ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
12 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1346/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Таран С.В.
при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від ДП “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» - адвокат Мокан О.О.
від ТОВ “МАРКОНІ» - адвокат Храпицька М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 (повний текст складено та підписано 22.08.2025, суддя Олейняш Е.М.)
у справі №915/1346/24
за позовом Державного підприємства “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ»
про стягнення 2 590 269, 91 грн
Державне підприємство “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ» 2 590 269, 91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи № 12-П від 07.06.2013, а саме порушення зобов'язань зі сплати бербоут-чартерної ставки у порядку та строки, встановлені умовами договору, за період з червня 2022 по серпень 2024.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 по справі №915/1346/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції, із посиланням на висновки Верховного Суду зазначив, що проаналізувавши умови укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку, що цей Договір чартеру за юридичною природою є різновидом договорів оренди судна, а спірні правовідносини є правовідносинами найму (оренди) транспортного засобу, що регулюються ЦК України та Кодексу торговельного мореплавства України.
Місцевий господарський суд зазначив, що подані до матеріалів даної справи докази, зокрема, відповіді компетентних органів свідчать про наявність обставин, які унеможливили використання відповідачем в спірний період орендованого буксиру за цільовим призначенням з метою провадження господарської діяльності з причин, за які ТОВ "МАРКОНІ" не відповідає, що відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України є підставою для звільнення відповідача від сплати орендної плати (бербоут-чартерної ставки) за спірний період.
Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернувся з апеляційною скаргою позивач в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 у справі № 915/1346/24 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» в повному обсязі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, з огляду на таке:
- стягнення заборгованості за цим самим Договором, але за інший період, вже було предметом розгляду в інших справах, в тому числі в частині вирішення питання про звільнення відповідача від сплати платежів на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, а тому місцевий господарський суд, взявши до уваги такі висновки, вирішив, що обставини щодо звільнення відповідача від оплати продовжили діяти і у спірний період, а тому виснував про звільнення відповідача від сплати нарахованих позивачем платежів за таким договором;
- на переконання апелянта, такий висновок місцевого господарського суду є передчасним, оскільки відповідач у спірний період мав можливість використовувати та використовував буксири у порту Миколаїв, що підтверджується наявними матеріалами справи;
- в свою чергу, як вважає апелянт, лист капітана Миколаївського морського порту в якому міститься інформація про відсутність надання дозволів на рух суден та інших плавзасобів, містить в собі неправдиву інформацію про відсутність випадків отримання дозволів на рух суден та плавзасобів по річках Південий Буг та Інгул та на рух суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу і є неналежним доказом;
- надані апелянтом докази, які містяться в матеріалах справи, свідчать про наявну у відповідача можливість користуватись буксиром у спірний період так як: порт Миколаїв не закритий і доступ до орендного майна є вільнийм; заборона руху суден на судноплавній ділянці річки Південий Буг та в Бузькому лимані скасована;
- листи морських агентів та надання дозволі на вихід буксирів в порту Миколаїв підтверджують, що відповідач використовував буксири для ведення своєї господарської діяльності метою якої є отримання прибутку;
- сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Вказані у висновку Торгово-промислової палати України обставини стосуються іншого періоду, який не охоплює спірний період у цій справі;
- на думку апелянта, враховуючи той факт, що заборону руху на судноплавній ділянці річки Південий Буг та в Бузькому лимані скасовано, факти використання відповідачем буксирів в порту Миколаїв, є безпідставним звільнення відповідача від обов'язку здійснення розрахунків за договором.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено справу до розгляду на 12.11.2025.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що:
- відповідач довів належними та допустимими доказами неможливість використання орендованого буксиру у спірний період внаслідок блокування цивільного судноплавства в Миколаївському морському порту;
- заборона руху суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, а також в акваторії Миколаївського морського порту, встановлена Розпорядженнями капітана Миколаївського морського порту продовжувала діяти протягом усього періоду, за який позивач просить стягнути заборгованість. Твердження ДП «ММТП» про зворотне є безпідставними. Дана заборона є однією з обставин, які унеможливлювали використання буксиру у спірний період;
- Верховним Судом в аналогічних справах за участі тих самих сторін було підтверджено, що обставини блокування судноплавства по річках Південний Буг та Інгул та відсутності морських перевезень в акваторії Миколаївського морського порту є підставою для звільнення відповідача від орендної плати на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України. Ці обставини лишались незмінними протягом заявленого позивачем періоду, а отже, є підставою для звільнення відповідача від орендної плати;
- цільове призначення буксиру полягає у буксируванні суден в порту з метою забезпечення безпечного входу суден в порт або виходу в нього, а також безпечної навігації у межах порту. Таке використання є неможливим в умовах триваючої заборони судноплавства та відсутності заходів/виходів суден до/з Миколаївського морського порту;
- позивач уклав із відповідачем додаткову угоду до договору бербоут-чартеру буксиру «Бугский», за змістом якої фактично погодився, що відповідач не має можливості використовувати спірний буксир за призначенням і має бути звільнений від оплати бербоут-чартерної ставки.
Під час судового засідання від 12.11.2025 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 07.06.2013 між ДП “Миколаївський морський торговельний порт» (судновласник) та ТОВ “МАРКОНІ» (фрахтувальник) укладено договір стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи “БЕРКОН 89» № 12-П від 07.06.2013.
Додатками до договору є: Аддендум до договору бербоут-чартеру № 12-П від 07.06.2013; Додаток № 1 до договору бербоут-чартеру № 12-П від 07.06.2013 “Специфікація буксира»; Додаткова угода № 1 від 29.12.2015; Додаткова угода № 2 від 25.01.2018; Додаткова угода № 3 від 19.03.2018; Додаткова угода № 4 від 06.02.2019; Додаткова угода № 5 від 20.02.2020; Додаткова угода № 6 від 05.04.2021; Додаткова угода № 7 від 31.08.2024; Додаткова угода № 8 від 31.08.2024; Додаткова угода № 9 від 04.09.2024.
Відповідно до п. 5 ч. І договору назва судна і прапор (ст. 9 “с») “Бугський», Україна (буксир-штовхач).
Згідно з п. 2 ч. ІІ договору судно надається в бербоут-чартер та приймається фрахтувальником в порту або в місці, вказаному в боксі 13, біля підготовленого причалу за вказівкою фрахтувальників.
За умовами п. 10 ч. ІІ договору фрахтувальники оплачують судновласникам плату за бербоут-чартер судна на умовах люмпсум за календарну добу, як вказано в боксі 21, починаючи з дати та часу здачі судна фрахтувальникам та оплачують узгоджену тверду суму (люмпсум) за будь-яку частину доби. Оплата бербоут-чартера продовжується до дати та часу, коли судно повертається фрахтувальниками його власникам.
Відповідно до п. 24 (с) ч. ІІ договору у випадку початку війни незалежно від того, чи була вона оголошена між двома або кількома країнами, зазначеними в боксі 31, як судновласники, так і фрахтувальники мають право скасувати цей чартер, після чого фрахтувальники зобов'язані повернути судно судновласнику відповідно до статті 41 або в найближчому та безпечному порту за вказівкою судновласника. У всіх випадках виплата бербоут-чартерної плати триває відповідно до статті 10, і, окрім зазначеного вище, всі інші положення цього чартеру повинні застосовуватися до повернення судна.
У відповідності до п. 1 Аддендуму судновласник передає фрахтувальнику за обумовлену плату (надалі - бербоут-чартерна ставка) у користування на строк, встановлений цим аддендумом, судно згідно з додатком № 1 до Договору бербоут-чартеру № 12-П від 07.06.2013.
Згідно щ п. 2 Аддендуму (в редакції Додаткової угоди № 3) бербоут-чартер діє по 31.12.2030 (включно).
Пунктом 4 Аддендуму (в редакції Додаткової угоди № 6) визначено, що бербоут-чартерна ставка складає за місяць 2 142, 97 дол. США Розрахунки здійснюються в гривні по курсу НБУ на день виставлення рахунку. Бербоут-чартерна ставка вказана без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму бербоут-чартерної ставки здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Бербоут-чартерна ставка сплачується Фрахтувальником з моменту підписання акта приймання-передачі судна в чартер. Вказаний розмір бербоут-чартерної ставки вступає в силу з 01.01.2021.
Відповідно до п. 4 Аддендуму (в редакції Додаткової угоди № 7) бербоут-чартерна ставка складає за місяць 2 146, 59 дол. США Розрахунки здійснюються в гривні по курсу НБУ на день виставлення рахунку. Бербоут-чартерна ставка вказана без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму бербоут-чартерної ставки здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Бербоут-чартерна ставка сплачується Фрахтувальником з моменту підписання акта приймання-передачі судна в чартер. Вказаний розмір бербоут-чартерної ставки вступає в силу з 01.01.2024.
За умовами п. 6 Аддендуму судновласник надає фрахтувальнику рахунок і акт виконаних робіт (надання послуг) за звітний місяць у строк до 10 числа наступного місяця. Акти підписуються уповноваженими особами судновласника та фрахтувальника і завіряються їх печатками. Рахунки, надіслані факсом або електронною поштою, вважаються переданими та прийнятими. Дата відправлення рахунку факсом або електронною поштою є датою його отримання.
У відповідності до п. 7 Аддендуму фрахтувальник сплачує бербоут-чартерну ставку протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та акта виконаних робіт (надання послуг) за звітний місяць, але не пізніше 20 числа.
Пунктом 10 Аддендуму (в редакції додаткової угоди № 1) встановлено, що з моменту передачі судна в бербоут-чартер фрахтувальник експлуатує судно від свого імені відповідно до умов договору та чинного законодавства України. Фрахтувальник не має права здавати судно в субберрбоут-чартер, а а також не має права пересувати бербоут-чартер. Судно не повинно виступати предметом стягнення в разі виникнення спорів між фрахтувальником та третіми особами.
Згідно з п. 13 Аддендуму фрахтувальник зобов'язаний повернути судно Судновласнику в порту Миколаїв на дозволеному портовою владою причалі. Повернення судна оформлюється актом повернення судна із бербоут-чартеру. Форма акту надається Фрахтувальником. Акт підписується уповноваженими представниками Судновласника і Фрахтувальника. Повернення судна здійснюється у строк, зазначений у боксі 20 частини 1 Договору.
Відповідно до п. 27 Аддендуму за підсумками передачі судна в бербоут-чартер представниками Фрахтувальника і Судновласника буде складено акт приймання-передачі, із зазначенням технічного стану судна. Фрахтувальник має право за свій рахунок залучити незалежного сюрвейєра або іншого компетентного спеціаліста для оцінки (перевірки) технічного стану судна на момент його передачі в бербоут-чартер.
За умовами п. 32 Аддендуму (в редакції додаткової угоди № 1) у разі необхідності виконати судном робіт за межами акваторії морського порту Миколаїв, фрахтувальник має отримати на це письмову згоду судновласника.
Пунктом 38 Аддендуму визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по договору, якщо воно було наслідком природних явищ, дії зовнішніх об'єктивних факторів та інших обставин непереборної сили і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на невиконання договору.
Відповідно до п. 39 Аддендуму при настанні вказаних форс-мажорних обставин сторона, для якої ці обставини настали, зобов'язана негайно повідомити про це іншу сторону та надати підтвердження компетентного органу.
Згідно з п. 40 Аддендуму (в редакції Додаткової угоди № 1) фрахтувальник та судновласник мають право вимагати розірвання договору у таких випадках: закінчення строку дії договору; загибель судна; порушення фрахтувальником зобов'язань за договором, у тому числі ст. 17, 19 цього Аддендуму; затримка оплати бербоут-чартерної ставки більше 3 місяців; достроково за згодою сторін; за рішенням суду; ліквідація фрахтувальника; банкрутство фрахтувальника; реорганізація судновласника або фрахтувальника.
Відповідно до п. 4-1 Аддендуму (в редакції Додаткової угоди № 8) нарахування бербоут-чартерної ставки призупиняється з 01.09.2024.
Відновлення нарахування бербоут-чартерної ставки відбудеться з дати набрання законної сили законодавчого/розпорядчого документа, що регулює настання однієї із наступних обставин:
- відновлення роботи морського порту та здійснення суднозаходів до нього, або використання буксирів за призначенням, що настане раніше;
- встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони в морському Миколаїв нижче 3;
- завершення воєнного стану (введеного в Україні 24.02.2022).
На період призупинення нарахування бербоут-чартерної ставки фрахтувальник зобов'язаний компенсувати судновласнику здійснені витрати, пов'язані з амортизацією і зберіганням майна».
За умовами Додаткової угоди № 9 від 04.09.2024 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.07.2024 № 189 “Про вилучення засобів водного транспорту в умовах воєнного стану» відповідно до вимог Закону України “Про правовий режим воєнного стану», Указу України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, щодо вилучення індивідуального вилученого водного транспорту, погодженого Миколаївською обласною військовою адміністрацією відповідно до статті 4 Закону України “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану», та керуючись пунктами 33, 39 Аддендума договору, сторони домовились:
1. Договір № 12-П від 07.0.2013 вважати розірваним з дати підписання цієї додаткової угоди на підставі підписаного акта приймання-передачі судна, а частині розрахунків - договір діє повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
04.09.2024 на виконання наказу директора ДП “Миколаївський морський торговельний порт» № 75 від 03.09.2024 комісією ДП “Миколаївський морський торговельний порт» та комісією ТОВ “МАРКОНІ» складено та підписано Акт приймання-передачі буксира штовхача “Бугский» із фрахту (договір № 12-П від 07.06.2013), відповідно до якого виконано передачу: регістрових документів згідно з переліком документів, оформлених при черговому огляді буксира штовхача “Бугский», рег.№ 1-040082; свідоцтва на право власності PV № 02658 від 29.08.2077; свідоцтва на право плавання під Державним прапором України СВ № 000417 від 17.01.2019; інвентарний опис основних засобів на 04.09.2024, при цьому згідно із п. 6 цього Акта технічний стан буксира штовхача “Бугский» -знаходиться у технічно справному стані (згідно Акту узгодження стану судна).
Наявні матеріали справи свідчать про те, що позивачем на виконання умов договору за період з червня 2022 року по серпень 2024 року складено та скеровано відповідачеві рахунки та акти наданих послуг, а саме рахунок № 09311973 від 30.06.2022 на суму 75 230, 84 грн. та акт наданих послуг № 09311973 від 30.06.2022 на суму 75 230, 84 грн.; рахунок № 10561973 від 31.07.2022 на суму 94 038, 49 грн. та акт наданих послуг № 10561973 від 31.07.2022 на суму 94 038, 49 грн.; рахунок № 11621973 від 31.08.2022 на суму 94 038, 49 грн. та акт наданих послуг № 11621973 від 31.08.2022 на суму 94 038, 49 грн.; рахунок № 12761973 від 30.09.2022 на суму 94 038, 49 грн. та акт наданих послуг № 12761973 від 30.09.2022 на суму 94 038, 49 грн.; рахунок № 13851973 від 31.10.2022 на суму 94 038, 49 грн. та акт наданих послуг № 13851973 від 31.10.2022 на суму 94 038, 49 грн.; рахунок № 15791973 від 30.11.2022 на суму 94 038, 49 грн. та акт наданих послуг № 15791973 від 30.11.2022 на суму 94 038, 49 грн.; рахунок № 17451973 від 31.12.2022 на суму 94 038, 49 грн. та акт наданих послуг № 17451973 від 31.12.2022 на суму 94 038, 49 грн.; рахунок № 00741973 від 31.01.2023 на суму 94 038, 49 грн. та акт наданих послуг № 00741973 від 31.01.2023 на суму 94 038, 49 грн.; рахунок № 02421973 від 28.02.2023 на суму 94 038, 49 грн. та акт наданих послуг № 02421973 від 28.02.2023 на суму 94 038, 49 грн.; рахунок № 04191973 від 31.03.2023 на суму 94 038, 49 грн. та акт наданих послуг № 04191973 від 31.03.2023 на суму 94 038, 49 грн.; рахунок № 05111973 від 30.04.2023 на суму 94 038, 49 грн. та акт наданих послуг № 05111973 від 30.04.2023 на суму 94 038, 49 грн.; рахунок № 07701973 від 31.05.2023 на суму 94 038, 49 грн. та акт наданих послуг № 07701973 від 31.05.2023 на суму 94 038, 49 грн.; рахунок № 09441973 від 30.06.2022 на суму 94 038, 49 грн. та акт наданих послуг № 09441973 від 30.06.2022 на суму 94 038, 49 грн.; рахунок № 11221973 від 31.07.2023 на суму 94 038, 49 грн. та акт наданих послуг № 11221973 від 31.07.2023 на суму 94 038, 49 грн.; рахунок № 12781973 від 31.08.2023 на суму 94 038, 49 грн. та акт наданих послуг № 12781973 від 31.08.2023 на суму 94 038, 49 грн.; рахунок № 14421973 від 30.09.2023 на суму 94 038, 49 грн. та акт наданих послуг № 14421973 від 30.09.2023 на суму 94 038, 49 грн.; рахунок № 16391973 від 31.10.2023 на суму 93 517, 24 грн. та акт наданих послуг № 16391973 від 31.10.2023 на суму 93 517, 24 грн.; рахунок № 17831973 від 30.11.2023 на суму 93 541, 15 грн. та акт наданих послуг № 17831973 від 30.11.2023 на суму 93 541, 15 грн.; рахунок № 19121973 від 31.12.2023 на суму 97 674, 17 грн. та акт наданих послуг № 19121973 від 31.12.2023 на суму 97 674, 17 грн.; рахунок № 00061973 від 31.01.2024 на суму 97 396, 96 грн. та акт наданих послуг № 00061973 від 31.01.2024 на суму 97 396, 96 грн.; рахунок № 01691973 від 29.02.2024 на суму 98 253, 54 грн. та акт наданих послуг № 01691973 від 29.02.2024 на суму 98 253, 54 грн.; рахунок № 04271973 від 31.03.2024 на суму 100 860, 34 грн. та акт наданих послуг № 04271973 від 31.03.2024 на суму 100 860, 34 грн.; рахунок № 05631973 від 30.04.2024 на суму 102 010, 86 грн. та акт наданих послуг № 05631973 від 30.04.2024 на суму 102 010, 86 грн.; рахунок № 07301973 від 31.05.2024 на суму 104 148, 60 грн. та акт наданих послуг № 07301973 від 31.05.2024 на суму 104 148, 60 грн.; рахунок № 08311973 від 30.06.2024 на суму 104 244, 52 грн. та акт наданих послуг № 08311973 від 30.06.2024 на суму 104 244, 52 грн.; рахунок № 10501973 від 31.07.2024 на суму 105 508, 96 грн. та акт наданих послуг № 10501973 від 31.07.2024 на суму 105 508, 96 грн.; рахунок № 10501973 від 31.08.2024 на суму 105 687, 19 грн. та акт наданих послуг № 10501973 від 31.08.2024 на суму 105 687, 19 грн.; рахунок № 12311973 від 31.08.2024 на суму 106 101, 91 грн. та акт наданих послуг № 12311973 від 31.08.2024 на суму 106 101, 91 грн.
Також, на підставі підписаної між сторонами додаткової угоди № 7, позивачем здійснено перерахунок розміру бербоут-чартерної ставки по раніше виставленим рахункам за період з 01.01.2024 по 31.08.2024 та виставлено відповідачу нові рахунки та акти а саме: рахунок № 00061973 від 31.08.2024 на суму 97 561, 49 грн. та акт наданих послуг № 00061973 від 31.08.2024 на суму 97 561, 49 грн.; рахунок № 01691973 від 31.08.2024 на суму 98 419, 52 грн. та акт наданих послуг № 01691973 від 31.08.2024 на суму 98 419, 52 грн.; рахунок № 04271973 від 31.08.2024 на суму 101 030, 72 грн. та акт наданих послуг № 04271973 від 31.08.2024 на суму 101 030, 72 грн.; рахунок № 05631973 від 31.08.2024 на суму 102 183, 18 грн. та акт наданих послуг № 05631973 від 31.08.2024 на суму 102 183, 18 грн.; рахунок № 07301973 від 31.08.2024 на суму 104 324, 53 грн. та акт наданих послуг № 07301973 від 31.08.2024 на суму 104 324, 53 грн.; рахунок № 08311973 від 31.08.2024 на суму 104 420, 62 грн. та акт наданих послуг № 08311973 від 31.08.2024 на суму 104 420, 62 грн.; рахунок № 10501973 від 31.08.2024 на суму 105 687, 19 грн. та акт наданих послуг № 10501973 від 31.08.2024 на суму 105 687, 19 грн.
Таким чином, на виконання умов договору позивач за період з червня 2022 року по серпень 2024 року виставив та направив відповідачу рахунки та акти наданих послуг (з урахування здійсненого перерахунку) на загальну суму 2 590 269, 91 грн.
Дані акти ТОВ "МАРКОНІ" не було підписано.
28.08.2024 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 06/999 від 08.08.2024, в якій позивач просив негайно погасити заборгованість за договором бербоут-чартеру № 12-П від 07.6.2013.
У відповідь на претензію відповідачем 13.09.2024 направлено на адресу позивача лист № 74/І-П, в якому відповідач, посилаючись на ч. 6 ст. 762 ЦК України, зазначив, що вимоги у претензії не підлягають задоволенню, у зв'язку з неможливістю використання майна, та просив ДП “Миколаївський морський торговельний порт» врахувати правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 19.03.2024 у справі №915/458/23 та від 03.04.204 у справі №915/436/23.
Не виконання відповідачем вимог позивача та не сплата виставлених рахунків стали підставою для звернення ДП “Миколаївський морський торговельний порт» із даним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимоги сторін дійшла наступних висновків.
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13, від 26.08.2021 зі справи № 910/15357/19.
Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» Південно-західний апеляційний господарський суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і уразі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
Як зазначалося вище, предметом даного спору є неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договором стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи № 12-П від 07.06.2013, а саме порушення зобов'язань зі сплати бербоут-чартерної ставки у порядку та строки, встановлені умовами договору, за період з червня 2022 по серпень 2024.
Судова колегія зазначає, що між сторонами по справі (ДП "Миколаївський морський торговельний порт" та ТОВ "Марконі") був вже спір з приводу виконання договору стандартного бербоутного чартеру від 07.06.2013 №15-П.
Так, у справі №915/458/23 розглядались вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором від 07.06.2013 №15-П за період з 24.02.2022 - 28.02.2022 і за період з березня по травень 2022 року.
За результатами касаційного перегляду судових рішень у справі №915/458/23, Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, розглядаючи доводи скаржника Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 у справі №915/458/23 відзначив таке:
“Статтею 912 ЦК України, яка міститься у гл. 64 ЦК України “перевезення», визначається правова природа договору чартеру (фрахтування).
Так, за ст. 912 ЦК України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).
Кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства (ст. 1 цього Кодексу).
За ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).
За змістом ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).
У ст. ст. 207, 208 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що судновласник зобов'язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов'язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу. Фрахтувальник зобов'язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з цих документів, зокрема, з коносаментів або інших перевізних документів (ст. 209 Кодексу торговельного мореплавства України).
За ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника.
Врахувавши вказані вище норми матеріального права, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Кодексом торговельного мореплавства України передбачено укладення відмінних між собою договорів, зокрема, ст. 133 цього Кодексу регламентовано укладення договорів морського перевезення (чартеру), а ст. 203 цього Кодексу визначена можливість укладення договорів фрахтування судна на термін з екіпажем (тайм-чартер) та фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер).
Приписами 759 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу (ст.798 ЦК України).
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору від 07.06.2013 №15-П, встановивши те, що позивачем не надано жодного доказу, з яким чинне законодавство пов'язує здійснення перевезень, зокрема, коносаментів, рейсових чартерів тощо та, що узгоджені у договорі від 07.06.2013 № 15-П права та обов'язки сторін не є характерними для зобов'язань із перевезення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для кваліфікації вказаного договору як договору перевезення, на що помилково посилається скаржник у касаційній скарзі.
Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій було надано належну комплексну правову оцінку умовам договору у сукупності (у тому числі предмету, характеру прав та обов'язків сторін, результатам виконання), на підставі чого встановлено, що договорі від 07.06.2013 №15-П за своїх змістом є саме договором найму (оренди), на якого поширюються норми гл. 58 ЦК України. Водночас, скаржник, посилаючись у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо визначення правової природи договору фрахтування судна у бербоут чартері, зокрема, про те, чи є він договором перевезення у сфері торговельного мореплавства чи є договором оренди морського транспортного засобу у розумінні ЦК України у спірних правовідносинах фактично окреслює лише межі правовідносин, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, правовою оцінкою договору від 07.06.2013 №15-П, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
При цьому за загальним поняттям фрахт - це саме у торговому мореплавстві обумовлена договором або законом плата за перевезення вантажу або надання судна в користування за договорами бербоут-чартер або тайм-чартеру. Разом з тим чартером є договір між судновласником і фрахтувальником про оренду судна або його частини на певний рейс або термін.
Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Разом з тим, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України).
Суди попередніх інстанцій оцінивши всі наявні у матеріалах справи докази відповідно до норм ст. 86 ГПК України, за встановлених обставин, зокрема того, що позивачем було нараховано відповідачу заборгованість за період з 24.02.2022 по травень 2022 року, тобто в період здійснення повномасштабної агресії російської федерації проти України, яка і на час розгляду справи у господарському суді перешкоджала судноплавству по річках Південний Буг та Інгул та унеможливлювала безпечний вихід суден у Чорне море; що тимчасова окупація території Миколаївської та Херсонської областей, що вбачається із Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, фактично паралізувала морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв, а відповідно до боксу 19 ст. 5 ч. ІІ договору від 07.06.2013 № 15-П використання відповідачем буксиру "Докер" можливо лише в межах та кордонах акваторії морського порту Миколаїв і зоні відповідальності порту, а також БДЛК (Бузько-Дніпровсько-лиманський канал), дійшли обґрунтованого висновку про доведеність відповідачем неможливості використання ним з 24.02.2022 буксиру "Докер" за договором від 07.06.2013 № 15-П, який, як встановили суди, за своєю правовою природою є договором найму (оренди), з незалежних від нього причин, що в силу норм ч. 6 ст. 762 ЦК України є обставиною для звільнення ТОВ "Марконі" від сплати заборгованості та пені за спірний період».
Отже, Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 у справі №915/458/23 виклав висновок щодо правової природи договору фрахтування судна у бербоут-чартер з огляду на положення статей 759, 762, 912 ЦК України, статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України.
Відтак, проаналізувавши висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №915/458/23, колегія суддів вважає, що він стосується правовідносин, які є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, за змістовним критерієм (з огляду на правове регулювання та права й обов'язки сторін саме цих відносин).
Отже, правовий висновок щодо застосування статей 759, 762, 912 Цивільного кодексу України, статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України у контексті визначення правової природи договору фрахтування судна у бербоут-чартер, як необхідної передумови для наявності/відсутності правових підстав для стягнення заборгованості за спірним договором наразі сформований і викладений у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №915/458/23.
Так, як було встановлено судом та не заперечується сторонами, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди) судна “Бугський» (буксир-штовхач), у зв'язку з чим застосуванню підлягають відповідні норми законодавства, що регулюють вказані правовідносини.
Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Як вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №910/7495/16, вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
У постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 915/458/23 з аналогічних правовідносин вказано, що для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2024 у справі № 916/599/23).
Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Так, колегія суддів зазначає, що 09.03.2022 року Міністерством інфраструктури України видано розпорядження № 15, яким заборонено:
1. Рух всіх суден та плавзасобів по річці Південний Буг та Інгул. У разі потреби плавання питання виходу погоджувати з військовими.
2. Відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону.
09.03.2022 року Міністерством інфраструктури України видано розпорядження № 15/1 яким заборонено:
1. Рух всіх суден та плавзасобів від І коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу.
2. Відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону.
25.07.2022 відповідачем направлено на адресу позивача лист-звернення (вх. № 329 від 25.07.2022), яким повідомлено, що з початку військової агресії рф фактично блокує порти України на вхід/вихід та здійснює мінування Чорного моря, у зв'язку із чим було закрито роботу більшості морських портів України, що фактично унеможливлює виконання відповідачем зобов'язань за договорами на час дії таких обставин. Крім того, у листі відповідач зауважив на тому, що на даний час на території України (зокрема, на території Миколаївської області) агресором ведуться активні бойові дії, що унеможливлює здійснення товариством господарської діяльності в акваторії морського порту Миколаїв та за його межами, оскільки становлять реальну загрозу життю і здоров'ю мешканців України та працівників підприємства. Посилаючись на ч. 6 ст. 762 ЦК України, повідомив про неможливість виконання прийнятих на себе зобов'язань зі сплати бербоут-чартерної ставки за договором, а також просив звільнити його від обов'язку сплати бербоут-чартерної ставки до офіційного закінчення форс-мажорних обставин та відновлення можливості використання майна за відповідним договором.
23.08.2023 на запит ДП "Миколаївський морський торговельний порт" капітан Миколаївського морського порту (Адміністрації Миколаївського морського порту) надав інформацію листом (вх. № 772 від 23.08.2023), відповідно до якої в період з 24.02.2022 по 09.03.2022 капітан Миколаївського морського порту не забороняв рух суден.
З 09.03.2022 року по теперішній час відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено. Але у разі потреби питання виходу погоджується з військовими.
Кожен суб'єкт господарювання у разі потреби, перестановка суден, перетягування вздовж причалів, завезення постачання на судно, зміна екіпажу та інші потреби, пов'язані із забезпеченням життєдіяльності судна та екіпажу, а також проведення розвантаження судна самостійно запрошує та отримує (або не отримує) дозвіл на виконання цих дій. Капітан порту до цього ніякого відношення не має.
В службі капітана Миколаївського морського порту облік цих дій не ведеться. Під час військового стану рух суден здійснюється в режимі радіомовчання та без оформлення будь- яких документів.
30.07.2024 спільним наказом Оперативно-тактичного угруповання "Херсон", Оперативно-тактичного угруповання "Одеса", Миколаївської обласної військової адміністрації № 101/25 від 30.07.2024 “Про здійснення координації судноплавства на внутрішніх водних шляхах в умовах воєнного стану» вирішено, а саме:
1. Тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, встановити особливий режим судноплавства морських суден та суден внутрішнього плавання, плавучого обладнання, риболовних суден, малих суден, спортивних суден усіх форм власності (далі - суден), а також військових кораблів, плавзасобів (у тому числі безекіпажних) військових формувань, правоохоронних органів і органів спеціального призначення на судноплавній ділянці річки Південний Буг, Бузькому лимані в межах Миколаївської області.
2. Встановити такий порядок отримання погодження на вихід судна, проведення діяльності судном на судноплавній ділянці річки Південний Буг, Бузькому лимані в межах Миколаївської області:
- судновласник (судноводій/капітан) подає заявку на вихід (захід, перехід або проведення діяльності судном (водолазні, гідрографічні роботи тощо) (далі-заявка) не пізніше 11.00 год. четверга тижня, що передує тижню, на якому планується вихід (проведення діяльності), до управління інфраструктури Миколаївської обласної військової адміністрації на електрону адресу york@mk.gov.ua за формою згідно з додатком 1;
- управління інфраструктури обласної військової адміністрації узагальнює отримані заявки, складає План виходу;
- управління інфраструктури обласної військової адміністрації повідомляє судновласником про погодження / непогодження здійснення ними виходу (проведення діяльності) до їх початку.
11.10.2024 року Миколаївською філією ДП “Адміністрація морських портів України» направлено на адресу позивача лист № 1254/18-04-05/Вих, в якому зазначено, що усі пересування буксирів ТОВ “МАРКОНІ» в акваторії Миколаївського морського порту здійснювалось на підставі наданих заявок від агентуючих компаній. Інформація щодо проведення будь-якої активності в акваторії Миколаївського морського порту буксирами ТОВ “МАРКОНІ» відображена в додатку 1. Наявна інформація щодо оформлення перепусток на працівників та/або транспорт для доступу на територію Миколаївського морського порту за період з 01.06.2022 по 01.09.2024 року відображена в додатку 2.
Позивач на підтвердження факту використання буксирів позивачем подав суду листи ТОВ "МАРКОНІ", адресовані начальнику Миколаївської філії ДП "АМПУ" та капітану Миколаївського морського порту, а саме:
- лист № 44-п від 24.05.2024 року про надання дозволу на бункеровку буксирів на причалі № 1 з метою постачання дизпалива на буксири компанії "Ровангард";
- листи МА "АТЛАС" № 13/03 від 13.03.2024, № 15/03 від 15.03.2024, від 22.04.2024, від 06.05.2024 про погодження перешвартування буксирів "Нескорений Бахмут", "Ровангард", "Капітан Міхаліс";
- листи ТОВ "ЄВТ ГРЕЙН" № 23-17 від 22.08.2024 про погодження доставки членів екіпажу на т/х "Mallard S" на внутрішньому рейді п. Ольвія (якірна стоянка) за допомогою буксиру "Ровангард"; лист № В54/81 від 08.08.2024 про дозвіл на оформлення перепусток з метою відвідування т/х "Mallard S" представнику судновласника для виконання своїх сулжбових обов'язків на борту судна; лист № 23-01 від 08.08.2024 про погодження постачання провізії на т/х "Mallard S"; листи № В54/78 від 07.08.2024 та № В54/05/05 від 22.05.2024 про погодження постачання продуктів, дизпалива та технічного постачання; лист № В23 від 20.05.2024 про погодження бункерування т/х "Mallard S" дизельним паливом; лист № В23/04/12 від 28.02.2024 про оформлення перепусток з метою постачання продуктів, дизпалива та технічного постачання т/х "Mallard S".
Відповідно до інформації начальника бюро перепусток служби морської безпеки щодо ТОВ "МАРКОНІ" в період з червня 2022 по грудень 2022 було оформлено 6 перепусток на осіб та 5 транспортних, в 2023 оформлено 56 перепусток на осіб та 9 транспортних, в період з січня 2024 по серпень 2024 оформлено 82 перепустки на осіб та 1 транспортну.
17.10.2024 Управління інфраструктури МОДА направило ДП “Миколаївський морський торгівельний порт» лист № 422/03-24, в якому зазначило, що за увесь період правового режиму воєнного стану в Україні до Миколаївської обласної військової адміністрації від ТОВ “МАРКОНІ» надійшла одна заявка (вих. № 20 від 12.08.2024) на вихід буксиру “ROWANGARTH» до т/х “MALLARD S», з метою доставлення води, продуктів харчування та представників судновласника.
Також в листі зазначено, що за результатами розгляду переліку буксирів, який було надано додатково, встановлено відсутність жодної заявки на вихід (захід, перехід) як від ТОВ “МАРКОНІ», так і від інших підприємств.
18.10.2024 ДП “Миколаївський морський торговельний порт» направлено лист № 06/1278 ДУ “Держгідрографія», в якому позивач просив повідомити дату виключення ПРИП № 100/22, № 101/22 з переліку діючих прибережних попереджень.
Судом також встановлено, що капітан Миколаївського морського порту у відповідь за адвокатські запити представника відповідача, листом № 36 від 08.11.2024, повідомив, зокрема про те, що у спірний період з червня 2022 по серпень 2024 дозволу на рух суден та плавзасобів в акваторії Миколаївського морського порту не було, а акваторія Миколаївського морського порту не була та не є до цього часу безпечною для судноплавства з початком військової агресії рф про України.
Також, на адвокатський запит № 2/11/24 від 05.11.2024, адресований ДУ “Держгідрографія», надано відповідь листом № 1686/2521/07/24 від 08.11.2024, в якій повідомило про наявність прибережних попереджень (ПРИП), а саме №83-91/22 від 24.02.2022 закриття району у зв'язку з мінною небезпекою; № 96-97/22 від 27.02.2022 закриття району у зв'язку з мінною небезпекою; №100/22 від 09.03.2022 закриття водного простору на р. Південний Буг та р. Інгул; №108/22 від 19.03.2022 військова загроза; №111/22 від 30.03.2022 інформація щодо поширення дрейфуючих мін; №118/22 від 13.05.2022 загроза піратства зі сторони рф», які діяли як у спірний період і діють донині.
На адвокатський запит №1/11/24 від 05.11.2024, адресований Філії “Дельта-Лоцман» ДП “Адміністрація морських портів України», надано відповідь листом № 1320/29-00-06/Вих від 08.11.2024, в якій серед іншого, повідомлено про те, що за наявною у філії “Дельта-лоцман» ДП “АМПУ» інформації, невійськові судна в акваторію Миколаївського морського порту для здійснення вантажних операцій, в період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року не заходили.
Крім того, на адвокатський запит № 5/11/24 від 05.11.2024, адресований Миколаївській філії ДП “Морських портів України», надано відповідь листом № 1407/18-04-05/Вих від 12.11.2024, в якій повідомлено про те, що період з червня 2022 по серпень 2024 рух суден та плавзасобів в акваторії Миколаївського морського порту було заборонено, згідно розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 51/1», а також про відсутність відомостей про вихід (захід, перехід) або проведення будь-якої активності в акваторії Миколаївського морського порту у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року буксиру “Бузький».
Згідно з відповіддю Віце-міністра з відновлення України - Міністру розвитку громад на території України, яка надана листом № 21000/46/10-24 від 12.11.2024, у період з 01 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року судна не приймалися під обробку вантажів у межах акваторії морського порту Миколаїв».
Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України № 653/1.2 від 09.03.2023 щодо унеможливлення виконання зобов'язань за договорами бербоут-чартер № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П від 07.06.2013, спричиненого обставинами, за які жодна зі сторін не відповідає, відповідно до якого зроблено висновки:
1. Повномасштабним вторгненням рф в Україну, яке призвело до введення воєнного стану в Україні, починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час, військова агресія рф з цього часу щодо окремих територій України; окупація Херсонської області та наближення військ агресора притул до міста Миколаїв; бойові дії в період з березня по грудень 2022 року в безпосередній близькості до міста Миколаєва та незважаючи на звільнення міста Херсона по теперішній час залишаються окупованими частина Миколаївської області та значна частина Херсонської області, що перешкоджає судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, а також робить неможливим вихід суден у Чорне море, у зв'язку з цим, згідно розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15 та № 15/1, заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, а також відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалу портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу, є обставинами, за які сторони не можуть бути відповідальними в договірних відносинах, оскільки такі обставини є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними, вони не залежать від волі, бажань та дій сторін.
2. За законодавством України, а саме: частина шоста стаття 762 Цивільного кодексу України, регламентовано право сторони, за цим висновком - ТОВ “МАРКОНІ», вимагати звільнення від сплати бербоут-чартерної ставки, встановленої за договорами бербоут-чартеру № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П, що укладені 07 червня 2013 року (зі змінами, внесеними додатковими угодами № 1 від 29.12.2015, № 2 від 25.04.2018, № 3 від 19.03.2018, № 4 від 06.02.2019, № 5 від 20.02.2020, № 6 від 05.04.2021) між ТОВ “МАРКОНІ (Фрахтувальник) та ДП “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» (Судновласник), за весь час, протягом якого Фрахтувальник не міг використовувати орендоване майно (судна) через обставини, за які він не відповідає, правова оцінка яким надана в пункті 1 цього висновків.
Відтак, у даному випадку надані сторонами та наявні у матеріалах справи відповіді компетентних органів (капітана Миколаївського морського порту, ДУ “Держгідрографія», Філії “Дельта-лоцман» ДП “АМПУ», Міністерства розвитку громад та територій України; Миколаївської обласної військової адміністрації) свідчать про наявність обставин, які унеможливили використання відповідачем ТОВ "МАРКОНІ" в спірний період орендованого буксиру за цільовим призначенням з метою провадження господарської діяльності з причин, за які ТОВ "МАРКОНІ" не відповідає, зокрема через заборону руху суден в акваторії Миколаївського морського порту уповноваженими особами, небезпечність акваторії Миколаївського морського порту для судноплавства внаслідок військової агресії рф проти України.
До того ж, як вже було вказано вище, на підтвердження обставин неможливості користування відповідачем орендованим майном (буксиром "Бугский") відповідно до умов договору від 07.06.2013 № 12-П відповідачем подано суду висновок Торгово-промислової палати України № 653/1.2 від 09.03.2023 щодо унеможливлення виконання зобов'язань за договорами бербоут-чартер № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П від 07.06.2013, спричиненого обставинами, за які жодна зі сторін не відповідає.
Вищевказані обставини також були предметом оцінки по судовим справам №915/436/23 та № 915/458/23 за участю тих самих сторін, в яких суди встановили неможливість використання відповідачем орендованим майном за договорами бербоут-чартерів.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки у даному випадку наявні обставини, які є підставою для звільнення відповідача від сплати орендних платежів на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що відповідач у спірний період мав можливість використовувати та використовував буксири у порту Миколаїв, з огляду на таке.
Так, апелянт стверджує, що на підставі запитів морських агентів, відповідач використовував буксири у порту Миколаїв з березня по серпень 2024 включно, про що свідчить:
- лист №13/03 від 03.03.2024 адресований капітану морського порту Миколаїв про погодження здійснення перешвартування судна «Aquamarine» з причалу №2 до причалу №11 за допомогою буксирів;
- лист від 22.04.2024, лист від 06.05.2024 адресовані капітану морського порту Миколаїв про погодження здійснення перешвартування судна «Aquamarine» з причалу №11 до причалу №2 за допомогою буксирів;
- лист №В23 від 20.05.2024 адресований капітану морського порту Миколаїв про погодження здійснення бункерування дизельним пальним судна «Mallard S», яке перебуває на якірній стоянці у порту Ольвія, за допомогою буксиру;
- лист №23-01 від 08.08.2024 адресований капітану морського порту Миколаїв про погодження здійснення постачання провізії на судно «Mallard S», яке перебуває на якірній стоянці у порту Ольвія, за допомогою буксиру;
- лист №23-17 від 22.08.2024 адресований капітану морського порту Миколаїв про погодження доставки членів екіпажу на судно «Mallard S», яке перебуває на якірній стоянці у порту Ольвія, за допомогою буксиру.
Як вбачається зі змісту листів №13/03 від 03.03.2024, 22.04.2024, від 06.05.2024 та №В23 від 20.05.2024, останні стосувались погодження здійснення перешвартування та вивантаження судна «Aquamarine» за допомогою буксирів (без зазначення їх найменування).
У листах №23-01 від 08.08.2024 та №23-17 від 22.08.2024, начальник відділу агентування ТОВ «ЄВГ ГРЕЙН» просив дозволити оформлення перепусток для допуску на прикордонну територію/митну територію Миколаївського морського порту та буксир «Ровангард» з метою відвідування т/х «Mallard S» представнику судновласника, а також погодити доставку членів екіпажу на т/х «Mallard S» на внутрішньому рейді п. Олівія за допомогою буксиру «Ровангард».
Відповідно, у названих листах йде мова про судно «Aquamarine» та т/х «Mallard S», а також буксир «Ровангард», які не є предметом укладеного між сторонами договору, оскільки орендованим майном відповідно до умов договору від 07.06.2013 № 12-П є буксир "Бугский", а не «Ровангард».
При цьому, матеріали даної справи не містять доказів використання відповідачем буксиру "Бугский" за цільовим призначенням у спірний період та/або доказів звернення відповідача із заявками на вихід (захід, перехід) даного буксиру.
Не заслуговують на увагу й посилання скаржника на лист Миколаївської обласної державної адміністрації від 17.10.2024 №422/03-24, як на підтвердження використання відповідачем орендованого майна у спірних період, оскільки зі змісту даного листа вбачається, що за увесь період правового режиму воєнного стану в Україні до Миколаївської обласної військової адміністрації від ТОВ “МАРКОНІ» надійшла одна заявка (вих. № 20 від 12.08.2024) на вихід буксиру “ROWANGARTH» до т/х “MALLARD S», з метою доставлення води, продуктів харчування та представників судновласника. Також в листі зазначено, що за результатами розгляду переліку буксирів, який було надано додатково, встановлено відсутність жодної заявки на вихід (захід, перехід) як від ТОВ “МАРКОНІ», так і від інших підприємств.
Втім, як вже зазначено вище, вказані у даному листі буксир та т/х не є предметом договору від 07.06.2013 № 12-П.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що докази на які посилається позивач, не підтверджують можливість використання відповідачем буксиру «Бугский» за його цільовим призначенням у період з червня 2022 року по серпень 2024 року включно.
Водночас, як вже було вказано вище та підтверджується наявними матеріалами справи, у спірний період жодне судно не зайшло до акваторії Миколаївського морського порту (лист капітана Миколаївського морського порту від 08.11.2024 року №36, лист Філії «Дельта-Лоцман» ДП «АМПУ» від 08.11.2024 року №1320/29-00-06/Вих), не було прийнято під обробку вантажів (лист Миколаївської філії ДП «АМПУ» від 12.11.2024 року №1407/18-04-05/Вих). Підписана 22.07.2022 у м. Стамбулі Ініціатива про безпечне транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів передбачала здійснення прийому та відвантаження на судна закордонного плавання експортних вантажів лише з морських портів Чорноморськ, Одеса та Південний (лист Міністерства розвитку громад та територій України від 12.11.2024 року №21000/46/10-24).
Не заслуговують на увагу й посилання апелянта на існування в порту Миколаїв певного порядку погодження плавання суден та плавзасобів шляхом направлення листів та отримання резолюцій, оскільки у відповідь на адвокатський запит капітан Миколаївського морського порту у листі від 08.11.2024 року №36 зазначив, що розпорядження № 15 та №15/1 щодо заборони руху всіх суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, та від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу, а також заборони відшвартовування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів та терміналів Миколаївського регіону, є діючими. Крім того, капітан повідомив, що в акваторії Миколаївського морського порту у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року не був дозволений рух суден та плавзасобів, а також зазначено, що акваторія Миколаївського морського порту у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року була небезпечною для судноплавства.
При цьому, надання певних дозволів (погодження) щодо плавання суден та плавзасобів, на переконання колегії суддів, не спростовують факту того, що у спірний період діяла відповідна заборона руху всіх суден та плавзасобів, а також існувала небезпека для судноплавства.
З приводу посилання апелянта на те, що починаючи з 30.07.2024 заборона руху по річках Південний Буг та Інгул знято на підставі Наказу №101/25 від 30.07.2024 року та встановлено особливий режим судноплавства морських суден, суден внутрішнього плавання та інших плавзасобів, колегія суддів зазначає таке.
Наказ Миколаївської обласної військової адміністрації від 30.07.2024 № 101/25 "Про здійснення координації судноплавства на внутрішніх водних шляхах в умовах воєнного стану" не має зворотної дії в часі, тобто не може бути застосований до правовідносин сторін у вказаний період.
До того ж, видача вказаного наказу №101/25, яким зокрема встановлено порядок отримання дозволу на вихід судна, автоматично не підтверджує отримання відповідачем такого дозволу на вихід буксиру “Бугский» (виходів якого і не було, що підтверджено відповідями Миколаївської обласної військової адміністрації), адже не свідчить про усунення існуючої небезпеки судноплавства та заборону руху суден в акваторії порту, про що свідчить відповідь капітана Миколаївського морського порту.
Щодо тверджень апелянта про безпідставність врахування судом першої інстанції висновку ТПП України, оскільки обставини стосуються періоду з 24 лютого 2022 року та по дату його складання 09.03.2023 та не є застосовними до спірного періоду нарахування орендної плати, судова колегія зазначає таке.
Вказані у висновку ТПП України обставини стосуються й спірного у цій справі періоду, оскільки розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15, № 15/1, яке взято до уваги у висновку Торгово-промислової палати України, продовжує діяти і на теперішній час, а з урахуванням обставин даної справи у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказів, а також встановлених судом обставин під час розгляду справи №915/458/23, на переконання суду апеляційної інстанції, вищевказаний висновок є належним підтвердженням того, що у вказаний період існували обставини, за яких відповідач як фрахтувальник не міг використовувати орендоване майно (судна) через обставини, за які він не відповідає.
Крім того, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин та неможливість користування орендованим майном, дана обставина форс-мажору оцінена судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що позивачем не доведено обставину використання відповідачем буксиру "Бугский" за цільовим призначенням у спірний період належними, допустимими та достовірними доказами.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів не вбачає порушень норм матеріального та процесуального права на які посилається апелянт та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення клопотання позивача про призначення повторної судової експертизи.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 у справі №915/1346/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 13.11.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Таран С.В.