Справа № 420/33811/25
14 листопада 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної Поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної Поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 09.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
27.10.2025 від представника Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 03.11.2025 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі та запропоновано позивачу в установлений законом строк усунути недоліки поданого позову шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
12.11.2025 представником позивача надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що пропуск строку звернення до суду з позовом є незначним і складає лише 2 (два) дні. Позивач вважає, що такий пропуск стався з причин, які є об'єктивно поважними, а саме внаслідок фундаментальної правової невизначеності (legal uncertainty), яка існує в судовій практиці щодо застосовного строку у даній категорії спорів. Дійсно, на рахунок позивача надійшли кошти 28.08.2025, при цьому позивачу не було достеменно відомо, що ця виплата є остаточною, а також про те, що відповідачем при виплаті позивачу коштів було утримано податок з доходів фізичних осіб. Позивач також зазначає, що виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, у позовній заяві є обов'язковим відповідно до статті 160 КАС України. Позивач зміг належним чином виконати вимоги ст. 160 КАС України (щодо викладення обставин та надання доказів) лише після 17.09.2025. До отримання відповіді на адвокатський запит ГУНП в Одеській області (вих. 183680-2025) позивач не володів повною інформацією та документами. Більш того, саме 17.09.2025 позивач дізнався про порушення своїх прав. Позивач вважає, що відмова у доступі до правосуддя через 2-денний пропуск, який стався внаслідок складної правової невизначеності та в умовах воєнного стану, становитиме «надмірний формалізм» та непропорційне обмеження права на суд, що суперечить практиці ЄСПЛ.
14.11.2025 представником відповідача подано до суду заперечення на клопотання позивача, відповідно до яких обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує. З урахуванням наведеного, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду та надані відповідачем заперечення на таку заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, а відтак строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком, передбаченим частиною 5 статті 122 КАС України.
Зазначені висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.01.2025 року по справі №320/26833/23.
Як встановлено судом, остаточний розрахунок з позивачем здійснений 28.08.2025, то перебіг строку звернення до суду з позовом у цій справі розпочався 29.08.2025 року - на наступний день за днем остаточного розрахунку, з огляду на що місячний строк звернення до суду з даним позовом обчислюється саме з цієї дати та граничним днем звернення до суду із позовом є 29.09.2025.
Натомість, позивач з адміністративним позовом звернувся до суду з цим позовом 01.10.2024, що підтверджується конвертом із датою направлення позовної заяви до суду, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленим частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Строк звернення до адміністративного суду - це встановлений законом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки адміністративного судочинства спрямовані саме на якнайшвидше здійснення такого захисту шляхом суворого їх дотримання судом та особами, які беруть участь у справі.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Суд зауважує, що оскарження до суду бездіяльності Головного управління Національної поліції в Одеській області фактично відбулось із пропуском строку у два дні.
Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом встановленим законом.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Принцип пропорційності тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід'ємну складову та інструмент верховенства права.
Щодо питання оцінки пропорційності Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).
Водночас Європейський суд з прав людини розмежував формалізм та надмірний формалізм. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами вимог процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 05.12.2018 у справі №11-989/18 в якій зазначено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до Конвенції про захист передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
На переконання суду, пропущений позивачем строк звернення із цією позовною вимогою є не значним, не підтверджує того, що пропуск строку звернення до суду відбувся внаслідок ігнорування учасником своїх процесуальних прав та обов'язків, а отже у своїй сукупності не свідчить про безумовне застосування наслідків пропуску строку та необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно з абзацом 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Водночас, суд не повинен тлумачити положення КАС України щодо строків звернення до адміністративного суду у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі. Адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
З урахуванням викладеного, надаючи аналіз обставинам справи, враховуючи правові позиції Верховного Суду та конвенційні принципи суд дійшов висновку про доцільність поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної Поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини 13-14 статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160,161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Керуючись статтями 12, 122, 160, 161, 171, 248, 257, 262, 268-269 КАС України, суд,
Продовжити розгляд справи №420/33811/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної Поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Розгляд справи продовжити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Токмілова Л.М.