Справа № 420/18771/25
14 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 р. по 31.03.2025 р. включно, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 із застосуванням березня 2018 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078;
- зобов'язати Державну установу "Ізмаїльський слідчий ізолятор", здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, за період з 01.01.2024 р. по 31.03.2025 р. включно, із застосуванням березня 2018 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44, із врахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2020-2024 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні із служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Державну установу "Ізмаїльський слідчий ізолятор" провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення виплаченої у 2020-2024 роках та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та 2025 рік.
- зобов'язати Державну установу "Ізмаїльський слідчий ізолятор" провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки - 14 діб за 2022 рік та 10 діб 2025 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44 та з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 18326,07 грн.
- зобов'язати Державну установу "Ізмаїльський слідчий ізолятор" нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 18326,07 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 03.03.2020 р. по 31.03.2025 р. проходив службу в Державній установі "Ізмаїльський слідчий ізолятор". У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 30..08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018 р., грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, у тому числі й позивача, збільшилося, тому березень 2018 року, з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. На період з 01.01.2023 р. до 31.12.2023 р. нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача було призупинено у зв'язку із зупиненням на 2023 рік дії Закону № 1282-ХІІ відповідно до пункту 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 03.11.2022 р. № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік". Утім, Закон України від 09.11.2023 р. № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" застережень щодо зупинення на 2024 рік дії Закону № 1282-ХІІ не містить. Отже, починаючи з 01.01.2024 у відповідача поновлений обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення, нарахування та виплату якої було припинено з 01.01.2023 р. Однак відповідно до наданих на запит розрахунків вбачається, що відповідач або взагалі не нараховував поточну індексацію, або її нараховував в неповному обсязі. Так, нарахована з серпня по грудень 2024 року індексація дорівнює всього 130,2 грн., що не відповідає рівню поточної індексації, якщо б був для розрахунку вірно взятий березень 2018 року як місяць підвищення доходу, який повинен би був бути не менше 1601,03 грн., а за 2025 рік індексація грошового забезпечення взагалі не виплачувалася, що вказує на допущену відповідачем бездіяльність у цій частині. Крім того, позивачу щомісячно виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка має систематичний характер, а тому повинна була враховуватися відповідачем у складі місячного грошового забезпечення, з якого розраховувалися розміри грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022, 2025 роки. Зауважує, що виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 р. по 31.03.2025 р., перерахованих допомоги на оздоровлення за 2020-2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022, 2025 років має бути здійснена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44. Окрім цього, відповідачем нараховано грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 18326,07 грн., яку не виплачено позивачу при звільненні, чим допущено протиправну бездіяльність.
Ухвалою від 16.06.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету відповідача 18.06.2025 р.
Станом на 14.11.2025 р. відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.03.2020 р. по 31.03.2025 р. проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме в Державній установі "Ізмаїльський слідчий ізолятор".
Так, згідно витягу з наказу Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" від 02.03.2020 р. № 27/ОС-20 прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 призначено на посаду молодшого інспектора І категорії відділу режиму і охорони державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" з 03 березня 2020 року.
Відповідно до витягу з наказу Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" від 31.03.2025 р. № 28/ОС-25 старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено зі служби з 31 березня 2025 року.
З метою з'ясування інформації щодо визначення посадового окладу та окладу за військовим званням у період служби, представник позивача 10.06.2025 р. звернулася до відповідача з відповідним запитом.
Листом від 10.06.2025 р. № 6/9-61-25/Р-52 відповідач, серед іншого, повідомив, що в установі рахується заборгованість перед ОСОБА_1 за неотримане речове майно в сумі 18326,07 грн., яка не виплачена у зв'язку з відсутністю відповідних асигнувань, та надав довідки з детальним щомісячним розрахунком нарахованого грошового забезпечення за період з 03.03.2020 р. по 31.03.2025 р.
Відповідно до довідки щодо нарахованої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , довідки щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р., з 01.01.2025 р. по 31.03.2025 р., позивачу у період з 01.01.2024 р. по липень 2024 року, з 01.01.2025 р. по 31.03.2025 р. індексація грошового забезпечення не нараховувалася, а у період з 01.08.2024 р. по 31.12.2024 р. - нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у серпні, жовтні, листопаді, грудні 2024 року в сумі 130,20 грн., у вересні 2024 року в сумі 121,80 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 р. по 31.03.2025 р. із застосуванням базового місяця березень 2018 року, не включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховувалися розміри грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022, 2025 роки, індексації грошового забезпечення, не виплати грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 18326,07 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 р. по 31.03.2025 р. із застосуванням березня 2018 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-ХІІ від 03.07.1991 р. (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Положеннями ст.1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі ст.2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно п.1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
З аналізу даних правових норм вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів. Тобто, початком відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (далі - Постанова № 1294), а саме Додатком 23, визначено схему посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 р. № 1036 внесено зміни у Постанову № 1294 щодо осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яка набрала чинності з 01.01.2017 р., в Додатку 23 якої збільшено посадовий оклад.
Отже, з 01.01.2017 р. було встановлено нові розміри посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які були чинні до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, водночас осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, а саме, до 01 березня 2018 року.
Після прийняття Постанови № 704 у спірному періоді з 01.01.2024 р. по 31.03.2025 р. розміри посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби не змінювалися.
Пунктом 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", проте ст.39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Тобто, з 01.01.2024 р. поновлено нарахування індексації грошового забезпечення.
Статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
За інформацією Держстату України, розміщеною на офіційному веб-сайті установи, індекс споживчих цін наростаючим підсумком з січня по червень 2024 року перевищив 103% (103,8% - за посадами працівників, у яких посадові оклади підвищені з 1 січня 2024 року ((100,0% (місць підвищення приймається 100,4% х 100,3% х 100,5% х 100,2% х 100,6% х 102,2%) і 104,3% - за посадами, працівників і військовослужбовців, у яких не відбулось підвищення посадових окладів, згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" обчислення індексу споживчих цін провадиться з 1 січня 2024 року (100,4% х 100,3% х 100,5% х 100,2% х 100,6% х 102,2%) індексація нараховується в серпні.
Отже індексації в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн.) підлягають грошові доходи (заробітна плата, грошове забезпечення) починаючи з серпня 2024 року.
Відтак, відповідач не мав підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня по липень 2024 року.
Нарахування і виплата індексації повинні були розпочатись у серпні 2024 року, що, згідно з
довідкою щодо нарахованої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , довідкою щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р. і було здійснено відповідачем (нарахована та виплачено індексацію грошового забезпечення у серпні, жовтні, листопаді, грудні 2024 року в сумі 130,20 грн., у вересні 2024 року в сумі 121,80 грн.).
Також, суд зазначає, що за період січень-березень 2025 року не було перевищено поріг індексації (103 %), у зв'язку з чим відсутні підстави для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу в цей період.
Суд зауважує, що встановлення ст.39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" правила, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року, не впливає на визначення базового місяця, оскільки після прийняття Урядом Постанови № 704, якою було затверджені схеми окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які до теперішнього часу не змінювалися, та з прийняттям якої саме й було обумовлено визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, тому базовим місяцем для визначення індексації залишився березень 2018 року.
Між тим, відповідачем обраховано індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 р. по 31.12.2024 р. без застосування березня 2018 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін, у зв'язку з чим суд вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2024 р. по 31.12.2024 р. із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін,
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не врахування індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення, з якого розраховано розмір грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022, 2025 роки, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 р. № 2713-IV умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Виплата грошового забезпечення особам начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2018 р. № 925/5 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України", який прийнятий відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок № 925/5).
Згідно пункту 3 розділу I Порядку № 925/5,грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Пунктом 5 розділу І Порядку № 925/5 передбачено, що виплата грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється за місцем їх служби в межах асигнувань, затверджених кошторисом відповідного органу або установи на грошове забезпечення. Особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в державних підприємствах Державної кримінально-виконавчої служби України, грошове забезпечення виплачується за рахунок і в межах коштів відповідних підприємств.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості, інтенсивності та умов проходження служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання особи рядового чи начальницького складу (пункт 6 Порядку № 925/5).
Пунктами 1, 3 глави 14 розділу ІІ Порядку № 925/5 визначено, що особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір допомоги для оздоровлення, включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення, які мають постійний характер, на які має право особа рядового чи начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги, та премія, розрахована відповідно до пункту 22 розділу І цього Порядку.
Відповідно підпунктів 2, 6 глави 1 розділу ІІІ Порядку № 925/5 особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. До місячного грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються: для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати), встановлені на день звільнення зі служби, та премія, розрахована відповідно до пункту 22 розділу І цього Порядку.
Пунктом 2 глави 22 розділу ІІ Порядку № 925/5 визначено, що за невикористані дні відпусток особам рядового або начальницького складу, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористані дні відпусток проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів грошового забезпечення), право на отримання якого особа рядового чи начальницького складу має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби з врахуванням пункту 22 розділу I цього Порядку. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Аналіз даних правових норм свідчить про те, що основою для визначення розмірів грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні відпусток є розмір місячного грошового забезпечення.
Згідно ст.18 Закону № 2017-ІІІ законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч.2 ст.19 Закону № 2017-ІІІ ).
Відповідно до пункту 16 розділу І Порядку № 925/5 індексація грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
За визначенням, наведеним у ст.1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку № 1078).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України у спосіб підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії, оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому індексація є невід'ємною складовою частиною сум грошового забезпечення.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані календарні дні відпусток при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-ІІІ, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-ХІІ, та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078.
Верховний Суд у постановах від 03.04.2019 р. у справі № 638/9697/17, від 11.12.2019 р. у справі № 638/5794/17, від 19.03.2020 р. у справі № 820/5286/17, від 29.04.2020 р. у справі № 240/10130/19, від 21.12.2021 р. у справі № 820/3423/18, від 30.11.2023 р. у справі № 380/21619/21, від 26.02.2021 р. у справі № 620/3346/19 зазначив, що субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні відпусток.
В той же час для застосування вищевказаних висновків Верховного Суду необхідно встановити, чи виплачувалася позивачу у місяці здійснення виплат грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні відпусток індексація грошового забезпечення.
З довідок відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 03.03.2020 р. по 31.12.2020 р., з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р., з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р., з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р., з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р. слідує, що ОСОБА_1 щомісячно з березня 2020 року по грудень 2022 року нараховувалася індексація грошового забезпечення та за цей період виплачено грошову допомогу на оздоровлення у серпні 2020 року в сумі 12860,40 грн., у червні 2021 року в сумі 14689,92 грн., у вересні 2022 року в сумі 15901,79 грн.
Тобто, виплата грошової допомоги за 2020-2022 роки здійснювалася в місяці нарахування індексації грошового забезпечення, у зв'язку з чим відповідач повинен був включити індексацію грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховувався розмір грошової допомоги за 2020-2022 роки.
В той же час у 2023 році індексації грошового забезпечення позивачу не нараховувалася і підстав для її нарахування не було, оскільки пунктом 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" було зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", внаслідок чого відсутні підстави для включення індексації грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховано грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік.
Також з довідки щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р. вбачається, що ОСОБА_1 грошова допомога на оздоровлення за 2024 рік виплачена у липні 2024 року в сумі 20072,06 грн., в той час як індексація грошового забезпечення почала нараховуватися позивачу з серпня 2024 року, у зв'язку з чим відсутні підстави для включення індексації грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховано грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік, оскільки індексація у місяць виплати грошової допомоги не нараховувалася і підстав для її нарахування не було.
Щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги та грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022, 2025 роки, то вказані виплати здійснено позивачу при звільненні на підставі наказу Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" від 31.03.2025 р. № 28/ОС-25, в той же час індексація грошового забезпечення у березні 2025 року ОСОБА_1 не нараховувалася і підстав для її нарахування не було, внаслідок чого відсутні підстави для включення індексації грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховувалися розміри одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022, 2025 років.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не врахування індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення, з якого позивачу розраховано розмір грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, перераховану грошову допомогу на оздоровлення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
У пункті 164.6 статті 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Згідно пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44 (далі - Порядок № 44), цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пункти 4, 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави для висновку про те, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Як уже зазначалось судом вище, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
При цьому, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Також нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки в належному розмірі мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2024 р. по 31.12.2024 р., грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки позивачу має бути проведена із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Правовий висновок з цього питання, викладений у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 р. у справі № 380/813/22.
Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 18326,07 грн. суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 р. № 578 "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби" затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - Порядок № 578), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 578 речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3 Порядку № 578 речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно.
Речове майно особистого користування є власністю осіб, яким воно видано, з моменту його отримання, крім осіб рядового і молодшого начальницького складу, що навчаються у закладах освіти (далі - курсанти) (абзац 1 пункту 5 Порядку № 578).
У пункті 8 Порядку № 578 передбачено, що речове майно особистого користування видається особам із числа персоналу безоплатно за нормами забезпечення № 1-5, а інвентарне майно - за нормами № 6-13.
Право на забезпечення речовим майном за встановленими нормами забезпечення мають: особи рядового і начальницького складу - з дня присвоєння їм відповідних спеціальних звань та/або призначення на посади; курсанти - з дня зарахування їх до списків закладів освіти; спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами, - з дня призначення на відповідні посади.
Видача речового майна в особисте користування проводиться згідно з антропометричними даними (зріст, об'єм грудей, шиї, голови, розмір взуття).
Відповідно до пункту 56 Порядку № 578 речове майно, видане особам із числа персоналу в особисте користування, обліковується в арматурних картках, реєстр яких ведеться за формою згідно з додатком 5.
Також пунктом 9 Порядку № 578 визначено, що забезпечення речовим майном осіб із числа персоналу здійснюється в міжрегіональних територіальних органах, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, таборах (дільницях) для тримання військовополонених, воєнізованих формуваннях, закладах освіти, державній установі Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України та закладах охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби, державній установі Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України, на підприємствах, де вони проходять службу або працюють. Поставлення на речове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - особи рядового і начальницького складу) в органі чи установі, на підприємстві здійснюється на підставі наказу керівника органу чи установи, підприємства про призначення на посаду та атестата на предмети речового майна (далі - речовий атестат) за формою згідно з додатком 1, а в разі присвоєння особі первинного спеціального звання або призначення на посаду спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами, - на підставі відповідного наказу керівника органу чи установи, підприємства.
Згідно з пунктом 22 Порядку № 578 особам рядового і начальницького складу (крім курсантів) після перших трьох років служби за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи, підприємства дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію.
Грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі.
Грошова компенсація особам рядового і начальницького складу, які проходять службу на підприємствах, виплачується за рахунок коштів таких підприємств.
Також, згідно з пунктом 23 Порядку № 578 грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до їх закупівельної вартості.
Абзацами 1-2 пункту 27 Порядку № 578 визначено, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).
Також пунктом 60 Порядку № 578 передбачено, що для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
З системного аналізу наведених норм слідує, що особи, які проходять службу в Державній кримінально-виконавчій службі України після звільнення їх зі служби зберігають право на видачу речового майна особистого користування, яке не було ними отримано або на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 після звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України нараховано грошову компенсацію за неотримане речове майно особистого користування у розмірі 18326,07 грн., що підтверджується листом Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" від 10.06.2025 р. № 6/9-25/Р-52.
При цьому, відповідач не заперечує наявність у нього обов'язку щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно особистого користування у розмірі 18326,07 грн., однак свою бездіяльність щодо невиплати такої компенсації пов'язує з відсутністю коштів.
Суд відхиляє як безпідставні, посилання відповідача на відсутність відповідних бюджетних асигнувань, як на підставу для невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно особистого користування, та зазначає наступне.
За змістом статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Суд зазначає, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року в справі "Кечко проти України").
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Верховний Суд України у своїх рішеннях від 22 червня 2010 року по справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року по справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року по справі № 21-44а10 неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.
Тобто відсутність коштів не може бути причиною невиконання органом державної влади свого обов'язку, пов'язаного з реалізацією права особи на отримання бюджетних коштів.
З метою усунення порушення права позивача на належну йому грошову компенсацію, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно особистого користування у розмірі 18326,07 грн., оскільки відповідачем вже нараховано розмір такої компенсації та підтверджено наявність заборгованості з її виплати у сумі 18326,07 грн., у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати цю грошову компенсацію.
Тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, так як позивачем невірно визначено спосіб поновлення порушених прав.
За приписами ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в тій частині, за які ним сплачено судовий збір, то з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, просп.Незалежності, буд.70, код ЄДРПОУ 0856419) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, просп.Незалежності, буд.70, код ЄДРПОУ 0856419), яка полягає у незастосуванні при нарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2024 р. по 31.12.2024 р. березня 2018 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Державну установу "Ізмаїльський слідчий ізолятор" (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, просп.Незалежності, буд.70, код ЄДРПОУ 0856419) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період 01.08.2024 р. по 31.12.2024 р. із застосуванням березня 2018 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44, із врахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, просп.Незалежності, буд.70, код ЄДРПОУ 0856419) щодо не врахування індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення, з якого розраховано розмір грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки.
Зобов'язати Державну установу "Ізмаїльський слідчий ізолятор" (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, просп.Незалежності, буд.70, код ЄДРПОУ 0856419) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44, із врахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, просп.Незалежності, буд.70, код ЄДРПОУ 0856419) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 18326 (вісімнадцять тисяч триста двадцять шість) грн. 07 коп.
Зобов'язати Державну установу "Ізмаїльський слідчий ізолятор" (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, просп.Незалежності, буд.70, код ЄДРПОУ 0856419) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 18326 (вісімнадцять тисяч триста двадцять шість) грн. 07 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, просп.Незалежності, буд.70, код ЄДРПОУ 0856419) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко