Провадження № 22-ц/803/6972/25 Справа № 198/462/24 Суддя у 1-й інстанції - Білинський М. В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
11 листопада 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Юр'ївська об'єднана територіальна громада в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
28.10.2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обгрунтування зазначив, що 04 вересня 2024 року між ним та Юр'ївською селищною радою Павлоградського району Дніпропетровської області укладений договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка належить до комунальної власності, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі КВЦПЗ 03.07., кадастровий номер 1225955100:02:001:1037, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Право оренди зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис № 56587650 від 04.09.2024 року.
На підставі договору на виконання землевпорядних робіт щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 13 вересня 2024 року № 01/24/0837 встановлено межові знаки на земельній ділянці кадастровий номер 1225955100:02:001:1037.
Однак, після встановлення меж земельної ділянки позивач виявив, що на ній розміщена тимчасова споруда, яка належить відповідачам.
На всі звернення позивача до ОСОБА_1 щодо демонтажу вказаної споруди остання не реагувала та згодом надіслала поштою письмове попередження, в якому зазначила, що вказаний павільйон належить їй, перебуває на спірній земельній ділянці більше 24 років, відповідачка нібито є орендарем земельної ділянки, на якій він розташований, сплачує орендну плату, а договір оренди землі вважається продовженим до 2027 року.
Отримавши зазначене попередження від відповідачки, позивач звернувся до Юр'ївської селищної ради як власника земельної ділянки з питанням наявності у відповідачки законних підстав для встановлення павільйону та проханням направити їй вимогу про знесення тимчасової споруди.
Юр'ївською селищною радою проведено обстеження спірної земельної ділянки та встановлено, що на земельній ділянці для будівництва та обслуговування будівель торгівлі КВЦПЗ 03.07., кадастровий номер 1225955100:02:001:1037, встановлена тимчасова споруда.
У відповідь на адвокатський запит від 25.09.2024 року селищною радою повідомлено, що на адресу відповідачки 07.10.2024 року направлено лист із вимогою демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, селищна рада зазначила, що відповідачка ніколи не зверталась до виконкому із заявами про оформлення паспорту прив'язки тимчасової споруди.
Також селищною радою надано копію договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 26 травня 2017 року, укладеного між Юр'ївською селищною радою та ОСОБА_1 , за умовами якого останній передано в оренду вказану земельну ділянку на строк 5 років. Отже, дія зазначеного договору оренди землі припинена у зв'язку із закінченням строку, на який його укладено.
Відповідно до дозволу № 1 про розміщення малої архітектурної форми від 20 січня 2002 року спірна споруда була встановлена ОСОБА_3 .
Відповідачі у встановлений селищною радою строк тимчасову споруду не демонтували, чим створили позивачу перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою.
Просив зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а саме демонтувати тимчасову споруду, розташовану на земельній ділянці для будівництва та обслуговування будівель торгівлі КВЦПЗ 03.07., кадастровий номер 1225955100:02:001:1037, за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а саме демонтувати тимчасову споруду, розташовану на земельній ділянці для будівництва та обслуговування будівель торгівлі КВЦПЗ 03.07., кадастровий номер 1225955100:02:001:1037, розташованій за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 605,60 грн. витрат по сплаті судового збору з кожного.
Додатковим рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2025 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі по 5000 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що вона є фізичною особою -підприємцем. Відповідно до правил підсудності та предметної юрисдикції позови до фізичних осіб -підприємців подаються за місцем реєстрації таких осіб, а майнові спори ( в тому числі щодо земельних ділянок розглядаються не інакше як Господарськими судами. Відтак, Юр"ївський районний суд не мав права приймати до розгляду дану справу бо, вона не відповідає предметній юрисдикції та не підсудна даному суду, оскільки вона як підприємець зареєстрована в м.Павлоград.
За жодним її клопотанням не було прийнято рішення (ухвали суду).
В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа за її позовом до Юр'ївської селищної ради, третя особа ОСОБА_2 про: -визнання неправомірним, незаконним рішення Юр'ївської селищної ради №3993- 61/VIII від 23/05/2024 року про затвердження умов проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1225955100:02:001:1037 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на території Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області; -визнання недійсними результатів земельних торгів у формі аукціону, оформлених протоколом № LRE001-UA-20240711 від 13.08.2024 року з продажу права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225955100:02:001:1037 площею 0, 0150 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на території Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області; - визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 25 від 04.09.2024, укладеного між Юр'ївською селищною радою Павлоградського району, Дніпропетровської області та ОСОБА_2 щодо спірної земельної ділянки. Слухання справи призначено на 27 травня 2025 року об 11-30 хв. У разі повного чи часткового задоволення її позовних вимог , рішення Господарського суду прямо вплине на правовідносини, які склалися у позивача з третьою особою. На спірній земельній ділянці перебуває її торговий павільйон, він встановлений з усіма дозвільними документами, які надала Юр'ївська селищна рада. Ці документи скасовані не були.
Вона приймала участь в аукціоні і являється переможцем № НОМЕР_2 , вважає, що вона, як і переможець АДРЕСА_2 ( в даному випадку позивач) має право на спірну земельну ділянку.
Її торговий павільйон перебуває на земельній ділянці з 2002 року, всі ці роки вона сплачувала орендну плату і навіть після закінчення строку договору оренди подавала усні і письмові звернення до третьої особи про намір продовжувати оренду земельної ділянки і сплатила орендну плату до кінця 2024 року за вимогою саме третьої особи, про що є квитанції і вона надавала їх до суду разом з відзивом.
Однак, суд першої інстанції не надав належну оцінку наданим нею доказам, а саме: витягу про реєстрацію ФОП, договору оренди земельної ділянки з зазначенням її площі, квитанція про оплату оренди землі, фото земельної ділянки, яка виставлялася на аукціон, плану павільйону, рішення Юр"ївської селищної ради від 25.06.2017 року про надання дозволу на встановлення павільйону, розпорядженню від 27.09.2004 року, акту державної комісії, звернення про намір продовження договору оренди земельної ділянки, копії квитанції про направлення заяви про намір продовжити договір оренди земельної ділянки.
Тож, з огляду на те, що відповідно до рішення Юр'ївської селищної ради від 25.06.2017 року, договору оренди земельної ділянки, заяви про намір продовження строку дії договору, квитанції про сплату орендної плати до кінця 2024 року вона має, як переможець № 2 в аукціоні, переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки на умовах, які існували до аукціону, а саме на оренду земельної ділянки площею 0, 75 га, як вказано в попередньому договорі оренди, іншу частину ділянки хай забирає позивач-переможець №1.
Відповідно до рішення № 212/-19/VІІ від 26.05.2017 року їй було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки розміром 0, 01 га в оренду на 5 років (копія рішення додавалася до відзиву на позовну заяву як доказ). Також з плану будинку АДРЕСА_1 ( її павільйон) вбачається, що земельна ділянка, на якій він розташований має меншу площу, а ніж та, яка виставлена на аукціон (копія плану додавалася до відзиву як доказ) та більшу площу, аніж та, на якій він розміщений. Разом з тим, відповідно до розпорядження Юр'ївської районної державної адміністрації від 27.09.2004 року № 364-р-04 був затверджений акт технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації в АДРЕСА_1 , копія розпорядження та самого акту додавалися до відзиву як доказ. Окрім того, відповідно до договору № 1 на розміщення малої архітектурної форми від 20.01 2002 року було надано дозвіл на розміщення останнього начальником відділу містобудування, архітектури та ЖКГ в АДРЕСА_1 (копія договору № 1 додавалася до відзиву як доказ). Отже павільйон розміщений на земельній ділянці розміром 0, 75 га з 2002 року і я маю переважне право не тільки на оренду даної земельної ділянки, а й на право постійного нею користування.
Але суд першої інстанції всі ці доводи та докази до уваги не прийняв, оцінку доказам не надав, клопотання щодо підсудності та предметної юрисдикції не розглянув рішення щодо задоволення чи відмову у задоволенні даних клопотань не прийняв, чим порушив норми матеріального та процесуального права і постановив незаконне рішення , яке підлягає скасуванню.
В подальшому суд в якості співвідповідача залучив іншу особу- ОСОБА_3 , який станом на дату подання позову до суду немає ніякого відношення ні до її павільйону,ні до спірної земельної ділянки, а також він не приймав участі в аукціоні, бо не знав про нього взагалі. Окрім того відсутнє клопотання про залучення співвідповідача від представника позивача та самого позивача.
Також в оскаржуваному рішенні суду вказано, що в неї закінчився строк дії договору оренди земельної ділянки. Але вона надавала суду разом з відзивом копію заяви та копії квитанцій про направлення заяви щодо продовження строку дії договору оренди земельної ділянки до третьої особи, але суд оцінку даним доказам не надав і взагалі до уваги не прийняв.
Від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу-без задоволення. Предметом позову у вказаній справі є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.Відповідно до статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Оскільки спірна земельна ділянка розташована на території Юріївської селищної ради, справа підсудна Юр'ївському районному суду Дніпропетровської області.
Оскільки учасники справи, а саме позивач та відповідач ОСОБА_3 не є суб'єктами господарювання, справа підсудна суду загальної юрисдикції. Крім того, ОСОБА_1 на теперішній час припинила підприємницьку діяльність. У відзиві на позов відповідачка зазначала, що у спірному павільйоні не здійснює господарську діяльність. Тож за своїм характером спірні правовідносини не стосуються господарської діяльності. Доводи апелянта про порушення судом 1-ї інстанції правил предметної та територіальної підсудності є помилковими.
Співвідповідача було залучено судом на стадії судового розгляду, оскільки позивач довів суду, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача, оскільки такі відомості йому стали відомі після подання відповідачкою суду доказів. Крім того, позивачем надано суду заяву про уточнення позовних вимог, копію якої направлено співвідповідачам. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 року у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц). Таким чином, доводи апелянта про те, що суд не врахував її думки щодо залучення співвідповідача та про відсутність заяви про уточнення позовних вимог до співвідповідача є безпідставними.
Відповідачка подала суду заяву про зупинення провадження у цій справі до розгляду іншої справи Господарським судом Дніпропетровської області за позовом ФОП ОСОБА_1 до Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області. Між тим, відповідачка разом із заявою не надала суду ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі, копії позову, тож суд був позбавлений можливості надати оцінку тому, чи взаємопов'язані ці спори, чому неможливо розглянути цю справу до розгляду справи господарським судом. Крім того, рішенням Господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/278/25 від 27.05.2025 року, яке набрало законної сили 26.06.2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відповідно до договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 26 травня 2017 року, укладеного між Юр'ївською селищною радою та ОСОБА_1 , відповідачці передано в оренду вказану земельну ділянку, на строк 5 років. Як виходить із вказаного правочину строк його дії сплив 26 травня 2022 року. Разом з тим, відповідачкою не надано до суду доказів проведення державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку на підставі договору оренди від 26 травня 2017 року, як і доказів укладення додаткової угоди з селищною радою про поновлення договору оренди землі або укладення його на новий строк. Отже, відповідачкою не доведено належними і допустимими доказами належності їй права оренди на спірну земельну ділянку. Відповідно до п. 8 договору оренди від 26 травня 2017 року договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 50 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію. Однак, відповідачкою не було надано суду доказів дотримання нею вищезазначеної умови договору, зокрема, направлення письмового повідомлення власнику не пізніше ніж за 50 днів до закінчення строку дії договору про намір продовжити його дію, а також отримання згоди орендодавця на поновлення договору. Отже, ОСОБА_1 не довела суду правомірності володіння земельною ділянкою на якій розташована спірна споруда. За положеннями статей 177, 181 ЦК України, статті 79 ЗК України земельна ділянка є об'єктом цивільних прав. Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Позивач набув у встановленому законом порядку право оренди земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування будівель торгівлі КВЦПЗ 03.07., кадастровий номер 1225955100:02:001:1037, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , вказане речове право зареєстровано відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". В свою чергу відповідачі, які добровільно відмовляються
демонтувати належну їм тимчасову споруду, розташовану на вищезазначеній земельній ділянці, створили перешкоди позивачу.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, тлумачення норм права на власний розсуд відповідача у вигідний їй спосіб.
Про час, дату та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку повісток в електронному кабінеті представникові позивача, відповідачці та третій особі. Крім того, повістка доставлена на едектронну пошту позивача та у вигляді смс відповідачу.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач набув у встановленому законом порядку право оренди земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування будівель торгівлі КВЦПЗ 03.07., вказане речове право зареєстровано відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому має право вимагати від будь-яких третіх осіб не перешкоджати користуватись вказаним майном. Натомість, відповідачі добровільно відмовляються демонтувати належну їм тимчасову споруду, розташовану на вищезазначеній земельній ділянці, чим створюють ОСОБА_2 перешкоди у користуванні майном.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено,що 04 вересня 2024 року між ОСОБА_2 та Юр'ївською селищною радою Павлоградського району Дніпропетровської області на підставі протоколу електронних земельних торгів - аукціону № LRE001-UA-20240711-70883 від 13.08.2024 року укладений договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка належить до комунальної власності, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі КВЦПЗ 03.07., кадастровий номер 1225955100:02:001:1037, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Право оренди зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис № 56587650 від 04.09.2024 року.
На підставі договору на виконання землевпорядних робіт щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 13 вересня 2024 року № 01/24/0837 встановлено межові знаки на земельній ділянці кадастровий номер 1225955100:02:001:1037.
Юр'ївською селищною радою проведено обстеження спірної земельної ділянки та встановлено, що на земельній ділянці для будівництва та обслуговування будівель торгівлі КВЦПЗ 03.07., кадастровий номер 1225955100:02:001:1037, встановлена тимчасова споруда.
За інформацією селищної ради на адресу відповідачки 07.10.2024 року направлено лист із вимогою демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, селищна рада зазначила, що відповідачка ніколи не зверталась до виконкому із заявами про оформлення паспорту прив'язки тимчасової споруди.
Із копії договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 26 травня 2017 року, укладеного між Юр'ївською селищною радою та ОСОБА_1 , строк договору складає 5 років.
Відповідно до дозволу № 1 про розміщення малої архітектурної форми від 20 січня 2002 року спірна споруда була встановлена ОСОБА_3 .
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною ч. 4 ст. 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 Земельного кодексу України).
Статтею 123 Земельного кодексу України визначенопорядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.
Так, згідно частини 1 вказаної статті, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина 2 статті 123 Земельного кодексу України).
Згідно частини 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановленихчастинами другою,третьою статті 134цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 116, частини 1 статті 123 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 1225955100:02:001:1037 є землею комунальної власності, на яку ОСОБА_2 як переможець аукціону набув та зареєстрував право оренди на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі КВЦПЗ 03.07.
Зветраючись до суду із позовом зазначав, що його право як орендаря порушено у звязку із тим, що на орендованій ним земельній ділянці знаходиться тимчасова споруда, яка належить відповідачам.
Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та фізичним особам рівні умови захисту права власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
За загальним правилом власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Заперечуючи проти позовних вимог та звертаючись із апеляціної скаргою ОСОБА_1 зазначала, що вона правомірно розмістила на спірній земельній ділянці тимчасову споруду, оскільки уклала із селищною радою у 2017 році договрі оренди на 5 років, та продовжує добросовісно користуватись нею та сплачувати орендну плату.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Крім того, частиною другою статті 126 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникають з моменту такої реєстрації.
За частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 26 травня 2017 року, відповідно до умов його Юр'ївською селещною радою було передано у користування земельну ділянку площею 75,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 строком на 5 років.
Однак матеріали справи не містять відомостей щодо державної реєстрації цього договору.
Також слід звернути увагу, що строк дії договору сплив 26 травня 2022 року, а доказів його пролонгації матеріали справи не містять.
При цьому у п.8 договору оренди від 26.05.2017 року зазначено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 50 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію. Однак, відповідачкою не було надано суду доказів дотримання нею вищезазначеної умови договору, зокрема, направлення письмового повідомлення власнику не пізніше ніж за 50 днів до закінчення строку дії договору про намір продовжити його дію, а також отримання згоди орендодавця на поновлення договору.
Враховуючи наведене ОСОБА_1 не довела суду правомірності володіння земельною ділянкою, на якій розташована тимчасова спірна споруда.
З приводу доводів апеляційної скарги про неналежність відповідача та самостійне залучення судом ОСОБА_3 до участі у справі слід зазначити наступне.
Як зазначено вище, втановлено судом та не заперечується стронами у справі, ОСОБА_1 підписувала договір оренди земельної діялнки від 26.05.2017 року, на підставі якого розмістила на ньому тимчасову споруду. При цьому саме з дозволу № 1 про розміщення малої архітектурної форми від 20 січня 2002 року спірна споруда була встановлена на зазначеній вище земельній зділянці саме ОСОБА_3 ..
Тому з'ясувавши зазначені обставини судом першої інстанції за заявою позивача було залучено у якості співвідповідача ОСОБА_3 ..
Таким чином, ОСОБА_2 набув у встановленому законом порядку право оренди земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування будівель торгівлі КВЦПЗ 03.07., кадастровий номер 1225955100:02:001:1037, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , вказане речове право зареєстровано відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на якій ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розташовано тимчасову споруду у вигляді павільйону, який за письмовим попередженням позивача, як офіційного орендаря не було демонтовано.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для усунення передшкод позивачу у користуванні орендованою ним земельною ділянкою шляхом знесення відповідачами втановленої тимчасової споруди.
Що ж стосується доводів апеляційної скраги з приводу порушення правил територіальної та юрисдикційної підсудності, то вони не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є,по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Предметом позову у вказаній справі є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яке просить здійсниити физична особа ОСОБА_2 , а тому звернувся із відповідним позовом до фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .. А отже з огляду на характер спірних правовідносин, підстави та предмету позову, та його суб'єктний склад зазначена справа повинна розглядатись в рамках цивільного судочинства.
Також у частині 1 статті 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Оскільки спірна земельна ділянка розташована на території Юріївської селищної ради, справа підсудна Юр'ївському районному суду Дніпропетровської області.
Щодо доводів апеляціної скраги з приводу зупинення провадження у справі до розгляду позову ОСОБА_1 про недійність результатів торгів та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, слід зазначити, що у даному випадку не було підстав для такого зупинення, оскільки суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Крім того, вказані позовні вимоги ОСОБА_1 господарським судом залишені без задоволення.
Щодо клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи доказів, доданих до апеляційної скарги, то з огляду на положення ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної скарги не приймає їх до уваги, оскільки не було наведено виключних обставин, які перешкоджали відповідачу подати їх під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначився з характером виниклих спірних правовідносин та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За встановлених обставин, постановлене судом першої інстанції судове рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального та процесуального права при розгляді справи додержані. Підстав для зміни рішення суду першої інстанції не встановлено.
Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесуального права та
невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення апеляційної скарги і зміни судового рішення немає.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 листопада 2025 року.
Судді: