Провадження № 33/803/2814/25 Справа № 175/5628/25 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
06 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,
при секретарі судового засідання Примак Н.М.,
захисника адвоката Дьяченка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника адвоката Дьяченка О.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працює,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, -
постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 01.02.2025 року, о 21:54 в Донецькій області, м. Краматорськ на вул. Дружби біля буд.10, керував автомобілем «Форд» державний номерний знак НОМЕР_1 , мав ознаки алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки водій відмовився. Був доставлений до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння. Від проходження огляду відмовився. Тобто, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проводилась відеофіксація.
На зазначену постанову захисник адвокат Дьяченко О.В., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що предметом дослідження біологічного середовище можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, однак поліцейські та лікар вимагали пройти огляд виключно за допомогою здачі сечі.
Вказує, що лікарем при проведені огляду ОСОБА_1 грубо порушені вимоги Інструкції, оскілки для біологічного дослідження може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних в пункті 12.
Зауважує, що законодавець визначив 3 види біологічного середовища, які можуть бути предметом дослідження та не надав одному середовищу переваги над іншим, однак у ОСОБА_1 вимагали здати виключно сечу та протиправно відмовили відібрати кров. Отже, порушено порядок проведення огляду на стан сп'яніння, а тому огляд вважається недійсним.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи та за участю його захисника адвоката Дьяченка О.В.
Заслухавши думку захисника адвоката Дьяченка О.В., який просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав зазначених в ній, вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за № 3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява №22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 не виконані.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП , за ознакою відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, доведенню підлягає факт керування транспортним засобом з ознаками сп'яніння та факт відмови від проходженні відповідного огляду на стан такого сп'яніння.
Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА № 010668 від 01.02.2025 року та іншими матеріалами у їх сукупності.
Водночас судом зазначено, що з дослідження відеозапису вбачається, що водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння спочатку на місці зупинки, за допомогою газоаналізатора «Драгер», проте водій відмовився та погодився пройти медичний огляд на стан сп'яніння у медичному закладі.
ОСОБА_1 було доставлено співробітниками поліції до КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов'янську для проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
У медичному закладі ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд шляхом відібрання у нього зразків крові або сечі.
ОСОБА_1 вказав, що здати сечу він не має можливості, оскільки фізіологічно не має такої потреби.
Після цього співробітник закладу охорони здоров'я запропонувала здати кров та підписати для цього необхідну згоду на надання зразків крові. ОСОБА_1 відмовився ставити свій підпис на вказаній згоді, а тому лікар закладу охорони здоров'я не мав можливості відібрати необхідні зразки для проведення дослідження та повторно запропонували здати на дослідження зразки сечі.
Дослідивши відеозапис поліцейських, який є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , апеляційним судом встановлено, що водій доставлений поліцейськими до закладу охорони здоров'я та останньому запропоновано пройти огляд за допомогою надання біологічної речовини - сечі, на що ОСОБА_1 повідомив, що на даний час не може здати та запропонував лікарю здати кров, на що лікар зазначила, що вона встановлює порядок та спосіб проведення огляду.
Отже, апеляційний суд зауважує, що попри висновку суду про додержання порядку проведення огляду на стан сп'яніння медичному закладі та пропонування ОСОБА_1 здати кров, обставини зафіксовані на відеозаписі суперечать твердженням суду, оскільки ОСОБА_1 навпаки неодноразово наполягав на відібрання у нього крові або іншої біологічної речовини, оскільки сечу здати не міг.
Апеляційний суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, який підтверджений належними та допустимими доказами.
Згідно з п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Розділом ІІІ Інструкції визначається, що метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів.
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Відповідно до матеріалів справи дії ОСОБА_1 щодо неможливості здати ним біологічну речовину у виді сечі, розцінені, медичним працівником та працівниками поліції, як відмова від проходження огляду у медичному закладі. При цьому, іншого виду біологічної речовини, яка прямо зазначена в Інструкції здати водію не запропоновано, попри пропозиції самого ОСОБА_1 надати іншу біологічну речовину, у виді крові, слини або змивів.
Відтак, враховуючи те, що лікар в медичному закладі обмежився лише пропозицією ОСОБА_1 здати сечу, яку він фізіологічно не міг здати і не було вжито заходів для дослідження будь-якого іншого біологічного середовища, як це передбачено відповідною Інструкцією, зокрема, не взято кров для дослідження або слину, апеляційний суд приходить до висновку, що при огляді ОСОБА_1 порушено порядок такого огляду, а висновок лікаря про відмову в проходженні огляду, з урахуванням поведінки ОСОБА_1 , не може слугувати достатнім та беззаперечним доказом відмови останнього пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки медичним працівником не вжито всіх заходів для надання можливості ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що за відсутності належних доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є недоведеною.
Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП).
З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які б беззаперечно доводили факт скоєння ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 заслуговують на увагу.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
За вказаних обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю з підстав, визначених п. 1ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
апеляційну скаргу захисника адвоката Дьяченка О.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА