м. Вінниця
12 листопада 2025 р. Справа № 120/9594/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області щодо припинення нарахування та виплати суддівської винагороди та передбачених законом доплат до посадового окладу судді Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 з 04.10.2022 року, зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок суддівської винагороди та передбачених законом доплат до посадового окладу з 04.10.2022 та здійснити її виплату з урахуванням уже фактично виплачених сум.
07.06.2023 року Вінницьким окружним адміністративним судом виписано виконавчий лист.
13.10.2025 року на адресу суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду відповідно до статті 382 КАС України шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 20.10.2025 року заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року у справі №120/9594/22 призначено до розгляду у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу надано строк для надання письмових пояснень.
03.11.2025 року представником відповідача подано додаткові пояснення у справі, у яких вказано, що з 09.05.2023 року ОСОБА_1 відновлено виплату суддівської винагороди, та нараховано заборгованість суддівської винагороди з 04.10.2022 року по 09.05.2023 року в розмірі 548 306,64 грн. Однак, у зв'язку з обмеженим бюджетним фінансуванням та через відсутність коштів, виплату відповідно до рішення суду у справі №120/9594/22 не було проведено.
Вподальшому, Територіальне управління ДСА України у Вінницькій області відновило виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 та за період з травня 2023 року до квітня 2025 року нарахувало та виплатило судді ОСОБА_1 1759326 грн. суддівської винагороди з урахуванням податків та зборів.
Представник Територіального управління ДСА України у Вінницькій області зазначив, що Велика Палата Верховного Суду постановою №320/10955/23 від 13.03.2025 року виснувала відсутність правових підстав для виплати суддівської винагороди судді, що не здійснює правосуддя в зв'язку із призовом на військову службу.
Враховуючи вищезазначену постанову Великої Палати Верховного Суду, 16.04.2025 року наказом голови Іллінецького районного суду Вінницької області припинено здійснення виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 .
Крім того, представник Територіального управління ДСА України у Вінницькій області вказав, що виконання судових рішень, які передбачають виплату на користь суддів коштів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України та територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який забезпечує виконання бюджетних програм у системі головного розпорядника, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Вказав, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення Територіальним управлінням ДСА України у Вінницькій області можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Проте, станом на 03.11.2025 року кошти на фінансування вказаних видатків не надходили.
05.11.2025 року представником Територіального управління ДСА України у Вінницькій області подано додаткові докази, а саме відповідь ДСА України на лист Територіального управління ДСА України у Вінницькій від 04.11.2025 року №11-21824/25.
07.11.2025 року позивачем подано додаткові пояснення у справі.
Вирішуючи питання про наявність підстав для встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.
Процедура судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульована статтями 382, 383 КАС України.
Зокрема, відповідно до частинами 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини 1, 2 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною 5 статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.
Частинами 2, 4 статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" Суд зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення від 19.03.1997 року, №18357/91).
У пункті 18 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ліпісвіцька проти України" Суд звернув увагу на те, судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (див. рішення у праві "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункт 197). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006 року) (рішення від 12.05.2011 року, №11944/05).
Для застосування наведених процесуальних заходів повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку статті 382 КАС України може слугувати наявність у суду об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 року по справі №0640/3719/18 та у постанові від 11.06.2020 року по справі №640/13988/19.
Суд зауважує, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Конституційний Суд України у Рішенні від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Крім цього, у Рішенні від 26.06.2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
У Рішенні від 15.05.2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 року №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Також Конституційний Суд України, взявши до уваги статті 3, 8, частини 1, 2 статті 55, частини 1, 2 статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене рішення.
Як зазначалось судом вище, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 року адміністративний позов задоволено, зокрема, зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок суддівської винагороди та передбачених законом доплат до посадового окладу з 04.10.2022 та здійснити її виплату з урахуванням уже фактично виплачених сум.
Натомість, на момент звернення позивача до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, матеріали справи не містять доказів виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року саме в зазначений спосіб.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року у справі №120/9594/22, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Визначаючи строк з приводу подання звіту, суд ураховує положення частини 3 статті 382-1 КАС України, відповідно до яких встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Таким чином, приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає, що заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року у справі №120/9594/22 є обґрунтованою та підлягає задоволенню шляхом встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення у справі до 12.02.2026 року.
Відповідно до частини 6 статті 382-1 КАС України, ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 382-3 цього Кодексу.
Керуючись статтями 248, 256, 382, 382-1, 382-3 КАС України, -
Заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року у справі №120/9594/22, - задовольнити.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області подати до 12.02.2026 року звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року у справі №120/9594/22.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дончик Віталій Володимирович