Справа № 420/36784/25
14 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 04.11.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
12.11.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що на момент звільнення позивача зі служби та виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, частина 2 КЗпП діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. Крім того зазначає, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (в частині вимог за період з 19 липня 2022 по 30 березня 2023 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що відбувається шляхом вручення грошового атестату (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.
Розглянувши клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За приписами частини 1, 3 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 дійшов до висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22.
Так, згідно частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правову позицію Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини 1 статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності (справа №260/3564/22).
Предметом спору в цій справі є нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період із 01 березня 2018 року по 18 лютого 2024 року.
Тобто, спірні правовідносини охоплюють часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України.
Період з 01 березня 2018 року до 18 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду з позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Натомість, період з 19 липня 2022 року по 18 лютого 2024 року регулюється чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Разом з тим, з матеріалів позовної заяви вбачається, та не заперечується позивачем, що він проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 до 18.02.2024.
Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем мав бути здійснений у день його звільнення з військової частини.
На підставі частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує останні правові висновки Верховного Суду зазначені у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, згідно яких судова палата погодилась із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Разом з тим, ані в позовній заяві та долученій до неї заяви про поновлення строку звернення до суду, ані в заяві про поновлення строку звернення до суду від 12.11.2025 позивачем жодним чином не заперечується факт отримання грошового атестату при звільненні з Військової частини НОМЕР_1 , тобто письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.
Суд звертає увагу, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись» .
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
З урахуванням наведеного, суд наголошує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості отримати судовий захист, що зумовлено його власною пасивною поведінкою.
Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Натомість, представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду містяться лише посилання на постанови Верховного Суду, зокрема на ті, що місять висновки щодо обчислення тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні) та не наведено жодних обставин, які перешкоджали позивачу звернутися до суду із даною позовною заявою у передбачений законодавством тримісячний строк, тобто до 18.05.2024.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15.07.2021 у справі №380/5208/20 вказав, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Отже, доводи позивача, викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду, суд не вважає обґрунтованими, оскільки ним не зазначені фактичні причини та обставини, що перешкоджали зверненню до суду з позовом протягом встановленого строку. Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.
За відсутності у матеріалах позову належних доказів, що свідчили б про наявність об'єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.
Таким чином, позивач не навів обґрунтованих доводів та не надано доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог з 19.07.2022 по 18.02.2024, а отже задоволенню не підлягає.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За змістом пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки, зазначені в заяві про поновлення пропущеного строку причини є неповажними, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 18 лютого 2024 року.
В решті вимог позовну заяву слід прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі (стаття 262 КАС України) в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 160, 169, 171, 248, 257-262 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії за період з 19.07.2022 по 18.02.2024 - повернути позивачеві
Відкрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії (в іншій частині вимог).
Суд розгляне справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Встановити строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження та справа буде розглянута у строк не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження.
Зазначити про обов'язок відповідача, в разі подання відзиву на позовну заяву, подати разом з відзивом на позовну заяву всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, а також докази направлення позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.
Витребувати у Військової частини НОМЕР_1 відомості щодо розрахунку із позивачем по індексації-різниці грошового забезпечення у спірний період із наведенням відповідних розрахунків; відомості щодо розміру грошового забезпечення позивача за лютий, березень 2018 року; накази про прийняття та звільнення/виключення позивача з військової служби.
Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Запропонувати позивачу надати відповідь на відзив протягом 5-денного строку з дня отримання відзиву.
Заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів можуть бути подані відповідачем до суду протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до частини 3, 4 статті 162, частини 2 статті 163, частини 2 статті 164 КАС України до відзиву, відповіді на відзив та заперечення мають бути додані документи, що підтверджують надіслання (надання) їх і доданих до них доказів іншим учасникам справи.
Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі: http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/gromadyanam/cases/.
Справа розглядатиметься суддею Токміловою Л.М. одноособово.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала в частині повернення позову може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтею 293-295 КАС України, в іншій частині ухвала окремо від рішення суду не оскаржується.
Суддя Токмілова Л.М.