Справа № 947/35390/25
Провадження № 2-а/947/267/25
13.11.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №1295 по справі про адміністративне правопорушення від 05.09.2025 року за ч. 3 ст. 210 КУпАП,
19.09.2025 року до Київського районного суду міста Одеси в електронній формі через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №1295 по справі про адміністративне правопорушення від 05.09.2025 року за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до постанови військово-лікарської комісії від 12.07.2025 року у статусі «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». У зв'язку із набрання чинності 04 травня 2024 року Закону України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», у відповідність до якого був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначено процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою повторного медичного огляду військово-лікарською комісією при вказаному ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Медична документація позивача за результатом огляду військово-лікарською комісією та встановленою рішенням спеціаліста «хірурга» ВЛК придатності до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, тощо була направлена на затвердження до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок чого було прийнято рішення про необґрунтованість хвороби ОСОБА_1 та повернуто медичну документацію до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_1 , як вказує у позові, 24.04.2025 року за електронним направленням повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою повторного медичного огляду військово-лікарською комісією при вказаному ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, позивач вказує, що з моменту останнього переогляду та по день звернення до суду з цим позовом, жодного рішення, зокрема відмови або затвердження рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо надання позивачу оновленого статусу «придатний» або «непридатний» до проходження військової служби його повідомлено не було.
Поряд з цим, як посилається позивач, 28 серпня 2025 року о 15 год. 00 хв. діловодом групи відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_5 старшим солдатом ОСОБА_2 складено протокол №1295 про адміністративне правопорушення відносно нього - ОСОБА_1 , у зв'язку з порушенням абз. 8 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 2 ст. 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», пп. 8, п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, а саме: особисто не повідомив персональні дані передбачені пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме: відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
За наслідком винесення вказаного протоколу, позивач зазначає, що 05.09.2025 року було винесено постанову №1295 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та піддано до адміністративної відповідальності, накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп.
Будучи незгодним з притягнення його до адміністративної відповідальності за спірною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Разом з цим позовом, позивачем було подано клопотання про поновлення строку на звернення до суду та про витребування доказів.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси Калініченко Л.В. від 24.09.2025 року, заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з адміністративним позовом - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду з даною позовною заявою. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомлення сторін по справі. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Одночасно судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_6 належним чином завірені копії усіх матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також копії посадової інструкції та наказу керівника ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підтвердження наявності повноважень у посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_1 - діловода групи відділення військового обліку та бронювання, старшого солдата ОСОБА_3 на складання протоколу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Вказана вище ухвала про відкриття провадження у справі та витребування доказів та прикріплені до неї файли було надіслано відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_6 в електронній формі до зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, та було доставлено 24.09.2025 року о 23 год. 24 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Частиною 6 статті 251 КАС України передбачено, що днем вручення судового рішення є зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про відкрите судове провадження по даній справі, як і про обов'язок з надання відзиву на позовну заяву та витребувані судом докази.
06.10.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та безпідставності.
В обґрунтування відзиву представник відповідача посилається на те, що позивач був ознайомлений про дату та час розгляду адміністративної справи, що підтверджується його підписом. Повторний медичний огляд для цієї категорії громадян проводиться в строки, встановлені Положенням про ВЛК, і не може тривати понад 14 днів. У зв'язку з чим представник відповідача зазначає, що позивач мав до 5 червня не просто отримати направлення, але й пройти ВЛК, ініціатором проходження якого повинен бути саме військовозобов'язаний. Визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення правил військового обліку, є факт його неявки до ІНФОРМАЦІЯ_5 для оновлення персональних даних, ненадання відомостей про результати медичних оглядів та відмова від проходження ВЛК, що проводиться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку. Виходячи з вищевикладеного, представник відповідача вважає, що позивач будучи військовозобов'язаним, повинен особисто повідомляти свої персонально-облікові дані. Відсутність відомостей про проходження ВЛК позивачем свідчить про ненадання ним відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» відомостей про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
У зв'язку з чим, відповідач вважає дотриманим встановленого законом порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача, оскаржувану постанову такою, що винесена в межах повноважень, в порядку та в спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з врахуванням всіх обставин справи, а посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 не вчинено жодних протиправних дій чи бездіяльності.
22.10.2025 року до суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в обґрунтуванні яких вважає відзив на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_3 безпідставним, викладеними доводи такими, що змінюють і не відповідають фактичним обставинам справи, та без обґрунтування і доведеності факту наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 дійсно був ознайомлений з датою, часом та місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього, проте як було зазначено у позовній заяві, останньому не було повідомлено повну адресу, де здійснюватиметься розгляд справи. Позивач був відсутній при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, про що свідчать на зворотній сторінці оскаржуваної постанови письмові заперечення, написані позивачем в ході ознайомлення з матеріалами справи, після винесення оскаржуваної постанови, проставлені дата та підпис позивача про її отримання.
Також представник позивача зазначає, що з моменту останнього переогляду позивача по теперішній час, жодного рішення, зокрема відмови або затвердження рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо визначення придатності до проходження військової служби, останньому повідомлено не було. Вважає, що розпорядником результатів медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку є відповідач. Однак, внаслідок нехтування суб'єктом владних повноважень своїми посадовими обов'язками, ОСОБА_1 було піддано до адміністративної відповідальності за відсутності вини останнього.
У судове засідання призначене на 13.11.2025 року сторони по справі не з'явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином.
Від представника позивача 13.11.2025 року до суду надійшла заява про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності.
Відповідач про причини неявки суд не повідомив.
Частинами 1, 9 статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Судом не встановлено підстав для відкладення судового засідання у відповідності до положень статті 205 КАС України, за наслідком чого судом було ухвалено здійснити розгляд справи 13.11.2025 року за відсутності сторін по справі, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, оцінивши їх в сукупності суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з наданої до суду виписки з «Резерв+», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 та 09.02.2025 року останнім було здійснено уточнення даних.
28 серпня 2025 року уповноваженою особою - діловодом групи відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_5 старшим солдатом ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 було складено протокол №1295 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, яким засвідчено, що 28 серпня 2025 року о 15 год. 00 хв. військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив абзац восьмий частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», частину другу статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487, а саме: особисто не повідомив персональні дані передбачені пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме: відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Протокол містить інформацію про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 о 09 год. 10 хв. «05» вересня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , кабінет №50/1.
Згідно з наданою до суду копією протоколу вбачається, що останній було складено в присутності ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис про ознайомлення та отримання його копії.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідком розгляду вказаного протоколу, 05.09.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 винесено постанову №1295 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вказаною статтею та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 17000,00 грн.
У відповідності до вказаної постанови, суть адміністративного правопорушення полягає у тому, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив абзац восьмий частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», частину другу статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487, а саме: особисто не повідомив персональні дані передбачені пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме: відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
У відповідності до вказаної постанови вбачається, що остання була винесена за відсутності ОСОБА_1 , копія якої вручена останньому 12.09.2025 року.
Також на поданій до суду копії постанови вбачається, що позивачем під час отримання її копії 12.09.2025 року були викладені заперечення проти її винесення з підстав того, що 22.01.2025 року ним було пройдено військово-лікарську комісію, а 24.04.2025 року пройдено повторно за електронним направленням, однак жодних документів за наслідком її проходження йому вручено не було.
Будучи не згодним з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В даній справі позивачем оскаржується постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, порядок чого врегульовано положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КупАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
За приписами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
У відповідності до ч. 1 та 3 вказаної статті передбачено, що порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з приміткою до статті 210 КУпАП, положення статей 210,210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24 лютого 2022 року, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували 05.09.2025 року, тобто станом на дату винесення оскаржуваної постанови).
Таким чином, з 24 лютого 2022 року в Україні діє особливий період.
За наслідком чого, оскільки порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, у визначену дату спірного правопорушення у даній справі, мало місце в особливий період, а відтак кваліфікуються за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
У відповідності до положень статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1,211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Як встановлено ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
В свою чергу, згідно пункту 1 статті 247 КУпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до положень статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу..
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складаної ним оскаржуваної постанови.
З урахуванням роз'яснення п. п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.
Приймаючи вищевикладене, як вже судом встановлено, позивача за оспорюванню постановою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, за наслідком порушення абзацу восьмого частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», частину другу статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487, а саме: особисто не повідомив персональні дані передбачені пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме: відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
За наслідком чого, суд зазначає, що згідно статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Абзацом восьмим частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок включає зокрема дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», призовник, військовозобов'язаний та резервіст зобов'язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.
Перелік персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста визначені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до яких у тому числі належать - відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487 передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні зокрема у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов'язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Разом з тим, як вже судом зазначалось, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону).
Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є - державні органи, передбачені цією частиною.
Перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують відповідну інформації наведено у абзацах 3-12 частини 3 статті 14 вказаного Закону.
У відповідності до ч.3 статті 14 вказаного закону, органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді від зокрема згідно з пунктом 6 - центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, - відомості, зазначені у пункті 17-1 частини першої статті 7 цього Закону (тобто відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку).
Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», вбачається, що відповідач мав можливість отримати інформацію, яку не оновив позивач, від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді (окрім пунктів 23 та 34 ч. 1 ст. 7 Закону №1951-VIII).
Разом з тим, оскаржувана постанова, як і матеріали справи, не містять виклад обставин, установлених під час розгляду справи, суті адміністративного правопорушення та відомостей про спробу отримання зазначених відомостей стосовно позивача держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, що не відповідає вимогам, встановленим ст. 283 КУпАП.
Також судом враховується, що позивачем надано до позовної заяви: картки обстеження та медичного огляду від 11.03.2025 року, від 26.08.2025 року.
Відповідно до картки обстеження та медичного огляду від 11.03.2025 року вбачається, що дійсно медична документація позивача за результатом огляду військово-лікарською комісією та встановленою рішенням спеціаліста «хірурга» ВЛК придатності до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, тощо на підставі статті 61Б графи ІІ Розкладу хвороб була направлена на затвердження до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок чого було прийнято рішення про необґрунтованість хвороби ОСОБА_1 .
Також позивачем надано картку обстеження та медичного огляду від 26.08.2025 року згідно з якою вбачається, що позивачем повторно було пройдено військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій міститься перелік результатів медичних обстежень спеціалістами датовані від 24.04.2025 року та наявний відбиток штемпелю про рішення голови ВЛК про непридатність до військової служби.
Отже, відповідні події мали місце до розпочатку відповідачем розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Під час розгляду справи, відповідачем також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач в особі керівника при винесені оскаржуваної постанови №1295 жодним чином не перевірив та не довів неможливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
За наслідком чого, суд доходить до висновку про недоведеність відповідачем наявності вини в діях позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні, за що останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за спірною постановою.
Одночасно судом враховується, що відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У рекомендаціях N R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.91 р. рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Також судом враховується висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладений у постанові від 08 липня 2020 року по справі №463/1352/16-а згідно з яким, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ст. 8 Конституції України,ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року).
Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року).
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин, наведених сторонами у справі доводів і аргументів, досліджених доказів, суд, в межах положень ст.286 КАС України, вважає вимоги позивача обґрунтованими та наявними підстави для визнання протиправною та скасування постанови №1295 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 05.09.2025 року, а справа про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 1 та 2ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приймаючи викладене, оскільки позов позивача підлягає до задоволення, за пред'явлення якого позивачем сплачено судовий збір в сумі 605,60 грн. у відповідності до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - ІНФОРМАЦІЯ_9 , підлягають витрати з відшкодування сплаченого судового збору в сумі 605,60 грн.
При вищевикладених обставинах та керуючись ст. 7, 9, 210, 235, 245-249, 251-252, 254-257, 268, 276-279, 280-282, 283-291 КУпАП, ст. 2, 22, 72, 73, 75-77, 132, 134, 139, 242-246, 250-251, 295 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови №1295 по справі про адміністративне правопорушення від 05.09.2025 року за ч. 3 ст. 210 КУпАП - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову №1295 по справі про адміністративне правопорушення від 05.09.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 , якою притягнуто ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 17000 гривень 00 копійок.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання в порядку передбаченому статтею 297 КАС України апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Л. В. Калініченко