Справа № 490/63/25
нп 2/490/1591/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
05 листопада 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Шведюк Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
У січні 2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов зазначений позов, у якому позивач просив суд ухвалити рішення, яким: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від цсіх видів заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 року визначено головуючого у справі суддю Шолох Л.М.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.01.2025 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.05.2025 року у справі закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.
У судове засідання сторони не з'явилися, з невідомих суду причин. Від представника позивача та предстанвика третьої особи надійшли заяви з проханням справу розглядути без їх участі. Відповідач до суду не з'явився, з невідомих суду причин.
Враховуючи відсутність заперечення позивача щодо заочного розгляду справи, належним чином повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести розгляд справи у заочному порядку.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину.
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (13 років), його батьком є ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого наявна в матеріалах справи.
ОСОБА_1 (мати) 25.08.2022 року уклала шлюб з ОСОБА_4 про що свідчить свідоцтво про шлюб, який перебуває в матеріалах справи.
Відповідно до довідки №744 від 13.11.2023 року - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарахований з 21 06.2023 року до Комунального закладу «Миколаївський спортивний ліцей» Миколаївської обласної ради та навчається в 5 спортивному класі. Форма навчання дистанційна.
З інформації, яку надано тренером-викладачем СДЮСШОР «Миколаїв» з футболу 20.11.2023 року №146 вбачається, що тренування ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує виключно мати ОСОБА_1 , яка і влаштувала сина до СДЮСШОР «Миколаїв» з футболу; організацією та своєчасним відвідуванням тренувань ОСОБА_6 займається матір; з батьком ОСОБА_7 не знайомі і ніколи з ним не зустрічалися і не спілкувалися; відносини у ОСОБА_6 з його батьком - відсутні, дитина з ним не спілкується, участі у повсякденному житті дитини батько не бере, лікуванням, оздоровленням та розвитком дитини не займається; вихованням, лікуванням, оздоровленням займається виключно його мати ОСОБА_1 ; Нікіту супроводжує та підтримує на зборах мати; приводить та забирає з тренування додому мати; батько дитини ніколи не відвідував тренування ОСОБА_6 ; мотивує та надихає дитину на спортивний розвиток, на досягнення бажаних результатів виключно мати ОСОБА_1 та його друзі і його оточення; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з матір'ю, сестрою та вітчимом за адресою: АДРЕСА_1 .
У характеристиці директором МГ №39 імені Ю.І. Макарова зазначено, що ОСОБА_7 навчався в Миколаївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №39 імені Ю.І. Макарова Миколаївської міської ради Миколаївської області з 10.08.2020 року по 20.06.2023 року (переважно за дистанційною формою навчання). За період навчання зарекомендував себе, як дисциплінований учень. Мав навчальні досягнення достатнього та високого рівня. Домашні завдання виконував систематично. Всі доручення вчителя виконував сумлінно і старанно. Мав дружні відносини з однолітками. Зовнішній вигляд завжди був охайний. Проживав з мамою, яка приділяла належну увагу навчанню та вихованню сина, розвивала його здібності та таланти, піклувалася про нього. Батьківські збори відвідувала систематично. За період навчання з татом вчитель не була знайома. Батько жодного разу не цікавився навчанням сина.
У характеристиці тренером-викладачем СДЮСШОР «Миколаїв» з футболу зазначено, що ОСОБА_7 зарахований до 5 класу КЗ «Миколаївський спортивний ліцей» 03.07.2023 року. за час навчання в ліцеї зарекомендував себе як старанний, відповідальний, наполегливий учень. До навчання ставиться відповідально. На уроках уважний, активний, виконує домашні завдання. Мати приділяє належну увагу вихованню сина, підтримує постійний зв'язок зі школою, спілкується з класним керівником, вчителями щодо навчання та поведінки сина.
Як зазначено у договорі оренди житлового приміщення від 29.06.2021 року - ОСОБА_1 з 01.07.2021 року по 01.07.2022 року орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно акту про проживання осіб за місцем проживання без реєстрації та перебування на утриманні від 26.12.2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_1 , неповнолітні діти ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 2021 року. діти ОСОБА_7 та ОСОБА_10 перебувають на утриманні батька ОСОБА_4 , так як мати ОСОБА_1 перебуває в декретній відпустці.
Відповідно до декларації №0001-14ТТ-2900, пацієнт - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обслуговувається в КНП Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» з 07.09.2020 року, його законним представником є ОСОБА_1 .
З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради №13246/02.02.01-22/06/14/25 від 19.05.2025 року вбачається, що органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд зазначає таке.
Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 27 Конвенції, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Статтею 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина 1 статті 151 СК України).
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. (стаття 153, частини 1-3 статті 157 СК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Аналогічні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах 8, 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства».
У своєму рішенні від 07 грудня 2006 року у справі HUNT v. UKRAINE, № 31111/04 (§54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90)0, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції ( 995_004 ) не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 07 серпня 1996 року, п. 78).
У §100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі MAMCHUR v. UKRAINE, №10383/09 вказано на те, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (див. рішення у справі Йохансен, зазначеній вище, п. 78; рішення у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France), заява № 35991/04, п. 79, від 10 січня 2008 року; та у справі Р. І Х., зазначеній вище, пп. 73 та 81). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини й протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком/матір'ю обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько/мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
У судовому засіданні судом з'ясовано думку дитини щодо заявлених позовних вимог. ОСОБА_7 зазначив, що його забезпечує усім його мама, тато інколи телефонує йому, матеріально не забезпечує. Також зазначив, що не заперечує проти позбавлення батьківських прав його батька стосовно нього.
Під час розгляду даної справи судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що відповідач ОСОБА_2 тривалий час не бере участі у утриманні та вихованні своєї дитини.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачка протягом тривалого часу (більше п'яти років) свідомо, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно сина ОСОБА_11 , що з огляду на приписи пунктів 2 частини 1 статті 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Таким чином, суд, оцінивши відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України надані докази, вивчивши матеріали справи, вважає доведеним той факт, що відповідач ОСОБА_2 не піклується про свого сина ОСОБА_6 , свідомо ухиляється від своїх обов'язків по його вихованню, не бажає змінити свою поведінку на краще, а тому підлягає позбавленню батьківських прав. Позбавлення його батьківських прав буде відповідати інтересам дитини ОСОБА_6 .
За такого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дитини - ОСОБА_5 обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 то слід зазначити таке.
У відповідності до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ч.2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
У відповідності до ст.180 СК України обидва батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст.182, ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу), яка стягується як аліменти на дитину, визначається судом з врахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини і платника аліментів, наявності у платника інших дітей та непрацездатних осіб, а також інших обставин, що мають істотне значення.
Зважаючи на те, що згідно ч. 2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
За такого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнення з нього на користь позивача аліментів на утримання дитини обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно зі статті 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягнення судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Керуючись ст. ст. 18, 259, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чонгар Генічеського району Херсонської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, починаючи з 06 січня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп. за подання позовної заяви до суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Центральним районним судом міста Миколаєва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Суддя Л.М. Шолох