Справа № 338/836/25
Провадження № 22-ц/4808/1506/25
Головуючий у 1 інстанції Куценко О. О.
Суддя-доповідач Луганська
11 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.
за участю секретаря - Гудяк Х.М.
учасники справи
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 ,
на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2025 року, ухвалене судом у складі судді Куценко О.О., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 уклала з ТОВ ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» договір позики №3536604346-59848 від 28.03.2021 року та отримала кредит в розмірі 2 000,00 грн. Також відповідачка уклала з ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування» договір про надання фінансових послуг № 2108350574616 від 24.03.2021 року та отримала кредит в розмірі 1 700,00 грн.
Кредитні договори укладені в електронному вигляді шляхом підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Зобов'язання за договорами відповідач належним чином не виконувала внаслідок чого має заборгованість.
Розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №2108350574616 від 24.03.2021року становить 29014,07 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 1700,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 27314,07 грн.
Розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №3536604346-59848 від 28.03.2021 року становить 13622,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) 2000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 11622,00 грн.
07.09.2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір №07-09/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3536604346-59848.
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3536604346-59848.
01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2108350574616.
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договором №2108350574616.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідачки за договором №2108350574616 від 24.03.2021 року та договором №3536604346-59848 від 28.03.2021 року.
Позивач просив стягнути ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №3536604346-59848 від 28.03.2021 року та договором про надання фінансових послуг № 2108350574616 від 24.03.2021 року в загальному розмірі 42 636,07 грн, судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн.
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2025 року позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» суму заборгованості за договором №3536604346-59848 від 28.03.2021 року у розмірі 956 грн та договором №2108350574616 від 24.03.2021 року у розмірі 29014,07 грн, а всього стягнуто на користь позивача за вказаними договорами 29970, 07 грн.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 1706,80 грн витрат по сплаті судового збору та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції змінити рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2025 року, виклавши резолютивну частину в наступній редакції. Позов ТОВ«Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість в розмірі 2 860,00 грн, а саме: за кредитним договором № 3536604346-59848 від 28.03.2021 в розмірі 956,00 грн; за кредитним договором № 3536604346-59848 від 28.03.2021 в розмірі 1904,00 грн. У іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ«Коллект Центр» судовий збір в розмірі 162,49 грн.
Стягнути з ТОВ«Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги в Богородчанський районний суд Івано-Франківської області розмірі 7 463,36 грн.
Стягнути з ТОВ«Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги у Івано-Франківському апеляційному суді в розмірі 4 000,00 грн, та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 220,80 грн.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором № 2108350574616 від 24.03.2021 року в розмірі 29 014,07 грн, оскільки згідно умов кредитного договору № 2108350574616 від 24.03.2021 року сторони погодили надання кредиту строком на 16 днів, що відповідає пункту 1.3 договору, заяві-анкеті, графіку платежів, паспорту споживчого кредиту.
Водночас умови договору також передбачають можливість кредитодавця здійснити автоматичне продовження строку дії кредитного договору, проте за умови сплати позичальником нарахованих за договором відсотків (пункт 2.1.1.11 договору). При цьому можливість пролонгації договору обмежена граничним строком кредитування в 1 рік (пункт 1.9 договору). Саме у такий спосіб сторони погодили 16-денний строк протягом якого у позичальника існувала можливість правомірно не сплачувати кредитодавцю кредит.
Вважає, що пролонгація кредитного договору не відбулася, проценти за період поза межами строку кредитування, починаючи 09 квітня 2021 року товариство нараховує саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України. З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що станом на 08 квітня 2021 року у відповідача була наявною заборгованість за кредитним договором, яка складалась з тіла кредиту у сумі 1 700,00 грн, процентів за користування кредитом у сумі 544,00 грн (1 700,00 х 2% х 16 днів).
Відповідачка вважає, що розмір заборгованості по відсоткам має становити 544,00 грн, і саме такий розмір відсотків буде справедливим, надасть відповідачу можливість сплатити борг, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.
Судом не враховано, що відповідно до наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2108350574616 від 24.03.2021 року вбачається, що останньою було сплачено в рахунок погашення заборгованості 13 травня 2021 року 340,00 грн.
Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази надання професійної правничої допомоги адвокатом позивачу. Надані позивачем докази не вказують на те, яким саме адвокатом виконана робота (надані послуги), чи є у нього (неї) відповідний статус. Відсутні достовірні відомості про те, що витрати, які просить стягнути позивач із відповідача, пов'язані саме із правничою допомогою адвоката.
ТОВ «Коллект Центр» подало відзив на апеляційну скаргу в якому зазначило, що сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки для певного періоду користування кредитними коштами, в залежності від виконання позичальником умов договору. На момент укладення кредитного договору відповідачка не зверталась до кредитора із заявами про надання роз'яснень незрозумілих їй умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами такого договору, в тому числі із спірними умовами про продовження строку кредитування.
Нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами договору. Пунктом 1.9 договору зазначено, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік. Таким чином, річний період є періодом правомірного користування позичальником кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, протягом якого нарахувались проценти у порядку та розмірі, що визначені у договорі.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав,посилаючись на доводи апеляційної скарги.
У судовому засіданні представник ТОВ «Коллект Центр» Бурдюг Т.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.
Заслухавши доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Із змісту апеляційної скарги позивача вбачається, що рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2025 року оскаржується відповідачкою в частині стягнення з неї заборгованості за кредитним договором №32108350574616 від 24.03.2021 року. Судове рішення в частинні стягнення з відповідачки на користь заборгованості за договором позики №3536604346-59848 від 28.03.2021 року не оскаржується, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині.
Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №32108350574616 від 24.03.2021 року суд виходив з того, що між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №2108350574616, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 1700, 00 грн, а відповідачка зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Кредитний договір укладений у електронній формі.
ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №32108350574616 від 24.03.2021 року.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що згідно кредитного договору від 24.03.2021 року, граничний строк кредитування закінчується 24.03.2022 року, тому період з 24.03.2021 по 24.03.2022 року є періодом правомірного користування позичальником кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, протягом якого здійснювалось нарахування процентів у порядку та розмірі, що визначені у договорі.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу у зв'язку з не підтвердженням обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що 24.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансових послуг № 2108350574616. За умовами якого товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит у сумі 1 700 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил .
Договір про надання фінансових послуг укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно п.1.2. кредитного договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невідємною його частиною.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту.
Відповідно до пункту 1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а; в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б; г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в; тип процентної ставки фіксована.
Відповідно до пункту 1.9. договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.
28.03.2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір № 3536604346-59848.
07.09.2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір №07-09/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договорами №2108350574616 та № 3536604346-59848.
01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір №1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договором №2108350574616.
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договорами №2108350574616 та № 3536604346-59848.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №2108350574616 від 24.03.2021 року заборгованість відповідачки складає за тілом кредиту 1700, 00 грн; за відсотками за період з з 24.03.2021 року по 30.11.2021 року 12920, 00 грн.
З вказаного розрахунку вбачається, що 14.05.2021 року відповідачкою сплачено 340, 00 грн.
Згідно розрахунку заборгованості відсотків за вказаном договором станом на 10.01.2023 року заборгованість за процентами складає 14734, 07 грн.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір №32108350574616 від 24.03.2021 року, в якому були погоджені сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк та порядок повернення коштів. За умовами вказаного кредитного договору відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 1700, 00 грн, які не повернула.
Згідно договорів про відступлення прав вимоги № №07-09/21 від 07 вересня 2021 року, договору №1-12 від 01.12.2021 року, від 10.01.2023 року №10-01/2023 до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №32108350574616 від 24.03.2021 року. Ці обставини не заперечуються відповідачкою.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Коллект Центр» як нового кредитора слід стягнути заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту у розмір 1700, 00 грн.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитом, колегія суддів зазначає наступне.
Звертаючись до суду позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № №2108352574616 від 24.03.2021 станом на 13.06.2025 року у розмірі 29014,07 грн, з яких: 1700 грн тіло кредиту, 27314,07 грн нараховані проценти за період з 24.03.2021 року по 13.06.2025 року.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦКУкраїни про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Згідно п.1.2. кредитного договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невідємною його частиною.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту.
І додатку №1 до кредитного договору у заяві-анкеті (для отримання кредиту) зазначено, що орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів.
У графіку платежів додатку №2 до кредитного договору зазначено кількість днів на який надано кредит - 16, та суму процентів 544, 00 грн.
Згідно п.1.9 Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) -1 рік.
Колегія суддів вважає, що п.1.9 вказаного кредитного договру визначає строк дії договору, що є відмінним від строку кредитування, який встановлено п.1.3 кредитного договору та підтверджується строк кредитування -16 днів також анкетою заявою та графіком платежів, які є додаткками до цього договору та є його невідємною його частиною (п.1.2 кредитного договору).
Відповідно до умов кредитного договору №2108350574616 від 24.03.2021 відсоткова ставка складає 2% за один день користування кредитом.
Отже, нарахування процентів за користування коштами в сумі 1700 грн слід проводити із відсоткової ставки 2%, яка обмежується 16 днями та їх загальний розмір становить 540 грн (1700 грн. х 2% х 16 днів).
Відповідно до наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості щодо ОСОБА_1 за кредитним договором 2108350574616 від 24.03.2021 вбачається, що останньою було сплачено в рахунок погашення заборгованості 13 травня 2021 року 340,00 грн. У рахуванням наведеного з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1 904,00 грн (1 700,00 грн тіло кредиту +544,00 грн - 340,00 грн (сума сплачена ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором).
Суд першої інстанції помилково не звернув увагу на вказані обставини та неправомірно погодився із заявленим у позовній заяві розміром заборгованості за кредитним договором. Доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, на підставі п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №32108350574616 від 24.03.2021 року та у загальній сумі стягнення кредитної заборгованості у розмірі 29970,07 грн необхідно змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №2108350574616 від 24.03.2021 року за період з 24 березня 2021 року по 08 квітня 2021 року у розмірі 1904 грн, з яких 1700 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 204 грн заборгованість за процентами, а всього за договорами кредиту у розмірі 2860 грн.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.
За подання позовної заяви позивачем ТОВ «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 2422,4 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0531200004 від 20.06.2025 (т.1 а.с.12), при зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_3 сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №8519-8845-2951-2541 від 12.09.2025 року (т. 2 а.с. 14).
Згідно з ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» задоволено на 6,7%, тому з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 162,3 грн та за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог 3390,14 грн.
Провівши взаємозалік судового збору, остаточно з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3227,84 грн, тому оскаржуване рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача судового збору підлягає скасуванню.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1,4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, провадження № 14-20цс22).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5ст. 137 ЦПК України).
Отже, в силу приписів наведених вище норм для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір(позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
В позовній заяві ТОВ «Коллект Центр» просило стягнути з відповідачки витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 16000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатсьгим об'єднанням «Лігал Ассістанс», згідно якого набирає чинності з моменту його підписання та є безстроковим у своїй дії (пункт 7.1 (а.с.23, том.1); прайс-лист Адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги №548 від 01.05.2025 року, згідно якої ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс» визначено вартість послуг з надання правової допомоги, а саме 2000 грн (2 год) - надання усної консультації з вивчення документів; 12000 грн (4 год) складення позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду; витяг з Акту №10 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025 року, у якому зазначено представництво ТОВ «Коллект Центр» у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитними договорами.
Відповідачкою подано заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, зазначивши про неспівмірність вартості виконаних робіт з огляду на малозначність справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про зменшення витрат на правничу допомогу та погоджується з розміром, визначеним судом - 2000 грн, який відповідає принципам співмірності та розумності, критерію реальності адвокатських витрат, складності та виконаної адвокатом роботи.
Разом з тим, оскільки апеляційним судом зменшено розмір заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача, то з урахуванням принципу пропорційності вказані витрати підлягають зменшенню до 134 грн (6,7 % від 2000 грн).
Як вбачається з матеріалів справи у відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 просила стягнути з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_3 судові витрати з надання правової допомоги з урахуванням пропорційного задоволення вимог позивачу у розмірі 7463 грн.
На підтвердження витрат на правову допомогу представником відповідачки через «Електронний суд» надано: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.07.2025 року №б/н/25; додаток №1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/25 від 01.01.2025 року, в якому зазначено, що за надання професійної (правової) допомоги клієнт сплачує бюро гонорар (винагороду) в розмірі 8000 грн у строк до набрання судового рішенням законної сили по справі що визначена предметом договору; додаток №2 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/25 від 01.01.2025 року - акт виконаних робіт (наданих послуг) від 13.07.2025 року, в якому вказано про надання бюро наступних послуг ОСОБА_1 , а саме 8000 грн (14 год) - усна консультація клієнта щодо захисту його прав по справі №338/836/25; вивчення та аналіз позовної заяви з додатками в частині вимог щодо заборгованості за кредитним договором №3536604346-59848 від 28.03.2021 року та №2108350574616 від 24.03.2021 року; складання, оформлення подання до суду в інтересах клієнта відзиву на позовну заяву у справі №338/836/25.
Таким чином, ОСОБА_3 документально підтверджено та доведено витрати на правову допомогу в суді першої інстанції.
Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що відповідачка не довела понесені витрати на правничу допомогу, оскільки до відзиву на позовну заяву представником відповідачки через систему «Електронний суд» надано вище зазначені докази на підтвердження витрат на правничу допомогу а також договір про надання правничої допомоги, який є додатком до відзиву на позовну заяву та який наявний в системі «Електронний суд».
Разом з тим, ТОВ «Коллект Центр» у відповіді на відзив заперечив розмір витрат на правничу допомогу, понесених відповідачкою, пославшись на неспівмірність вартості виконаних робіт з огляду на малозначність справи.
Надавши оцінку доказам щодо понесених витрат скаржником на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, врахувавши заперечення позивача, складність справи, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку про зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь відповідачки до 3000,00 грн. З урахуванням принципу пропорційності з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 2799 грн (93,3 % від 3000 грн).
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «Коллект Центр» на її користь витрати на правничу допомогу в Івано-Франківському апеляційному суді в розмірі 4000 грн.
На підтвердження витрат до апеляційної скарги додано: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 27.08.2025 року №б/н/25; додаток №1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/25 від 27.08.2025 року, в якому зазначено, що за надання професійної (правової) допомоги клієнт сплачує бюро гонорар (винагороду) в розмірі 4000 грн у строк до набрання судового рішенням законної сили по справі що визначена предметом договору.
Скаржницею підтверджено належними й допустимими доказами витрати на правничу допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» подано заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу скаржниці, зіславшись на неспівмірність вартості виконаних робіт з огляду на малозначність справи.
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, заяву сторони позивача про неспівмірність зазначених втрат, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, з огляду на те, що апеляційна скарга містить аналогічні доводи, що і відзив на позовну заяву, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн, оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію обґрунтованості, розумності розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
З урахуванням принципу пропорційності з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 1860 грн (93,3 % від 2000 грн).
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Калінін Сергій Костянтинович, задовольнити частково.
Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №32108350574616 від 24.03.2021 року та у загальній сумі стягнення кредитної заборгованості у розмірі 29970,07 грн змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926,юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, заборгованість за кредитним договором №2108350574616 від 24.03.2021 року за період з 24 березня 2021 року по 08 квітня 2021 року у розмірі 1904 грн, з яких 1700 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 204 грн заборгованість за процентами, а всього за договорами кредиту у розмірі 2860 грн.
Рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору, витрат на правничу допомогу, а також в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні судових витрат за правничу допомогу скасувати.
В цій частині ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмір 134, 00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 4659, 00 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3227, 84 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.А. Девляшевський
Є.Є. Мальцева