Провадження № 33/803/2353/25 Справа № 175/18856/24 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
13 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,
при секретарі судового засідання Примак Н.М.,
захисника адвоката Волосянка Р.О.,
особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 січня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, звільнено від сплати судового збору, -
постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 14 жовтня 2024 року о 21-25 год. в м. Краматорськ на перехресті вул. Паркова та вул. Я. Мудрого, керував автомобілем NISSAN NAVARA-SPORT державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що він перебуває на службі в управління поліції особливого призначення та перебуває службовому відрядженні в Донецькій області безпосередньо на лінії бойового зіткнення, тому 06.01.2025 року надіслав на пошту суду заяву про відкладення розгляду справи, однак в порушення вимог Закону судовий розгляд проведений за його відсутності. В наслідок чого порушено його право на захист.
Зауважує, що суд першої інстанції не виконав завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення, крім того в матеріалах справи відсутні докази вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення.
Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, викладені у апеляційній скарзі, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу з мотивів зазначених в ній, захисника, який підтримував доводи апеляційної скарги, просив постанову скасувати, провадження щодо ОСОБА_1 закрити, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за № 3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за ознакою за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмову від проходження відповідного огляду.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, доказуванню в даному випадку підлягає факт керування транспортним засобом та факт відмови воді від проходження огляду.
Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується про адміністративне правопорушення серії ААД № 906064 від 14 жовтня 2024 року, рапортом та диском з відеозаписом.
Дослідивши матеріали справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що досліджені матеріали справи є належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов'язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Поміж іншим, апеляційний суд зазначає, що сторона захисту окремо не оспорює виявлені ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 , факт відмови від проходження огляду, та факт керування ним транспортним засобом.
Водночас, факт керування транспортним засобом, підтверджується відеозаписом поліцейських, відповідно до якого, ОСОБА_1 перебував в автомобілі та під час спілкування поліцейський виявив ознаку сп'яніння у виді запаху алкоголю, після чого попросив вийти водія з авто. Під час спілкування із поліцейським водій ОСОБА_1 жодного разу не заперечив, що керував транспортним засобом. Отже по сукупності ознак поза розумним сумнівом встановлено, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Крім того, на відеозаписі поліцейських зафіксовано, що водій на вимогу поліцейського дихнув, після чого поліцейським констатовано наявність ознак алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 погодився пройти огляд, однак зазначив, що чекає командира. Зі спливом достатнього часу, ОСОБА_1 не розпочав проходження огляду на стан сп'яніння, та на чергові питання поліцейського, кожне окремо, щодо проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі відповів однозначними відмовами. Після чого поліцейським роз'яснено, що за відмову від проходження огляду передбачена адміністративна відповідальність та буде складено протокол, із чим ОСОБА_1 погодився.
В процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, на підставі сукупності доказів, поза розумним сумнівом доведено, як факт зупинки транспортного засобу, факт керування автомобілем NISSAN NAVARA-SPORT безпосередньо ОСОБА_1 , так і факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, що є обов'язковою складовою інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Апеляційний суд не вбачає порушень порядку розгляду справи судом першої інстанції, оскільки в матеріалах справи міститься заява про відкладення розгляду справи лише на 20.12.2024 року. Судом не порушено право на захист ОСОБА_1 , оскільки, з урахуванням дати надходження справи до суду, останній мав беззаперечну можливість прийняти участь у судовому засіданні особисто або в режимі відеоконференцзв'язку, скористатись послугами адвоката або надати письмові пояснення.
Відповідно до положень частини 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано.
Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанови винесена з дотримання вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 , визнаного винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА