Справа № 718/2546/25
Провадження 2/718/884/25
"10" листопада 2025 р. м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області в особі судді Нагорного В.В.,
за участю секретаря судового засідання Якубівська В.В.,
учасники справи:
представник позивача - не з'явився,
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кіцманського районного суду Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
18 листопада 2025 року до Кіцманського районного суду Чернівецької області через систему "Електронний суд" звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі - позивач) з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з останнього на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2894004 від 02.02.2022 року в загальному розмірі 18858 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2422,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Короткий зміст заяв по суті справи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 02.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі - товариство) та ОСОБА_1 (надалі - відповідач) укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2894004 (надалі - договір), відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 4000 грн. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту
За змістом позовної заяви, 10.08.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №ККЛУ 10082023, згідно якого позивач набув статусу нового кредитора до відповідача.
У позовній заяві позивач зазначив, що заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором, станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 18858 грн., а саме: · заборгованість за тілом кредиту 4000 грн., заборгованість за процентами 14858 грн.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
06.10.2025 відповідач через канцелярію суду подав заяву, в якій зазначив, що не погоджується із позовом, тому, що було здійснено шахрайські дії, у зв'язку з чим він звернувся до поліції з відповідною заявою, просив відмовити у задоволенні даного позову.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 вересня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито спрощене провадження у даній справі, призначено судове засідання з участю сторін на 28 жовтня 2025 року о 10:00 год. та зобов'язано АТ «ПУМБ» надати інформацію.
У судовому засіданні 28 жовтня 2025 року оголошено перерву до 10 листопада 2025 року до 14:30 год. для ознайомлення відповідача з матеріалами справи.
Представник позивача у судові засіданні 28 жовтня 2025 року та 10 листопада 2025 року не з'явився, 14.10.2025 подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, просив задоволити позов у повному обсязі.
У судових засіданнях 28 жовтня 2025 року та 10 листопада 2025 року відповідач повідомив, що не ініціював отримання кредиту у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», вказані дії були здійснені шахраями, про що він повідомив у поліцію, стверджує, що був змушений змінити свій паспорт, через те, що невідомі особи дізналися його персональні дані того ж дня, коли на його ім'я було оформлено кредит, стверджує, що у кредитному договорі у розділі 10 зазначено дані про ОСОБА_2 , яка ніколи не була його дружиною, про цю особу йому не відомо, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши у судовому засіданні відповідача, судом встановлено наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 02.02.2022 року укладено договір №2894004 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - кредитний договір), сторонами якого зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .
Згідно із п.1.2. кредитного договору товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту становить 4000,00 гривень. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п.1.3 кредитного договору)
Відповідно до п.п.1.5., 1.5.1., 1.6.,1.6.1., 1.6.2. кредитного договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною процентною ставкою за весь строк кредиту 29653,85 % річних, за стандартною процентною ставкою з урахування періоду застосування зниженою процентною ставки 6961,93% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 32656,00 грн., за стандартною процентною ставкою з урахування періоду застосування зниженої ставки 30280,00 грн.
В п. 2.1., кредитного договору зазначено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту.
Згідно п.5.4.1. кредитного договору клієнт зобов'язаний у встановлений в договорі строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції та платежі, передбачені договором.
Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким укладено договір №2894004 від 02.02.2022 ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е290, відправленим позичальнику 2022-02-02 о 14:07:44 на номер телефону НОМЕР_2 .
Перерахування коштів на платіжну картку клієнта підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вих. № 4659-0403 від 04.03.2024, з якого слідує, що 02.02.2022 о 14:10:15 перераховано кошти на платіжну карту клієнта: № НОМЕР_1 на суму 4000,00 грн., номер транзакції в системі iPay.ua 135240133, призначення платежу: зарахування 4000 грн. на карту № НОМЕР_1 .
У відповідь на ухвалу суду про витребування доказів, АТ «ПУМБ» надіслав поштою до суду 10.10.2025 року, лист від 02.10.2025 року № КНО-07.8.5/13201 БТ, в якому, серед іншого, повідомив, що в банку на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_4 до рахунку № НОМЕР_5 у гривні.В результаті аналізу операцій, здійснених по картці НОМЕР_4 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за 02.02.2022 р. була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 4000,00 гривень через сервіс іншого банку.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 2894004 від 02.02.2022 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 10.08.2023 року, заборгованість відповідача складає 18858 грн., що складається із тіла кредиту в розмірі 4000,00 грн., 14858 грн. - проценти.
10 серпня 2023 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № ККЛУ-10082023.
За умовами п.п. 1.1., 1.2. Договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 р. Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи права вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
У підпункті 6.2.3. п. 6.2. Договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023р. передбачено, що Права вимоги переходять до Фактора після підписання сторонами цього Договору та виконання Фактором вимог п. 7.2. Договору, шляхом перерахування суми, вказаній в п. 7.1. цього Договору протягом двох робочих днів з моменту підписання Сторонами Договору.
Відповідно до підпункту 8.1.2. п. 8.1. Договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023р. факт здійснення між Сторонами приймання-передачі Документації підтверджується відповідним Актами приймання-передачі (Додаток №4 до цього Договору), підписаним особами, що мають повноваження на здійснення цих дій від кожної зі сторін.
За фактом передачі Реєстру Боржників Сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників (Додаток №2), про що зазначено у підпункті 8.2.2. п. 8.2. Договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023р.
Згідно з підпунктом 13.1. п. 13. Договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023р. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31 грудня 2024 року, але у будь-якому випадку до повного виконання відповідних зобов'язань Сторонами.
10 серпня 2023 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписано акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 10.08.2023р. до Договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023р. , згідно якого передало ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» кількість боржників: 5946.
З витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023р вбачається, що до нового кредитора - позивача у даній справі перейшло право вимоги за кредитним договором №2894004 від 02.02.2022 до ОСОБА_1 на загальну суму 18858,00 грн., з яких: 4000,00 грн. сума виданого кредиту, 14858,00 грн. залишок по відсотках.
Відповідач звертався до ВП № 2 (м. Кіцмань) щодо можливих шахрайських дій, повідомив, що ним було втрачено паспорт громадянина України та ідентифікаційний код, стверджував, що ніяких кредитів не брав.
Судом встановлено, що дружиною відповідача є ОСОБА_3 , а не особа, яка зазначена у кредитному договорі.
Докази погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором у матеріалах справи відсутні.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та релевантна практика Верховного Суду.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Відповідно до частин сьомої - дев'ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що:«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов'язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що:«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:«сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірнопідтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн.
Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правил надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого списання коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що:«суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.
Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв'язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_5 , у зв'язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.
Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), на яку є посилання у касаційній скарзі, зроблено висновок, що:«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
У постанові Верховного Суду 11 вересня 2024 року у справі № 753/12781/23 (провадження № 61-10605св24) зазначено, що «саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними»
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджено доводи відповідача про те, що він не надсилав заявки на отримання кредиту, не користувався кредитними коштами, а позивачем вказані обставини не спростовано, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, оскільки суд прийшов до переконання що в задоволенні позову слід відмовити, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, поверх 4, м.Львів;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 14 листопада 2025 року.
Суддя В.В. Нагорний