14 листопада 2025 року м. Київ № 320/23854/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві,
Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому, з уточненням, просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 262840013565 від 01.06.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій за віком, станом на 08.09.2022, відповідно до вимог п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що працювала на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і має стаж на такій роботі більше 30 років, не отримувала пенсію, а тому відповідно до п. 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має право на отримання грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення.
Судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлено недоліки позовної заяви, у зв'язку із чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків, про які вказано в ухвалі, зокрема шляхом подання до суду: позовну заяву, що відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України із уточненням періоду, з якого позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області направило відзив на адресу суду, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заявляє, що право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, мають особи за наявності у сукупності таких підстав: 1) досягнення працюючим пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV; 2) робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; 3) наявність стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"- "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема, для чоловіків - 35 років; 4) не отримання будь - якого виду пенсії. Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років, станом на 01.01.2016 - 25 років 6 місяців та станом на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців. Позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком 18.08.2022, тобто раніше досягнення пенсійного віку. Разом з тим, пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV(60 років) згідно з документами, що посвідчують особу, позивач досягнув 07.09.2022. На підставі наведеного, відповідачем прийнято рішення про відмову у нарахуванні та виплаті грошової допомоги.
Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві своїм правом на подання відзиву не скористалося, відзив до суду не подало.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивачка 18.08.2022 звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просила повідомити підстави невиплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 пенсій, відповідно до п. 7-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області (за принципом екстериторіальності) прийнято рішення, в якому зазначено, що законних підстав для виплати 10 пенсій немає, оскільки заява про призначення пенсії була подана раніше моменту настання пенсійного віку.
Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивачка звернулась до суду із цим позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно із пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно пункту 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Пунктом 7 Порядку № 1191 встановлено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.08.2019 по справі №724/579/17, від 20.02.2019 по справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 по справі №466/5637/17, від 22.03.2019 по справі № 682/2177/17, від 09 грудня 2021 року по справі № 264/6871/16-а, від 15.06.2022 року по справі № 200/854/19-а.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 (далі - Перелік №909).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Водночас відповідно до статті 28 Закону України «Про вищу освіту» в Україні діють заклади вищої освіти таких типів: 1) університет, 2) академія, інститут, 3) коледж.
Університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;
Академія, інститут - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов'язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.
Статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що науково-педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність.
Педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну та організаційну діяльність.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про вищу освіту» повний перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників вищих навчальних закладів установлюється Кабінетом Міністрів України.
Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963, до переліку посад педагогічних працівників відносяться:
1) Директор, завідувач, завідувач філією, заступник завідувача філією з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, начальник вищого навчального закладу I та II рівня акредитації, професійно-технічного навчального закладу, загальноосвітнього навчального закладу, навчального закладу для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, дошкільного навчального закладу, позашкільного навчального закладу (на якого поширюються умови оплати праці працівників установ і закладів освіти), навчально-методичної, методичної, науково-методичної установи, навчального закладу післядипломної освіти, приймальника-розподільника для дітей органу Національної поліції, притулку для дітей, центру соціально-психологічної реабілітації дітей, інклюзивно-ресурсного центру, ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти, директор, консультант, психолог центру професійного розвитку педагогічних працівників, навчально-виробничого (міжшкільного) комбінату (центру), школи-дитячого садка, інших навчально-виховних комплексів (об'єднань); їх заступники з навчальної, виховної, навчально-виховної, методичної, виробничої, навчально-методичної, навчально-виробничої роботи; заступник директора з навчально-методичної роботи - керівник навчально-методичного центру державної установи "Школа супергероїв"; заступники директора з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи центрів професійної, медичної, фізичної та соціальної реабілітації осіб з інвалідністю; ранньої реабілітації дітей з інвалідністю.
2) Завідувач: логопедичного пункту, інтернату при школі, заочного відділення школи, фільмотеки, навчально-консультаційного пункту, відділення навчального закладу, навчально-методичного кабінету (лабораторії); завідувач, керівник виробничої (навчальної) практики, фізичного виховання, навчально-виробничої (навчальної) майстерні, відділу (лабораторії, кабінету, частини) з основного напряму діяльності, його заступник; завідувач освітнього центру державної установи "Школа супергероїв"; завідувач навчальної (педагогічної) частини закладів охорони здоров'я та соціального забезпечення; завідувач територіальних курсів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, його заступник.
3) Вчителі, викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя-реабілітолога, старший викладач вищого навчального закладу I і II рівня акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладу охорони здоров'я та соціального забезпечення, методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах; старший майстер у професійно-технічному навчальному закладі, перекладач-дактилолог; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.
До переліку посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації відносяться: Керівник (ректор, президент тощо), заступник керівника (перший проректор, проректор, перший віце-президент, віце-президент), діяльність якого безпосередньо пов'язана з навчально-виховним або науковим процесом, керівник філіалу, заступники керівника філіалу (діяльність яких безпосередньо пов'язана з навчально-виховним або науковим процесом), керівник закладу післядипломної освіти для осіб з вищою освітою (у тому числі з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста), обов'язковість підвищення кваліфікації яких передбачена законом, його заступники (діяльність яких безпосередньо пов'язана з навчально-виховним або науковим процесом), завідувач кафедрою - професор, професор, доцент, старший викладач, викладач, асистент, викладач-стажист, провідний концертмейстер, концертмейстер, декан, заступник декана, керівник навчально-наукового інституту у складі вищого навчального закладу IV рівня акредитації, його заступники (діяльність яких безпосередньо пов'язана з навчально-виховним або науковим процесом), вчений секретар, завідувач: докторантурою, аспірантурою, ординатурою, інтернатурою, підготовчим відділенням.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачка працювала:
- з 17.08.1981 по 30.08.1982 - вихователь групи продовженого дня (відділ освіти Ставищенської РДА, смт. Ставище);
- з 15.08.1985 по 13.11.1986; з 15.05.1987 по 25.08.1991 - вихователь групи продовженого
дня, вчитель фізики, вчитель інформатики в СЗШ №203 м. Києва;
- з 26.08.1991 по 31.08.1997 - заступник директора з виховної роботи СЗШ № 50 м. Києва;
- з 25.01.1999 по 25.10.1999 - заступник директора з навчально-виховної роботи та соціальних питань Професійно-технічного училища № 19 м. Києва;
- з 25.01.2000 по 31.10.2007 - практичний психолог у ліцеї «Поліграфіст» м. Київ;
- з 09.09.2013 - на день подачі позову - практичний психолог СЗШ № 279, які належать до категорії педагогічних працівників згідно Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників
У постанові від 15.06.2022 року у справі №200/854/19-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах. При цьому, зміст норми 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV дозволяє стверджувати, що у разі, якщо на день досягнення пенсійного віку особа не має відповідного спеціального стажу (для жінок 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин), то така особа може "відтермінувати" реалізацію свого права виходу на пенсію задля набуття спеціального стажу, необхідного для отримання грошової допомоги. Таке тлумачення зазначеної норми є цілком логічним. Особа продовжує працювати в установах державної або комунальної форми власності та погоджується отримувати пенсію з більш пізнього віку, а держава, в свою чергу, заохочує таких осіб додатковою соціальною гарантією.
Також у зазначеній постанові колегія суддів ВС зазначила, що норму пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Як встановлено судом, позивачка отримавши право на призначення пенсії, продовжила працювати на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується копією трудової книжки.
Із заявою про призначення пенсії за віком позивачка звернулась до відповідного територіального органу ПФУ 18.08.2022, за наявності на вказану дату спеціального стажу роботи більше 30 років, що свідчить про те, що вона має право на призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).
На підставі викладених обставин суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасуванням рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №262840013565 від 01.06.2023.
З приводу неможливості виплати грошової допомоги у зв'язку зі зверненням за призначенням пенсії до досягнення пенсійного віку, суд звертає увагу на таке.
За загальним правилом, встановленим ст.45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Проте, відповідно до пункту 1 частини 1 даної статті пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення їй пенсії за віком та необхідними документами 18.08.2022, 60 років позивачці виповнилось 07.09.2022, тобто в межах зазначеного трьохмісячного строку. Відтак, позивачці слід призначити пенсію з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій за віком, станом на 08.09.2022, відповідно до вимог п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, суд зазначає таке.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
За приписами частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі скасування індивідуального акту суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заяву про призначення одноразової грошової допомоги позивачка подала за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке й прийняло спірне рішення.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу у відповідності до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн, що підтверджується квитанцією, що міститься в матеріалах справи.
Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 262840013565 від 01.06.2023.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій за віком, станом на 08.09.2022, відповідно до вимог п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ідентифікаційний код 21366538; місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.