04 серпня 2025 року м.Київ справа № 320/5669/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сас Є.В.,
за участю: секретаря судового засідання Руденко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ДІНЕРО»
до Головного управління ДПС у м. Києві,
про визнання протиправними та скасування рішень
за участі (в судовому засіданні 16.07.2025):
Представники сторін
від позивача: Гордійчук Ю.В.
від відповідача: Василевська А.В.
Рух справи, позиція учасників справи
Публічне акціонерне товариство «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ДІНЕРО» (далі - позивач, платник податків) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 117859240202 від 17.10.2024, № 117865240202 від 17.10.2024, № 117841240202 від 17.10.2024, № 117853240202 від 17.10.2024, складені Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач, платник податків).
Позивач вважає висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки безпідставними, а оскаржувані рішення незаконними.
Так, позивач не згідний з висновками контролюючого органу щодо відчуження платником податків на користь фізичних осіб нерухомого майна (квартир) нижче ринкової вартості, встановленого модулем електронного визначення оціночної вартості єдиної бази даних звітів про оцінку Фонду державного майна України. Покликається на п.п. 14.1.47 ПК стосовно визначення додаткового блага та перелік вигод, що отримуються фізичною особою, як додаткове благо, зокрема, суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податків.
Заперечує наявність в господарських операціях індивідуального (персонального) ціноутворення, що виключає визнання ціни додатковим благом.
Зазначає, що позивач як інститут спільного інвестування на виконання форвардних контрактів на етапі будівництва придбав у забудовника майнові права на квартири, а після цього уклав попередні договори з покупцями - фізичними особами, а подальшому - основні договори купівлі - продажу.
У попередніх договорах купівлі - продажу вартість квартир визначалася за домовленістю та посвідчувались нотаріально. При цьому, розмір авансового платежу дорівнює вартості продажу об'єкта за основним договором.
Тобто вартість квартир, які були предметами відчуження за основними договорами у 2023 році, була визначена (зафіксована) станом на 2019-2020 роки (момент укладення попередніх договорів), за звичайними цінами, що існували на час укладення попередніх договорів, коли об'єкти ще не були завершені і балансової вартості квартир не існувало.
Стверджує, що ПК України не містить зобов'язання здійснювати оцінку нерухомого майна для цілей оподаткування у разі відчуження такого нерухомого майна фізичній особі, а така оцінка проводилась виключно на вимогу нотаріуса.
З приводу використання відповідачем модуля електронного визначення оціночної вартості єдиної бази даних звітів про оцінку зазначає, що обґрунтоване формування відповідних інформаційних довідок передбачає використання відомостей, які містяться в офіційних документах про об'єкт нерухомості та до самого об'єкта нерухомості, проте контролюючих орган не мав до них доступу під час перевірки. Водночас, стверджує, що відповідач не мав право використовувати цей модуль оскільки не належить до суб'єктів, передбачених у Порядку № 658 від 17.05.2018, а положення Постанови КМУ № 629 від 10.08.1995 на спірні правовідносини не поширюється. Крім цього, така довідка є чинною впродовж 30 днів, тобто використані у справі довідки були протерміновані на момент проведення перевірки.
З приводу доводів податкового органу щодо ненадання платником податків документів під час проведення перевіри зазначає, що така відмова не зафіксована у визначений законодавством спосіб шляхом складення відповідного акта, а усі документи додано до заперечення на акт перевірки. Крім того, контролюючий орган не звертався з пропозицією щодо надання пояснень з приводу проведення зазначених господарських операцій.
Позивач вважає, що відповідач притягнув його до відповідальності за невідображення в податкових розрахунках сум додаткового блага не в грошовій формі, а також несплату податку на доходи фізичних осіб та військового збору від імені фізичних осіб, якими отримано додаткове благо (індивідуальну знижку), не довівши факту надання позивачем відповідним фізичним особам таких індивідуальних знижок. Окрім того, відповідач притягнув позивача до відповідальності за ненадання контролюючому органу оригіналів документів/ їх копій при здійсненні податкового контролю, не зафіксувавши у визначений спосіб (відповідним актом) факт відмови позивача від надання таких документів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідач проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов заперечив та вказав, що не погоджується з висновками викладеними в адміністративному позові, а податкові повідомлення-рішення № 117859240202 від 17.10.2024, № 117865240202 від 17.10.2024, № 117841240202 від 17.10.2024, № 117853240202 від 17.10.2024, на думку відповідача, є правомірними та такими що прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства.
Вважає, що платником податків проводилось відчуження нерухомого майна за заниженими цінами. Так, продаж нерухомості за цінами, нижчими за ринкові, є порушенням податкового законодавства України, оскільки таке заниження цін може використовуватися для ухилення від сплати податків, зокрема податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та інших податків, пов'язаних із операціями з нерухомістю. Згідно з Податковим кодексом України, операції з купівлі-продажу нерухомості повинні проводитися за справедливою ринковою ціною. Якщо продаж відбувається за ціною, нижчою за ринкову, різниця між ринковою та продажною ціною розглядається як додаткове благо, що підлягає оподаткуванню. Відповідно до статті 173 Податкового кодексу України, ПДФО нараховується на дохід, отриманий від продажу майна. Якщо продаж нерухомості відбувається за ціною, яка значно занижена порівняно з ринковою, то сума знижки (різниця між ринковою і продажною ціною) має розглядатися як дохід фізичної особи і підлягати оподаткуванню. Це є порушенням податкового законодавства, оскільки обов'язок по утриманню ПДФО з доходу, отриманого таким чином, не виконується. Згідно з Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», операції з продажу нерухомості мають здійснюватися на основі оцінки, що визначає ринкову вартість майна. У цьому випадку, якщо підприємство продає нерухомість за ціною, яка не відповідає ринковій вартості, це є порушенням вимог щодо визначення вартості майна та її оцінки. Встановлення ринкової вартості є необхідним для забезпечення прозорості і правильності податкових зобов'язань. Також важливо зазначити, що оцінка вартості майна проводилась ТОВ «ОЦІНОЧНА КОМПАНІЯ ТРК ГРУП», сертифікат якої був анульований, а звіти про оцінку не були зареєстровані у державній базі. Оцінка майна повинна проводитися сертифікованими оцінювачами, чия діяльність регулюється законодавством, зокрема Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність». У разі, якщо оцінка проведена несертифікованою особою або оцінка не була зареєстрована в державному реєстрі, як це мало місце у даному випадку (ТОВ «ОЦІНОЧНА КОМПАНІЯ ТРК ГРУП» має анульований сертифікат, а звіти не зареєстровані), оцінка не може вважатися законною, що ставить під сумнів правильність визначення ціни продажу. Згідно ст. 173 Податкового кодекс у України Визначає порядок оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема доходів, отриманих від продажу майна. Якщо продаж майна здійснюється за ціною нижчою за ринкову, то різниця між ринковою ціною та ціною продажу є додатковим благом, яке підлягає оподаткуванню. У Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» встановлено вимоги щодо проведення оцінки майна, включаючи вимоги до сертифікації оцінювачів та реєстрації звітів про оцінку в державній базі. Якщо 18.02.2025 оцінка не відповідає вимогам законодавства, то ціна, за якою відбувається продаж, може бути визнана неправомірною. Отже, продаж нерухомості за заниженими цінами без належної оцінки та реєстрації звітів про оцінку є порушенням податкового та цивільного законодавства України. Підприємству ПАТ «ДІНЕРО» необхідно привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства, зокрема щодо визначення ринкової вартості майна, а також коректно відобразити доходи від продажу майна в податковій звітності для правильного нарахування та сплати ПДФО.
З приводу ненадання документів платником податків зазначає, що на податкову адресу ПАТ «ДІНЕРО» (03028, м. Київ, пров. Феодосійський, буд.12, кв. (офіс) 120-А) надіслано запит про надання документів/копій документів від 15.04.2024 року № 6543/І/26-15-24-02-02-08, який направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення 15.04.2024 за № 0600909803478. Вищезазначений запит ПАТ «ДІНЕРО» отримано 19.04.2024 року. ПАТ «ДІНЕРО» не надала договори з оцінювачем, сертифікати та реєстраційні документи, що викликає сумніви щодо правильності оцінки. Крім того, не були надані документи щодо операцій з інвестиційними активами, що ускладнило перевірку їх оподаткування. Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати всі документи, необхідні для перевірки, після отримання повідомлення про її проведення. Згідно п. 1 ст. 44 Податкового кодексу України Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Кодексу встановлено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки. Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст.42 цього Кодексу. Так відповідно до п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого 18.02.2025 ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника на час складання такої звітності. Отже, надання документів є прямим обов'язком платника податків.
В додаткових поясненнях відповідач зазначив, що порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна регулюється ст. 172 ПКУ. Пунктом 172.3 ст. 172 ПКУ визначено, що дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку, або не нижче ринкової вартості такого об'єкта, визначеної суб'єктом оціночної діяльності (оцінювачем) відповідно до законодавства та зазначеної у звіті про оцінку, зареєстрованому в Єдиній базі даних звітів про оцінку. До перевірки не надані: договір між ПАТ «ДІНЕРО» (код ЄДРПОУ 38013477) та ТОВ «ОЦІНОЧНА КОМПАНІЯ ТРК ГРУП»(код ЄДРПОУ 44881591) щодо оцінки майна, свідоцтво ТОВ «ОЦІНОЧНА КОМПАНІЯ ТРК ГРУП» (код ЄДРПОУ 44881591) про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, сертифікат щодо оціночної діяльності та кваліфікаційні свідоцтва оцінювачів ТОВ «ОЦІНОЧНА КОМПАНІЯ ТРК ГРУП» (код ЄДРПОУ 44881591). Відповідно наказу Фонду державного майна України від 12.04.2023 № 663 сертифікат від 16.02.2023 року № 81/2023 суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «ОЦІНОЧНА КОМПАНІЯ ТРК ГРУП» (код ЄДРПОУ: 44881591) анульовано. Дати оцінки в Висновках про вартість майна наданих до перевірки ПАТ «ДІНЕРО» (код ЄДРПОУ 38013477): квітень (21.04.2023, 28.04.2023), травень, червень, липень, серпень, листопад 2023. За даними ІКС «Податковий блок», ТОВ «ОЦІНОЧНА КОМПАНІЯ ТРК ГРУП» (код ЄДРПОУ 44881591) звітність до контролюючих органів за 2022, 2023, 2024 роки не подавалась. Відповідно до п.п. «в» 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - ПКУ) дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, зокрема доходів від продажу 10.03.2025 нерухомого майна. Отже, можна зробити висновок що дані документи не могли бути надані у зв'язку з тим у оціночної компанії було анульовано свідоцтво. Оцінка майна є обов'язковою в установлених законодавством випадках, зокрема, при здійсненні операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна, для визначення бази оподаткування. Відповідно до статті 172 Податкового кодексу України, дохід від продажу нерухомого майна визначається виходячи з його оціночної вартості, яка повинна бути розрахована або модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку, або суб'єктом оціночної діяльності, звіт якого зареєстрований у зазначеній базі. Відповідно до статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством, зокрема для цілей оподаткування. Стаття 9 цього ж Закону встановлює, що методичне регулювання оцінки здійснюється на підставі нормативно-правових актів, положень (національних стандартів) оцінки майна, затверджених Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Також у постановах Верховного Суду України неодноразово підкреслювалась обов'язковість проведення оцінки майна у випадках, передбачених законом. Так у Постанові Верховного Суду року від 20.03.2019 у справі № 821/197/18 суд зазначив, що визначення вартості майна є обов'язковою процесуальною дією, яка впливає на права та обов'язки сторін. Згідно наведеного у Постанові Верховного Суду від 16.06.2021 року у справі № 640/20578/19 наголошується на необхідності дотримання порядку оцінки майна відповідно до законодавчих вимог та реєстрації звіту про оцінку в Єдиній базі даних звітів про оцінку. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 463/6539/20, зазначив що, згідно з частинами першою, другою статті 12 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОЦІНКУ МАЙНА МАЙНОВИХ ПРАВ ТА ПРОФЕСІЙНУ ОЦІНОЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання - відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Таким чином, оцінка майна є не лише формальною вимогою, а й обов'язковою процедурою, яка забезпечує правильне визначення податкових зобов'язань та гарантує дотримання законодавчих норм при здійсненні операцій з нерухомістю.
Щодо виконання вимог протокольної ухвали суду від 28.02.2025, якою витребувано акт ненадання матеріалів що 10.03.2025 був складений під час документальної позапланової перевірки ПАТ «ДІНЕРО». Управлінням правового забезпечення надіслано службовий лист від 03.03.2025 року № 3047/26-15-05-03-09 до відділу планових перевірок податкових агентів управління податкового аудиту фізичних осіб для надання повного переліку документів що не були надані до перевірки. У відповідь управління податкового аудиту фізичних осіб надіслало службовий лист від 04.03.2025 року № 1256/26-15-24-02-02-08 повідомило наступне: «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ПАТ «ДІНЕРО» (код ЄДРПОУ 38013477) зазначено в додатку № 2 до акта перевірки від 20.09.2024 за № 105827/Ж5/26-15-24-02-02/38013477. Згідно п 79.3 ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) (далі по тексту - ПКУ) присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, у зв'язку з чим перевірка проводилась на підставі податкової інформації наявної в реєстрах Єдиної бази даних звітів про оцінку та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, згідно п. 44.6 ПКУ у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 ПКУ, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Також зазначаємо, що відповідно п.п. 85.6. ст. 85 ПКУ у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови.» Отже, складання акту ненадання є правом, а не обов'язком ГУ ДПС у м. Києві. Звертає увагу на сторінці 6 акту перевірки від 20.09.2024 року № 105827/Ж5/26-15 24-02- 02/38013477 зазначено: «Повноту оподаткування доходів у вигляді інвестиційного прибутку перевірити не є можливим, оскільки ПАТ «ДІНЕРО» (код ЄДРПОУ 38013477) до перевірки не надано документальне підтвердження щодо операцій з інвестиційними активами», а також на сторінці 9 акту: «До перевірки не надані: договір між ПАТ «ДІНЕРО» (код ЄДРПОУ 38013477) та ТОВ «ОЦІНОЧНА КОМПАНІЯ ТРК ГРУП» (код ЄДРПОУ 44881591) щодо оцінки майна, свідоцтво ТОВ «ОЦІНОЧНА КОМПАНІЯ ТРК ГРУП» (код ЄДРПОУ 44881591) про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, сертифікат щодо оціночної діяльності та кваліфікаційні свідоцтва оцінювачів ТОВ «ОЦІНОЧНА КОМПАНІЯ ТРК ГРУП» (код ЄДРПОУ 44881591). Таким чином, під час перевірки акт ненадання не було складено, однак було складено перелік документів що були надані у додатку №2 до акту перевірки. Таким чином можна зробити висновок яких документів не було надано під час перевірки.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з правовою оцінкою відповідача, підкреслює, що законодавство не містить обов'язку здійснювати оцінку нерухомого майна для цілей оподаткування у разі його відчуження юридичною особою на користь фізичної особи. Звертає увагу, що продаж позивачем фізичним особам - покупцям майнових прав за попередніми договорами купівлі-продажу здійснювався за більшою ціною, ніж та за яку вони були придбані у забудовника. Вартість визначалась на момент їх продажу із поточного ступеня готовності об'єкта будівництва та порівняння з ринковою вартістю аналогічних об'єктів на ринку нерухомості, виходячи з середньої ринкової вартості одного квадратного метра загальної проектної площі.
10.06.2025 на виконання вимог протокольної ухвали суду відповідачем надано довідки про балансову вартість об'єктів нерухомості.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити через їх безпідставність.
Обставини справи, встановлені судом
Публічне акціонерне товариство «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ДІНЕРО» з 24.01.2012 зареєстроване як юридична особа, з основним видом діяльності - 64.30 Трасти, фонди та подібні фінансові суб'єкти, перебуває на податковому обліку відповідача.
Згідно свідоцтва № 00007 від 14.09.2018 платника податків внесено 14.02.2012 до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування за № 13300007.
Згідно витягів з Державного реєстру речових прав за позивачем протягом 2023 року зареєстровано право власності на квартири у багатоквартирних житлових будинках за адресою: м. Київ, вул. Родини Крістерів, 18/6, м. Київ, вул. Олександра Олеся, буд. 2-А, м. Київ, вул. Олександра Олеся, буд. 2-В, м. Київ, вул. Олександра Олеся, буд. 4, у зв'язку з придбанням майнових прав в ТОВ «ІНВЕСТ-БУДСІСТЕМ».
В період з липня 2023 року по листопад 2023 року платником податків здійснено оплатне відчуження на користь фізичних осіб квартир у таких багатоквартирних житлових будинках, шляхом посвідчення договорів нотаріально.
Попередньо, протягом 2019-2020 років позивачем з вказаними покупцями укладено попередні договори купівлі-продажу вказаних об'єктів нерухомості в незбудованих багатоквартирних житлових будинках.
Наказом Головного управління ДПС у м. Києві № 2490-п від 12.04.2024 призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з 18.06.2024 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.
Листом № 6543/І/26-15-24-02-02-08 від 15.04.2024 податковий орган запропонував позивачу надати 18.06.2024 документи/копії документів для перевірки.
11.06.2024 позивач повідомив відповідача про втрату первинних документів фінансово-господарської діяльності, на підставі чого відповідачем було складено акт про неможливість проведення перевірки.
Наказом Головного управління ДПС у м. Києві № 4268-п від 18.06.2024 перенесено термін проведення розпочатої документальної позапланової невиїзної перевірки до дати відновлення та надання документів у межах термінів, передбачених п. 44.5 ст. 44 ПК України.
09.09.2024 ТОВ «Компанія з управління активами «ІНВЕСТ-КОНСАЛТИНГ», що діє від імені та в інтересах ПАТ «ДІНЕРО» на підставі Договору № 4-КУА про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 30.10.2014 надіслала відповідачу документи у відповідь на лист № 6543/І/26-15-24-02-02-08 від 15.04.2024.
З 09.09.2024 по 13.09.2024 відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2023.
За результатом перевірки відповідачем було складено акт №105827/Ж5/26-15-24-02-02/38013477 від 20.09.2024, у якому зроблені висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства, зокрема:
-пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 з урахуванням пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. 168.4.7 п. 168,4 ст. 168, п. 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб, в періоді що перевірявся, на загальну суму 18 791 533,76 грн;
- пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 з урахуванням пп. 1,5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 1.6. п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 164.2.17 «е» п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, mm. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.2 «а» ст. 171 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору, в періоді що перевірявся, на загальну суму 1 565 961,15 грн;
- п. 51.1 ст. 51, т. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, розділу III «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015, а саме: невідображення в податкових розрахунках сум додаткового блага не в грошовій формі при продажу житлових приміщень фізичним особам (за ознакою доходу « 126») за період II квартал - IV квартал 2023 року;
-п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, а саме: позивачем надано первинні документи/копії документів до перевірки не в повному обсязі.
В акті № 105827/Ж5/26-15-24-02-02/38013477 від 20.09.2024 про результати документальної позапланової невиїзної встановлено, що позивач проводив операції з відчуження нерухомого майна (квартир) фізичним особам нижче ринкової вартості, встановленої модулем електронного визначення оціночної вартості єдиної бази даних звітів про оцінку Фонду державного майна України, про що свідчать договори купівлі-продажу, які нотаріально посвідчені приватними нотаріусами Київського міського нотаріального округу. Ринкова вартість квартир у кількості 38 шт., визначена модулем електронного визначення оціночної вартості єдиної бази даних звітів про оцінку, є вищою, ніж договірна вартість таких квартир (сума за яку вчинено відчуження квартир). У зв'язку із цим відповідачем було встановлено заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб, в періоді що перевірявся.
04.10.2024 через свого представника позивач звернувся до відповідача із запереченням № АО/ССП-04/10 від 04.10.2024 року на акт № 105827/Ж5/26-15-24-02-02/38013477 від 20.09.2024.
Відповідачем за наслідком розгляду заперечення позивача було прийнято рішення № 37783/Ж12/26-15-24-02-02-09 від 15.10.2024, яким заперечення до акту залишено без задоволення, а висновки акту залишено без змін.
29.10.2024 позивачем отримано податкові повідомлення-рішення:
- № 117859240202 від 17.10.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата на 23 489 417,20 грн, а саме збільшено податкове зобов'язання на 18 791 533,76 грн та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4697883,44 грн;
- № 117865240202 від 17.10.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 1 957 451,44 грн, а саме збільшено податкове зобов'язання на 1 565 961,15 грн та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 391 490,29 грн;
- № 117841240202 від 17.10.2024, яким накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 грн за порушення передбачене п. 119.1. ст. 119 ПК України;
- № 117853240202 від 17.10.2024, яким накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 грн за порушення передбачене п. 121.1. ст. 121 ПК України.
Не погодившись з результатами перевірки, в тому числі з рішенням відповідача про результати розгляду заперечення на акт перевірки позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою № 1-04/11-24 від 04.11.2024 на податкові повідомлення-рішення № 117859240202 від 17.10.2024, № 117865240202 від 17.10.2024, № 117841240202 від 17.10.2024, № 117853240202 від 17.10.2024.
Рішенням Державної податкової служби України № 39361/6/99-00- 06-01-02-06 від 30.12.2024 скаргу залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про признання їх протиправними та скасування.
Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Податковий агент є особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших, ніж заробітна плата доходів для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (пп. «а» п. 171.2 ст. 171 ПК України).
Платник податків набуває статусу податкового агенту у всіх випадках, коли виплачує фізичній особі дохід у грошовій формі або не грошовій формі (аналогічний висновок сформовано у постанові Верховного Суду у справі № 320/3024/22 від 02.05.2024).
Одним з інших, ніж заробітна плата доходів є додаткове благо. Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо входить до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України), що у свою чергу є базою оподаткування (п. 164.1 ст. 164 ПК України).
Доходом, отриманим платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) вважається дохід у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків житлової нерухомості, набутої у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті. Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті (пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України).
Так, індивідуальна знижка на товар є додатковим благом, який має включатися до оподатковуваного доходу та належним чином оподатковуватися (мають утримуватися та сплачуватися податки та збори). Зважаючи на обов'язок юридичної особи нараховувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб при виплаті (наданні) будь-якого виду доходів, який надається фізичній особі, такий обов'язок розповсюджується на юридичну особу і у випадку наданні індивідуальної знижки фізичній особі при продажу товарів. Тобто, у випадку надання юридичною особою додаткового блага у вигляді індивідуальної знижки на товари фізичній особі, юридична особа набуває статусу податкового агента (продавця) по відношенню до фізичної особи (покупця). Відповідно, у юридичної особи виникає обов'язок після вчинення операції з індивідуальною знижкою нарахувати та сплатити від імені фізичної особи, якій надано індивідуальну знижку, податок на доходи фізичних осіб (постанова Верховного Суду у справі № 320/3024/22 від 02.05.2024).
Поряд з цим, платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (у тому числі податкові агенти) (пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Об'єктом оподаткування збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (у тому числі загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід) (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України).
Так, платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (п. 51.1 ст. 51 ПК України).
Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку (пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України).
Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень (п. 119.1. ст. 119 ПК України).
Водночас, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 ПК України).
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:
- 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу;
- 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;
- 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;
- 1095 днів - для документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.
Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії) (п. 44.3. ст. 44 ПК України).
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п. 44.6. ст. 44 ПК України).
Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 ПК України).
Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень (п. 121.1. ст. 121 ПК України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76 КАС України).
Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Приписами ст. 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зміст правовідносин та оцінка аргументів учасників справи
Ключовим питанням у справі є можливість визнання знижкою індивідуального характеру відчуження нерухомого майна покупцям
Податковим повідомленням-рішенням № 117859240202 від 17.10.2024:
- встановлено, що позивач порушив пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 з урахуванням пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. 168.4.7 п. 168,4 ст. 168, пп. «а» п. 171.2 ст. 171 ПК України, допустив заниження суми податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 18 791 533,76 грн в періоді II - IV кварталів 2023 року;
- збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших, ніж заробітна плата на 23 489 417,20 грн, з яких податкове зобов'язання - 18 791 533,76 грн та штрафні (фінансові) санкції - 4 697 883,44 грн.
Податковий орган виходив з того, що платник податків надав додаткове благо у вигляді індивідуальної знижки на товари фізичним особам, набувши статусу податкового агента, проте не виконав обов'язку сплатити від імені фізичної особи, якій надано індивідуальну знижку, податок на доходи фізичних осіб.
Донарахування сум податкових зобов'язань здійснено шляхом обчислення різниці між покупною ціною та оціночною вартістю розраховану модулем електронного визначення оціночної вартості згідно Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку 17.05.2018 № 658.
Між тим, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається саме на контролюючий орган (постанови Верховного Суду у справі № 640/13800/21 від 10.05.2023, у справі № 640/16890/20 від 17.07.2023).
Суд вважає, що контролюючим органом не враховано економічну суть проведених господарських операцій та не спростовано пояснення платника податків з даного приводу.
Позивач послідовно пояснював, що в рамках здійснення своєї інвестиційної діяльності на етапі будівництва він придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-БУДСІСТЕМ», яке є забудовником багатоквартирних житлових будинків майнові права на вказані в акті податкової перевірки квартири. Після цього з фізичними особами-покупцями квартир позивач уклав попередні договори купівлі-продажу квартир. Після завершення будівництва та прийняття багатоквартирних житлових будинків до експлуатації позивач, як власник майнових прав, оформив права власності на відповідні квартири на себе, а потім на виконання укладених з фізичними особами-покупцями попередніх договорів уклав із цими фізичними особами основні договори купівлі-продажу квартир.
Позивач стверджує, що вартість квартир, які були предметом продажу за основними договорами у 2023 році, була зазначена станом на 2019-2020 роки (момент укладення попередніх договорів) за звичайними цінами, що існували на час укладення попередніх договорів, коли об'єкти будівництва ще не були завершені і балансової вартості квартир не існувало. Відповідно до домовленості сторін ціна була зафіксована та зміні не підлягала. Будь-які індивідуальні знижки при цьому не були передбачені попередніми договорами та не надавались.
На думку позивача, якщо ціна нерухомого майна формувалася юридичною особою-продавцем та фізичною особою-покупцем в минулому періоді, на підставі попередніх договорів і при цьому сторони використовували під час укладення основних договорів аналогічний спосіб визначення ціни чи договірну ціну, що визначатись в попередніх договорах, то різниця між оціночною вартістю нерухомого майна та раніше визначеною його договірною ціною, не може вважатись знижкою для фізичної особи-покупця.
Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, суд доходить висновку, що відповідачем не надано доказів на підтвердження надання позивачем індивідуальних знижок фізичним особам-покупцям. Зокрема, відповідач не довів належними доказами, що:
- мало місце зниження ціни у порівнянні з ринковою, зокрема, що ціна, визначена у договорах купівлі-продажу не відповідала ринковій станом на момент укладення відповідних договорів;
- зниження ціни було індивідуальним. Твердження позивача про те, що ним були встановлені однакові умови придбання квартир для всіх покупців не спростовано.
При цьому, за відсутності висновку Верховного Суду суду щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах враховуються правова позиція Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі № 380/11422/23.
Позивач зазначає, що ПК України не передбачає зобов'язання здійснювати оцінку нерухомого майна для цілей оподаткування у разі відчуження такого юридичною особою на користь фізичної особи, якщо фізична особа не отримує дохід, а виконання такої оцінки квартир здійснювалось у вищезазначений період виключно на вимогу нотаріуса. На думку позивача, обов'язковість проведення оцінки нерухомого майна для цілей оподаткування передбачена ст. 172 ПК України лише у випадку відчуження нерухомого майна фізичною особою.
Дійсно ПК України, в абз. 1 п. 4 ст. 172 передбачено, що під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості, неподільного об'єкта незавершеного будівництва/майбутнього об'єкта нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності електронної довідки про оціночну вартість такого об'єкта нерухомості, неподільного об'єкта незавершеного будівництва/майбутнього об'єкта нерухомості або звіту про оцінку, зареєстрованого відповідно до пункту 172.3 цієї статті, та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору і вносить до Єдиної бази інформацію про ціну договору купівлі-продажу.
Норма аналогічного змісту у разі відчуження нерухомого майна юридичною особою відсутня.
Суд вважає, що у цьому випадку ціна відчужуваного нерухомого майна не може бути меншою за його балансову вартість.
У зв'язку з цим, судом витребувано відповідні відомості та на підставі наданих довідок Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвест-Консалтинг» з'ясовано, що така ціна, зазначена в договорах відчуження, є більшою за балансову вартість нерухомого майна.
Покликання податкового органу на пунктом 3 ст. 172 ПК України, як на підставу для обов'язкового проведення оцінки нерухомого майна суд відхиляє, оскільки такий унормовує визначення доходу від продажу об'єкта нерухомості, що не стосується змісту спірних правовідносин, а оскаржувані висновки податкового органу не стосуються оподаткування доходів саме позивача.
Суд бере до уваги, що в рамках спірних правовідносин питання проведення чи непроведення оцінки нерухомого майна, а також результати такої оцінки мають значення для доведення позивачем відповідності договірної вартості проданих об'єктів нерухомості ринковій ціні. Водночас платник податку повинен довести причини формування цін, які не відповідають рівню ринкових, надаючи відповідні докази на підтвердження визначеної цінової політики у контексті наявності певних екoнoмічних вигoд лише після того, коли податковий орган у належний спосіб встановить, що договірна ціна дійсно не відповідає ринковій (аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду у справі № 200/773/20-а від 26.03.2024). Проте відповідач належними доказами не довів, що договірна вартість об'єктів нерухомості не відповідає ринковій.
Зокрема, відповідачем було встановлено, що позивач забезпечив проведення оцінки проданих квартир, проте звіти за результатами такої оцінки не були зареєстровані в Єдиній базі даних звітів про оцінку.
Звіт про оцінку, не зареєстрований у Єдиній базі для цілей оподаткування не застосовується (п. 172. 3 ст. 172 ПК України).
Відтак відповідач визначив вартість спірних об'єктів (квартир) за допомогою модуля електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку. В результаті виконання вищезазначених дій відповідачем було отримано 38 електронних довідок про оціночну вартість об'єктів нерухомості.
Водночас суд бере до уваги, що довідка про оціночну вартість об'єкта нерухомості, неподільного об'єкта незавершеного будівництва/майбутнього об'єкта нерухомості за результатами електронного визначення оціночної вартості є чинною впродовж 30 календарних днів з дня її формування Єдиною базою (п. 172. 3 ст. 172 ПК України).
Довідки про оціночну вартість об'єктів нерухомості були сформовані за запитом відповідача з 26.04.2024 по 29.04.2024. Водночас акт перевірки відповідачем було складено 20.09.2024, а податкові повідомлення-рішення - 17.10.2024, тобто, коли довідки вже втратили чинність.
Окрім того, позивач наголошує, що період укладення договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості (а відтак і період у яких могло б виникнути податкове зобов'язання) та період отримання електронних довідок про оціночну вартість об'єкта нерухомості не збігаються. Тобто відповідач визначив оціночну вартість об'єктів нерухомості станом на 2024 рік, проте позивач продав ці об'єкти за цінами, що були закріплені у 2020 році.
На підставі наведеного вище суд доходить висновку, що використані відповідачем довідки не є достовірним доказом того, що ринкова вартість об'єктів нерухомості є вищою, ніж їх договірна вартість і що позивач надав додаткове благо фізичним особам-покупцям у виді індивідуальної знижки.
Відтак, відповідач не довів правомірність податкового повідомлення-рішення № 117859240202 від 17.10.2024.
Також, податковим повідомленням-рішенням № 117865240202 від 17.10.2024:
- встановлено, що позивач допустив заниження суми військового збору на загальну суму 1 565 961,15 грн в періоді II - IV кварталів 2023 року, порушивши пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 з урахуванням пп. 1,5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 1.6. п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. 168.4.7 п. 168,4 ст. 168, пп. «а» п. 171.2 ст. 171 ПК України;
- збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з військового збору на 1 957 451,44 грн, з яких податкове зобов'язання - 1 565 961,15 грн та штрафні (фінансові) санкції - 391 490,29 грн.
Відповідач стверджує, що позивач надав додаткове благо у вигляді індивідуальної знижки на товари фізичним особам, набувши статусу податкового агента, проте не виконав обов'язку сплатити від імені фізичної особи, якій надано індивідуальну знижку, військовий збір.
Водночас суд з наведених вище міркувань встановив, що відповідачем не надано доказів на підтвердження надання позивачем додаткового блага (індивідуальних знижок) фізичним особам-покупцям.
Відтак, відповідач не довів правомірність податкового повідомлення-рішення № 117865240202 від 17.10.2024.
Водночас, податковим повідомленням-рішенням № 117841240202 від 17.10.2024:
- встановлено, що всупереч п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України позивачем неправильно визначено ознаку доходу, що призвело до невідображення в податкових розрахунках сум додаткового блага не в грошовій формі при продажу житлових приміщень фізичним особам;
- накладено на позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 грн за порушення, передбачене п. 119.1. ст. 119 ПК України.
Оскільки суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів на підтвердження надання позивачем індивідуальних знижок фізичним особам-покупцям при продажі об'єктів нерухомості, то суд вважає недоведеним факт отримання платниками податків доходів у вигляді додаткового блага і відповідно обов'язку позивача відобразити такий дохід у розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.
Відтак, відповідач не довів правомірність податкового повідомлення-рішення № 117841240202 від 17.10.2024.
Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 117853240202 від 17.10.2024.
Податковим повідомленням-рішенням № 117853240202 від 17.10.2024:
- встановлено, що всупереч п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України позивачем до перевірки не надано первинні документи/копії документів щодо нарахування та виплат найманим особам заробітної плати, а саме: відомості нарахування заробітної плати, табель облік робочого часу;
- накладено на позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 грн за порушення, передбачене п. 121.1. ст. 121 ПК України.
Позивач зазначає, що з огляду на відсутність факту складання посадовими (службовими) особами відповідача акту, що засвідчував би факт відмови позивача від надання будь-яких документів, податкове повідомлення-рішення № 117853240202 від 17.10.2024 є протиправним та має бути скасованим.
Суд погоджується з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки (п. 85.4. ст. 85 ПК України).
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п. 85.6. ст. 85 ПК України).
Тобто факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акту про відмову у наданні документів (аналогічні висновки зафіксовані у постановах Верховного Суду у справі №640/26351/20 від 08.09.2022, у справі №822/554/17 від 11.07.2023). У постанові від 25 травня 2021 року (справа № 815/5615/15) Верховний Суд виснував, що відсутність акту, який засвідчує факт відмови надати первинні документи, свідчить про неповноту та необ'єктивність перевірки, здійсненої посадовими особами податкового органу.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідачем під час перевірки було зафіксовано у визначений спосіб (актом про відмову у наданні документів) факт відмови позивача від надання таких документів. Посилання відповідача на те, що складання такого акта є правом, а не обов'язком контролюючого органу, не може бути прийняте судом, оскільки саме оформлення відповідного акта є необхідною процесуальною дією, яка підтверджує факт відмови та забезпечує належну фіксацію обставин перевірки. Відсутність такого акта свідчить про непідтвердженість доводів відповідача щодо відмови позивача у наданні документів.
Відтак, відповідач не довів правомірність податкового повідомлення-рішення № 117853240202 від 17.10.2024.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши на підставі положень ч. 5 ст. 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд доходить висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС).
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 65 697 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 242-246, 255 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві № 117859240202 від 17.10.2024, № 117865240202 від 17.10.2024, № 117841240202 від 17.10.2024 та № 117853240202 від 17.10.2024.
3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ДІНЕРО» (ідентифікаційний код 38013477, місцезнаходження: 03028, м. Київ, пров. Феодосійський, 12, оф. 120А) судовий збір у розмірі 65 697 (шістдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто сім) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267; місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).
4. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 14 листопада 2025 року.
Суддя Сас Є.В.