14 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/25703/24 пров. № А/857/22126/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу голови Львівської обласної військової (державної) адміністрації на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року (головуюча суддя: Грень Н.М., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Львівської обласної військової (державної) адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 , 24.12.2024 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати бездіяльність голови Львівської обласної військової адміністрації Козицького Максима Зіновійович протиправною та зобов'язати його вчинити дію - розглянути скарги по суті ОСОБА_1 від 30.09.24 та його представника від 24.10.2024, відповідно до вимог ст. 40 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. ст. 16, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян».
Обґрунтовує позов тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та власником шиномонтажу та мийки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачу стало відомо, що міський голова О. Канівець підписав рішення про продаж земельної ділянки під будівництво, яка слугує проїздом до земельної ділянки позивача і таким чином блокує доступ до земельних ділянок ОСОБА_1 . З метою вирішення ситуації позивач звернулися до голови Львівської обласної військової адміністрації зі скаргою від 30.09.2024 та від 24.10.2024 в якій зазначив про порушення з боку міського голови м. Стрия та просив направити до м. Стрия компетентного спеціаліста для перевірки. Проте, жодна скарга не була розглянута по суті.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року позов задоволено.
Визнано бездіяльність голови Львівської обласної військової адміністрації Козицького Максима Зіновійович протиправною та зобов'язано його вчинити дію - розглянути скарги по суті ОСОБА_1 від 30.10.24 та його представника від 24.10.2024 відповідно до вимог ст. 40 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. ст. 16, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» та надати відповідь з урахуванням висновків суду.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, покликається на те, що за даних фактичних обставин, з врахуванням вимог, заявлених позивачем у спірних скаргах, які є підставою позову, відповідач не мав жодних повноважень та жодних правових підстав для вчинення дій, які позивач вимагав вчинити у своїй скарзі, з огляду на відсутність компетенції, визначеної законом.
Позивач, 31.07.2025 подав відзив на позов, в якому просив апеляційну скаргу відхилити.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктом владних повноважень не було дотримано Закону України «Про звернення громадян», відповідач не забезпечив належного розгляду скарги ОСОБА_1 , не повідомив його про дату та час розгляду скарги, не надав можливість викласти аргументи та взяти участь у перевірці скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 1981 року народження, особа з інвалідністю 3-ї групи з дитинства, зареєстрований як ФОП 2 групи.
З 2009 року ввів в експлуатацію шиномотнаж та автомийку на земельній ділянці площею 346 м. кв. по АДРЕСА_1 .
Позивачу, 26.08.2024 стало відомо про те, що міський голова м. Стрий ОСОБА_2 підписав рішення про продаж земельної ділянки під будівництво, яка є дорогою та проїздом до земельних ділянок позивача і таким чином заблоковує доступ до шиномонтажу та автомийки.
Позивач, 26.08.2024 звернувся із претензійним листом до міського голови м. Стрий О. Канівець, у якому просив надати документи для встановлення та погодження проєкту землеустрою по земельній ділянці гр. ОСОБА_3 .
Позивач, 07.09.2024 звернувся із заявою до міського голови м. Стрия О. Канівець, у якій просив видати копії наступних документів: договору купівлі-продажу земельної ділянки гр. ОСОБА_4 по вул. П. Мирного в м. Стрий, проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий план земельної ділянки 4611200000:04:020:0248.
Відповідь на такі заяви позивач не отримав.
Відтак, 30.09.2024 звернувся із скаргою на незаконні і протиправні дії міського голови м. Стрий О. Канівець до Львівської обласної адміністрації, в особі Козицького М.З.
У поданій скарзі позивач виклав суть порушень міським головою м. Стрий та просив направити до м. Стрия компетентного спеціаліста для перевірки скарги, складення акту по факту порушень.
Листом від 28.10.2024 Львівська обласна державна адміністрація, Департамент архітектури та розвитку містобудування відмовили у проведенні перевірки.
Позивач, 24.10.2024 повторно звернувся до Львівської обласної адміністрації, в особі Козицького М.З. у якій просив скаргу від 30.09.2024 розглянути по суті.
Листом від 15.11.2024 Львівська обласна військова адміністрація відмовила позивачу у розгляді такої.
Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача щодо не розгляду скарги по суті порушує його права, відтак звернувся із цим позовом до суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закону № 393/96-ВР), регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до ст. 1 Закон № 393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (ч. 4 ст. 3 Закону № 393/96-ВР).
За частиною 1 статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 16 Закону № 393/96-ВР).
Стаття 18 Закону № 393/96-ВР визначає права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Термін розгляду звернень громадян визначає стаття 20 Закону № 393/96-ВР, за якою звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 № 586-XIV (далі Закон № 586-XIV), відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.
Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації (ч. 1 ст. 1 Закону № 586-XIV).
Місцеві державні адміністрації знаходяться відповідно в обласних і районних центрах, містах Києві та Севастополі (ч. 4 ст. 4 Закону № 586-XIV).
Місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій (ч. 1 ст. 8 Закону № 586-XIV).
Статтею 13 Закону № 586-XIV, визначено питання, що вирішуються місцевими державними адміністраціями.
До повноважень голови місцевих державних адміністрацій належить: 1) очолюють відповідні місцеві державні адміністрації, здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень; 2) представляють відповідні місцеві державні адміністрації у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими і релігійними організаціями, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та іншими особами як в Україні, так і за її межами; 3) призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону; 4) призначають на посади та звільняють з посад керівників апаратів місцевих державних адміністрацій; 4-1) затверджують положення про апарат місцевої державної адміністрації та положення про її структурні підрозділи; 5) укладають та розривають контракти з керівниками підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління відповідної місцевої державної адміністрації, або уповноважують на це своїх заступників; 6) погоджують у встановленому порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників не підпорядкованих підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, Фонду державного майна України, Національної поліції; 7) в межах затверджених бюджетів виступають розпорядниками коштів відповідних державних адміністрацій, використовуючи їх лише за цільовим призначенням; 8) регулярно інформують населення про стан виконання повноважень, покладених на місцеву державну адміністрацію; 9) утворюють для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад; 10) здійснюють інші функції, передбачені Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня.
Проаналізувавши наведене нормативно-правове регулювання, в контексті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що громадяни України мають право звертатися до державних органів, зі зверненнями (заявами, скаргами), які можуть містити, у тому числі, і відомості про недотримання вимог законодавства для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, а також у разі незгоди громадянина з рішенням, прийнятим за результатами розгляду скарги, - звернутися безпосередньо до суду.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , звертаючись до керівника Львівської ОВА Козицького М.З., у скарзі від 30.09.2024 просив направити до м. Стрий компетентного працівника для перевірки скарги та складання акту порушень, викладених у цій скарзі; у повторній скарзі від 24.10.2024 просив забезпечити вирішення розгляду скарги від 30.09.2024.
Натомість, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що частиною 2 ст. 16 Закону № 393/96-ВР передбачено, що скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що за приписами ч. 2 ст. 16 Закону № 393/96-ВР, з врахуванням відсутності у позивача вищезазначеного статусу, відповідач керівник Львівської ОВА Козицький М.З. не розглядав звернення ОСОБА_1 , а отже не може бути належним відповідачем у справі.
Крім того, проаналізувавши відповіді на скарги позивача, суд апеляційної інстанції зауважує, що такі відповідно підписані директором департаменту архітектури та розвитку містобудування ЛОДА Оленою Василько та першим заступником голови ЛОВА Андрієм Годиком.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Так, частиною третьою статті 48 КАС України установлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі в ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови в задоволенні позову до такого відповідача понесені відповідачем витрати відносяться на рахунок держави (частина четверта статті 48 КАС України).
Відповідно до вимог частин шостої та сьомої статті 48 КАС України, після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Системний аналіз означених положень дає підстави для висновку, що можливість заміни неналежного відповідача чи залучення другого відповідача, може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що ні Львівська обласна військова адміністрація, ні її посадові особи, яким було делеговано повноваження розгляду скарг позивача, не були залучені до участі в справі.
З врахуванням відсутності в суду апеляційної інстанції повноважень залучити співвідповідачами Львівську обласну військову адміністрацію, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (розглядає звернення громадян у сфері земельних відносин) та її посадових осіб, яким делеговані повноваження розгляду скарг позивача, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Також, необхідно звернути увагу, що відповідно ч. 1 ст. 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі.
Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що скарги від 30.09.2024 та від 24.10.2024, які подані до відповідача, стосуються (на думку позивача) незаконних дій міського голови м. Стрия О. Канівця.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції констатує, що керівник Львівської ОВА Козицький М.З., не є вищестоящим органом відносно міського голови м. Стрия О. Канівця, на дії чи рішення якого до голови місцевої державної адміністрації подаються скарги, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, при здійсненні наданих повноважень міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою.
Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону № 586-XIV, місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктом владних повноважень не було дотримано Закону України «Про звернення громадян», оскільки відповідач не забезпечив належного розгляду скарги ОСОБА_1 , не повідомив його про дату та час розгляду скарги, не надав можливість викласти аргументи та взяти участь у перевірці скарги.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
Разом з тим, проаналізувавши скарги позивача від 30.09.2024 та від 24.10.2024, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у цих скаргах, не просив здійснювати їх розгляд за його участі чи участі його представника.
Отже, за встановлених обставин, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до повноважень та компетенції голови місцевої державної адміністрації не належить розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення посадових осіб органу місцевого самоврядування, зокрема міського голови м. Стрий О. Канівця і Стрийської міської ради чи проведення перевірки їх діяльності, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимоги до голови Львівської обласної військової (державної) адміністрації.
На думку суду апеляційної інстанції, оскільки позивачу листами від 28.10.2024 та від 15.11.2024 надано відповіді на його скарги, у спірних правовідносинах відсутня бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, позивач вважаючи, що стосовно нього вчинені протиправні дії (бездіяльність) міським головою м. Стрия та Стрийською міською радою, не позбавлений можливості звернутися у суд з позовом до цих суб'єктів владних повноважень, з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та відмови у задоволенні позову повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу голови Львівської обласної військової (державної) адміністрації задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду 29 квітня 2025 року у справі № 380/25703/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська