10 листопада 2025 рокуСправа №160/20350/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/20350/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
17.09.2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін ухвалено рішення у справі №160/20350/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, яким частково задоволені позовні вимоги.
28.10.2025 року до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 у сумі 8' 000,00 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
31.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято та призначено до розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/20350/25 до розгляду в порядку письмового провадження.
Розглянувши вищезазначену заяву, дослідивши матеріали заяви щодо стягнення судових витрат згідно рішення суду у даній справі та норми процесуального законодавства, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин 2, 3, 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно пунктів 1, 2 частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу дійти висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1733707 від 10.07.2025 року; договір про надання професійної правової допомоги від 19.05.2025 року; акт наданих послуг від 03.07.2025 року до договору від 19.05.2025 року; квитанцію до прибуткового ордеру б/н від 03.07.2025 року.
Як встановлено судом, між адвокатом Берзінь Сергієм Людвиговичем (адвокат) та позивачем (клієнт) було укладено договір про надання професійної правової допомоги від 19.05.2025 року, предметом якого є здійснення захисту, представництва або надання інших видів професійної правової допомоги (адвокатські послуги) клієнту та виконання пов'язаних з цим дорученням клієнта в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання такої допомоги (послуги) та фактичні витрати, пов'язані з її (їх) наданням та необхідних для виконання цього договору, а також виплатити гонорар успіху у випадку досягнення адвокатом результату, визначеного п. 4.4-4.5 цього договору, у порядку та строки, узгоджені сторонами та/або цим договором.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що розмір гонорару успіху у випадку досягнення адвокатом результату у вигляді судового рішення, яким стягнуто з військової частини, в якій проходив службу клієнт, або її зобов'язано нарахувати та виплатити клієнту недоотриману частину його грошового забезпечення (в т.ч. здійснити перерахунок), встановлюється у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми стягнення/зобов'язання, але не менше як 8000,00 (вісім тисяч) гривень.
Актом наданих послуг від 03.07.2025 року до договору від 19.05.2025 року сторони підтвердили надання адвокатом послуг, вартістю 8 000.00 грн.: складання та подання адміністративного позову про визнання протиправними дій та бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов'язання вчинити певні дії в інтересах ОСОБА_2 до окружного адміністративного суду - 8 годин, 8000,00 грн.
Квитанцією до прибуткового ордеру б/н від 03.07.2025 року підтверджується сплата позивачем адвокату за надані послуги грошових коштів в сумі 8 000 грн.
В даному випадку суд визнає належними докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а такі витрати пов'язаними з розглядом справи. Водночас, суд не визнає такі витрати обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21.
Проаналізувавши докази в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.
Відтак, витрати на правничу допомогу понесені позивачем підлягають відшкодуванню в розмірі 4 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/20350/25 - задовольнити частково.
Ухвалити у справі №160/20350/25 додаткове рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 суму понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська