ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
10 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/834/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Таран С.В.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29)
секретар судового засідання (за доручення головуючої судді): Романенко Д.С.;
від Фізичної особи-підприємця Кіктенко Світлани Павлівни - Клачок Б.О.;
від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д" - Варічева Р.В., Донін С.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д"
на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 (повний текст складено та підписано 15.07.2025)
по справі №916/834/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Кіктенко Світлани Павлівни
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д"
про стягнення 40000 грн, визнання укладеним договору та зобов'язання вчинити певні дії,
(суддя першої інстанції Пінтеліна Т.Г., дата та місце ухвалення рішення: 08.07.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29),
У березні 2025 року Фізична особа - підприємець Кіктенко Світлана Павлівна (далі- Позивач, ФОП Кіктенко С.П.) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д" (далі - Відповідач, ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д"), в якому просила суд:
- стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ВІЛЬЯМСА 59Д» на користь Фізичної особи-підприємця Кіктенко Світлани Павлівни завдані збитки у вигляді неотриманого доходу у розмірі 40 000 грн;
- визнати укладеним між Фізичною особою-підприємцем Кіктенко Світланою Павлівною та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “ВІЛЬЯМСА 59Д» Договір найму (оренди) нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 127,5 кв.м в редакції, запропонованій Позивачем.
В обґрунтування позовних вимог ФОП Кіктенко С.П. посилається на те, що вона є власницею нежитлового приміщення загальною площею 127,5 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , однак, даним приміщенням фактично користується Відповідач. Позивач неодноразово звертався до Відповідача з пропозицією укласти договір оренди нежитлового приміщення або звільнити останнє, проте, Відповідач дані звернення проігнорував та належне йому майно з приміщення не прибрав. Вказане свідчить про те, що укласти Договір оренди нежитлового приміщення між ФОП Кіктенко С.П. та ОСББ “ВІЛЬЯМСА 59Д» можливо лише в порядку звернення Позивача до суду.
Крім того, обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з позовною вимогою про стягнення з ОСББ “ВІЛЬЯМСА 59Д» збитків у вигляді неотриманого доходу в розмірі 40000 грн по цій справі, Позивач посилається на те, що йому було завдані збитки у вигляді неодержаних нею доходів, які ФОП Кіктенко С.П. могла б одержати у разі належного виконання Відповідачем зобов'язання щодо підписання спірного договору оренди, або одержала б від інших орендарів, у випадку звільнення приміщення ОСББ.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 у справі №916/834/25 (суддя Пінтеліна Т.Г.) позовні вимоги Фізичної особи підприємця Кіктенко Світлани Павлівни задоволено в повному обсязі.
У своєму рішенні суд дійшов висновку, що своїми конклюдентними діями Відповідач прийняв умови договору, з огляду на продовження використання приміщення, в тому числі і після отримання оферти від Позивача. Крім того, сам факт використання приміщення, яке останньому не належить, а належить Позивачу зобов'язує таку особи сплачувати вартість використання майна, якщо саме такий спосіб захисту свого порушеного права було обрано Позивачем.
Крім того, суд дійшов висновку, що факт відсутності Договору оренди нежитлового приміщення в письмовій формі свідчать про завдання ФОП Кіктенко С.П. збитків, у вигляді не одержаних нею доходів, які остання одержала б у разі належного виконання Відповідачем зобов'язання щодо підписання Договору оренди, враховуючи факт продовження використання Об'єднанням приміщення або одержала б у випадку звільнення приміщення ОСББ.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Відповідачем спричинено ФОП Кіктенко С.П. збитків на загальну суму 40 000 грн, оскільки у випадку звільнення приміщення від майна після припинення строку дії Договору оренди від 13.12.2023 Позивач мав би реальну можливість здати це приміщення в оренду іншому суб'єкту господарювання, втім через недобросовісні дії Відповідача позбавлений такої можливості, що спричиняє ФОП Кіктенко С.П. фінансові збитки.
Не погоджуючись з таким рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити Фізичній особі підприємцю Кіктенко Світлані Павлівні у задоволенні позовної заяви.
Апелянт вважає рішення Господарського суду Одеської області незаконним та таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовної зави.
На переконання Апелянта, оскаржене рішення не є законним та обґрунтованим, тому що суд не з'ясував обставин, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не були доведені, а також неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Як зазначає Апелянт, за технічними характеристиками, спірне приміщення є допоміжним та належить до складу спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, в тому числі Позивача ФОП Кіктенко Світлани Павлівни.
Відповідачем надані докази, що допоміжні приміщення котельної на технічному поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , - є спільним майном цього будинку, яке в силу закону (ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України) належить по праву власності власникам квартир (нежилих приміщень) будинку.
При цьому, доводи Позивача про те, що саме ОСББ користується даним приміщенням - не підтверджується доказами та фактичними обставинами справи, а також, вони повністю спростовуються в силу закону, судової практики Верховного Суду України та експертним висновком наявним в матеріалах справи.
Апелянт також зазначає, що спільна сумісна власність співвласників багатоквартирного будинку (яка є предметом запропонованого ФОП Кіктенко С.П. договору оренди (найму) нежитлового приміщення) - є допоміжне приміщення загальною площею 127,5 кв.м., що унеможливлює укладення будь яких угод відносно цього майна без згоди інших співвласників. Зокрема, окрім наданих Відповідачем у відзиві доказів, підтвердженням того, що приміщення (в якому знаходиться дахова котельня) загальною площею 127,5 кв.м., знаходиться в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю співвласників будинку - підтверджується Витягом з протоколу №6 від 16.12.2018 загальних зборів співвласників ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
Таким чином, Позивачеві слід було звернутись до наступних чергових загальних зборів співвласників будинку АДРЕСА_1 , з пропозицією про його внесення у порядок денний загальних зборів та прийняти по ньому рішення. Однак, Позивач до загальних зборів співвласників з вищезазначеною пропозицією про вирішення питання щодо укладання вищезазначеного договору - не звертався.
Апелянт звертає увагу, що він повністю відмовив Позивачеві у прийняті його пропозиції про укладення договору оренди, що підтверджується відповіддю ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" від 20.12.2024 за вих.№02/12/24.
Крім того, Апелянт вважає, що підстав для відшкодування збитків Позивачеві (у вигляді неотриманих доходів) - немає у зв'язку з фактичною відсутністю шкоди, а також, у зв'язку з відсутністю доказів, які підтверджують факт спричинення шкоди з боку Відповідача.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д" на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 по справі №916/834/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/834/25.
11.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/834/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 призначено розгляд справи №916/834/25 на 10.11.2025 року о 12-00 год.
29.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ФОП Кіктенко С.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Позивач вважає апеляційну скаргу непоґрунтованою та такою, що не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, а також не відповідає дійсним обставинам справи, а отже підлягає залишенню без задоволення.
Як зазначає Позивач, у зв'язку із закінченням строку дії Договору оренди нежитлового приміщення від 13.12.2023 (укладався на 1 рік) з ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д", і відсутністю відповіді з боку Відповідача на пропозицію про укладення Договору оренди нежитлового приміщення, а також у зв'язку із продовженням використання такого приміщення, ФОП Кіктенко С.П. була змушена звернутися із заявою про вчинення кримінального правопорушення від 07.01.2025 до відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області. Зазначена заява Позивача була прийнята у встановленому чинним КПК України порядку та зареєстрована до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» відділення поліції № 4 ОРУП № 1 в Одеській області.
З листа-відповіді відділення поліції № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області вих. №60.4-ЖЕО639 від 05.02.2025 вбачається, що у ході розгляду заяви ФОП Кіктенко С.П. проведеними заходами було встановлено, що ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" дійсно використовує вказане приміщення, а обставини, викладені у зверненні, знаходять своє підтвердження. Також зазначається, що зазначені факти містять ознаки цивільно-правових відносин, для вирішення яких необхідно звертатися до суду у встановленому законом порядку.
Зазначені вище події, факти та обставини, а також відсутність іншої можливості укласти Договір оренди нежитлового приміщення між ФОП Кіктенко С.П. та ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" стали підставою для звернення Позивача до суду з відповідною позовною заявою.
Щодо доводів Апелянта з приводу неправомірного віднесення приватної власності Позивача до категорій «спільна сумісна власність співвласників багатоквартирного будинку» і «допоміжне приміщення» між Позивачем та ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" в особі голови Варічевої Р.В. та деяких його членів неодноразово виникали судові спори, однак на теперішній час право приватної власності ФОП Кіктенко С.П. на нежитлове приміщення є чинним.
У зв'язку з фактичним використанням ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" нежитлового приміщення, яке перебуває у приватній власності ФОП Кіктенко С.П., та відмовою від укладення договору оренди зазначеного приміщення, Позивач був вимушений звернутися до господарського суду з вимогою про визнання укладеним договору оренди нежитлового приміщення у запропонованій ним редакції.
Крім того, враховуючи той факт, що ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" використовує нежитлове приміщення загальною площею 127,5 кв. м для власних потреб поза строком дії Договору оренди від 13.12.2023, відмовляється від підписання Договору оренди у письмовій формі, що в свою чергу унеможливлює отримання грошових коштів від ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" за використання вказаного приміщення як орендної плати. Зазначені дії, враховуючи факт відсутності Договору оренди нежитлового приміщення в письмовій формі, свідчать про завдання ФОП Кіктенко С.П. збитків у вигляді неодержаних нею доходів, які остання одержала б у разі належного виконання Відповідачем зобов'язання щодо підписання Договору оренди, об'єднанням приміщення або одержала б у випадку звільнення приміщення ОСББ.
Зважаючи на вищенаведене, на даний час Відповідачем спричинено ФОП Кіктенко С.П. збитків на загальну суму 40 000 грн, оскільки у випадку звільнення приміщення від майна після припинення строку дії Договору оренди від 13.12.2023 Позивач мав би реальну можливість здати це приміщення в оренду іншому суб'єкту господарювання, втім через недобросовісні дії Відповідача позбавлений такої можливості, що спричиняє Позивачу фінансові збитки.
З огляду на зазначене, Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не спростовує вірні висновки суду. Просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
10.11.2025 у судове засідання з'явились представники Сторін, які підтримали вимоги та доводи, викладені ними письмово.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представників Сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.1 Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА №59Д» (далі- об'єднання) останнє створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирного будинку № 59д (далі - будинок), що по вулиці Академіка Вільямса, у місті Одеса, відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Громадянка України Кіктенко Світлана Павлівна, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є фізичною особою-підприємцем з 13.04.2005. Одним із видів підприємницької діяльності Позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20).
ФОП Кіктенко Світлана Павлівна є власницею нежитлового приміщення загальною площею 127,5 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (далі за текстом - нежитлове приміщення). На підтвердження означеного в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення серії НОМЕР_2 , загальною площею 127,5 кв. м, яке знаходиться в буд. АДРЕСА_1 , виданого 10.02.2005 Виконавчим комітетом Одеської міської ради про право власності Кіктенко С.П.
Як встановлено судовою колегією, рішенням Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 у справі №916/1735/23 у задоволенні позову Фізичної особи підприємця Кіктенко Світлани Павлівни про визнання укладеним договору оренди нежитлового приміщення та стягнення завданих збитків з підстав порушення прав власника до ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" було відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі №916/1735/23 рішення суду першої інстанції від 11.08.2025 було частково скасовано та в судовому порядку укладено Договір оренди нежитлового приміщення, 127,5 кв.м між ФОП Кіктенко С.П. та ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" в редакції, запропонованій Позивачем, строком на один рік.
Означену постанову було оскаржено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, при цьому, ухвалою касаційного суду від 10.04.2024 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі №916/1735/23.
Отже, 13.12.2024 зазначений Договір було припинено.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП Кіктенко С.П., направляла на адресу ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" засобами поштового зв'язку та кур'єрською службою 13.12.2024, 17.12.2024 та 18.12.2024 пропозицію про укладення нового Договору найму (оренди) нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 127,5 кв.м, а також два підписаних Позивачем примірника Договору найму (оренди) нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 127,5 м2, про що в матеріалах справи наявні докази відправки.
20.12.2024 від представника ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" адвоката Доніна С.В. на електронну адресу представника Позивача надійшла відповідь Об'єднання №02/12/24 від 20.12.2024, в якій зазначається, що голова правління ОСББ Варічева Р.В. не має повноважень на підписання такого Договору, це є виключною компетенцією Загальних зборів, а власність Кіктенко С.П. є «спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку і допоміжним приміщенням, що унеможливлює укладення будь-яких угод відносно цього майна без згоди інших співвласників».
27.02.2025 ФОП Кіктенко С.П. також направила на адресу ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" два підписаних примірника Акту прийому-передачі нежитлового приміщення, що підтверджується накладною служби кур'єрської доставки "КІСЕКСПРЕС" № *38965* від 27.02.2025.
Також, матеріали справи містять заяву Позивача про вчинення кримінального правопорушення від 07.01.2025 до відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області. Зазначена заява Позивача була прийнята у встановленому чинним КПК України порядку та зареєстрована до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» відділення поліції № 4 ОРУП № 1 в Одеській області.
З листа-відповіді відділення поліції № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області вих. №60.4-ЖЕО639 від 05.02.2025 вбачається, що у ході розгляду заяви ФОП Кіктенко С.П. проведеними заходами було встановлено, що ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" дійсно використовує вказане приміщення, а обставини, викладені у зверненні, знаходять своє підтвердження. Також зазначається, що зазначені факти містять ознаки цивільно-правових відносин, для вирішення яких необхідно звертатися до суду у встановленому законом порядку.
В межах даної справи, враховуючи заявлені позовні вимоги, предметом позову є вимога ФОП Кіктенко Світлани Павлівни про визнання укладеним договір оренди нежитлового приміщення та стягнення збитків з Відповідача, а предметом доказування - правові підстави для визнання договору укладеним та стягнення заявлених збитків, з огляду на чинне Законодавство України щодо стягнення збитків.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Статтями 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначено у статтях 642, 643 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зміст засади свободи договору викладено у ст.6, 627 Цивільного кодексу України, згідно з якими свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Закріпивши принцип свободи договору, законодавець разом із тим у Цивільному кодексі України визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Сталою судовою практикою щодо письмової форми договору, який укладається між юридичними особами, доказів, які підтверджують прийняття юридичною особою пропозиції укласти договір, і виникнення зобов'язань за ним, - передбачається, що договори між юридичними особами повинні вчинятись у письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їхніми установчими документами.
При цьому, відповідно до ст.51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Якщо зміст правочину, волю сторін зафіксовано в одному або кількох документах (у тому числі, електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною. Намір юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, вважати себе зобов'язаною в разі її прийняття, може виражатися лише за умови підписання проєкту договору й направлення його іншій стороні. Без підписання такого паперового документа власноруч чи при складенні електронного документа без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов'язання в разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом (така правова позиція відображена, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 922/1246/21).
Згідно зі ст. 643 Цивільного кодексу України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частинами 1, 2 ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як зазначалось раніше, ФОП Кіктенко С.П., направляла на адресу ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" засобами поштового зв'язку та кур'єрською службою пропозицію про укладення нового Договору найму (оренди) нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 127,5 кв.м, а також два підписаних Позивачем примірника Договору найму (оренди) нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 127,5 м2.
20.12.2024 від представника ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" адвоката Доніна С.В. на електронну адресу представника Позивача надійшла відповідь Об'єднання №02/12/24 від 20.12.2024, в якій зазначається, що голова правління ОСББ Варічева Р.В. не має повноважень на підписання такого Договору, це є виключною компетенцією Загальних зборів, а власність Кіктенко С.П. є «спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку і допоміжним приміщенням, що унеможливлює укладення будь-яких угод відносно цього майна без згоди інших співвласників».
27.02.2025 ФОП Кіктенко С.П. також направила на адресу ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" два підписаних примірника Акту прийому-передачі нежитлового приміщення, що підтверджується накладною служби кур'єрської доставки "КІСЕКСПРЕС" № *38965* від 27.02.2025.
Матеріали справи не містять доказів відповіді Відповідача на отриманий лист з Актами приймання-передачі.
З матеріалів справи також вбачається, що ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" жодного разу не здійснило оплати орендних платежів, відповідно до доданого до пропозиції, проєкту договору оренди нежитлового приміщення.
Крім того, за Актом приймання-передачі Відповідач не приймав приміщення у Позивача.
Тобто, Відповідачем, як особою, що одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді на цю пропозицію не було вчинено будь-яких дій, підтверджують бажання ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" прийняти таку пропозицію і укласти з Позивачем відповідний договір оренди.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (Свобода договору) встановленою що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Крім того, ст. 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Судова колегія не вбачає законодавчо обумовлених підстав для обов'язкового укладання договору між сторонами справи, а приймаючи до уваги вищевказані умови свободи договору, суд не вбачає підстав для визнання укладеним, запропонованого Позивачем договору оренди нежитлового приміщення, оскільки пропозицію на таке укладення Відповідачем не було прийнято.
За таких обставин, апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д" в частині оскарження рішення суду щодо визнання укладеним між ФОП Кіктенко Світланою Павлівною та ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" договору оренди нежитлового приміщення є обґрунтованою, а рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Щодо доводів Апелянта про необґрунтованість рішення в частині стягнення збитків у вигляді неотриманого доходу у розмірі 40 000 грн, судова колегія зазначає наступне.
У пункті 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У пункті 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з частиною першою статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
У частині другій статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
При цьому суд зазначає, що з огляду на дату виникнення спірних правовідносин і дату прийняття оскаржуваних судових рішень у цій справі, норми Господарського кодексу України підлягають застосуванню, оскільки Господарського кодексу України діяв на час виникнення спірних правовідносин і на момент розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 зроблено висновок, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Збитки, як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном (постанова Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20).
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.
Стягнення збитків вимагає наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Крім того, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20 зазначено наступне:
"Упущена вигода є категорією визначення та розрахунок якої потребує урахування, зокрема, звичайних умов обороту, справедливості, розумності, компенсаційності відшкодування, які є оціночними поняттями, очевидно, що доведення таких обставин передбачає існування ряду міркувань (умовиводів), ймовірностей, а отже має здійснюватися із застосуванням стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Таким стандартом є стандарт вірогідності доказів, який з розумною впевненістю дозволяє стверджувати, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся (мав місце), аніж не був. Зокрема, з розумною впевненістю стверджувати доведеність позивачем наявності заподіяних йому збитків, правильність розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, розміру упущеної вигоди, яка підлягає стягненню з боржника на користь кредитора тощо.
За цих умов збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню у разі: 1) коли заявлений кредитором не отриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов'язань; 2) втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов'язання іншим контрагентом (боржником); 3) дохід не є абстрактним і може бути доведеним із розумним рівнем впевненості.".
Таким чином, умовами за яких на боржника покладається обов'язок відшкодувати збитки є встановлення факту порушення зобов'язання та наявності його вини, і прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками. При чому, обставини щодо порушення зобов'язання боржником та наявності його вини і прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками і їх розмір доводяться кредитором.
Ураховуючи вищенаведене, судова колегії виходить з того, що суд першої інстанції, перш за все, мав встановити правову підставу позову та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин з огляду на зміст позовних вимог, зобов'язань, які виникли між сторонами, а також правову природу коштів, питання стягнення яких є предметом позову.
Водночас, як свідчить зміст оскаржуваного судового рішення, судом зазначеного встановлено не було.
Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з позовною вимогою про стягнення з ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" збитків у вигляді неотриманого доходу в розмірі 40000 грн по цій справі, Позивач посилається на те, що йому було завдано збитки у вигляді неодержаних доходів, які ФОП Кіктенко Світлана Павлівна могла б одержати у разі належного виконання Відповідачем зобов'язання щодо підписання договору оренди, або одержала б у випадку звільнення приміщення ОСББ.
Як вбачається з позовної заяви, вимоги про стягнення з Відповідача 40000 грн збитків містять альтернативні підстави нарахування таких збитків.
Перша підстава, це завдання Позивачу збитків, враховуючи те, що такі збитки були завдані Позивачу внаслідок неотримання ним доходів через неукладання Відповідачем договору оренди, визнання укладеним якого, також, є предметом спору по цій справі.
При цьому, розрахунок збитків Позивачем здійснено (вартість оренди, строки користування приміщенням), виходячи саме з умов договору оренди нерухомого майна, пропозиція щодо укладення якого направлялась Відповідачу і не була прийнята останнім.
Тобто, Позивач вважає, що Відповідач не виконав зобов'язання щодо укладення з Позивачем вищевказаного договору оренди.
Між тим, такого зобов'язання (укласти договір), неналежне виконання якого тягнуло б за собою нарахування збитків у вигляді неодержаних доходів, як зазначалось вище, у Відповідача перед Позивачем не виникло.
Крім того, позовна вимога про стягнення збитків, в даному випадку є похідною від первісної позовної вимоги про визнання договору оренди нежитлового приміщення укладеним.
Оскільки судовою колегією зроблено висновок, що первісна вимога Позивача задоволенню не підлягає, у задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача 40000 грн збитків, з підстав неотримання Позивачем доходу через неналежне виконання Відповідачем договору оренди, який не був укладений, також слід відмовити.
Що стосується другої підстави для стягнення збитків, а саме: неотримання доходів, у зв'язку з незвільненням нежитлового приміщення, яке займає Відповідач, суд звертає увагу на наступне.
Матеріали справи не містять доказів того, що Позивач звертався до Відповідача з вимогою про звільнення займаного ним приміщення і останній відмовився від виконання цієї вимоги.
Натомість, Позивач навпаки звернувся з пропозицією до ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" про надання йому в оренду займаного приміщення.
Крім того, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, Позивач повинен був довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, зокрема, від надання належного нежитлового приміщення в оренду третій особі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.06.20219 справі №910/422/18 зробив висновок, що враховуючи припис частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином (аналогічний висновок Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначено в постанови від 07.11.2018 по справі №127/16524/16-ц). Наявний в матеріалах справи лист ФОП Теплицького О.З. від 15.12.2024 з пропозицією укласти договір оренди не підтверджує реальну можливість отримання грошових коштів Позивачем при передачі нежитлового приміщення в оренду.
Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.
Разом з тим, у даній справі Позивачем не доведено наявності збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 40000 грн, оскільки таке нарахування є безпідставним через відсутність у Відповідача обов'язку підписання Договору оренди, а отже судом зроблено помилковий висновок щодо наявності підстав для задоволення позову в цій частині.
З огляду на зазначене, колегія судова вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому остання підлягає задоволенню в повному обсязі.
При цьому, судова колегія відхиляє доводи Апелянта стосовно тверджень про те, що спірне приміщення є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, оскільки таке спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Так, як зазначалось раніше ФОП Кіктенко Світлана Павлівна є власницею нежитлового приміщення загальною площею 127,5 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (далі за текстом - нежитлове приміщення). На підтвердження означеного в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення серії НОМЕР_2 , загальною площею 127,5 кв. м, яке знаходиться в буд. АДРЕСА_1 , виданого 10.02.2005 Виконавчим комітетом Одеської міської ради про право власності Кіктенко С.П.
Факт законності отримання права власності Позивача на зазначене нежитлове приміщення встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили, а саме:
- рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.09.2014 у справі №520/10983/14-ц, залишеного без змін Постановою Одеського апеляційного суду від 05.12.2019 та постановою Верховного Суду від 23.12.2024 у справі №520/10983/14-ц, якою рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.09.2014 та постанову Одеського апеляційного суду від 05.12.2019 залишено без змін.
-постановою Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №520/5447/17, в якій однозначно визначено, що Кіктенко С. П. є власником трьох нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 : нежитлового приміщення загальною площею 19,1 кв. м, нежитлового приміщення загальною площею 127,5 кв. м і нежитлового приміщення загальною площею 18,2 кв. м, а також підтверджено законність, правомірність та добросовісність володіння спірними приміщеннями ОСОБА_1 .
Суд також звертає увагу, що у матеріалах справи не міститься доказів скасування державної реєстрації за Кіктенко Світланою Павлівною права власності на вищевказане нежитлове приміщення, а отже колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про те, що спірне приміщення є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку необґрунтованими та такими, що не підтверджується жодними доказами.
Крім того, питання законності виникнення права власності Позивача на нежитлове приміщення загальною площею 127,5 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числи питання законності свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення серії НОМЕР_2 від 10.02.2005 - у даній справі не розглядається.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а тому рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наведених вище мотивів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволення позову.
Розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції здійснено на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Задовольнити апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д".
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 по справі №916/834/25 скасувати.
3. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Кіктенко Світлани Павлівни до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д" про стягнення 40000 грн, визнання укладеним договору та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кіктенко Світлани Павлівни ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , НОМЕР_3 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д" (65122, Одеська обл., місто Одеса, вул. Академіка Вільямса, будинок 59Д; код ЄДРПОУ 40587458) 10 900,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 14.11.2025 року.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
С.В. Таран