14 листопада 2025 року м. Київ справа №320/55680/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 09.08.2024 року №104550007917 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - з моменту звернення, тобто з 01.08.2024 року.
Позов мотивовано протиправною відмовою відповідача у призначенні пенсії позивачу, з урахуванням пільг зі зменшення пенсійного віку, з огляду на підтвердження факту проживання позивача на територіях радіоактивного забруднення відповідним посвідченням постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 4, що є достатнім для призначення позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачі щодо задоволення позовних вимог заперечили, вказавши, що до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1983 по 16.07.1986, у зв'язку з тим, що в копії наданого диплому про освіту наявне виправлення року в даті прийняття, не зараховано періоди роботи з липня 1986 по вересень 2001, згідно трудової книжки Позивача, оскільки на титульній сторінці наявне виправлення дати народження, а також відсутній запис про документи на підставі яких внесено зміни, не зараховано періоди роботи з 22.08.1986 по 18.01.1989, та з 03.01.1997 по 22.09.1999, згідно з архівною довідкою від 30.07.2024 №1982. Зазначають, що страховий стаж Позивача становить 03 роки 01 місяць 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах, а тому оскаржуване рішення є правомірним.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджено копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданим Кагарлицьким РВ ГУ МВС України у Київській області.
Позивач є особою, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , яке видане Київською облдержадміністрацією 30.09.1993 року.
01.08.2024 позивач звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХП від 28.02.1991 року (далі Закон 796) .
За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянуло заяву позивача про призначення за віком зі зниженням пенсійного віку від 01.08.2024 та прийняло Рішення про відмову у призначенні пенсії №104550007917 від 09.08.2024 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
В оскаржувано рішенні зазначено:
«Необхідний страховий стаж при зниженні пенсійного віку на 5 років в період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року становить 25 років.
Вік заявниці 56 років 01 місяць.
Страховий стаж особи становить 03 роки 01 місяць 18 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано періоди:
- навчання з 01.09.1983 по 16.07.1986, згідно з дипломом НОМЕР_3 від 16.07.1986, оскільки на українській стороні диплому наявне виправлення року в даті прийняття;
- роботи протягом липня 1986 року - вересня 2001 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_4 від 23.07.1986, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші трудової книжки наявне виправлення дати народження та відсутній запис про документи, підставі яких внесено зміни, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162. Крім того, за період роботи з 22.07.1986 по 20.08.1986 наявне виправлення дати звільнення та дати наказу на звільнення, в підставах внесення запису;
??- роботи, згідно з архівною довідкою від 30.07.2024 № 1982: з 22.08.1986 в Кагарлицькій міжрайбазі ООС, оскільки відсутня інформація про звільнення; з 03.01.1997 по 22.09.1999 в Кагарлицькій МРБ госптоварів, оскільки в первинних документах про прийняття по переводу зазначено скорочено ім'я та по батькові особи " ОСОБА_2 ".
Особа матиме право на пенсію із зменшенням пенсійного віку на 5 років за наявності необхідного страхового стажу 25 років.»
Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Зокрема, ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в ст. 55 Закону № 796-XII.
Так, абзацом першим частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які евакуйовані 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 с. Гороховатка Кагарлицького району Київської області відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення (4 зона).
Судом встановлено, що позивачка є громадянкою, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 , яке видане Київською облдержадміністрацією 30.09.1993 року.
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058 обумовлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Верховний Суд України в постановах від 21.11.2006 у справі № 21-1048во06, від 04.09.2015 у справі № 690/23/15-а, від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 18.06.2020 у справі №404/5266/16-а (2-а/404/29/17) дійшов наступних висновків:
«…єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи...».
Згідно з пунктом 4 Порядку № 51 потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) і особам, які постійно прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. № 224), віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення сірого кольору, серія Б.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 51 видача посвідчень іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС провадиться Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Посвідчення потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) і особам, які постійно проживали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 року №224) видаються на підставі довідки, виданої Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями (додатки №3 або №4).
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
Водночас, згідно з пунктом 12 Порядку № 51 спірні питання щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються відповідними комісіями Київської і Житомирської облдержадміністрацій на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, виданих місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.
Таким чином, повноваження щодо встановлення особі статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження належить відповідній обласній державній адміністрації за місцем проживання особи.
Водночас, у випадку необхідності вирішення спірних питань щодо наявності чи відсутності у особи права на встановлення їй статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження, розгляд таких питань здійснюється відповідними комісіями Київської і Житомирської облдержадміністрацій. Саме ці комісії розглядають видані місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування довідки та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, та на їх підставі встановлюють чи дійсно особу у 1986 році було евакуйовано із населеного пункту, що відноситься до зони відчуження та, відповідно, й вирішує чи має особа право на встановлення їй статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження.
Це означає, що під час видачі позивачу вказаного посвідчення уповноваженим органом перевірялись обставини постійного проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії. У протилежному випадку у разі не підтвердження таких обставин, позивач не отримала б вказаного посвідчення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.11.2019 у справі № 572/47/17 та від 15.01.2021 у справі № 520/7846/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАСУ при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, саме посвідчення громадянина, який постійно проживає у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії, надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796, у тому числі, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Як було встановлено судом, позивачу видано Київською облдержадміністрацією 30.09.1993 року посвідчення серії НОМЕР_5 .
Суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним цього посвідчення як на момент звернення позивачки із заявою про призначення пенсії, так і на момент розгляду даної справи.
Права позивача на пенсійне забезпечення були порушені рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 09.08.2024 №104550007917.
Відтак, суд доходить висновку, що ГУ ПФУ в Миколаївській області, неправомірно відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", враховуючи досягнення позивачкою необхідного віку та документального підтвердження права на зниження такого віку, у зв'язку з чим рішення відповідача від 09.08.2024 №104550007917 є протиправним.
Таким чином, враховуючи протиправність дій ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, суд доходить висновку про задоволення вимоги позивачки про визнання протиправними рішення про відмову у призначенні пенсії від 09.08.2024 №104550007917.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головного управління у Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.08.2024, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що до страхового стажу не зараховано періоди навчання з 01.09.1983 по 16.07.1986, згідно з дипломом НОМЕР_3 від 16.07.1986, оскільки на українській стороні диплому наявне виправлення року в даті прийняття, не зарховано періоди роботи протягом липня 1986 року - вересня 2001 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_4 від 23.07.1986, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші трудової книжки наявне виправлення дати народження та відсутній запис про документи, на підставі яких внесено зміни. Крім того, не зараховано період роботи з 22.07.1986 по 20.08.1986, оскільки наявне виправлення дати звільнення та дати наказу на звільнення, в підставах внесення запису, не зараховано періоди роботи, згідно з архівною довідкою від 30.07.2024 № 1982: з 22.08.1986 в Кагарлицькій міжрайбазі ООС, оскільки відсутня інформація про звільнення; з 03.01.1997 по 22.09.1999 в Кагарлицькій МРБ госптоварів, оскільки в первинних документах про прийняття по переводу зазначено скорочено ім'я та по батькові особи "Н. П.".
Суд зазначає, що трудова книжка містить усі необхідні відомості про роботу позивача у спірні періоди, позивачем також надана архівна довідка від 30.07.2024 № 1982 про підтвердження спірного періоду роботи, враховуючи зазначене, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави їх не враховувати.
Суд критично ставиться до позиції відповідача, щодо виправлення року в даті прийняття диплому серії НОМЕР_3 , оскільки вказаний період навчання підтверджено записами трудової книжки НОМЕР_4 , щодо не зарахування періодів роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки на титульному аркуші трудової книжки наявне виправлення дати народження та відсутній запис про документи, на підставі яких внесено зміни, а також не врахування наданої Позивачем архівної довідки для підтвердження періодів роботи, оскільки записи про вказані періоди містяться також і в трудовій книзі позивача.
Суд зазначає, що обов'язок щодо заповнення трудової книжки (внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, звільнення, переведення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу). Працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Крім того, суд зазначає, що трудова книжка позивача та записи щодо спірних періодів містять печатки підприємств, в яких працював позивач з зазначенням їх назви.
Суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Поряд з цим трудова книжка позивача в частині спірних періодів не містить жодних виправлень, підчисток та/або наведень, не містить неправдиві або недостовірні відомості, зворотного відповідачем не доведено. Тому зазначені відповідачем зауваження недоліки, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних спірних періодів трудової діяльності позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність внесення записів у трудову книжку.
Також суд враховує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу, наказу про звільнення з роботи, відсутність підтверджуючої довідки про даний період роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії за віком.
За таких обставин, спірні періоди навчання з 01.09.1983 по 16.07.1986, згідно з дипломом НОМЕР_3 від 16.07.1986 та трудової діяльності протягом липня 1986 року - вересня 2001 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_4 від 23.07.1986 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо позовної вимоги призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.08.2024 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 01.08.2024, внаслідок чого пенсія має бути призначена з 01.08.2024.
Щодо підстав розгляду заяви позивача Головним управління ПФУ в Київській області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватися розгляд заяви позивача про призначення пенсії та призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
У даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності за заявою позивача від 01.08.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
З огляду на неналежне виконання пенсійним органом повноважень щодо розгляду заяви про призначення пенсії, що потягло за собою порушення прав позивача, суд дійшов висновку, що обов'язок призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.08.2024 має виконати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, як пенсійний орган, який розглянувши заяву позивача, прийняв протиправне рішення про відмову у призначенні пенсії.
З огляду на викладене, суд зазначає, що оскільки у позивача наявний необхідний страховий стаж, та нею досягнуто необхідного віку, то ГУ ПФУ в Миколаївській області безпідставно відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що свідчить про наявність правових підстав зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.08.2024.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Частиною третьою статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду у Миколаївській області.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 09.08.2024 року №104550007917 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - з моменту звернення, тобто з 01.08.2024 року.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.