Справа № 352/1486/25
Провадження № 33/4808/744/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції КУЗЬМЕНКО С. В.
Суддя-доповідач Кукурудз
13 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника Горина В.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду від 21 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
З матеріалів справи, слідує, що 23.06.2025 водій ОСОБА_1 о 19 год. 07 хв. в с. Черніїв по вул. Сонячна, керував транспортним засобом марки "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, проводився на місці зупинки за допомогою приладу драгер. Результат огляду 1,44 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9"а" Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Оскаржуючи вказану постанову захисник Горин В.М. в інтересах ОСОБА_1 вважає її незаконною, необґрунтованою, оскільки прийнята з порушеннями норм права.
Вказує, що суд не з'ясував всіх фактичних обставин справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у справі доказам та обставинам справи, спрощено підійшов до розгляду справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до винесення незаконної постанови суду.
Під час складання протоколу не дотримано вимог чинного законодавства щодо належності та допустимості доказів, працівниками поліції не вжито належних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, не надано жодних належних і допустимих доказів, які могли б підтвердити факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, а факт вчинення правопорушення не зафіксовано належним чином, як того вимагає КУпАП.
Стверджує, що відомості зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.
Постанова суду першої інстанції грунтується виключно на припущеннях, за відсутності належних, достовірних, беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 ..
Інформація, яка міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, та розбіжності з матеріалами справи, тягне за собою як результат недопустимості доказу протоколу про адміністративне правопорушення.
Матеріали справи не містять доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 як того вимагає чинне законодавство України.
Просить постанову суду щодо ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
До початку апеляційного розгляду справи захисник Горин В.М. подав клопотання про розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу підтримують в повному обсязі просять її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до статей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як на докази вини ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 611829 від 23.06.2025 року, копію чеку драгер відповідно до якого результат огляду ОСОБА_1 складає 1,44‰, акт огляду на стан алкогольного спяніння, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення спяніння, зобовязання до протоколу, рапорт патрульного, та відеозапис з нагрудних відеокамер працівників поліції.
Разом з цим, апеляційний суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 заперечує факт керування транспортним засобом.
При розгляді справи в апеляційному суді встановлено, що наявні на диску файли відеозапису взагалі не містять факту руху транспортного засобу, факту його зупинки та відповідно сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного), тобто доказова база має бути спрямована на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Для виявлення правопорушення транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, тобто, до зупинки транспортний засіб має знаходитися в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли транспортний засіб рухається. Саме по собі знаходження особи у транспортному засобі навіть і за кермом у стані сп'яніння не має наслідком складу правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, так як така особа не керує транспортним засобом.
Чинне законодавство, зокрема, Правила дорожнього руху, не містять визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення наведено в пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року по справі №404/4467/16-а (провадження №К/9901/21130/18) зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Із роз'яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вбачається, що визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті визначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими доказами не може бути достатнім для доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які б беззаперечно доводили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, як про це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що саме факт керування транспортним засобом є обов'язковою складовою об'єктивної сторони вказаного правопорушення, який не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на зібраних по справі доказах.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (ст. 247 п.1 КУпАП).
За вказаних обставин постанова судді першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю з підстав, визначених п.1ст. 247 КУпАП.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Горина В.М. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Тисменицького районного суду від 21.10.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду Б.І. Кукурудз