Справа № 554/9775/25
Провадження № 2/385/611/25
14.11.2025 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Коллект Центр» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача борг за кредитним договором від 24.12.2020 у розмірі 20783,77 грн, з яких 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13547,11 грн - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, 204,45 грн - інфляційні збитки, 32,21 грн - нараховані 3% річних.
стислий виклад позиції сторін
В обґрунтування позову позивач покликався на те, що 24.12.2020 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та відповідачем дистанційно, в електронній формі, з використання інформаційно-телекомунікаційних систем, укладено Договір № 3923239, відповідно до умов якого позикодавець передав ОСОБА_1 позику в сумі 7000,00 грн шляхом ї перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повернути таку суму у день закінчення строку позики, або достроково та платити проценти від суми позики.
Відповідно до Договору Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Відповідно до п. 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.
Однак, відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань за договором, в результаті чого утворилась заборгованість у сумі 20783,77 грн.
30.12.2021 було укладено договір № 30-12/2021 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3923239. 10.01.2023 було укладено ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3923239. Таким чином ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3923239.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитними договорами, позивач просив суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.
Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТзОВ «Коллект Центр» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором не подав, хоча в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 06.10.2025 вважається такою, що йому вручена 14.10.2025. Відповідно, відповідач ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.
Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 07.07.2025 позовну заяву передано до Гайворонського районного суду Кіровоградської області за підсудністю.
Ухвалою судді від 02.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Заявою від 05.09.2025 позивач усунув недоліки позовної заяви.
Слід зазначити, що суддя Венгрин М. В. з 08.09.2025 по 03.10.2025 перебував у щорічній відпустці.
Ухвалою від 06.10.2025 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «Коллект Центр» за пред'явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача, встановив наступне.
Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.
Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно частини 1 статті 546 ЦПК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
За змістом статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Одним з різновидів забезпечення виконання зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України є неустойка (штраф, пеня), якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів
Судом встановлено, що 24.12.2020 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3923239, відповідно до умов якого позикодавець 24.12.2020 надав ОСОБА_1 позику в сумі 7000,00 грн строком на 28 днів (дата повернення 21.01.2021), з встановленням зниженої процентної ставки - 0,69 %, процентної ставки за понадстрокове користування - 2,70 % (п. 2). Сторони домовились, що проценти за договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п. 3). Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. 4.1). Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі (п. 4.2). Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору (п. 10).
Як вбачається з договору, такий підписано сторонами електронними підписами з застосуванням одноразового ідентифікатора.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
За таких обставин, слід дійти висновку, що між сторонами 24.12.2020 було укладено договір позики № 3923239 шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
При цьому, у змісті вказаного договору міститься вся необхідна інформація щодо персональних даних позичальника, місце проживання, особистий номер телефону для отримання СМС оповіщення з одноразовим ідентифікатором, а також номер банківської картки для зарахування грошових коштів, тому у суду відсутні сумніви в тому , що такий укладено саме ОСОБА_1 .
До матеріалів справи також долучено копію Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позика на умовах ануїтету), затверджені Наказом директора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 14.05.2021 № 14/05/2021. Водночас суд звертає увагу, що такі не містять підпису ОСОБА_1 про ознайомлення з їх змістом.
З довідки від 05.03.2025 (а.с. 199), що видана ТОВ “Фінансова Компанія “Фінекспрес» вбачається, що 24.12.2020 ТОВ “ФК “Фінекспрес», яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, згідно договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2-18 з ТОВ “1 Безпечне агенство необхідних кредитів» переказало Ю. Безущаку на картку № НОМЕР_1 7000,00 грн.
Суд вважає таку належним доказом, що доводить надання кредиту ОСОБА_1 первинним кредитором. При цьому суд звертає увагу, що номер картки відповідає номеру вказаному в анкетних даних ОСОБА_2 в договорі позики від24.1.2020 № 3923239.
З розрахунку заборгованості за період з 24.12.2020 по 30.12.2020 наданого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 151-153) вбачається, що ОСОБА_1 вносив кошти на оплату заборгованості за кредитом в період з 21.01.2021 по 15.12.2021 на загальну суму 11471,59 грн. За період з 24.12.2020 по 27.11.2021 нараховувались проценти. Загальна сума заборгованості станом на 30.12.2021 становить 7000,00 грн за тілом кредиту та 13547,11 грн за процентами.
З розрахунку заборгованості за період з 30.12.2021 по 17.06.2025 складеного ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с. 154) вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на початок вказаного періоду 20547,11 грн, з яких 7000,00 грн за тілом кредиту та 13547,11 грн за процентами, за період з 30.12.2021 по 23.02.2022 (56 днів) нараховано 32,21 грн процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України як 3% річних та нараховано інфляційних збитків за січень та лютий 2022 року 204,45 грн.
З розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр'за період з 10.01.2023 по 17.06.2025 додатково нараховано 32,21 грн як 3 % річних і 204,45 грн інфляційних збитків (а.с. 155).
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
30.12.2021 було укладено договір № 30-12/2021 відповідно до якого ТОВ “1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників (а.с. 156-160).
Згідно пункту 6.1.4 договору факторингу право вимоги переходить до фактора після здійснення повного фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 2), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.
Відповідно до реєстру № 1 боржників, та витягу з реєстру № 1 боржників до договору факторингу від 30.12.2021 № 30-12/2021, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 3923239 на суму заборгованості у розмірі 20547,11 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13547,11 грн - сума заборгованості за процентами (а.с. 163-165, 166).
До матеріалів справи також долучено Акт приймання-передавання Реєстру боржників за Договором факторингу від 30.12.2021 № 30-12/2021, а також платіжне доручення від 30.12.2021 № 0317260000 на суму 2663376,39 грн про оплату лоту згідно договору факторингу від 30.12.2021 № 30-12/2021 (а.с. 161, 162).
10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» уклали договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» право грошової вимоги до боржників за договорами, а ТОВ «Вердикт Капітал» одержало право вимагати від боржників виконання всіх грошових зобов'язань за договорами первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 167-172).
Відповідно до пункту 5.2 договору відступлення прав вимоги, права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 4).
Відповідно до реєстру боржників, який є додатком № 3 (а.с. 181-183) та витягу з реєстру боржників до договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 (а.с. 184) ТОВ «Коллект центр» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 3923239 на суму заборгованості у розмірі 20783,77 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13547,11 грн - сума заборгованості за процентами, відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно з ст. 625 ЦК України - 236,66 грн.
До матеріалів справи також долучено Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023 (а.с. 180), а також Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 (а.с. 178-179), в якому зазначено про зарахування зустрічних вимог ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» , в тому числі і щодо договору № 10-01/2023 від 10.01.2023.
Таким чином суд вважає доведеним належними та допустимими доказами перехід права вимоги за договором позики № 3923239 до ТОВ “Коллект Центр».
Однак суд не погоджується з розрахунком заборгованості виходячи з такого.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Умовами договору визначено надання кредитних коштів в сумі 7000,00 грн на 28 днів - з 24.12.2020 по 21.01.2021 з встановленням зниженої процентної ставки - 0,69 %, процентної ставки за понадстрокове користування - 2,70 %, орієнтовна загальна вартість позики 8352,40 грн та що проценти за договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики. Також сам договір позики не містить положень щодо порядку та умов пролонгації строку договору.
Відповідно до п. 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілими всім споживачам і доведені до їх відома; банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші; споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений; роздруківка правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що надані позивачем по справі Правила надання грошових коштів у позику розумів відповідач та ознайомився з ними, підписуючи договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 24.12.2020 № 3923239.
У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин і правила частини першої статті 634 ЦК України щодо договору приєднання, оскільки у самому договорі позики не зазначено редакції Правил надання грошових коштів у позику, що регулюють інші умови правочину, до яких приєдналась відповідач, вважаючи їх невід'ємною частиною укладеного договору.
Доказів того, що Правила були розміщені на сайті позикодавця на момент підписання спірного договору відповідачем не надано.
Таким чином, всі інші умови надання грошових коштів у позику, крім тих, що зазначені у підписаному відповідачем договорі позики від 24.12.2020 № 3923239, по справі не встановлені і суду не доведені.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти сплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Вказані висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статті 625 ЦК України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року по справі 910/17048/17, щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Отже, по справі встановлено, що за умовами укладеного договору позика надавалась відповідачу строком на 28 днів з кінцевим строком повернення коштів та сплати процентів за позикою - 21.01.2021, а отже після спливу цього строку - за період з 22.01.2021 по 28.11.2021 позикодавець не вправі нараховувати передбачені договором проценти.
Таким чином, як вбачається з умов договору та відповідає орієнтовній вартості, що зазначена в договорі,сума, яку повинен був за таким сплатити відповідач - 8352,40 грн (28*0,69*7000 процентів + 7000 тіла кредиту).
Як вказує позивач в своїх розрахунках (а.с. 151) ОСОБА_1 сплатив на погашення заборгованості за договором на протязі періоду з 21.01.2021 по 15.12.2021, загалом 11471,59 грн, що є більшим за суму, яку мав сплатити за договором (8352,40 грн). Отже, станом на момент укладення договору факторингу № 30-12/2021 від 30.12.2021 заборогованість ОСОБА_1 булла погашена, та подальше нарахування 3 % річних та інфляційних є безпідставним.
З наведеного суд доходить висновку, що відповідач повністю погасив заборгованість за договором, а тому підстав для задоволення позову немає.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Таким чином судові витрати в справі слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, оф. 306, ЄДРПОУ 44276926) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 14.11.2025.
Суддя: М. В. ВЕНГРИН
Дата документу 14.11.2025