13 листопада 2025 рокусправа № 380/25965/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Віта" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Віта" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 02.12.2024 № UA209000/2024/100595/2;
- визнати протиправною та скасувати прийняту відповідачем картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.12.2024 № UA209230/2024/003891.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.07.2011 ТОВ "Компанія Віта" (Покупець) та компанія Eveline Cosmetics Dystrybucja Sp. Z o.o. (Продавець) уклали Контракт № 4/07/2011 з наступними змінами та доповненнями, відповідно до п. 1.1 якого у редакції Додатку № 5 від 25.09.2012 Продавець зобов'язується продавати Покупцю на умовах FCA Lesznowola, Польща (INCOTERMS 2000) свої косметичні вироби, а Покупець зобов'язується прийняти, вивезти з території Польщі та оплатити на умовах цього контракту вищезазначені косметичні вироби.
02.12.2024 для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України згідно контракту № 4/07/2011 від 01.07.2011 позивач подав до відділу митного оформлення "Муроване" митного поста "Львів - Північний" МД за №24UA209230113023U4 на 8 видів товарів.
На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, проте митний орган скоригував митну вартість товару за резервним методом.
Позивач вважає протиправними спірні рішення відповідача, покликаючись на те, що митний орган не обґрунтував свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що коригування митної вартості за допомогою другорядного методу (резервним) носить протиправний характер, оскільки документи надані до митного оформлення мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої позивачем митної вартості за основним методом.
Із наведених підстав просить позовну вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою від 02.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
13.01.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, мотивуючи тим, що документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані позивачем не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.
Так, з метою підтвердження числових значень складових митної вартості та з метою забезпечення всебічного підходу до правильності визначення митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларанту була виставлена вимога про надання додаткових документів, що було зумовлено наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву.
Стверджує, що у зв'язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, не наданням декларантом жодних додаткових документів, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару № UA209000/2024/100595/2 від 02.12.2024 відповідно до яких митну вартість скориговано на підставі наявних у митниці відомостей відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України.
15.01.2025 позивач подав відповідь на відзив, в якому додатково обґрунтував підставність позовних вимог.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
01.07.2011 ТОВ "Компанія Віта" (Покупець) та компанія Eveline Cosmetics Dystrybucja Sp. Z o.o. (Продавець) уклали Контракт № 4/07/2011 (далі - Контракт № 4/07/2011), за умовами п. 1.1 якого у редакції Додатку № 5 від 25.09.2012 Продавець зобов'язується продавати Покупцю на умовах FCA Lesznowola, Польща (INCOTERMS 2000) свої косметичні вироби, а Покупець зобов'язується прийняти, вивезти з території Польщі та оплатити на умовах цього контракту вищезазначені косметичні вироби
Відповідно до п. 1.2. Контракту № 4/07/2011 у редакції Додатку 3 від 31.12.2012 асортимент, ціна і кількість товару, що підлягає поставці, вказуються в додатках (накладних), які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Пунктом 2.4 Контракту № 4/07/2011 передбачено, що доставка товару здійснюється зі складу Продавця. Перевезення товару здійснюється транспортною компанією, визначеною Покупцем. Витрати по транспортуванню і страхуванню товару несе Покупець.
Пунктами 5.1-5.4 Контракту № 4/07/2011 встановлено, що валюта контракту - долар США (USD). Продавець залишає за собою право змінювати ціни та повідомляти про ці зміни за 1 місяць до зміни ціни. Покупець перераховує грошові кошти протягом 20 днів з моменту оформлення документів у валюті контракту шляхом безготівкового розрахунку, на валютний рахунок Продавця. Всі банківські комісії, включаючи банківські комісії, які стягуються на території України, оплачує Покупець, на території Польщі - Продавець, послуги банку-кореспондента оплачує Покупець.
На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту № 4/07/2011, відповідно до комерційних інвойсів № FVEW/24/603 від 28.11.2024, № FVEW/24/604 від 28.11.2024та №FVEW/24/605 від 28.11.2024 позивачем придбаний товар із загальною заявленою вартістю 221 859,66 доларів США.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 02.12.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209230113023U4, в якій до митного оформлення заявлений імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Разом з митною декларацією № 23UA209230102289U3 декларант, в якості підстави для застосування основного методу, надав наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: пакувальний лист (Packing list) №FVEW/24/603 від 28.11.2024; пакувальний лист (Packing list) №FVEW/24/604 від 28.11.2024; пакувальний лист (Packing list) № FVEW/24/605 від 28.11.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № FVEW/24/603 від 28.11.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FVEW/24/604 від 28.11.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FVEW/24/605 від 28.11.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 29.11.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) № PL/MF/AU 0153988 від 29.11.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 324-008559 від 29.11.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 29.11.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 23.08.2011; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 04.04.2012; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 31.12.2012; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 4 від 29.11.2013; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 5 від 25.09.2014; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 4/07/2011 від 01.07.2011; договір про надання послуг митного брокера № 1 від 01.06.2021; договір (контракт) про перевезення -договір-заявка № 324-008559 від 25.11.2024; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA209230113023U4 від 02.12.2024.
02.12.2024 ТОВ "Компанія Віта" отримало від митного органу вимогу наступного змісту: "По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: 1 Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. ".
02.12.2024 на вимогу митного органу декларант надав додаткові документи:
1) платіжний документ, що підтверджують вартість товару Swift б/н від 27.11.2024;
2) платіжний документ, що підтверджують вартість товару платіжна інструкція № 539 від 26.11.2024;
3) проформи на оплату № ZMAU/24/0145 від 21.11.2024 та ZMEW/24/0531 від 21.11.2024;
4) прайс-листи виробника товару б/н від 28.11.2024;
5) видаткові накладні № 3262 від 17.10.2024, № 3286 від 22.10.2024 та № 3292 від 22.10.2024;
6) копії експортних ВМД країни відправлення № 24PL445010000XQPB6, 24PL445010000XQQB5 та 24PL445010000XQNB8 від 29.11.2024.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100595/2 від 02.12.2024 та картку відмови №UA209230/2024/003891.
Львівська митниця прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100595/2 від 02.12.2024, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості: за кодом товару 3304990000 встановлена вартість за одиницю 17,0100 USD.
Підставою для коригування митної вартості відповідач зазначив:
"… - згідно наданих до митного контролю CMR від 29.11.2024 б/ну графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару являється ОСОБА_1 , разом з тим, до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 29.11. 2024 №324-008559, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ФОП ОСОБА_2 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;
- Рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 29.11.2024 № 324-008559 містить пункт витрат "експедиційні послуги на території України" 400,00 грн, однак відповідні витрати щодо таких послуг поза територією України в рахунку відсутні, з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг по всьому маршруті переміщення вантажу. Таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до митної вартості товару відповідну 2 частину витрат щодо оплати транспортно-експедиційних послуг;
- розмір транспортних витрат непропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 424 км, а вартість 44752 грн - що становить 105,54 грн/км, відстань по території України 76 км, а вартість 10738 грн - що становить 141,29 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькуляція собівартості перевезень" визначено: вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального." Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок від 29.11.2024 № 324-008559 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.
- Відповідно до вимог п. 2.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2011 №4/07/2011 встановлено, що відвантаження товару має здійснюватись згідно Замовлення Покупця. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що являється порушенням вимог даної угоди;
- Відповідно до вимог п. 2.6 зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2011 №4/07/2011 встановлено, що разом з товаром Продавець має надати наступні додаткові документи, у тому числі сертифікат якості. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що являється порушенням вимог даної угоди;
- У договорі - Заявці від 25.11.1014 № 324-008559 відсутній підпис та печатка уповноваженої особи Експедитора, що викликає сумніви стосовно чинності даного документа.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом декларанту надіслана вимога щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу): 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у
вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом): 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту): 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару: 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи:
- Копії митних декларацій країни відправлення;
- Видаткові накладні;
- Банківський платіжний документ, який свідчить про факт товару, що імпортується;
- Проформу інвойс;
- Прайс лист.
Разом з тим, інших документів, які спростовують розбіжності виявлені митним органом декларантом не надано.
Зважаючи на викладене, довідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв?язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ IІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості: товару №1 слугувала мд №UA209230/2024/090497 від 28.09.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 17,01 дол. США/кг.
Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось…".
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі № 826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17.
Суд зазначає, що згідно протоколу обробки електронного документу від 26.09.2023 №3808 відповідач витребував додаткові документи, проте жодних покликань про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено судом, при митному оформленні товару та на вимогу митного органу позивач надав пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Згідно з ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частиною другою ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з якими декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Щодо зазначених відповідачем у рішенні про коригування митної вартості від 02.12.2024 № UA209000/2024/100595/2 порушень, суд враховує наступне.
У рішенні про коригування митної вартості від 02.12.2024 № UA209000/2024/100595/2 митний орган вказує на те, що згідно наданих до митного контролю CMR від 29.11.2024 б/ну графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару є ОСОБА_1 , разом з тим, до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 29.11. 2024 № 324-008559, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ФОП ОСОБА_2 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Статтею 4 цього Закону встановлено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов'язані з перевезенням вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; здійснюють розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог.
Статтею 4 цього Закону встановлено, що у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
Суд встановив, що 28.10.2024 між ТОВ "Компанія Віта" (Замовником) та ФОП ОСОБА_2 укладений Договір-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг № З24-007827.
Пунктом 1 Договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг № З24-007827 від 28.10.2024 зазначено, що дана заявка при відсутності довготермінового договору між "Замовником" і "Експедитором" має силу договору на разове перевезення.
У поданих митному органу CMR від 29.11.2024 б/н у графах 16 та 23 "Перевізник" проставлено печатку перевізника ФОП ОСОБА_1 , з яким експедитор ФОП ОСОБА_2 уклала від свого імені договір перевезення вантажу на виконання договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг № З24-008559 від 25.11.2024р.
Таким чином, позивач надав митному органу саме Договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг № З24-007827 від 28.10.2024 з ФОП ОСОБА_2 , яка безпосередньо надавала послуги. Відповідно, не було підстав для надання митному органу договорів доручення чи інших посередницьких договорів, укладених між ТОВ "Компанія Віта" та ФОП ОСОБА_1 , оскільки позивач договорів з ФОП ОСОБА_1 не укладав і платежів не здійснював.
Щодо твердження відповідача, що рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг від 29.11.2024 № 324-008559 містить пункт витрат "експедиційні послуги на території України" (400,00 грн), однак, відповідні витрати щодо транспортно-експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу, тому при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до митної вартості товару відповідну 2 частину витрат щодо оплати транспортно-експедиційних послуг, суд враховує таке.
Як слідує із довідки про транспортні витрати від 29.11.2024, виданої ФОП ОСОБА_2 , транспортні витрати автомобілем DAF держномер НОМЕР_1 причіп держномер ВО4575ХF, за маршрутом м. Lesznowola (Польща) - м. Львів (Україна) складають:
- від м. Lesznowola (Польща) до кордону м/п Краківець - 44 752,00 грн.
- від кордону м/п Краківець до м. Львів (Україна) - 10 738,00 грн.
- експедиційні послуги (місце надання послуг - територія України) - 400,00 грн.
Загальна сума - 55 890,00 грн.
На підтвердження понесених транспортних витрат позивачем також надано:
1) договір-заявку № 324-008559 від 25.11.2024 на загальну суму 55 890,00 грн;
2) рахунок на оплату № 324-008559 від 29.11.2024р. транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 55 890,00 грн із зазначенням витрат на послуги перевезення по маршруту: Lesznowola, Польща - митний перехід Краківець на суму - 44 752,00 грн, послуги перевезення по маршруту: митний перехід Краківець - Львів, Львівська область, Україна на суму - 10 738,00 грн, експедиційні послуги, місце надання послуг - територія України на суму - 400,00 грн.
Отже, з даних документів у повному обсязі вбачається інформація про вартість понесених позивачем транспортних витрат до кордону України, в тому числі щодо вартості експедиційних послуг.
Відповідачем у рішенні від 02.12.2024 № UA209000/2024/100595/2 вказано про те, що розмір транспортних витрат не пропорційно розбито відносно всього кілометражу.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Чинним законодавством України не встановлені обмеження щодо вартості вантажних перевезень. Суд зазначає, що незгода митного органу із ціновим розрахунком транспортних витрат не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
Чинним законодавством України не встановлені обмеження щодо вартості вантажних перевезень.
Відтак, незгода митного органу із ціновим розрахунком транспортних витрат не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
У Договорі-заявці від 25.11.2024 № 324-008559 у центрі нижнього поля аркуша проставлено QR-код, що містить інформацію про експедитора фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 , тому твердження відповідача, що у Договорі-заявці від 25.11.2024 № 324-008559 відсутній підпис та печатка уповноваженої особи Експедитора, що викликає сумніви стосовно чинності даного документа є безпідставним.
Суд також зазначає, що серед переліку документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, визначених ч. 2 та 3 ст. 53 МК України, немає сертифікату якості чи замовлення товару.
Таким чином, суд, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів, дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена декларантом за товари.
З урахуванням наведеного, а також відсутністю будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співмірні з тими, що імпортувались, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.
Таким чином, суд вважає, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Беручи до уваги наведені вище обставини, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.
Суд зауважує, що позовні вимоги про скасування картки відмови є похідними від позовних вимог про скасування рішення про коригування митної вартості і є способом захисту одного і того ж порушеного права позивача на розмитнення товару з визначенням митної вартості товару за першим методом.
Картка відмови в прийнятті митних декларацій не має самостійних юридичних підстав прийняття, і прийнята виключно у зв'язку з прийняттям відповідачем рішень про коригування митної вартості.
Як наслідок, підлягає скасуванню й спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Компанія Віта" у повному обсязі.
Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 9, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 02.12.2024 № UA209000/2024/100595/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209230/2024/003891.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Віта" (код ЄДРПОУ 34814094; Львівська область, Пустомитівський район, с. Кам'янопіль, вул. Старе Село, буд. 29) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 6 489,12 грн (шість тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) грн 12 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кисильова Ольга Йосипівна