Справа № 495/5577/24
№ провадження 2/495/1936/2025
про відмову у задоволені клопотання
"13" листопада 2025 р. м. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області,
у складі головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Тюпи Є.С.,
Справа № 495/5577/24
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород - Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
19.06.2025, через систему «Електронни суд», представник відповідача надав до суду клопотання, у якому просить цивільну справу №495/5577/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу передати на розгляд за підсудністю до Красилівського районного суду Хмельницької області (31000, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., м. Красилів, вул. Булаєнка, 4).
Заявлене клопотання обгрунтовує тим, що на час звернення позивача до суду із даним позовом та на даний час відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_3 також проживала за вказаною адресою.
Наведене підтверджується ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.06.2024 року по справі № 495/5311/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості згідно якої дана справа була передана за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області, а саме за місце проживання відповідачів.
Таким чином, на час пред'явлення позову та відкриття провадження у даній справі вона була підсудна Васильківському міськрайонному суду Київської області, а саме за місцем проживання відповідачів.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 04.07.2024 року по даній справі прийнято відмову позивача ОСОБА_4 від позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та у цій частині справи провадження у ній закрито.
Таким чином, провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 у даній справі закрито, а тому дана справа не може передаватись за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області, а саме за місцем проживання ОСОБА_2 .
На даний час відповідач ОСОБА_3 зареєстрована та постійно проживає в АДРЕСА_2 , що підтверджується поданим мною до матеріалів даної справи 16.04.2025 року витягом із реєстру територіальної громади № 2025/004960229 від 16.04.2025 року про зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 .
За таких обставин, вважає, що у відповідності до ч. 1 ст. 27 ЦПК України дана справа підсудна Красилівському районному суду Хмельницької області, а саме за місцем проживання відповідача ОСОБА_3 , а отже підлягає передачі за підсудністю.
01.08.2025 до суду, через систему «Електронний суд», надійшли заперечення представника позивача на вищеописане клопотання.
Так, представник позивача звертає увагу, що сторонами в розписці від 14.08.2021 року визначено місце виконання спірного зобов'язання, тобто підсудність цієї справи визначається за місцем виконання договору вказаному у розписці, а саме - Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області на підставі ст. 28 ЦПК України.
Також зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 28 ЦПК України, за місцем виконання договору можуть пред'являтися позови за наявності однієї з таких умов: у договорі зазначене місце виконання; вимоги, заявлені на підставі договору, який можна виконувати тільки в певному місці.
Проте, як правильно встановлено,сторонами визначено в договорі місце виконання спірного зобов'язання та зі змісту договору вбачається, що його виконання можливе лише в певному місці, а саме порушені права та законні інтереси Позивача можуть бути відновлені шляхом подачі позову до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (адреса: 67707, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Військової слави, буд. 27).
Відповідно до частини другої статті 189 ЦПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Цивільним процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.06.2024 у справі № 495/5577/24 відкрито провадження по справі.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.07.2024 у справі № 495/5577/24 закрито провадження по справі в частині вимог.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.09.2024 у справі № 495/5577/24 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Таким чином, стадія підготовчого провадження є завершеною, і повернення суду до неї є неможливим, оскільки ЦПК України не передбачає процесуального механізму повернення до підготовчого провадження після його закриття (ч. 2 ст. 189 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 34 ЦПК України, питання про передачу справи на розгляд іншому суду вирішується судом до початку розгляду справи по суті. Оскільки у справі вже закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті, питання підсудності не може бути поставлене і розглянуте на цій стадії.
Сторони у судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи викладене, суд розглядає справу за відсутності учасників справи, за наявними матеріалами справи.
Так, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має дослідити питання належності спору до юрисдикції суду, в тому числі й щодо територіальної юрисдикції (підсудності). Подібні висновки викладені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 127/30671/18 (провадження № 61- 19925св19).
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду.
Так, відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Важливість суворого дотримання правил підсудності доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка застосовується судами як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що відповідно до п. 1 ст. 6 ЄКПЛ суд має бути «встановлений законом», що відбиває принцип верховенства права, який є невід'ємною складовою системи захисту, встановленої Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколами до неї. Зазначена вимога тісно пов'язана з іншими вимогами щодо незалежності та неупередженості суду, які у сукупності відбивають той рівень довіри, який суди мають викликати в суспільстві.
Зокрема, правильне застосування правил юрисдикції є важливою компетенційною складовою «суду, встановленого законом». Тому як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає недотримання правил територіальної підсудності без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких правил підсудності, встановлених ЦПК.
За усталеною практикою ЄСПЛ, термін право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68).
У рішенні ЄСПЛ «Сокуренко і Стригун проти України» суд повторює, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні раніше згадуваної справи «Занд проти Австрії», зазначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Частиною 1 ст. 387 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Судом встановлено, що 01 травня 2025 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області справа прийнята до провадження судді Прийомової О.Ю.
По справі призначено підготовче судове засідання на 24 червня 2025 року.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1328293 від 28.04.2025 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1328312 від 28.04.2025 ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Разом з тим, врахуванню підлягає те, що в розписці від 14.08.2021 визначено місце виконання спірного зобов'язання - м. Білгород-Дністровський Одеської області.
Згідно з частиною восьмою статті 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів. Відповідно до положень наведеної правової норми за місцем виконання договору можуть пред'являтися позови за наявності однієї з таких умов: у договорі зазначене місце виконання; вимоги, заявлені на підставі договору, який можна виконувати тільки в певному місці.
Відповідно до статті 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; 4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання.
Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з урахуванням приписів ст. 28 ЦПК України, справа підсудна Білгород-Дністровському міськрайонному суду Одеської області, оскільки подана за місцем виконання договору, а отже клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 28, 31, 32, 258, 260, 353 ЦПК України, суд,-
У задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за підсудністю - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складений 13 листопада 2025 року.
Суддя: