Справа № 490/4740/25
нп 2/490/3220/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
24 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі судових засідань Шведюк Д.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (далі - ТОВ «Споживчий Центр», позивач) звернулось до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем не були виконані взяті на себе зобов'язання за кредитним договором внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 27 346,01 грн, з яких: 10 000,00 грн - суми заборгованості по тілу кредиту, 12 600,00 грн - сума по процентах, 746,01 грн - комісії, 4 000,00 грн - неустойки.
Ухвалою суду від 18.06.2025 року відкрито провадження по справі. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.
28.07.2025 року ОСОБА_2 , який представляє інтереси відповідача ОСОБА_1 , подав до суду відзив на позовну заяву, у якій просив відмовити у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.
05.08.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначено, що вимоги позову обґрунтовані і тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 15.11.2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) предметом якого є надання кредиту позичальнику у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74хх-хххх-0997. Кредит надається на умовах зазначених у Заявці, яка є невід'ємною частиною оферти. Також умовами пропозиції передбачено, що у разі несплати кредиту та/або процентів та/або Комісії (ій) (якщо комісія (ії) встановлена (і) договором) у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії (ій) (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Цього ж дня, 15.11.2024 року ОСОБА_1 підписав заявку, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти). З якою позичальник ознайомився за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii, згідно ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію». В цій заяві ОСОБА_1 підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід'ємною частиною якого є заявка до кредитного договору №15.11.2024-100002208 від 15.11.2024 року, з яким попередньо уважно ознайомився.
Підписуючи цю заяву ОСОБА_1 підтвердив реквізити електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику - 5168-74хх-хххх-0997.
За умовами вказаними в цій заявці ОСОБА_1 погодився на отримання кредитних коштів на таких умовах: сума кредиту - 10 000,00 грн; строк, на який надається кредит - 140 дні; процентна ставка - фіксована незміна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов'язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту та дорівнює 1 500,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Денна процентна ставка - загальні витрати загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.82% (денна процентна ставка) = (11539.77 / 10000)/ 140 х 100%.
Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 6 469.15%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 21 539 грн 77 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 11 539 грн 77 коп.
Неустойка: 100 грн 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом.
15.11.2024 року відповідач здійснив дії для підписання та укладення договору шляхом введення код з смс-повідомлення, яке було відправлено на його фінансовий номер 0501960716. Одночасно з цим підтвердив, що розуміє, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором.
Зазначені умови кредитного договору також зазначені в паспорті споживчого кредиту, який відповідач також підписав 15.11.2024 року.
Підписання договору №15.11.2024-100002208 від 15.11.2024 року про надання кредиту здійснено електронним підписом позичальника, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора «Е154» (15.11.2024 року о 19:33), відповідно до умов цього договору.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про всі умови кредитування, а саме: сукупну вартість кредиту, сплату відсотків, комісії та умови повернення кредитних коштів.
Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» №1-1106 від 11.06.2025 року - ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України №3 від 11.11.2013 року. Між підприємствами ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024.
У цій довідці також зазначено, що відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 15.11.2024 19:34:15 на суму 10000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 567547520, призначення платежу: видача за договором кредиту №15.11.2024-100002208.
Відповідно до карти субконто контрагент ОСОБА_1 , договір №15.11.2024-100002208 від 15.11.2024 року - 15.11.2024 року платіжний ордер на списання коштів упр008671498 від 15.11.2024 року 19:34:17 списання коштів ОСОБА_1 15.11.2024-100002208, перекази на карту НОМЕР_2 у розмірі 10 000,00 грн.
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №15.11.2024-100002208 від 15.11.2024 року станом на 17.06.20258 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 27 346,01 грн, з яких 10 000,00 грн - суми основного боргу, 12 600,00 грн - сума процентів, 746,01 грн - комісія, 4 000,00 грн - неустойка.
Вирішуючи обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором (тілом кредиту) у розмірі 10 000,00 грн суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до абз. 2 ч.2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
На виконання вимог договору відповідач 08.12.2024 року здійснив перерахування грошових коштів на погашення кредитної заборгованості у розмірі 3 153,99 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ані кредитним договором №15.11.2024-100002208 від 15.11.2024 року, ані заявкою, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та паспортом споживчого кредиту не передбачено порядок погашення кредиту (черговість сплати суми заборгованості за тілом кредиту, відсотків, комісії).
На підставі цього представник відповідача зазначає, що стаття 1048 ЦК України передбачає щомісячне нарахування процентів, а дата погашення, вказана позивачем, настала до спливу 1 місяця із дня видачі кредиту, то сума погашення мала бути спрямована в рахунок зменшення тіла в повному розмірі 3153,99 грн, а проценти після погашення мають нараховуватися на суму 6846,01 грн. Враховуючи те, що зменшення суми тіла кредиту має своїм наслідком подальше зменшення суми процентів, то розрахунок позивача не може бути використаний для визначення дійсного розміру заборгованості за кредитним договором.
Як вбачається з відповіді на відзив на позовну заяву під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати ОСОБА_1 та змінено суму заборгованості.
Відповідно до приписів ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Із наявних у матеріалах справи слідує, що ТОВ «Споживчий Центр» виконало умови договору укладеного з ОСОБА_1 та надало відповідачу у користування кредитні кошти, а відповідач отримав у користування ці кошти, однак не виконав своїх зобов'язань щодо їх повернення, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором №15.11.2024-100002208 від 15.11.2024 року про надання кредиту в сумі 10 000,00 грн, яка складається з суми основного боргу/тіла кредиту.
Тож з урахуванням викладеного позовні вимоги в цій частині слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» суму заборгованості за кредитним договором №15.11.2024-100002208 від 15.11.2024 року, яка складається з суми основного боргу/тіла кредиту у розмірі - 10 000,00 грн.
Вирішуючи обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованість по процентах у розмірі 12 600,00 грн та комісії у розмірі 746,01 грн суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 укладаючи кредитний договір погодився на його умови, а саме що процентна ставка - фіксована незміна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 6 469.15%.
За умовами кредитного договору №15.11.2024-100002208 від 15.11.2024 року та заявки, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), розмір комісії, яка пов'язана з наданням кредиту становить 15% від суми кредиту та дорівнює 1 500,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на час подання позову до суду у відповідача утворилася заборгованість за процентами у розмірі 12 600,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Таким чином, за змістом загальних норм права об'єктом зобов'язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
Згідно ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Враховуючи зазначене суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача суми заборгованості за процентами у розмірі 12 600,00 грн та комісією у розмірі 746,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача суми заборгованості неустойки у розмірі 4 000,00 грн суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
В позовній заяві позивачем викладено вимогу про стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від загальної суми заборгованості за позикою, що обчислені за період прострочення з 15.11.2024 року по 17.06.2025 року.
Разом з тим, загальновідомим є та обставина, що з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX.
Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» було доповнено розділ «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК пунктом 18 наступного змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тлумачення змісту пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець передбачив особливості регулювання наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Такі особливості виявляються: 1) в період існування особливих правових наслідків дія воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. До них належать договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Вони полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошових зобов'язань за такими договорами, то вони підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до цивільного законодавства та усталеної практики Верховного Суду індекс інфляції це не частина суми боргу, а компенсаційна складова, яка є додатковою виплатою до основної суми боргу. Тому пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України законодавець передбачив звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, зокрема, і від стягнення інфляційних втрат на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
В даному випадку суд бере до уваги, що грошове зобов'язання відповідача перед позивачем ґрунтується на договорі позики від 15.11.2024 року.
Отже, враховуючи, що предметом позовних вимог є стягнення неустойки (пені) за період часу з 15.11.2024 року по 17.06.2025 року, що охоплюється строком дії режиму воєнного стану, то покладання на відповідача обов'язку зі сплати позивачу нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, суперечить діючому тимчасовому правовому регулюванню цивільних правовідносин та засадам справедливості і розумності, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача таких нарахувань не підлягають задоволенню. Тож у задоволенні вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості неустойки у розмірі 4 000,00 грн слід відмовити.
Водночас позивач не обґрунтовує, які саме послуги за вказану комісію надаються Банком відповідачу відповідно до умов кредитного договору. Позивач обмежився лише зазначенням суми заборгованості за комісією в розрахунку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 р. у справі № 496/3134/19.
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Враховуючи, що в договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту у розмірі 746,01 грн.
Суд відхиляє доводи представника відповідача, викладені у відзиві. Як зазначає сам відповідач, він 08.12.2024 року здійснено часткове погашення кредитної заборгованості, що на думку суду є визнання обставин про укладення ним кредитного договору з позивачем. Інші доводи відповідача щодо помилковості нарахування відсотків, відсутність ц позивача права надати кредит, суд відхиляє, як такі що спростовані наявними у справі матеріалами.
Враховуючи зазначене суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача 22 600 грн 00 коп., з яких: 10 000,00 грн - суми основного боргу/ тілу кредиту; 12 600,00 грн - сума процентів.
За змістом ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позову з ОСОБА_1 слід стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2010,60 грн (пропорційно задоволенню позовних вимог 85,37%).
Керуючись статтями 12, 13, 79, 81, 141, 259-265, 273 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №15.11.2024-100002208 від 15.11.2024 року в сумі 22 600 грн 00 коп., з яких: 10 000,00 грн - суми основного боргу/тілу кредиту; 12 600,00 грн - сума відсотків.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» судовий збір в сумі 2010,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Інформація про сторони:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», адреса: 01032,м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.М. Шолох