Провадження № 11-сс/803/1763/25 Справа № 208/9100/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
судів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_7 ; діючого в інтересах власника майна ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду міста Кам'янського від 21 серпня 2025 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження № 12023052390000908 від 01.08.2023 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -
до слідчого судді Заводського районного суду міста Кам'янського із клопотанням звернувся слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 .
В клопотанні просив накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на вилучене під час проведення обшуку 13.08.2025 за місцем фактичного мешкання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , наступне майно:
копію розпорядження від 26.06.2023 № 132-ос на 1 арк.;
чорнові записи на 1 аркуші формату А4;
оригінал трудового контракту, укладений між ОСОБА_8 та КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради від 08.09.2021 на 6 арк.;
оригінал додаткової угоди № 1 від 05.01.2022 вищезазначеного контракту на 2 арк.;
оригінал додаткової угоди № 2 від 01.11.2022 вищезазначеного контракту на 2 арк.;
копію розпорядження від 08.09.2021 № 460ос на 1 арк.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Кам'янського від 21 серпня 2025 року клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку 13.08.2025 у період часу з 07 години 00 хвилин до 09 години 28 хвилин, за місцем фактичного мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- копію розпорядження від 26.06.2023 № 132-ос на 1 арк.; - чорнові записи на 1 аркуші формату А4;
- оригінал трудового контракту, укладений між ОСОБА_8 та КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради від 08.09.2021 на 6 арк.;
- оригінал додаткової угоди № 1 від 05.01.2022 вищезазначеного контракту на 2 арк.; -
- оригінал додаткової угоди № 2 від 01.11.2022 вищезазначеного контракту на 2 арк.;
- копію розпорядження від 08.09.2021 № 460ос на 1 арк,
заборонивши відчуження, розпорядження та користування цим майном.
Вказане рішення слідчий суддя обґрунтував тим, що стороною обвинувачення доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Крім того, вказані документи, мають у кримінальному провадженні значення речових доказів, доля якого буде вирішуватися в порядку ст. 100 КПК України, та є потреба в їх збереженні, а тому наявні підстави для задоволення клопотання про арешт майна шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування цим майном, що на думку слідчого судді узгоджується з вимогами ч. 2 та ч .4 ст. 173 КПК України.
На зазначене рішення представником власника майна адвокатом ОСОБА_7 , діючим в інтересах власника майна ОСОБА_8 , подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та повернути майно ОСОБА_8 .
На обґрунтування апеляційних вимог вказує, що під час розгляду клопотання слідчим суддею не були належним чином дослідженні такі документи, а лише здійснене їх перерахування, без аналізу їх на належність та допустимість, як речових доказів по кримінальному провадженню, що свідчить про формальний підхід.
Звертає увагу, що обшук за місцем мешкання ОСОБА_8 проведений 13.07.2025 року, при цьому ухвала слідчого судді на проведення обшуку постановлена 18.07.2025 року, якою надано дозвіл на проведення такого обшуку. Крім того у протоколі обшуку наявні заперечення про не надання правової допомоги ОСОБА_8 .
Слідчий суддя не вірно дійшов до висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на документи підлягає задоволенню, оскільки слідчим ОСОБА_9 взагалі не надано обґрунтування належності цих документів до доказів, які прямо чи непрямо підтверджують: існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів та допустимість цих доказів.
Ані слідчим, ані прокурором не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із цим клопотанням.
Наголошує, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси користувачів майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тобто втручання у права свідка по справі ОСОБА_8 у даному конкретному випадку не відповідає вимогам законності і може розцінюватися як свавільне.
Заслухавши суддю-доповідача, представника власника майна адвоката ОСОБА_7 ; який просив ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити в задоволені клопотання про арешт майна, прокурора ОСОБА_6 , який просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначених ст. 132 КПК України, застосування таких заходів допускається за умови доведення слідчим, прокурором існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотання слідчого і може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий звернувся з клопотанням.
Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження, який є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.
Як встановлено, відповідно до заяви генерального директора комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 2» Краматорської міської ради посадові особи КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради в період (далі - КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» КМР) з 01.09.2021 по 27.06.2023, шляхом зловживання своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, здійснили незаконне заволодіння грошовими коштами із фонду заробітної плати КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» КМР, шляхом безпідставного завищення розмірів нарахованої заробітної плати та інших компенсаційних виплат на загальну суму 686407 гривень 41 копійка, тим самим спричинивши шкоду правонаступнику КНП «Міська лікарня № 2» КМР.
Розпорядженням міського голови від 08.09.2021 № 460 о/с призначено ОСОБА_8 з 08.09.2021 на посаду генерального директора КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» КМР, як таку, що успішна пройшла за конкурсом на дану посаду, за контрактом.
У зв'язку із процесом реорганізації комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка №2» Краматорської міської ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №2» Краматорської міської ради 27.06.2023 діяльність КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради була припинена.
Правонаступником КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради є КНП «Міська лікарня № 2» Краматорської міської ради.
Таким чином в ході проведення досудового розслідування встановлено спричинення збитків КНП «Міська лікарня № 2» Краматорської міської ради.
Бухгалтерський облік в КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» КМР здійснювався за допомогою бухгалтерської комп'ютерної програми «Аріал», частково електронні бухгалтерські документи фіксувалися на паперовому носії.
Відповідно до інформації з Міністерства соціальної політики ОСОБА_8 перебуває на обліку внутрішньо перемішених осіб з 01.05.2022р. та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того за дорученням наданому в порядку ст. 40 КПК України оперативними підрозділами ВКП Краматорського РУП ГУ НП встановлено, що ОСОБА_8 фактично мешкає за місцем реєстрації своєї доньки ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 .
На теперішній час є достатньо підстав вважати, що за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 можуть знаходитись оригінали: бухгалтерської документації КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» КМР, наказів про призначення кураторів лікарів інтернів, трудового контракту, первинних документів, що свідчать про проведені фінансові операції, чорнові записи або інші розпорядчі документи стосовно діяльності КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» КМР за період з 01.09.2021 по 27.06.2023.
Згідно відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , належить гр. ОСОБА_11 у розмірі частки - 1.
13.07.2025 слідчим проведено обшук за місцем фактичного мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено: копію розпорядження від 26.06.2023 № 132-ос на 1 арк.; чорнові записи на 1 аркуші формату А4; оригінал трудового контракту, укладений між ОСОБА_8 та КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» Краматорської міської ради від 08.09.2021 на 6 арк.; оригінал додаткової угоди № 1 від 05.01.2022 вищезазначеного контракту на 2 арк.; оригінал додаткової угоди № 2 від 01.11.2022 вищезазначеного контракту на 2 арк.; копію розпорядження від 08.09.2021 № 460ос на 1 арк.
14.08.2025 слідчим СУ ГУНП в Донецькій області винесено постанову про визнання речових доказів, якою вищевказане вилучене майно визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Колегією суддів задля перевірки встановлення законності проведення обшуку за вказаною адресою, досліджено ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Кам'янського від 18.07.2025 року, якою встановлено, що в ході досудового розслідування виникла необхідність в проведенні обшуку квартири за місцем мешкання ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення, фіксації та вилучення відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання речових доказів, знарядь та засобів скоєння даного кримінального правопорушення, які зберегли на собі сліди, або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту або обставин, що треба встановити в ході кримінального провадження, а саме: оригіналів бухгалтерської документації КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» КМР, наказів про призначення кураторів лікарів-інтернів, трудового контракту, чорнових записів або інших розпорядчих документів стосовно діяльності КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» КМР за період з 01.09.2021 по 27.06.2023, комп'ютерну, мобільну або іншу електронну техніку інші носії інформації, на яких може зберігатися інформація стосовно діяльності КНП «Стоматологічна поліклініка № 2» КМР.
Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.
В даному випадку, після проведення невідкладного обшуку за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 40-з, кв. 196, слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Донецькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 звернувся з клопотанням, погодженим прокурором про проведення обшуку та ухвалою слідчого судді від 18.07.2025 року вказане клопотання задоволено. У зв'язку із викладеним, доводи захисника, що ухвала слідчого судді постановлена після фактично проведеного обшуку не заслуговують на увагу, оскільки обшук проведений з дотриманням вимог КПК України.
Перевіряючи законність прийнятого слідчим суддею рішення про арешт майна, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК.
Правилами ч. 3 ст. 170 КПК передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У статті 98 КПК визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, спеціальної конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.1-2 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На думку колегії суддів вилучені речі, документи можуть містити на собі будь-які відомості, які є важливими для кримінального провадження № 12023052390000908 від 01.08.2023 року, що є підставою для накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, а також з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, знищення, перетворення.
Доводи представника власника майна, щодо необґрунтованості накладенні арешту на майно, не заслуговують на увагу, оскільки вилучені речі та документи можуть містити інформацію, яка стосуються даного кримінального провадження або бути предметом кримінального провадження та може вплинути на подальше досудове розслідування, а тому вилучені речі документи безсумнівно потребують дослідження та відповідно неможливості їх відчуження, пошкодження, псування або знищення.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що володіння майном повинно бути законним. Зокрема, у рішенні «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року ЄСПЛ зазначив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить три окремі норми: 1) проголошує принцип мирного володіння майном; 2) стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам; 3) визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна відповідно до загальних інтересів шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети.
Для з'ясування наявності порушення вказаної норми щодо позбавлення майна необхідно встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом всієї Конвенції. Таке втручання повинно бути законним і не свавільним (рішення у справах «Фрізен проти Російської Федерації» від 24 березня 2005 року, «Бакланов проти Російської Федерації» від 09 червня 2005 року, «Коновалов проти Російської Федерації» від 24 травня 2007 року).
Так, з врахуванням доданих до клопотання доказів, слідчий суддя дійшов вірного висновку про те, що потреби досудового розслідування виправдовують втручання у право власності. Не застосування цих заходів забезпечення кримінального провадження не дають змоги досягти дієвості цього кримінального провадження, з метою забезпечення збереження майна на якому можуть містись відомості, що безпосередньо пов'язані з даним кримінальним провадженням.
Разом з цим, під час подальшого проведення досудового розслідування, власник майна не позбавлений можливості, відповідно до вимог ч. 2 ст. 174 КПК України, звернутись із клопотанням про скасування арешту на майно, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Колегія суддів вважає, що на цьому етапі кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_8 , як арешт майна з метою забезпечення речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що цілком вірогідно, що вилучені документи та предмети можуть містити на собі докази у кримінальному провадженні, зазначеного є достатнім для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді про, що вказує в апеляційній скарзі прокурор, колегія суддів не знаходить.
З врахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування не встановлено, у зв'язку з чим ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власників майна - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах власника майна ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду міста Кам'янського від 21 серпня 2025 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження № 12023052390000908 від 01.08.2023 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді