Справа№938/1876/24
Провадження № 2/938/104/25
07 листопада 2025 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Чекан Н.М.
з участю секретаря судового засідання Івасюк Г.Ю.
позивача ОСОБА_1
представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Білоберізької сільської ради Гавучак Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Білоберізької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав,-
До Верховинського районного суду Івано-Франківської області поступила позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Білоберізької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 03.03.2008 року позивач зареєстрував шлюб з відповідачем у виконкомі Довгопільської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області. Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя не склалося та рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 04.10.2023 року шлюб розірвано. Причиною розірвання шлюбу стало негативне ставлення відповідача до сім'ї та виховання дітей. З цих підстав між ними виникали сварки та непорозуміння. Близько чотирьох років назад дружина поїхала за кордон і з того часу вони не підтримують подружніх стосунків, відповідач не повідомляє своє місце перебування, не цікавиться вихованням дітей, не надає матеріальної допомоги на їх утримання. Вона ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами дітей, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання; взагалі не спілкується з ними, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умови для отримання освіти, внаслідок чого створилися умови, які шкодять інтересам дітей. Мати, покладених законом на батьків обов'язків, взагалі не виконує, оскільки не бере педагогічної, матеріальної, грошової, або будь-якої іншої участі у вихованні дітей. Всі питання щодо їх виховання вирішує позивач самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Діти знаходяться на повному його утриманні, в зв'язку з чим він звернувся до служби у справах дітей Білоберізької сільської ради з проханням позбавити відповідача батьківських прав, на що йому рекомендовано звернутися до суду. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей матір'ю, свідомого нехтування нею своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення матері до своїх батьківських обов'язків.
Ухвалою суду від 23.12.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, зобов'язано орган опіки та піклування - виконавчий комітет Білоберізької сільської ради надати до суду письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та документи на підставі яких такий висновок затверджено.
Від органу опіки та піклування-виконавчого комітету Білоберізької сільської ради до суду поступив письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 24.01.2025 року витребувано від Держприкордонслужби України інформацію про перетинання державного кордону протягом 2021-2024 років ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянкою України.
Від Держприкордонслужби України до суду поступила витребувана інформація.
Ухвалою суду від 20.02.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач у судовому засіданні просив позов задоволити, не заперечував щодо заочного розгляду справи, вказавши, що всюди питають маму, а мами немає. Він розлучений з відповідачем у 2023 році, діти проживають з ним. Мама поїхала в Польщу, але про її місце знаходження зараз йому не відомо, вона не телефонує, не дається чути. Востаннє виїхала за кордон у 2022 році та до тепер немає, життям дітей не цікавиться, не телефонує. Він звернувся з позовом про стягнення аліментів ще 1,5 місяців назад.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, судова повістка на 24.01.2025 року, копія ухвали та копія позовної заяви повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.40-43), судова повістка на 20.02.2025 року, на 24.03.2025 року, 24.04.2025 року, 25.06.2025 року, 23.07.2025 року, 15.09.2025 року, 20.10.2025 року, повернулися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 53-55, 69-71, 72-74, 93-95, 100-102, 108-110, 121-122).
Крім того, відповідач повідомлена шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті судової влади України на 24.03.2025 року, 24.04.2025 року, 22.05.2025 року, 25.06.2025 року, 23.07.2025 року, 15.09.2025 року, 20.10.2025 року та 07.11.2025 року (а.с. 64, 66, 82, 90, 96, 104, 106, 114, 120, 124).
Відповідно д п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси вважається днем вручення судової повістки.
Згідно зі ч. 1?ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У ч. 2 ст. 247 ЦПК України закріплено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У ч. 1 ст. 280 ЦПК України закріплено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи той факт, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дачу, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився та не повідомив причин неявки, відзив на позов не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.
Свідок ОСОБА_6 , жителька с. Полянки Верховинського району, суду пояснила, що вона була вихователем дитячого садочку, де навчався син позивача. У садочок хлопчика приводив тато та сестричка. Хлопчик-син позивача ходив у садочок Довгопільський ЗДО «Струмочок» з вересня 2022 року по травень 2023 року, надалі дитина пішла в школу. Свідок проживає недалеко від позивача. Мама в садочок не приходила. Хлопчик в садочку ніколи не розказував про маму, не хвалився, що мама щось не передає йому.
Свідок ОСОБА_7 , яка є сусідкою позивача через одне господарство, пояснила, що позивач живе із своєю мамою та двома дітьми - дівчинкою ОСОБА_8 та хлопчиком ОСОБА_9 . ОСОБА_10 навчається в 10 класі, хлопчик - у другому класі. Мама дітей- ОСОБА_11 . Вона в селі вживала алкоголь, зараз вже чотири роки не проживає зі своїми дітьми та чоловіком. За ці останні роки мама не з'являлася, її свідок у селі не бачила. Знає, що відповідач поїхала за кордон у Польщу.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні вказала, що вона є класним керівником класу, в якому навчається ОСОБА_13 , який є сином позивача. Хлопчик - працелюбний, відповідальний, завжди охайний, його вихованням та навчанням займається батько. ОСОБА_14 з гордістю говорить про батька. За три роки навчання свідок жодного зв'язку з матір'ю дитини не мала. Свідок цікавилася про матір дитини, їй сказали, що зв'язок з матір'ю відсутній. Хлопчик не згадує в школі про маму, говорить у школі про бабусю, а про маму ні. Свідок вважає, що не варто травмувати ОСОБА_15 , з'ясовуючи у нього у судовому засіданні про маму. Також свідку відомо, що в школі хвалять тата, а мати за кордоном. В школі про маму хлопчик ніколи не говорить.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні зазначила, що працює вчителем математики Довгопільського ліцею Верховинського району та є класним керівником 11 класу, в якому навчається ОСОБА_3 . Ця дівчинка - наполеглива, працьовита та комунікабельна. Участь у вихованні дитини приймає батько, жодного разу мати ОСОБА_8 з 5-го класу не відвідувала школу, відвідував школу тільки тато або бабуся. Свідку відомо, що в 2021 році мати ОСОБА_8 поїхала за кордон. Надія розказувала, що спочатку мати телефонувала до неї, а потім навіть не відповідала на дзвінки дитини. Свідок часто розмовляє з бабусею дітей позивача, яка розповідала, що мати не цікавиться дітьми. ОСОБА_8 дуже боляче, коли розмовляють про матір, каже, що з мамою не спілкується.
Свідок ОСОБА_17 - лікар-педіатр КНП Яблуницька АЗПСМ суду пояснив, що у ОСОБА_18 (відповідача) є двоє дітей: хлопчик та дівчинка ( ОСОБА_15 та ОСОБА_8 ). Дітьми займається тато ОСОБА_18 . Мати була на прийомі у свідка один раз із меншим хлопчиком, коли цій дитині було півтора роки. Більше матір дітей відповідача свідок не бачив і не спілкувався з нею.
Суддя заслухавши пояснення позивача, показання свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи приходить до такого висновку.
Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім'я , дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У ст. 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у ч. 8 ст. 7 СК України та у ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
У ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей визначається Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).
Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Відповідно до ст.ст.150-152,154,155 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини. Право дитини на належне батьківське виховання гарантоване законом. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ч.1 ст. 152 СК України).
Згідно зі ч.1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного. життя та праці (ч.1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" ).
Судом встановлено, що рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 04.10.2023 року (а.с. 11-13), шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 03.03.2008 року у виконкомі Довгопільської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, актовий запис №1,-розірвано.
Під час перебування сторін у шлюбі в них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (а.с. 7, 9), які зареєстровані за адресою проживання позивача: АДРЕСА_1 (а.с. 5, 8, 10, 14).
Із акта обстеження Довгопільського старостинського округу Білоберізької сільської ради №648 від 05.12.2024 року (а.с. 14) матеріально побутових умов проживання громадянина ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , комісією підтверджено, що ОСОБА_1 самостійно виховує двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як колишня дружина залишила чоловіка з дітьми чотири роки тому та виїхала за кордон в Польщу; мати ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою з інвалідністю ІІІ групи, яка проживає спільно зі сином та внуками в будинку, потребує часткового догляду та допомоги по господарству; також комісією підтверджено, що сім'я ОСОБА_1 є малозабезпеченою, колишня дружина не приймає участі у вихованні дітей та не допомагає фінансово дітям.
Відповідно до характеристики Довгопільського старостинського округу Білоберізької сільської ради відносно ОСОБА_1 (а.с. 15), він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, розлучений, самостійно виховує двох неповнолітінх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як колишня дружина залишила чоловіка з дітьми чотири роки тому та виїхала за кордон в ОСОБА_20 офіційно не працює, але виконує різні підробітки в селі де проживає. За межі Довгопільського старостинського округу не виїжджає, адже займається постійним доглядом та вихованням дітей, а також частковий догляд та допомогу матері ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є особою з інвалідністю ІІІ групи і проживає спільно з сином та внуками в будинку. ОСОБА_1 серед односельців зарекомендував себе з дуже доброї сторони: ввічливий, дисциплінований, порядний, охайний, гарний господар. Доброзичливий у відносинах із членами родини та сусідами, громадський порядок не порушує, скарг до виконавчого комітету територіальної громади не надходило.
Відповідно до довідок Довгопільського ліцею Білоберізької сільської ради №28-д/24 та №29-д/24 від 05.12.2024 року (а.с. 16, 19), ОСОБА_3 навчається в 10-му класі, а ОСОБА_3 навчається в 2-му класі цього ліцею.
Із характеристики, наданої ОСОБА_22 ліцеєм відносно ОСОБА_3 від 05.12.2024 року (а.с. 17), вона за роки навчання в Довгопільському ліцеї зарекомендувала себе здібною ученицею, до навчання ставиться сумлінно, всебічно розвинена, виявляє активність у громадській та суспільно корисній роботі. Серед однокласників користується авторитетом, має багато друзів, з повагою ставиться до вчителів. Вихованням учениці займається батько, який постійно відвідує загальношкільні збори, цікавиться постійно успіхами дочки, оскільки мама з 2020 року перебуває за кордоном.
Із характеристики, наданої Довгопільським ліцеєм відносно ОСОБА_3 від 05.12.2024 року (а.с.20), вбачається, що у вересні 2023 року зарахований до першого класу, зарекомендував себе як старанний, працелюбний, уважний здобувач освіти. Має навчальні досягнення середнього рівня. Зовнішній вигляд ОСОБА_15 завжди охайний. Питанням вихованням і розвитку дитини займається батько. Він цікавиться навчанням дитини, відвідує батьківські збори, завжди готовий до діалогу, любить та захищає сина. Назар гордиться своїм батьком та з повагою відноситься до нього. Мама учня на даний час перебуває за кордоном, на зв'язок з вчителем не виходить.
Із довідки лікаря-педіатра ОСОБА_17 від 05.12.2024 року (а.с.21), виданої відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що протягом чотирьох років до педіатра звертався батько. Дитина ОСОБА_15 часто хворіє простудними захворюваннями і з дитиною в амбулаторію приходить батько.
Із висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Білоберізької сільської ради від 14.01.2025 року №2/2025 «Про доцільність позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.с. 34-36), вбачається, що відповідно до інформаційної довідки виданої Довгопільським старостинським округом від 08.01.2025 року за №10 щодо характеризуючих даних на ОСОБА_2 , відомо, що зі слів чоловіка та родичів чоловіка, вона вела розгульний спосіб життя та зловживала алкоголем. В період коли чоловік був на роботі неналежно доглядала за своїми дітьми, періодично залишала самих на декілька годин. Орієнтовно 4 роки тому виїхала за межі України, подальшним життям дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_15 не цікавиться та не сприяє їх вихованню, її місце перебування невідомо. 09.01.2025 року комісією у складі суб'єктів соціальної роботи Білоберізької сільської ради обстежено умови проживання сім'ї ОСОБА_1 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В ході обстеження встановлено, що умови проживання задовільні, будинок складається з 6 кімнат, є всі необхідний меблі та побутова техніка, діти мають визначене місце для сну, навчання та проведення дозвілля. Неповнолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_15 забезпечені одягом, канцтоварами та повноцінним харчуванням. В характеристиці Довгопільського старостинського округу від 08.01.2025 року за №6 зазначено, що за час проживання на даній території ОСОБА_1 серед односельців зарекомендував себе з дуже доброї сторони: ввічливий, порядний, дисциплінований, гарний господар. Доброзичливий у відносинах з сусідами. Самостійно виховує двох неповнолітніх дітей. Громадський порядок не порушує, скарг до виконавчого комітету ТГ не надходило. Питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розглядалось на комісії з питань захисту прав дитини 14.01.2025 року. На засіданні Комісії батько ОСОБА_1 повідомив, що має намір позбавити свою колишню дружину ОСОБА_2 батьківських прав. Мотивуючи своє звернення тим, що мати протягом 4 останніх років самоусунулася від виконання батьківських обов'язків. Виїхала за кордон та займається виключно своїм життям і не планує повертатися додому. Мати ОСОБА_2 не допомагає фінансово, не цікавиться дітьми, їхнім станом здоров'я, успіхами у навчанні. З слів батька, така мати дітям не потрібна. Мати на комісію не з'явилась, встановити з нею зв'язок не вдалось. Також Комісія заслухала думку дитини, оскільки дитина має право бути вислуханою з питань, що стосуються її позбавлення батьківських прав одного з батьків і також перебуває у такому віці що може її висловити. Дочка ОСОБА_8 повідомила членам Комісії, що ображена на матір, оскільки вона їх залишила з братом, вживала спиртні напої, не виходить на зв'язок, не спілкується з нею, матеріально не забезпечує. Не заперечує проти позбавлення батьківських прав матері. Комісією, на підставі зібраних документів та матеріалів справи встановлено факт свідомого та умисного невиконання матір'ю своїх батьківських обов'язків щодо виховання неповнолітніх дітей, не надання матеріальної допомоги, свідоме самоусунення від забезпечення морального та духовного розвитку дітей, відсутності з її боку будь-якої участі у вихованні дітей. Поведінка матері ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є свідомим нехтуванням нею своїх обов'язків, що підтверджує відсутність серйозного ставлення до своїх батьківських обов'язків та у відповідності з п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення матері батьківських прав. З метою реалізації прав, свобод та інтересів дітей, орган опіки та піклування виконавчого комітету Білоберізької сільської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 відносно вищевказаних дітей.
Із розрахунку заборгованості ВДВС у Верховинському районі Івано-Франківської області зі сплати аліментів боржником ОСОБА_2 (а.с. 127) вбачається, що станом на 03.11.2025 року сукупний розмір заборгованості складає 33 729,85 гривень.
Судом також встановлено, що відповідач перетнула державний кордон України в напрямку виїзд в пункті пропуску Краківець 26.01.2022 року, що стверджується інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 04.02.2025 року №19/9936-25-Вих (а.с.50).
Згідно з вимогами ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Як передбачено ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрала дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не висвітлила бажання щодо її батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засудження за вчинення кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 16 постанови N 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального усвідомлення; не надають дитині доступу до нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
За правилами ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.
Таким чином, з досягненням віку десяти років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі.
Аналогічні положення закріплені у ст. 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (дата підписання- 25.01.1996 року, дата набрання чинності для України - 01.04.2007 року) під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Вирішуючи спір між сторонами по справі в частині позбавлення батьківських прав, суд враховує практику Європейського суду з прав людини з приводу виниклих між сторонами правовідносин.
Ухвалюючи рішення в справі "М. С. проти України" від 11.07.2017 року, Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
Враховуючи вищевказане, судом у присутності психолога заслухано думку дочки сторін - ОСОБА_3 при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.
ОСОБА_3 у присутності психолога в судовому засіданні пояснила про те, що проживає з бабусею (татовою мамою), прабабусею (татова лінія), татом і братиком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (3-й клас Довгопільського ліцею). Мама виїхала за кордон ще до початку війни у 2021 році. На даний час дівчинка нічого не знає про матір, вони не спілкуються, з матір'ю ввостаннє розмовляла по телефону ще до війни. Мама не телефонувала ні до кого, коли розпочалася війна. Коли мама їхала за кордон, то пояснювала що їде заробити гроші, виїжджає до Польщі. Бабуся по маминій лінії померла, ще коли вона, тобто ОСОБА_8 , була маленькою. Про дідуся по маминій лінії дівчинка нічого не знає від народження. Мама спочатку телефонувала до них, а потім перестала цікавитися, ще в 2021 році перестала телефонувати. Місце знаходження мами на даний час вона не знає. З-за кордону мати нічого не передає (гроші,одяг, солодощі з 2022 року до 2025 року). Братик також з мамою не спілкується та про маму нічого не питає. Вона, тобто ОСОБА_8 , хоче, щоб маму позбавили батьківських прав, бо ще з малку не відчувала від мами безпеки, любові, тепла та підтримки.
Як зазначалося вище, позбавлення батьківських прав є втручанням у сімейне життя. Однак таке втручання в даному випадку є виправданим і пропорційним, якщо цього потребують інтереси дитини, мати яких не виявляє про них піклування. Поведінка матері відносно своєї дітей може давати підстави для обґрунтованих сумнівів у її спроможності та волевиявленні виконувати свої природні батьківські обов'язки і свідчити про ризик неналежного виховання дітей, свідоме нехтування своїми обов'язками.
З врахуванням усіх встановлених обставин справи суд констатує, що рішення про позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей відповідатиме найкращим їх інтересам, якими є забезпечення розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.
Таке втручання здійснюється для захисту емоційного здоров'я та моралі неповнолітніх дітей, тобто відповідає цілям, зазначеним у п. 2 ст. 8 Конвенції.
Крім того, враховуючи, свідоме нехтування відповідачем обов'язком щодо виховання своїх дітей, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі розрахунком заборгованості по сплаті аліментів, відсутністю уваги, догляду, піклування, турботи зі сторони матері, враховуючи думку органу опіки та піклування, який вважає за доцільне позбавлення відповідача батьківських прав, враховуючи позицію самої неповнолітньої ОСОБА_23 висловленої в судовому засіданні, то суд прийшов до висновку про задоволення позову.
Суд враховує, що з точки зору закону позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
При цьому враховується, що позбавлення особи батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, права на спілкування з дитиною і побачення з нею, як це передбачено законом, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Таким чином,суд приходить до переконання про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У ст. 265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Оскільки, позивач при зверненні до суду з позовом сплатив судовий збір у сумі 2422,40 гривень, то, враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вказана сума.
Керуючись ст. ст. 141, 258, 259,264, 265, 268, 352,354,355 ЦПК України, -
Позов задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 2422 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
виконавчий комітет Білоберізької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 40468386, адреса місця знаходження: вул. Центральна, 25 А, с. Устеріки Верховинського району Івано- Франківської області.
Повний текст рішення складено 14.11.2025 року.
Суддя Наталія ЧЕКАН