Справа № 943/999/25 Головуючий у 1 інстанції: Журибіда Б. М.
Провадження № 33/811/1615/25 Доповідач: Гончарук Л. Я.
12 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Буського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2025 року,
встановив:
цією постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 гривень судового збору.
Відповідно до постанови, з протоколу серії ЕПР1 № 346292 від 30.05.2025, вбачається, що водій ОСОБА_1 , 30.05.2025 о 15 год 23 хв на 500 км автодороги Київ - Чоп + 100 м, на території Золочівського району Львівської області керував транспортним засобом марки БАЗ А079, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія, на місці зупинки транспортного засобу, із застосуванням приладу “Драгер», результат 2,97 % проміле, чим порушив п. 2.9 а ПДР України.
На вказану постанову особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. У разі встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП застосувати адміністративне стягнення, у виді штрафу без позбавленням права керування транспортними засобами.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, відтак така підлягає скасуванню.
Зазначає, що в протоколі відсутні дані: назва , модель, серія засобу відео фіксації, що є обов'язковим.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки «Drager 6820». Згідно роздруківки приладу «Драгер», що міститься в матеріалах справи, остання повірка (калібрування) приладу проведена 13.11.2024 року, Alcotest Drager 6820» серійний номер ARHK-0121, за допомогою якого проводився огляд водія на стан алкогольного сп'яніння, востаннє проходив перевірку /калібровку 13.11.2024 року, тобто з порушенням встановленого в інструкції шестимісячного строку, однак на ці доводи суд першої інстанції уваги не звернув. Технічний прилад «Драгер», який використовувався при тестуванні ОСОБА_1 не повинен був експлуатуватися (не пройшов калібрування згідно вимог інструкції), тому з огляду на вищевикладене вважає, що роздруківка приладу «Драгер», яка нібито засвідчує наявність у ОСОБА_1 під час огляду 2.97 % проміле алкоголю не є допустимим доказом.
Стверджує, що пройти обстеження на стан сп'яніння у медичному закладі йому не пропонували, хоча в п.11 Протоколу про адміністративне правопорушення зазначено, що до протоколу додається направлення водія для проведення огляду на стан сп'яніння.
Заслухавши поясненняособи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав доводи поданої апеляційної скарги, та не заперечив про розгляд такої у відсутності захисника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і навів у постанові, зокрема даними наведеними у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 346292 від 30.05.2025; копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.05.2025 серія ЕНА № 4852293, згідно якої до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення за правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу; роздруківці з приладу “Alkotest Drager 6820», результат тесту 2,97 ‰, який підписаний ОСОБА_1 без зауважень; акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписі події, який підтверджує обставини викладені в протоколі серії ЕПР1 № 346292 від 30.05.2025; рапорті працівника поліції від 30.05.2025; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.05.2025, які узгоджуються між собою та достовірність таких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів.
З матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, яким забезпечені працівники поліції, з дотриманням вимог Інструкції. Результат тесту, становив 2,97 ‰, що підтверджується також відповідною роздруківкою, яку ОСОБА_1 засвідчив підписом.
При апеляційному розгляді не встановлено, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатом приладу “Драгер», чи наполягав на проведенні освідування у медичному закладі, що спростовує доводи апеляційної скарги.
Окрім цього, як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до даних якого огляд ОСОБА_1 проводився за допомогою приладу “Alkotest Drager 6820» у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірних покривів обличчя, нестійка хода. У графі “з результатами згоден» наявний підпис ОСОБА_1 , що свідчить про згоду останнього з результатом (а.с.3).
Окрім цього, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 проходить огляд на стан сп'яніння на приладі “Драгер», результат тесту - 2,97 ‰. При цьому жодних заперечень щодо справності приладу “Драгер» чи незгоди з таким результатом ОСОБА_1 не висловлював.
Той зміст, який міститься на диску є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказані докази, якими стверджується факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 є логічними, послідовними, та такими, що взаємоузгоджуються між собою, а тому в апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в їх достовірності та допустимості.
Крім цього, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 346292 від 30.05.2025 оформлений відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідає вимогам діючого законодавства, і він є складеним та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджує подію і обставини правопорушення, дані якого узгоджуються з іншими доказами у справі, достовірність та допустимість яких не викликає сумнівів.
Зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 346292 від 30.05.2025, ОСОБА_1 ознайомився, про що свідчить його підпис, проставлений у відповідній графі.
Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував та жодних заперечень щодо правомірності проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду на стан сп'яніння із використанням газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» не висловлював.
Щодо доводів апелянта про те, що технічний прилад «Драгер», який використовувався при тестуванні ОСОБА_1 не повинен був експлуатуватися, оскільки такий не пройшов калібрування згідно вимог інструкції, тому такі результати огляду є недійсними, то слід зазначити наступне.
«DragerAlkotest 6820» відповідає вимогам OIML R 126:1998 Evidential breath analyzers (OIML R 126, edition 1998, IDT), доказові аналізатори повітря, що видихається, відповідає Технічному регламенту законодавчо врегульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМУ №94 від 13 січня 2016 року, відповідно до якого був отриманий сертифікат перевірки типу Type Examination , виданий Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт»), згідно з яким технічний прилад газоаналізатор «DragerAlkotest 6820» відноситься до реєстру приладів контролю вмісту парів алкоголю, який чинний до 5 жовтня 2027 року; відповідає Технічному регламенту медичних виробів, затвердженого постановою КМУ №753 від 2 жовтня 2013 року, відповідно до якого був отриманий сертифікат Відповідності забезпечення функціонування системи управління якістю під час виробництва, дійсного до 7 червня 2023 року.
Вказаний виріб був зареєстрований в Україні згідно з Порядком державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затверджений Постановою КМУ від 9 листопада 2004 року №1497 (далі - Постанова КМУ №1497), що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію №7261/2007 від 10 лютого 2010 року, термін дії до 10 лютого 2015 року.
Відповідно до роз'яснень ДП «Український медичний центр сертифікації» № 45 від 18 січня 2018 року, включення згідно з Постановою КМУ №1497 Драгер «Алкотест 6820» у реєстр медичної техніки та виробів медичного призначення означало можливість його ввезення на митну територію України та введення їх у експлуатацію (початок використання), закінчення ж терміну дії свідоцтва означало припинення можливості їх ввезення та введенню в експлуатацію, але не впливало на вироби, які вже були введені у експлуатацію.
Використання медичних виробів газоаналізатора «DragerAlkotest 6820», які були завезені та реалізовані на території України та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії свідоцтва та знаходження його у реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення у період з 10 лютого 2010 року по 10 лютого 2015 року є законним.
Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Законом не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов'язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видані Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 1 січня 2016 року.
Таким чином, газоаналізатори (алкотестери) виробництва компанії «Drager Safety AG», Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 №1747 і становить 1 рік.
Відповідно до сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки міжповірочний інтервал приладу «DragerAlkotest 6820» становить один рік.
З роздруківки приладу «DragerAlkotest 6820», за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 13 листопада 2024 року, а останній проходив огляд на стан сп'яніння 30 травня 2025 року, що свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги апелянта безпідставними і такими, що не впливають на законність прийнятого по суті рішення, та не спростовують порушення ОСОБА_1 , вимог п.2.9а Правил дорожнього руху за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо посилання апелянта про те, що у разі встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП застосувати адміністративне стягнення, у виді штрафу без позбавленням права керування транспортними засобами, то слід зазначити наступне.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною, передбачає один вид стягнення, а саме штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відтак, адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Покликання апелянта в апеляційній скарзі про те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Посилання апелянта на відсутність відомостей про технічний пристрій, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що дотримано в повному обсязі як працівниками поліції, так і судом.
Інші посилання апеляційної скарги не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені в ході апеляційного розгляду.
Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваної постанови, є безпідставними.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Оскільки, водій ОСОБА_1 , 30.05.2025 о 15 год 23 хв на 500 км автодороги Київ - Чоп + 100 м, на території Золочівського району Львівської області керував транспортним засобом марки БАЗ А079, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія, на місці зупинки транспортного засобу, із застосуванням приладу “Драгер», результат 2,97 % проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновок суду першої інстанції, про керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушено вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху України, жодним чином не спростовано.
Тому, підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено.
Стягнення накладене судом на ОСОБА_1 відповідно до положень ч. 2 ст. 33 КУпАП, за змістом якої, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, не враховуються.
Апеляційний суд вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, накладене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та є безальтернативним.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги в цілому та вважає, що підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
постановив:
апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Буського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончарук