цьому, як випливає із умов п. 6.2 та 6.5 договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) та п. 5.2 та 5.5 договору (в редакціях додаткової угоди №3 від 21.09.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022), відповідач як користувач зобов'язався здійснювати оплату послуг за кожен розрахунковий період як шляхом здійснення позивачу поетапної попередньої оплати планової вартості послуги ОСП (п'ятьма платежами у розмірі 1/5 від планової вартості послуги у розрахунковому періоду), так і шляхом здійснення розрахунку з позивачем за фактичний обсяг послуги на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком».
Згідно з ч. ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ст.629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права «pacta sunt servanda», відповідно до якого договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 6.7 договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) та пункті 5.7 договору (в редакціях додаткової угоди №3 від 21.09.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022) сторони встановили для користувача (відповідача за договором) пеню в розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення.
Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Позивач до позовної заяви надав розрахунок пені на загальну суму 109 454 136,57 грн, інфляційних втрат на загальну суму 29 820 575,56 грн та 3% річних на загальну суму 7 932 347,22 грн за розрахункові періоди: січень 2021- лютий 2022 та червень 2022 - травень 2023.
Відповідач в ході розгляду справи не заперечив факт виникнення у нього прострочення зі сплати позивачу вартості послуг (основного боргу) за вказані вище розрахункові періоди, однак відповідач заперечував у стягненні пені, інфляційних втрат та 3% річних, пославшись на: 1) невірне визначення позивачем перебігу строку обчислення виникнення та прострочення виконання договірних зобов'язань, а саме неврахування позивачем дати отримання відповідачем актів приймання-передачі електроенергії, а також вихідних, святкових та неробочих днів для цілей визначення періоду прострочення при розрахунку; 2) безпідставність нарахування інфляційних втрат за період прострочення менше 15 днів місяця; 3) заборону нарахування штрафних санкцій електропостачальникам в період дії воєнного стану та карантину відповідно до постанови НКРЕКП № 766 від 08.04.2020 та постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022; 4) невірне визначення позивачем розміру основного боргу в окремих періодах для цілей нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат; 5) безпідставність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат у період після 24.02.2022, оскільки листом від 06.03.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов'язань за договором через настання форс-мажорних обставин разом із повідомленням Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02/0-7/1; 6) пропуск позивачем строку позовної давності в частині позовних вимог про стягнення 4 751 809,68 грн пені за періоди прострочення до 20.06.2022.
Відповідач в ході розгляду справи надав суду 14.08.2024 свій контррозрахунок пені на загальну суму 2 257 573,08 грн, інфляційних втрат на загальну суму 17 698 077,82 грн та 3% річних на загальну суму 7 309 486,49 грн.
Позивач в ході розгляду справи частково врахував заперечення відповідача щодо нарахувань пені, інфляційних втрат та 3% річних та подав суду 31.10.2024 з урахуванням контррозрахунку відповідача оновлений розрахунок позивача щодо пені на загальну суму 2 972 745,16 грн, інфляційних втрат на загальну суму 16 941 825,09 грн та 3% річних на загальну суму 6 363 608,77 грн. Крім того, позивач подав до суду 03.07.2024 заяву про залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення пені в розмірі 105 533 009,45 грн, нарахованої позивачем за періоди після 24.02.2022.
Також у доводах апеляційної скарги відповідач посилався на невірне визначення позивачем перебігу строку обчислення виникнення та прострочення виконання договірних зобов'язань, а саме, неврахування позивачем дати отримання відповідачем актів приймання-передачі електроенергії, а також вихідних, святкових та неробочих днів для цілей визначення періоду прострочення при розрахунку.
Колегія суддів, проаналізувавши зазначені вище доводи відповідача вважає за потрібне відхилити їх, оскільки вони суперечать обставинами справи та умовам укладеного договору між позивачем та відповідачем.
Так, із п.п. 6.2 та 6.5 договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) та п. 5.2 та п. 5.5 договору (в редакціях додаткової угоди №3 від 21.09.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022) випливає, що відповідач як користувач зобов'язався здійснювати оплату послуг за кожен розрахунковий період як шляхом здійснення позивачу поетапної попередньої оплати планової вартості послуги ОСП (п'ятьма платежами у розмірі 1/5 від планової вартості послуги у розрахунковому періоду), так і шляхом здійснення розрахунку з позивачем за фактичний обсяг послуги на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком».
Тобто із вказаних умов договору видно, що користувач (відповідач в договорі) зобов'язався використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги, які є взаємопов'язані і не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць (подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 09.11.2022 у справі №904/5899/21).
Крім того, відповідач у цій справі не посилався на неможливість ним самостійно сформувати в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» рахунки для оплати вартості планового та фактичного обсягів.
Доводи відповідача про неврахування позивачем у розрахунку вихідних, святкових та неробочих днів для цілей визначення періоду прострочення також є помилковими.
Дійсно, відповідно до положень п.5 ч.254 Цивільного кодексу України, на які посилається відповідач, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Водночас, відповідачем не враховано, що строк обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, в той час як термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 251 та 252 Цивільного кодексу України).
При цьому, як випливає з положень договору, сторони в договорі встановили саме конкретні терміни (а не строки) для сплати відповідачем позивачу вартості планового обсягу послуг (а саме конкретні календарні дати для сплати п'ятьох платежів у розмірі 1/5 від планової вартості послуги у розрахунковому періоду) у п. 5.2 договору (в редакціях додаткової угоди №3 від 21.09.2021, додаткової угоди від 28.12.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022) та конкретні терміни (а не строки) для сплати відповідачем позивачу вартості фактичного обсягу послуг (а саме до 15 числа наступного за розрахунковим місяця у п.5.5 договору в редакції додаткової угоди від 28.12.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022).
У зв'язку з цим, доводи відповідача про необхідність врахування дати фактичного отримання відповідачем актів приймання-передачі електроенергії та про неврахування позивачем у розрахунку вихідних, святкових та неробочих днів є помилковими та не спростовують вимог позивача у спорі.
Доводи відповідача про безпідставність нарахування інфляційних втрат за період прострочення менше 15 днів місяця є також помилковими, оскільки у своєму розрахунку позивач не нараховує відповідачу інфляційні втрати за період прострочення менше 15 днів.
Зокрема, в оновленому розрахунку позивача інфляційні нарахування за актом приймання-передачі послуги за лютий 2023 нараховані за період з 16.03.2023 по 27.04.2023 в сумі 125 271,91 грн, із чого вбачається, що позивачем в розрахунку застосований лише індекс інфляції за квітень 2023 (1,002) та не застосований індекс інфляції за березень 2023 (62 635 955,60 x 1.00200000 - 62 635 955,60 = 125 271,91 грн). Водночас, період прострочення у березні 2023 становить саме 16 днів (з 16 по 31 березня), що є більшим половини місяця (березня), а тому позивач не був позбавлений можливості в розрахунку застосувати не тільки індекс інфляції за квітень, а й також індекс за березень (оскільки період прострочення у березні також становив більше половини місяця). Разом з тим, оскільки суд ухвалює рішення у межах заявлених позовних вимог, то суд приймає даний розрахунок позивача в межах розміру саме 125 271,91 грн, тобто в межах заявленого позивачем розміру без додаткового збільшення на індекс інфляції за березень.
Так, у поданому до суду 31.10.2024 оновленому розрахунку пені позивачем пеня нарахована за період прострочення з 27.01.2021, тобто доводи відповідача про заборону нарахування електропостачальникам пені в період з 08.04.2020 по 26.01.2021 враховані позивачем у поданому до суду оновленому розрахунку, що вказує на те, що позивачем заявлені в позовній заяві вимоги в частині нарахування пені за період з 05.01.2021 по 26.01.2021 не підтримує у цьому спорі.
Також у поданому до суду 31.10.2024 оновленому розрахунку пені позивачем пеня нарахована за період прострочення до 20.01.2022, вимоги про нарахування пені за період після 24.02.2022 у оновленому розрахунку позивача відсутні. Крім того, позивач подав до суду 03.07.2024 заяву про залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення пені в розмірі 105 533 009,45 грн, нарахованої позивачем за періоди після 24.02.2022, що вказує на те, що позивач заявлені в позовній заяві вимоги в частині нарахування пені за періоди після 24.02.2022 також вже не підтримує у цьому спорі.
Суд першої інстанції також вірно враховано, що відповідно до пункту 3 постанови НКРЕКП «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №766 від 08.04.2020 (що діяв з 08.04.2020 по 26.01.2021) операторам систем розподілу було дозволено не застосовувати до електропостачальників, що виконують функції постачальників універсальних послуг, заходи, передбачені пунктом 6.6 Типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що є додатком 4 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018.
Крім того, відповідно до підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» №332 від 25.02.2022 (доповненим відповідно до постанови №413 від 26.04.2022) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Колегією суддів зупинялось апеляційне провадження у справі №911/1798/23 до прийняття рішення Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №908/948/23 щодо вказаного питання.
Так, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 04.07.2025 у справі №908/948/23 дійшла висновку: «Об'єднана палата враховує, що положеннями пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 чітко визначений період, на який поширюється дія цього положення, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Водночас у справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли до введення воєнного стану.
При цьому, Верховний Суд враховував, що дія норми щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкції до електропостачальників, передбачена постановами НКРЕКП №332, №413, не містить пряму вказівку про надання їй зворотної дії у часі, що дозволило б її застосовувати до початку запровадження воєнного стану, тобто на порушення чи прострочення, що сталися у попередні періоди.
Відтак, враховуючи специфіку та спрямованість постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, у якій йдеться саме про період воєнного стану та 30 днів після його припинення або скасування, відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, які виникли у попередні періоди.
У зв'язку із цим, Об'єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновків щодо застосування пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №908/818/22, від 02.07.2024 у справі №908/815/22, від 03.07.2024 у справі №908/816/22, від 03.07.2024 у справі №908/817/22, від 12.09.2024 у справі №910/4264/22, від 02.10.2024 у справі №910/4273/22, про те, що настанови про зупинення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій саме за цей період та, відповідно, їх дія не може бути поширена щодо штрафних санкцій, право на нарахування яких виникло раніше».
Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, яка нарахована позивачем в позовній заяві за період з 05.01.2021 по 26.01.2021 та за період з 24.02.2022 по 31.05.2023. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позовних вимогах в частині стягнення пені, яка нарахована за період з 05.01.2021 по 26.01.2021 та за період з 24.02.2022 по 31.05.2023.
Доводи відповідача про безпідставність нарахування позивачем пені з 27.01.2021 до 22.01.2022, а також 3% річних та інфляційних втрат після 24.02.2022, колегія суддів відхиляє з огляду таке.
Пунктом 10.1 укладеного сторонами договору (в редакції додаткової угоди від 28.12.2021 та додаткової угоди від 30.12.2022) передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин. Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного/природного/соціально-політичного/військового характеру), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов'язань за договором, така сторона повинна невідкладно повідомити у письмовій формі про це іншу сторону. Неповідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань. Термін виконання зобов'язань за цим договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин.
На підтвердження настання форс-мажорних обставин саме за договором №0204-02024 відповідач до відзиву на позовну заяву надав сертифікат № 3200-22-1637 Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 30.11.2022 № 237/03.23. Відповідно до вказаного сертифікату Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата зазначила, що засвідчує Товариству з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили: військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стан, призупинення діяльності на тимчасово окупованих територіях, протиправні дії третіх осіб щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: оплачувати послуги з передачі електричної енергії, у термін з 24.02.2022 за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0204-02024 від 01.01.2019. У вказаному сертифікаті вказано період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 24.02.2022, дата закінчення: тривають на 30.11.2022.
Дослідивши наданий відповідачем Сертифікат № 3200-22-1637 від 31.11.2022 Київської обласної (регіональної) ТПП та доводи відповідача, суд зазначає, що даний сертифікат не містить об'єктивних та реальних причин неможливості виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, не доводить причинно-наслідковий зв'язок між зобов'язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов'язання.
Суд з цього приводу зазначає, що у відповідача за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0204-02024 від 01.01.2019 виникло саме грошове зобов'язання з оплати позивачу наданих послуг, відповідач після 24.02.2022 продовжив користуватись послугами за договором і при цьому відповідачем не доведено суду причинно-наслідковий зв'язок між неможливістю своєчасно виконати це грошове зобов'язання (сплатити позивачу основний борг), яке відповідач виконав не своєчасно, та обставинами (їхнім результатом), на які відповідач посилається як на підставу неможливості виконати зобов'язання.
Обставина широкомасштабної військової агресії РФ проти України та запровадження у зв'язку з цим воєнного стану з 24.02.2022 є загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування та є безпрецедентною ситуацією, яка вплинула на всі сфери життя.
Разом з тим, відповідно до обставин даної справи, прострочення зі сплати основного боргу у відповідача за даним договором виникали ще до запровадження з 24.02.2022 воєнного стану, зокрема, прострочення у відповідача існувало вже в періодах січня-травня 2021, що, в свою чергу, не свідчить на користь позиції відповідача у спорі про неможливість виконання відповідачем вказаних грошових зобов'язань за договором (зокрема, у січні 2021) внаслідок обставин, які настали значно пізніше - з 24.02.2022 і про які відповідач у спорі стверджує як про форс-мажорні.
У постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Саме лише твердження відповідача та доданий до матеріалів справи Сертифікат №3200-22-1637 від 31.11.2022 про те, що невиконання грошових зобов'язань з оплати наданих послуг з передачі електричної енергії у встановлений договором строк сталося з причин настання форс-мажорних обставин та пов'язано з військовою агресією проти України та введенням воєнного стану є необґрунтованими, оскільки стороною договору має бути доведено не лише факт настання таких обставин, але і їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Отже, суд зауважує, що відповідачем не доведено наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між тими обставинами, на які посилається відповідач як на форс-мажорні, і невиконанням відповідачем договірного грошового зобов'язання по сплаті позивачу вартості послуг.
Таким чином, перевіривши розрахунок позивача щодо пені, інфляційних втрат та 3% річних та проаналізувавши доводи сторін та надані ними докази, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позивачем вимог в частині стягнення з відповідача 2 421 279,16 грн пені, 16 941 825,09 грн інфляційних втрат, які відповідачем не спростовані. Проте, суд першої інстанції при підрахунку загальної суми 3% річних допустив арифметичну помилку. Так, при перерахуванні 3% річних, зазначених у розрахунку, який міститься в рішенні суду, колегія суддів вважає, що правильною сумою до стягнення 3% річних є 6 212 397,31 грн, а не 6 177 831,76 грн, тому помилково не стягнуто з відповідача 34 565,55 грн (6 212 397,31 грн - 6 177 831,76 грн.
Крім того, відповідач у клопотанні просив зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 95% та розстрочити виконання рішення.
Суд пешої інстанції вірно звернув увагу на певну суперечливість правової позиції відповідача в питанні зменшення штрафних санкцій та про розстрочення виконання рішення про стягнення сум з відповідача, який, з одного боку, заперечує проти позовних вимог повністю, але одночасно просить суд зменшити штрафні санкції та розстрочити виконання рішення про стягнення боргу з відповідача, не зазначаючи при цьому конкретну суму боргу (розмір платежів), які відповідач має намір сплатити позивачу на умовах розстрочення та про розстрочення яких відповідач просить суд.
Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 22.01.2020 у справі №912/684/19 та від 12.02.2020 у справі №924/414/19.
Оцінюючи доводи відповідача про зменшення штрафних санкцій на 95%, який при цьому посилався на обставини військової агресії проти України та запровадження воєнного стану з 24.02.2022, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що вимоги позивача про стягнення пені у цій справі сукупно в сумі 109 454 136,57 грн переважно стосуються нарахованої позивачем пені за періоди саме з лютого 2022 по травень 2023 (на суму 105 533 009,45 грн). При цьому, позивач у даному спорі врахував висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 щодо застосування пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії воєнного стану, та подав суду заяву від 03.07.2024 про залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення пені за періоди саме з лютого 2022 по травень 2023. Тобто позивач у даному спорі в ході розгляду справи по суті не підтримав свої вимоги в частині стягнення пені за періоди саме з 24.02.2022 по травень 2023 на суму 105 533 009,45 грн, а суд при розгляді справи дійшов висновку про відмову в задоволенні цієї частини вимог. Заявлені позивачем у цій справі вимоги про стягнення пені сукупно у розмірі 109 454 136,57 грн судом задоволені частково лише в розмірі 2 421 279,16 грн (які стосуються нарахування пені за періоди до запровадження воєнного стану 24.02.2022), а у задоволенні решти вимог про стягнення пені (на суму 107 032 857,41 грн), що становить 97,8% від загального розміру заявлених у справі вимог про стягнення пені, суд відмовив.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відстутні підстави для додаткового зменшення пені за заявою відповідача та для застосування положень частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України та частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, враховуючи, що із заявленої позивачем до стягнення пені сукупно у розмірі 109 454 136,57 грн судом задоволені вимоги про стягнення пені у розмірі 2 421 279,16 грн, при цьому у задоволенні решти вимог про стягнення пені (на загальну суму 107 032 857,41 грн) відмовлено, та судом вже були враховані доводи відповідача про обставини військової агресії проти України та запровадження воєнного стану з 24.02.2022, та про зупинення нарахування пені на період дії воєнного стану.
Всі інші доводи відповідача, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.
Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Водночас, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції у підрахунку загальної суми 3% річних допустив арифметичну помилку та помилково не стягнув з відповідача 34 565,55 грн (6 212 397,31 грн - 6 177 831,76 грн), тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго». Таким чином, рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 у справі № 911/1798/23 слід змінити в частини стягнення 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення стягнувши з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 6 212 397,31 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 у справі № 911/1798/23 слід залишити без задоволення як необґрунтовану.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати не вбачається.
Водночас, відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховучи, що судом першої інстанції у підрахунку загальної суми 3% річних допущено арифметичну помилку та помилково не стягнуто з відповідача 34 565,55 грн (6 212 397,31 грн - 6 177 831,76 грн), колегія суддів вважає апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 слід задовольнити. Рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 у справі № 911/1798/23 змінити в частині стягнення 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення, стягнувши з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 6 212 397,31 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача, понесені ним судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 у справі № 911/1798/23 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 у справі № 911/1798/23 задовольнити.
3. Рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 у справі № 911/1798/23 змінити в частини стягнення 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 8В, код ЄДРПОУ 42094646) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) 3% річних у розмірі 6 212 397 (шість мільйонів двісті дванадцять тисяч триста дев'яносто сім) грн. 31 коп.
В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2024 у справі № 911/1798/23 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія».
4. Матеріали справи №911/1798/23 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова складена та підписана 13.11.2025.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Коротун
О.М. Гаврилюк