Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/8164/25
Провадження № 1-кп/644/864/25
13.11.2025
13 листопада 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.07.2025 за №12025221180001078, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, розлученого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України
На підставі Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України
«Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-1X (зі змінами), в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан.
30.07.2025 близько 12 години 50 хвилин, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, обвинувачений ОСОБА_4 побачив в салоні автомобілю марки «Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , припаркованого по проспекту Архітектора Альошина, 20 в м. Харкові, мобільний телефон ТМ «Redmi Note 13» та шкіряний гаманець світло-бордового кольору, що належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей час у обвинуваченого ОСОБА_4 раптово виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. В подальшому, цього ж дня, близько 12 години 51 хвилини, перебуваючи за вказаною адресою, реалізуючи свій раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, а потерпіла ОСОБА_5 пішла до магазину, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення за рахунок інших осіб, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, в умовах воєнного стану на території України, просунувши свою праву руку через відчинене водійське вікно автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI», шляхом вільного доступу, таємно викрав з салону вказаного автомобилю мобільний телефон ТМ «Redmi Note 13» в корпусі кольору «Mint Green», IМEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи 3972 грн та шкіряний гаманець світло-бордового кольору (матеріальної цінності для потерпілої не становить) в середині якого перебували грошові кошти в сумі 2000 грн.
Після чого обвинувачений ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального
правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 5972,00 грн.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою провину визнав в повному обсязі. Пояснив, що 30.07.2025 в денний час він через відчинене водійське вікно викрав з салону автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI», білого кольору, який був припаркований по проспекту Архітектора Альошина, 20 в м. Харкові, мобільний телефон ТМ «Redmi Note 13» та шкіряний гаманець світло-бордового кольору,в середині якого перебували грошові кошти в сумі 2000 грн. На момент розгляду справи в суді мобільний телефон потерпілій ОСОБА_5 повернуто, спричинену матеріальну шкоду він відшкодував потерпілій в повному обсязі, про що остання написала розписку. Просив надати йому можливість виправитись без реального відбування позбавлення волі. Щиро покаявся у скоєному. При цьому, просив суд не досліджувати інші докази у кримінальному провадженні, обмежившись його поясненнями та розглянути справу відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, надавши заяву про розгляд справи без її участі, в якій вказала, що будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має. Зазначила, що з положеннями ст.349 КПК України ознайомлена .
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження.
Оцінивши зібрані під час кримінального провадження і досліджені в судовому провадженні докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена у повному обсязі і кваліфікує його дії за ч.4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, на утриманні обвинуваченого знаходиться малолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Обставин , що обтяжують покарання , судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким. Суд враховує відомості, які характеризують особуобвинуваченого ОСОБА_4 . Обвинувачений на обліку нарколога та психіатра не перебуває, матеріальна шкода відсутня, обвинувачений в силу ст. 89 КК України не судимий, у ОСОБА_4 наявна мотивація до позитивних змін, а саме: активний пошук роботи за спеціальністю, усвідомлення своєї провини. Потерпілою подано заяву про розгляд справи за її відсутності та призначення покарання на розсуд суду, цивільний позов в рамках провадження не подавався.
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що призначення покарання як захід примусу застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення та полягає в передбаченому законом порядку позбавленні чи обмеженні прав і свобод засудженого. Тому при призначенні покарання суд повинен суворо дотримуватися засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У частині 2 ст. 65 КК України сформульований принцип доцільності покарання, відповідно до якого винній у кримінальному правопорушенні особі має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Додержання цих вимог закону припускає, що в кожному конкретному випадку суд, призначаючи покарання, повинен мотивувати, чому саме цей вид покарання він вважає за необхідне призначити винному і чому саме обрана ним конкретна міра цього виду покарання є достатньою для досягнення зазначеної мети. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною. Мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила правопорушення. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Уилкокс и Херфорд проти Сполученого Королівства» (заяви № № 43759/10 та 43771/12), зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення. Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання. Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. Враховуючі відповідні доводи та встановлені судом обставини, ставлення обвинуваченого до вчиненого, його щире каяття, активне сприяння розкриттю правопорушення, дані про його особу, те, що обвинувачений займається активно пошуком роботи за спеціальністю, на утриманні обвинуваченого знаходиться малолітня донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд вважає за можливе призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, а також вбачає можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства під здійснення відповідного контролю при цьому, вважає за доцільне застосувати іспитовий строк. Саме такий вид покарання, на думку суду, зможе виправити останнього та попередити вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України, залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
У відповідності з вимогами ч.2 ст.124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Отже, судові витрати на залучення експерта в сумі 2228,50 гривень та 3565,60 гривень суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Питання щодо скасування арешту майна суд вирішує відповідно до вимог ч.4 ст. 174 КПК України.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ - мобільний телефон ТМ «Redmi Note 13» в корпусі кольору «Mint Green», IМEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 , після набуття вироком законної сили залишити в розпорядженні останньої.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави :
- 2228 гривень 50 копійок в рахунок відшкодування витрат на проведення судово товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/19983-ТВ від 07.08.2025 ;
- 3565 гривень 60 копійок в рахунок відшкодування витрат на проведення судово товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/19835-Д від 07.08.2025.
Вирок може бути оскаржено, з урахуванням ч.2 ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Харкова.
Суддя ОСОБА_1