Справа № 22-а - 3843/2006р.
Категорія: визначення місця проживання Головуючий 1 інстанції:
Наумова С.М.
Доповідач: Шаповал Н.М.
27 липня 2006 р., Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - - Шаповал Н.М..
суддів - Хребтова В.П., Маміної О.
при секретарі - Каменковій С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 травня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа -відділ опіки і піклування Дзержинської районної ради м. Харкова про встановлення порушеного права та визнання права на проживання, -
ВСТАНОВИЛА: 17 листопада 2005 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним позовом.
Посилалася на те, що з відповідачем знаходилася у фактичних шлюбних стосунках з 1994 року. Від цих стосунків має сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Всі разом, а також її син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, проживали та були зареєстровані у кв. АДРЕСА_1 у м. Харкові. У листопаді 2000 року квартира була продана ОСОБА_1 та вона з дітьми виїхали до іншого місця проживання.
Посилаючись на те, що діти є членами сім»ї наймача, іншого житла не мають, разом із нею зареєстровані за вказаною адресою, просить поновити порушене право та визнати право на проживання у квартирі АДРЕСА_1 у м. Харкові.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 травня 2006 року позов ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження задоволений. Визнано їх право на проживання в квартирі АДРЕСА_1 у м. Харкові.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду з відмовою ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог.
Посилається на порушення судом норм матеріального законодавства, оскільки суд не дав правової оцінки договору купівлі - продажу квартири, за змістом якого позивачка зобов»язалася до 09 грудня 2000 року звільнити квартиру і виписатися з неї, не прийняв до уваги, що з 2000 року вона з дітьми не проживає на спірній жилій площі. Також вказане рішення порушує його права як власника.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги. ОСОБА_1 наполягав на скасуванні рішення суду.
Судова колегія, вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що вона підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення за таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права на проживання у квартирі АДРЕСА_1 у м. Харкові, районний суд виходив із того, що вона з неповнолітніми дітьми зареєстрована за вказаною адресою, діти за місцем реєстрації ходять до школи, а тому, визнав їх право на проживання в спірній квартирі.
Судова колегія вважає, що приймаючи таке рішення суд допустив помилку в застосуванні норм матеріального права, яка відповідно до вимог ч.І п.4 ст. 309 ЦК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.
Так, за замістом ст. 33 Конституції України, кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання.
Згідно ч.І ст. 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому у відповідному населеному пункті в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_2 разом з дітьми з січня 2000 року звільнила квартиру АДРЕСА_1 у м. Харкові та у листопаді того ж року продала її ОСОБА_1, про що свідчить договір купівлі - продажу від 09 листопада 2000 року. (а.с. 63 )
Відповідно до п. 9 цього договору продавець та інші особи, які проживають, або знаходяться за згодою продавця в проданій квартирі зобов»язані звільнити квартиру до 09 грудня 2000 року і виписатися з неї до цього строку. (зворот а.с. 63)
Вказаний договір був предметом судового розгляду з приводу визнання його недійсним, але у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено. (а.с. 6 -7)
Цим рішенням, що набрало законної сили, встановлено воєвиявлення позивачки з приводу продажу квартири та добровільного її звільнення. Вказані обставини відповідно до вимог ч.З ст. 61 ЦПК України знову не доказуються.
Судова колегія вважає, що ОСОБА_2 вільно вибрала своє та неповнолітніх дітей місце проживання та більше 6 років не проживає в спірній квартирі, а тому, відсутні підстави для визнання за нею права на проживання саме за вказаною адресою.
Місце проживання неповнолітнього сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, відповідно до вимог ч. З ст. 29 ЦК України, визначається за місцем проживання його батьків або одного з них з ким він проживає. Оскільки неповнолітній ОСОБА_4 проживає разом із матір»ю, то його місце проживання визначається за місцем проживання останньої.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, який досяг 14 річного віку, згідно вимог ч.2 ст. 29 ЦК України має право вільно обирати собі місце проживання
За змістом ст. З Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», - місце проживання це адміністративно - територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Оскільки ОСОБА_2 разом із дітьми не проживає з 2000 року у кв. АДРЕСА_1 у м. Харкові, то не можна визнати її місцем проживання спірну квартиру.
Посилання на те, що позивачка та її діти прописані за вказаною адресою з 1997 року та 1998 року також не можуть бути підставою для задоволення її позову. ( а.с. 11)
Так, згідно Рішення Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 року щодо відповідності Конституції України положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України щодо прописки ( виписки ), згідно з яким паспортна служба органів внутрішніх справ застосовує як загальне правило дозвільний порядок вибору особою місця проживання, визнано неконституційним.
Гарантією свободи особистості є вільне пересування та вибір місця проживання.
ОСОБА_2 зробила свій вибір місця проживання, вільно звільнила приміщення за яким зареєстрована разом із дітьми, а тому, немає підстав для визначення їй з неповнолітніми дітьми місця проживання за вказаною адресою.
Керуючись ст.ст. 303, 304, ч 1 п.2 ст. 307, ч.І п.4 ст. 309, ч.2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 травня 2006 року скасувати. Відмовити ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження у поновленні порушеного права і визнанні права на проживання у квартирі АДРЕСА_1 у м. Харкові.
Рішення набуває чинності негайно, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення безпосередньо до Верховного Суду України
Головуючий:
Судді: