1Справа № 335/2019/25 2/335/2815/2025
13 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., представника позивача Панченка І.О., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі за правилами загального позовного провадження цивільну справи за позовом районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,
Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган опіки та піклування, діючи в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтований тим, що з 29.08.2024 на профілактичному обліку у відділі по Вознесенівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради перебуває малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах.
Дитина проживає разом із матір'ю ОСОБА_3 , батько дитини ОСОБА_4 проходив службу в лавах ЗСУ, зник безвісті 24.09.2023.
14.08.2024 до відділу надійшло подання ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області про перевірку родини ОСОБА_5 на предмет виконання матір'ю батьківських обов'язків, оскільки мати дитини ухиляється від виконання батьківських обов'язків, а саме: дитина бігала по вулиці сама без догляду дорослих, мати перебувала у стані алкогольного сп'яніння, випила 250 гр. горілки та заснула, не бачила як дитина самостійно відкрила двері та вийшла на вулицю. Стосовно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП. З ОСОБА_3 проведено бесіду профілактично-виховного характеру.
КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №10» листом від 06.11.2024 повідомив, що малолітня ОСОБА_2 з 19.09.2023 перебуває на диспансерному обліку нефролога з приводу захворювання нирок. До травня 2024 року дитина проходила медичні обстеження та лікування, щеплення відповідно до віку, однак на наступний плановий огляд до педіатра мати дитини не з'явилася, на телефонні дзвінки не відповідала, у зв'язку з чим 04.09.2024 лікарем був здійснений патронаж за місцем приживання дитини, матір та дитину запрошено на обстеження та аналізи, проте станом на 06.11.2024 обстеження не проведенні.
22.10.2024 до відділу надійшло чергове подання ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області про те, що 19.10.2024 о 20 год 08 хв дитина ОСОБА_2 виявлена на вулиці без батьківського піклування. Під час виїзду на адресу місця проживання дитини двері ніхто не відкрив, зі слів дитини мати спала. 20.10.2024 о 01 год 11 хв ОСОБА_3 зателефонувала на 102 щодо зниклої дочки. При виїзді до місця проживання ОСОБА_3 було виявлено, що остання перебуває у стані алкогольного сп'яніння, яка повідомила, що 19.10.2024 вживала алкогольні напої, після чого заснула та не контролювала місцезнаходження дитини, стук в двері вона не чула.
Співробітниками поліції було прийнято рішення про тимчасове влаштування малолітньої ОСОБА_2 до КНП «Міська дитяча лікарня №5» за актом про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку.
22.10.2024 ОСОБА_3 звернулася до служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради із заявою про надання згоди на повернення в її родини доньки.
Заява ОСОБА_3 розглядалася на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації у присутності заявниці 14.11.2024, за підсумками якої, враховуючи думку дитини, комісія дійшла висновку про доцільність повернення дитини в родину матері.
З середини листопада 2024 року до початку січня 2025 року ОСОБА_3 приходила щовівторка до відділу з метою звітування про виконання нею наданих комісією рекомендацій.
Після 07.01.2025 відповідач припинила звітувати про виконання нею наданих комісією рекомендацій.
15.01.2025, 22.01.2025 та 29.01.2025 були здійснені виходи за місцем проживання малолітньої ОСОБА_2 , проте двері ніхто не відчиняв, письмові запрошення відповідачем були проігноровані.
06.02.2025 відділом було направлено лист до ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області щодо встановлення фактичного місцезнаходження ОСОБА_3 та її дитини.
В ході перевірки інспектором СЮП ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області було встановлено, що ОСОБА_3 з дочкою переїхали та проживають за адрсеою: АДРЕСА_1 .
17.02.2025 до відділу надійшло подання ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області про те, що за адресою тимчасового проживання малолітньої ОСОБА_2 було дуже брудно, в квартирі був неприємний запах, у дитини відсутній змінний одяг, відсутня чиста постільна білизна, ОСОБА_3 вживала алкогольні напої. Стосовно останньої було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 184 КУпАП.
В ході відпрацювання подання здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що умови проживання незадовільні, відсутні дитячі речі, іграшки, продукти харчування, застелена брудна білизна на ліжку.
ОСОБА_3 в період з серпня 2024 року чотири рази притягалася да адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП за невиконання обов'язків щодо виховання малолітньої ОСОБА_2
20.02.2025 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації розглядалося питання стану виконання ОСОБА_3 батьківських обов'язків по відношенню до її малолітньої доньки, під час якого встановлено, що з листопада 2024 року відповідач не відвідувала лікаря-педіатра та лікаря-нефролога, та не виконала жодної рекомендації наданих 14.11.2024 комісією.
За підсумками засідання, комісія дійшла висновку про необхідність звернення до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до її малолітньої доньки.
Ухвалою судді від 10.03.2025 постановлено цивільну справу за позовом органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав - передати на розгляд Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19.06.2025 вищевказану ухвалу судді скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
25.06.2025 справу передано для розгляду судді Стеценку А.В.
Ухвалою судді від 26.06.2025 у справі відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, призначено підготовче засідання, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 11.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження в справі на тридцять днів - до 23 вересня 2025 року.
17.09.2025 від позивача надійшла заява про уточнення анкетних даних (прізвища) відповідача, яка вмотивована тим, що після звернення позивача до суду з позовом відповідач змінила прізвище на « ОСОБА_6 » у зв'язку із укладенням шлюбу.
19.09.2025 відповідач подала відзив, в якому заперечувала проти задоволення позову, надала документи в обґрунтування заперечень проти позову.
Ухвалою суду від 19.09.2025 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
30.09.2025 позивачем подані додаткові докази.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позов підтримав. Також представник позивача зазначив, що з моменту звернення до суду з позовом відповідач змінила ставлення до виконання нею батьківських обов'язків, зокрема почала виконувати призначення лікарів, покращила умови проживання дитини, забезпечила її одягом, іграшками, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 24.09.2025.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечувала. Суду пояснила, що з моменту мобілізації батька дитини вона виховувала дитини самостійно. Після отримання у вересні 2023 року повідомлення, що батько дитини зник безвісти в зоні проведення бойових дій, вона впала в глибоку депресію, з'явилися відчуття самотності, відчаю, безсилля, через що вона почала вживати алкогольні напої. Перебуваючи у пригніченому стані вона не приділяли дитині належної уваги, про що зараз шкодує.
Навесні 2025 року вона дізналася, що батько дитини живий та перебуває в полоні. Після його повернення з полону вони уклали шлюб, відремонтували житло, влаштували дилину у приватний дитячий садок. Позивач припинила вживання алкогольних напоїв. Дитині надається необхідна медична допомога, виконуються всі лікарські призначення. Дитині створені належні умови для фізичного та духовного розвитку.
З огляду на викладене, позивач просила суд не позбавляти її батьківських прав стосовно малолітньої доньки та дати їй другий шанс, оскільки вона любить свою дитину, обставини, що перешкоджали їй належним чином виконувати батьківські обов'язки, вже не існують.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах справедливості, добросовісності та розумності.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Законодавцем передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ст. 150 Сімейного кодексу України).
Стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22, провадження № 61-16965св23; від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, провадження № 61-951св24; від 24 жовтня 2024 року у справі № 199/3287/23, провадження № 61-8177св24, від 26 грудня 2024 року у справі № 561/474/24, провадження № 61-13691св24.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, провадження № 61-14340св23; від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, провадження № 61-16164св23; від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23, провадження № 61-9216св24).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09; рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Іlya Lyapin vs russia» (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, провадження № 61-1682св22; від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, провадження № 61-15840св23; від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, провадження № 61-13425св23.
Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, провадження № 61-9216св24).
Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
З висновку районної адміністрації по Вознесенівському району Запорізької міської ради від 27.02.2025 №01/01-36/0166 про доцільність позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав по відношенню до малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що за результатами засідання, враховуючи систематичне та злісне ухилення від виконання батьківських обов'язків, та той факт, що ОСОБА_3 не виконує наданих раніше комісією рекомендацій щодо стану здоров'я дитини, а саме: не здійснила огляду дитини у лікаря-педіатра та лікаря-нефролога, що порушує права та інтереси дитини а може в подальшому призвести до негативних наслідків в стані її здоров'я, не надала документів, що підтверджують проходження нею курсу лікування від алкогольної залежності, продовжує вживати алкоголь, районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по виношенню до малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6-7).
Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Отже, висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дитини не є обов'язковим для суду, має рекомендаційний характер, та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.
Судом встановлено, що відповідач є матір'ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 29.01.2021, актовий запис № 43 (а.с.9). Батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_4 .
Відповідач фактичні обставини, викладені в позовній заяві та висновку районної адміністрації по Вознесенівському району Запорізької міської ради від 27.02.2025 визнає.
З висновку потреб сім'ї Запорізького міського центру соціальних служб від 10.09.2025 №285 вбачається, що у родині батько є військом ветераном, наразі перебуває вдома з родиною. В минулому існувала проблема залишення дитини без нагляду, зловживання матір'ю алкоголю. Родина перебуває на обліку у служби (управління) у справах дітей. Батько у статусі повернутого з полону проходить курс реабілітації. Потреби дитини задовольняються, всі необхідні дитячі речі гавні, такі як продукти харчування, одяг, іграшки, дитячі книжки, створені належні умови для проживання дитини. На момент оцінки потреб сім'ї за спостереженнями спеціалістів, батьки виконують належним чином батьківські обв'язки, батьківський потенціал потребує підтримки. Родина перебуває у процесі вирішення питань (а.с. 123).
З копії акту оцінки потреб сім'ї від 10.09.2025 № 285 вбачається, що вага, зріст ОСОБА_2 відповідають віку. Дитина забезпечена одягом, що відповідає сезону, має чисту постільну білизну. Батьками укладена декларація з лікарем, дитина отримує консультацію у нефролога. Дитина харчується за віком, стоїть у черзі до садочку «Контакт», дитина знаходиться вдома з матір'ю. Під час оцінки потреб дитина перебувала у активному, радісному та відкритому до спілкування настрої, зі слів батьків шкідливі звички та ознаки девіантної поведінки відсутні, родина перебуває на обліку у служби (управління) у справах дітей через ухилення матері від виконання батьківських обов'язків, стосунки з обома батьками теплі та дружні, дитина самообслуговується за віком. Сім'я отримує фінансову допомогу від старшої доньки, яка проживає в Німеччині та свекра, батько отримує виплати, як військовий звільнений з полону. Стан помешкання задовільний, житло власне, санітарно-гігієнічний стан задовільний (а.с. 124-125).
25.07.2025 відповідач уклала шлюб з ОСОБА_4 , тобто з батьком малолітньої ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 25.07.2025 Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) , актовий запис № 1023 (а.с. 111).
З копій довідок КНП «ОКЗПД та СЗХ» ЗОР від 08.09.2025 вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за допомогою до лікаря-психіатра не зверталася, під спостереженням нарколога не перебуває (а.с. 126).
З копії консультаційного висновку спеціаліста ЛКК КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР від 28.08.2025 №63/98 вбачається, що малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діагноз «хронічна ниркова недостатність І-го ступеню. Вроджена вада нирок» (а.с. 127-128).
З копії акту обстеження умов проживання від 24.09.2025 вбачається, що головними спеціалістами відділу по Вознесенівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради вбачається, що з метою перевірки умов проживання родини проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В квартирі чисто, всі комунікації працюють, квартира перебуває у стані ремонту, виконана заміна старих труб водопостачання, частково замінені меблі. Дитина має власну кімнату, ліжко, телевізор, іграшки за віком, ігрову приставку, одяг та взуття по сезону. Стосунки в сім'ї родинні. Зі слів ОСОБА_8 вона зовсім не вживає алкогольні напої, змінила ставлення до родини, систематично відвідує лікарів, на даний час займається влаштуванням дитини до дошкільного навчального закладу (а.с.144-145).
Аналіз вищезазначених доказів, дозволяє дійти висновку, що відповідач після звернення позивача до суду з позовом про позбавлення її батьківських прав змінила свій спосіб життя та ставлення до виховання малолітньої ОСОБА_2 , займається вихованням дитини, піклується про її здоров'я, виконує медичні призначення лікарів. Отже, на час розгляду справи обставин, які б вказували на наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України, для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, суд не вбачає.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, приймаючи до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, які не виконують батьківських обов'язків, суд приходить до висновку про передчасність прийняття такого рішення і надання можливості відповідачці змінити ставлення до виховання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На переконання суду, таке рішення відповідатиме інтересам дитини.
Разом з тим, суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покласти на орган опіки та піклування за місцем проживання дитини контроль за виконанням відповідачкою батьківських обов'язків.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 11-13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.
Попередити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покласти на районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району контроль за виконанням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських обов'язків стосовно її дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган опіки та піклування, ЄДРПОУ 37573115, адреса: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 5;
Відповідач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя А.В. Стеценко