вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" листопада 2025 р. Справа№ 910/7387/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Буравльова С.І.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025
у справі № 910/7387/25 (суддя Грєхова О.А)
за позовом Приватного акціонерного товариства«Укренерготранс»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 33 200,04 грн,
Короткий зміст позовних вимог
12.06.2025 Приватне акціонерне товариство «Укренерготранс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 33 200,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок бездіяльності відповідача щодо забезпечення схоронності (збереження) цілісності вагонів, які знаходяться в оперативному управлінні позивача, такі вагони були розкомплектовано, у зв'язку з чим позивач зазнав збитків в загальному розмірі 33 200,04 грн, з яких 26 400,00 грн - вартість запасних частин, 4 967,53 грн - вартість відновлювальних робіт, 1 832,51 грн - плата за подавання/збирання вагонів
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав ст.ст. 5, 6, 8, 126 Статуту залізниць України, п. 5.4. Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, п. 1.5. 4.6 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, ст.ст. 222, 224, 225 ГК України, ст.ст. 11, 16, 22, 1166 ЦК України.
Доводи та заперечення відповідача
Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що засвідчують передачу вантажовідправником або вантажоодержувачем, зазначених у накладній, ТОВ «Лемтранс» права на пред'явлення позову. Також відповідач зазначає, що розукомплектування вагонів власності позивача сталося внаслідок крадіжки гальмівного обладнання сторонніми особами.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.08.2025 у справі №910/7387/25 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» (49050, м. Дніпро, вул. Героїв Рятувальників, буд. 8; ідентифікаційний код: 32082812) збитки в розмірі 33 200 (тридцять три тисячі двісті) грн 04 коп та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог у задоволеній сумі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
А саме апелянт посилається на те, що:
- суд першої інстанції не звернув увагу на питання щодо належності позивача, зокрема те, що ПАТ «Укренерготранс» не є ані власником, ані орендарем спірних вагонів, а відтак, не є особою, якій завдано збитки;
- в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що засвідчують передачу вантажовідправником або вантажоодержувачем, зазначених у накладній. Отже, у Позивача взагалі відсутні права пред'являти позовні вимоги за пошкодження вантажу. Даний факт підтверджено і положеннями пункту 5 Оглядового листа ВГСУ від 29.11.2007 № 01-8/917;
- судом першої інстанції не прийнято до уваги, що в ході виявлення розукомплектовання вагонів був зафіксований саме факт крадіжки, а не пошкодження, як зазначає позивач;
- не доведеним залишився факт, що крадіжка (розукомплектування) було здійснено саме під час перевезення, а не під час перебування вагонів у відправника або інших осіб;
- відсутність протиправної поведінки Залізниці, а також той факт, що наявні збитками позивача, мають зовнішній характер та звільняють залізницю від такого виду відповідальності як відшкодування збитків.
Доводи та заперечення позивача
У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:
- саме ПрАТ «Укренерготранс» за власні кошти здійснено закупівлю необхідних запасних частин, передано їх до вагоноремонтного підприємства та сплачено за виконання ремонтних робіт. ПрАТ «Укренерготранс» понесено реальні матеріальні збитки через пошкодженні вагонів, і саме тому ПрАТ «Укренерготранс» є суб'єктом, права та законні інтереси якого порушено діями (бездіяльністю) відповідача;
- подаючи перевізні накладні до суду позивач підтверджував факт отримання відповідачем спірних вагонів для здійснення перевезення в справному стані та не посилається на них як на договір перевезення неналежне виконання якого відповідачем завдало збитків позивачу;
- відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів підтверджуючих, що пошкодження вагонів під час їх перевезення Залізницею сталось не з вини відповідача;
- позовні вимоги ПрАТ «Укренерготранс» ґрунтуються на ст. 126 Статуту залізниць, якою прямо передбачено матеріальну відповідальність залізниці за пошкодження вагонів, що належать підприємствам у розмірі фактично заподіяною шкоди, та статтями 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України (які діяли на момент правовідносин);
- відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставки такого вагону до складу потягу;
- крім обов'язкового повідомлення засобами телефонного зв'язку до НПУ за номером 102 та складання акту ГУ-23 оформлюється повідомлення про несправність вагону форми ВУ-23М та складається акт про пошкодження вагону форми ВУ-25М. Тобто звернення до правоохоронних органів покладається на відповідача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7387/25. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.
15.09.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2183/25 від 15.09.2025, у зв'язку з перебуванням судді: Євсікова О.О., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/7387/25.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/7387/25. Постанволено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7387/25 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 17.10.2025 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 17.10.2025 (включно).
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.
У травні 2023 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - відповідач) здійснювало перевезення вантажів у вагонах: №№ 52878063, 56675804, 53466025, які знаходяться в оперативному управлінні Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» (далі - позивач).
26.05.2023 за залізничною накладною №47018833 від 26.05.2023 у складі потягу №2023 на станцію Кривий Ріг РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» прибув вагон №52878063, який знаходиться в оперативному управлінні Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс», в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної та магістральної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 28.05.2023, після чого вагон був направлений де «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.
30.05.2023 за залізничною накладною №47093547 від 30.05.2023 у складі потягу №2325 на станцію Кривий Ріг РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» прибув вагон №56675804, який знаходиться в оперативному управлінні Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс», в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 02.06.2023, після чого вагон був направлений до «Експлуатаційна вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.
30.05.2023 за залізничною накладна №47093547 від 30.05.2023 у складі потягу №2325 па станцію Кривий Ріг РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» прибув вагон №53466025, який знаходиться в оперативному управлінні Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс», в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 02.06.2023, після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.
З метою складання комерційних актів форми ГУ-23 та ВУ-25М ПрАТ «Укренерготранс» письмо зверталося до начальника експлуатаційного вагонного депо Батуринське Регіональної філії Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» із листом №3.5-359 від 26.06.2023, у відповідь на який, заступник начальника експлуатаційного вагонного депо Батуринське Регіональної філії Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» повідомив, що складання комерційних актів з приводу пошкодження вагонів (відсутності деталей вагонів) нормативними документами не передбачено.
З метою здійснення ремонту вказаних вагонів позивач звернувся до експлуатаційного вагонного депо Батуринська регіональної філії «Придніпровська залізниця» із проханням забезпечити проведення ремонтних робіт за власний рахунок (включаючи придбання та поставку запасних частин) та гарантував оплату вартості ремонтних робіт.
Після надання гарантійних листів, вагонним депо Батуринська РФ «Придніпровські залізниця» АТ «Укрзалізниця» на адресу ПрАТ «Укренерготранс» були виставлені рахунки №7/253 від 05.09.2023 на проведення оплати за виконання робіт з технічного обслуговування та рахунки №9/253 від 04.07.2023, №2/253 від 04.09.2023 на проведення оплати зі подавання - забирання вагонів на загальну суму 1500000 грн. з ПДВ з яких 6800,04 грн. були витрачені саме на зазначені вагони.
Дані рахунки були оплачені позивачем наступними платіжними дорученнями №1069 від 18.07.2023 на суму 75 000,00 грн., №1107 від 24.07.2023 на суму 75 000,00 грн., №1133 від 26.07.2023 на суму 75 000,00 грн., №1511 від 11.09.2023 на суму 100 000,00 гри. Та №1477 від 06.09.2023 на суму 75 000,00 гри.
Також, у зв'язку з відсутністю у вагоноремонтного підприємства залізниці необхідних запасних частин потрібних для виконання ремонту пошкоджених вагонів, з метою прискорення виконання ремонтних робіт вагонам, які знаходяться в оперативному управлінні, позивач придбав у ТОВ «Транслюксгруп» нові головні частин повітророзподільника в кількості 3 шт. та магістральної частини повітророзподільника в кількості 1 шт., які в подальшому були передані до експлуатаційного вагонного депо Батуринська РФ «Придніпровська залізницях АТ «Укрзалізниця», що підтверджується відповідними актами приймання-передачі деталей вантажних вагонів.
Загальна вартість деталей які були придбані позивачем та встановлені на вагони при виконанні поточного ремонту з відчепленням, з метою відновлення вагонів після їх пошкодження, складає 26 400,00 грн.
У вересні 2023 року вищезазначеним пошкодженим вагонам був виконаний поточний ремонт з відчепленням. По факту передачі вагонів до ремонту вагоноремонтними підприємствами були видані відповідні повідомлення форми ВУ-36М №№ 53466025 від 02.06.2023, № 56675804 від 02.06.2023, № 52878063 від 28.05.2023.
Факт виконання робіт з поточного ремонту з відчепленням підтверджується Актами приймання-здавання наданих послуг: №2-то-1 від 25.09.2023.
Загальна вартість виконаних ремонтних (відновлювальних) робіт без урахування вартості запасних частин складає 4 967,53 грн.
За результатами завданих пошкоджень вказаних вище вагонів, позивач був змушений здійснити оплату подавання та збирання вагонів до місця ремонту та подальшого їх повернення до місця завантаження згідно переліків до акту №1-пу-1 приймання-здавання наданих послуг від 19.07.2023, від 21.09.2023; переліку до акту №2 пу-1 приймання-здавання наданих послуг від 26.07.2023, від 26.09.2023: 52878063 - 400,01 грн, 56675804 - 563,54 грн; 53466025 - 563,54 грн Всього з ПДВ: 1832,50 грн.
Позивач зазначив, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки, понесені останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 33 200,04 грн. (придбані деталі - 26 400,00 грн + технічне обслуговування - 4 967,53 грн + плата за подавання/забирання вагонів - 1 832,51 грн.).
Наведене стало підставою для звернення з цим позовом.
Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частинами 1 та 3 статті 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Відповідно до п. 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613 перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентування його відносин з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу визначені у Законі України "Про залізничний транспорт".
Так, частиною 1 статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 4.6 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту забирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що Акціонерним товариством «Українська залізниця» здійснювалось перевезення вантажних вагонів, які перебувають в оперативному управлінні Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс", а саме: №№ 52878063, 56675804, 53466025, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі.
Перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам (п. 8 Статуту).
За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Відповідно до п.6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001), забороняється ставити в склад потягу вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.
Згідно з п. 6.2.1 зазначеної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.
Таким чином відсутність магістральної частини повітророзподільника, несправність повітророзподільника; відсутність головної частини повітророзподільника; відсутність авторежиму, є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставлення такого вагону в склад потягу.
Як встановлено судом, у травні на станції Кривій Ріг РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів позивача, які полягали у відсутності складових частин вагонів, а саме головної та/або магістральної частини повітророзподільника, що є пошкодженням (розкомплектуванням) вагону.
Відповідно до пунктів 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві.
За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.
У зв'язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до структурного підрозділу - Батуринське Регіональної філії Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ТО в-2(4) форми ВУ-36М.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів позивачем було придбано та надано необхідні деталі на загальну суму 26 400,00 грн, а також здійснено оплату технічного обслуговування у розмірі 4 967,53 грн та понесені витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту у розмірі 1 832,51 грн.
За змістом пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №551 від 15.11.1999, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів склала 33 200,04 грн.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Вимогами ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина 1 статті 225 ГК України).
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Разом з цим, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш за все потрібно з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).
Водночас необхідно враховувати, що можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що випливає з цього договору. За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо відшкодування позадоговірної шкоди.
Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (стаття 225 Господарського кодексу України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 Цивільного кодексу України).
Зазначене розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.
Дослідивши підстави звернення з даним позовом до суду, а також зміст позовних вимог, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати приписи ст. 1166 Цивільного кодексу України, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі є не договірними, а деліктними. Позивач не був за спірними перевізними документами ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Статтею 1192 Цивільного кодексу України унормовано, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З урахуванням вищевикладеного, слід зазначити, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, отже у даних позадоговірних (деліктних) правовідносинах презюмується вина залізниці у разі пошкодження прийнятого до перевезення вантажу (вагонів), якщо залізницею не буде доведено інше.
Поміж тим, слід зазначити, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і ними залізниця не має права розпоряджатися на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні вагони на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Приймаючи до уваги вищенаведене, за результатом оцінки наданих сторонами доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вищезазначених вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Судом першої інстанції правомірно відхилено заперечення відповідача, про те, що його вина у розукомплектуванні вагонів відсутня, оскільки працівниками зафіксований факт не пошкодження вагонів, а крадіжки.
З цього приводу суд зазначає, що за відсутності встановлених правоохоронними органами відповідних обставин у межах кримінального провадження, не можуть вважатися такими, що підтверджують здійснення крадіжки деталей вагонів третіми особами. При цьому жодних доказів звернення відповідача до правоохоронних органів матеріали справи не містять.
Разом з тим, поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов'язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена вимогами чинного законодавства, відповідно до яких залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
Відтак, стверджувати про те, що відбулася крадіжка деталей вагонів, а не їх пошкодження, немає підстав.
Крім того, відповідно до підпункту "е" пункту 111 Статуту залізниць залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Визначений цим пунктом перелік підстав звільнення залізниці від відповідальності є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Як наслідок, у всіх інших випадках презюмується вина залізниці у завданні збитків.
У свою чергу вичерпний перелік форс-мажорних обставин міститься у частині 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" і до цього переліку не включено такі кримінальні правопорушення (злочини) як крадіжка майна.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі встановлення винних осіб у пошкодженні спірних вагонів у порядку кримінального судочинства та набрання вироком законної сили, перевізник як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування на підставі частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України.
При здійсненні апеляційного розгляду у даній справі, суд апеляційної інстанції врахував згідно ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19.
Суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи скаржника про відсутність у позивача підстав для пред'явлення позову з приводу пошкодження вантажу з тих причин, що позивач не є стороною (вантажовідправником чи вантажоодержувачем) за договором перевезення вантажу (згідно із залізничною накладною), оскільки відповідач помилково ототожнює спірні правовідносини відшкодування позадоговірної шкоди (статті 1166, 1192 ЦК України), які виникли між сторонами, з правовідносинами відшкодування збитків, завданих невиконанням договірного зобов'язання, які є предметом окремого правового регулювання (статті 22, 623 ЦК України). (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №910/5827/19 та від 20.02.2020 у справі №910/313/19).
Заявлені позивачем вимоги стосуються відшкодування майнової шкоди, яка завдана майну (вантажним вагонам власності/оренди позивача) внаслідок бездіяльності залізниці щодо забезпечення схоронності такого майна при здійсненні перевезення, тобто правовідносини, що склалися між сторонами з цього приводу не випливають з договірних відносин щодо перевезення вантажу, позивач не є вантажовідправником або вантажоодержувачем в розумінні ст.6 Статуту залізниць України, а є особою, якій завдано збитки, обов'язок з відшкодування яких виникає з не договірних відносин сторін.
Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів) №№ 52878063, 56675804, 53466025, завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими відповідно до ст.ст. 77-79 Господарського процесуального кодексу України доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/7387/25 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
С.І. Буравльов