Справа № 466/7200/25 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О. І.
Провадження № 33/811/1628/25 Доповідач: Гончарук Л. Я.
13 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Микити Тараса Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Микити Тараса Володимировича на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2025 року,
встановив:
цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, а також позбавлено його права керування всіма видами транспортних засобів терміном на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір в дохід держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень, 60 копійок.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 25.07.2025 року о 21 год 45 хв на вул. Біберовича, 9 у м. Львові, керував транспортним засобом марки «Део Ланос», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився, порушивши вимоги п. 2.5 ПДР України, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На вказану постанову захисник адвокат Микита Т.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що судом першої інстанції допущено невідповідність висновків фактичним обставинам справи, не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Вказує, що з матеріалів справи про адміністративне правопорушення та долученого відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, очевидно, що до матеріалів справи не долучено жодних належних та допустимих доказів керування ОСОБА_2 транспортним засобом у вказаний в протоколі час та місці.
Допитаний в судовому засіданні свідок, яка попереджена про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показів, ОСОБА_3 , повністю підтвердив пояснення ОСОБА_1 . Надала послідовні логічні та зрозумілі пояснення, які повністю спростовують факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 .
На долучених поліцейськими відеозаписах з бодікамер не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а навпаки підтверджують пояснення останнього, щодо фактичних обставин подій.
Стверджує, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 автомобілем “Део Ланос».
Отже, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння особою, яка не керувала транспортним засобом, не тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши виступ захисника адвоката Микити Т.В., пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підтримання доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає і в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, така підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 402701 від 25.07.2025(а.с.1); копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 402742 від 25.07.2025 за ст. 124 КУпАП (а.с.7); відеозаписом події(а.с.3); рапортом поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону 1 УПП у Львівській області ДПП капрала поліції М.Васіва від 25.07.2025(а.с.6); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів(а.с.4); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.07.2025(а.с.5), та іншими матеріалами справи у їх сукупності, які узгоджуються між собою та достовірність таких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів.
Наведеними вище доказами підтверджується, що ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що і стало підставою для складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, згідно з п.2, п.3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
А тому, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 25 липня 2025 року серії ЕПР1 № 402701, ОСОБА_1 25.07.2025 о 21 год 45 хв на вул. Біберовича, 9 у м. Львові, керував транспортним засобом марки «Део Ланос», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обставини викладені у протоколі підтверджуються і відеозаписом з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, з якого слідує, що працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці події та у медичному закладі,проте останній ствердно відмовився від проходження такого огляду.
Така поведінка ОСОБА_1 була вірно розцінена працівниками поліції, як відмова водія пройти огляд на стан сп'яніння.
Той зміст, який міститься на диску є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, апеляційний суд не бере до уваги та розцінює їх як такі, що спрямовані на уникнення останнім відповідальності за скоєне.
Вказані докази, якими стверджується факт керування транспортним засобом та відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, є логічними, послідовними, та такими, що взаємоузгоджуються між собою, а тому в апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в їх достовірності та допустимості.
Покликання апелянта в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції допустив невідповідність висновків фактичним обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення від 25 липня 2025 року серії ЕПР1 № 402701 (а.с.1) складений відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідають вимогам діючого законодавства і є складеним та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджують подію і обставини правопорушення. Крім цього, дані зазначеного протоколу узгоджуються з іншими доказами у справі. Отже, такий є належним та допустимим доказом у справі, який суд обґрунтовано поклав в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наведеними вище доказами.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Доводи апеляційної скарги про інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки склад вчиненого адміністративного правопорушення знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв щодо дій працівників поліції, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та на відеозаписі нагрудних камер, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що рішення судді першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на основі всебічно, повно та об'єктивно з'ясованих обставин справи, вина ОСОБА_1 доводиться допустимими, належними та достатніми доказами у справі.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом апеляційної інстанції при винесенні постанови.
Доводи, висловлені захисником при перегляді справи судом апеляційної інстанції, не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 Правил дорожнього руху за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
Всі інші обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
постановив:
апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Микити Тараса Володимировича залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончарук