Іменем України
14 листопада 2025 року м. Кропивницький
справа № 398/1402/25
провадження № 22-ц/4809/1567/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 липня 2025 року у складі головуючого судді Подоляк Я. М.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (рішенням №1778 Єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» від 01 липня 2025 року змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Солвентіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №100625247 від 24 березня 2021 року у сумі 64 500 гривень, понесені позивачем витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 2 422,40 гривень та 6 000,00 гривень в рахунок понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24 березня 2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 подала заяву на отримання кредиту №100625247. Позивач зазначає, що законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом.
Відповідно до умов кредитного договору, до укладення договору відповідачка отримала проєкт цього кредитного договору разом з додатками, ознайомилась з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього договору.
Таким чином, 24 березня 2021 року відповідачка уклала з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит №100625247, за умовами якого на її картковий рахунок було перераховано 15 000 грн. Позичальниця зобов'язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором, однак свої зобов'язання не виконала у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість.
23 червня 2021 року на підставі договору відступлення права вимоги №03Т, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором №100625247 від 24 березня 2021 року та, відповідно, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Крім того, 24 січня 2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» на підставі договору факторингу №1/15 відступив ТОВ «ФК «Пінг-Понг» право вимоги за кредитним договором №100625247 від 24 березня 2021 року та, відповідно, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідачки, зазначену в кредитному договорі №100625247 від 24 березня 2021 року направлено Повідомлення про відступлення права вимоги, із зазначенням інформації про порядок погашення заборгованості по кредитному договору №100625247 від 24 березня 2021 року.
Відповідачка не виконала свого обов'язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором, та має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Пінг Понг» в сумі 64 500,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 49 500,00 грн - заборгованість за відсотками.
Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 липня 2025 року відмовлено у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору між первісним кредитором та відповідачкою, перерахування грошових коштів відповідачці в розмірі, визначеному умовами кредитного договором, отримання відповідачкою кредитних коштів, переходу права грошової вимоги до позивача саме за цим договором.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Солвентіс» подало до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення заочного рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 липня 2025 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Позивач зазначив, що до матеріалів справи долучено належні та допустимі докази укладення 24 березня 2021 року Договору про споживчий кредит №100625247 від між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , та відповідно доведено правомірність заявлених позовних вимог. Зокрема, апелянт звернув увагу, що наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення №26211559 від 24 березня 2021 року є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачці на умовах, визначених кредитним договором.
Звертає увагу, що номер платіжної картки є частково зашифрованим і всіх позначень 16 значного номеру картки не містить. Банківські реквізити позичальниці, згідно матеріалів справи є невизначеними. У той же час, згідно наявної у кредитора інформації щодо карткового рахунку позичальниці було достатньо для виникнення спірних правовідносин та здійснення відповідних платіжних операції з переказу кредиту.
Також зазначено, що позивачем до позовної заяви була долучена відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 100625247 від 24 березня 2021 року, яка була сформована, підписана та надана первісним кредитором.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачкою не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
За твердженням позивача, 22 березня 2022 року ОСОБА_1 подала Анкету-заяву на кредит №100625247 на сайті tengo.ua, в Анкеті-заяві зазначена інформація: сума кредиту - 15 000,00 грн, строк - 15 днів з 24 березня 2021 року, дата повернення кредиту 08 квітня 2024 року, сума до повернення - 19 500 грн, комісія за надання кредиту - 00,00 грн, проценти за користування кредитом 4 500 грн нараховуються за ставкою 2,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Позичальник - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11-12).
24 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100625247.
Згідно умов вказаного договору: сума кредиту 15 000,00 грн (п.1.2), кредит надається строком на 15 днів з 24 березня 2021 року (п.1.3); термін (дата) повернення - 08 квітня 2021 року (п.1.4); орієнтовна загальна вартість кредиту для позивальника становить 19 500,00 грн (п.1.5); комісія за надання кредиту 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1); проценти за користування кредитом: 4 500,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, тип процентної ставки: фіксована (п.1.5.2).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Пунктом 2.2.1 вказаного Договору передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1-1.5.2 ,1,6 Договору.
Згідно п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 Договору.
Умовами п. 2.2.3 кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку, встановлену п.1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо).
Згідно пунктом 6.1 договору його укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.
Згідно з пунктом 6.3 Договору приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього кредитного Договору, Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (а.с.13-20).
До вказаного договору позивачем долучено Графік платежів та паспорт споживчого кредиту №100625247 (а.с.21-23).
На підтвердження перерахування коштів позивачем надано копію платіжного доручення №26211559 від 24 березня 2021 року, згідно якого ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 5 000,00 грн, призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «Мілоан» згідно договору №1037745 (а.с.53).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав про те, що 24 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100625247, який підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором, який був направлений їй повідомлення (SMS).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив про недоведеність факту укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачкою, перерахування грошових коштів відповідачці в розмірі, визначеному умовами кредитного договору, отримання відповідачкою таких кредитних коштів, переходу права грошової вимоги до позивача саме за цим договором. Зокрема суд врахував, що анкета заява від 22 березня 2021 року, кредитний договір №100625247 від 24 березня 2021 року та графік платежів не містять підпису відповідачки. Докази використання чи накладення електронного підпису в матеріалах справи відсутні. Позивач не надав жодних доказів ідентифікації відповідачки у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» при вході в особистий кабінет, отримання одноразового ідентифікатора та його використання для підписання оспорюваного кредитного правочину.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Закон України “Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України “Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України “Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак, всупереч викладеному, надані позивачем анкета заява від 22 березня 2021 року, кредитний договір №100625247 від 24 березня 2021 року та графік платежів не містять електронного підпису відповідачки у вигляді одноразового ідентифікатора. Крім того, позивач не надав доказів направлення одноразового ідентифікатора SMS повідомленням на мобільний номер відповідачки.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач не довів належними та допустими доказами факту укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору від 24 березня 2021 року №100625247 на умовах, зазначених у позові.
Апеляційний суд не бере до уваги, долучене позивачем платіжне доручення, із зазначенням неповного номера банківської картки, оскільки належність цієї картки відповідачці не доведено.
У п.2.1. наданого позивачем кредитного договору відсутня інформація про вказаний позичальницею картковий рахунок, на який вона просила перерахувати кошти.
Правильним є також висновок суду першої інстанції щодо недоведеності наявності у позивача права вимоги до боржника.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 23 червня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «МІЛОАН» було укладено Договір відступлення прав вимоги №03Т, за яким ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги, зазначені в Реєстрі боржників, а фактор зобов'язався їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до Витягу з додатку до Договору відступлення прав вимоги №05Т від 29 липня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Діджі Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №100625247 від 24 березня 2021 року в розмірі 64 500,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 49 500,00 грн; заборгованість за комісією та пенею - 0,00 грн.
При цьому, представник позивача копію Договору відступлення прав вимоги №05Т від 29 липня 2021 року, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Діджі Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №100625247 від 24 березня 2021 року, суду не надав.
24 січня 2022 року між ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» було укладено Договір факторингу №1/15, згідно якого ТОВ «ФК «Пінг-Понг» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» за плату, а ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «Пінг-Понг» свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (п. 1.1 Договору факторингу №1/15).
Згідно з витягом з додатку до Договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 року, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №100625247 від 24.03.2021 року в розмірі 64 500,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 49 500,00 грн; заборгованість за комісією та пенею - 0,00 грн.
Позивач не надав Договір відступлення прав вимоги №05Т від 29 липня 2021 року, укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС», а тому, суд першої інстанції вірно виходив із того, що неможливо встановити факт переходу права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» та, як наслідок, в подальшому до ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ».
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду про недоведеність обставин і підстав, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог до відповідачки.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК - відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Солвентіс» залишити без задоволення.
Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко
С. І. Мурашко